БТР-90, відомий також під назвою «Росток» або ГАЗ-5923, — це російський восьмиколісний бронетранспортер, який мав стати кроком уперед після БТР-80. Машина отримала більший корпус, посилене бронювання та башту з 30-мм гарматою, здатну вести прицільний вогонь на ходу. Прийнятий на озброєння у 2008 році, він однак залишився у невеликій кількості через зміну військових пріоритетів та перехід до нових платформ. Сьогодні поодинокі екземпляри зрідка з’являються на полі бою, підкреслюючи як технічний потенціал, так і обмеження російської бронетехніки останніх десятиліть.
Конструкція БТР-90 поєднує амфібійні якості з підвищеною прохідністю та захистом. Двигун потужністю 510 кінських сил розганяє 22-тонну машину до 100 км/год по шосе, а два водометні рушії дозволяють долати водні перешкоди без попередньої підготовки. Екіпаж із трьох осіб і до семи десантників розміщуються у просторішому відсіку порівняно з попередниками, а стабілізоване озброєння включає автоматичну гармату, гранатомет, кулемет та протитанкові ракети. Ці рішення робили бронетранспортер універсальним для мотострілецьких підрозділів, здатним підтримувати піхоту вогнем і одночасно перевозити її через складну місцевість.
У російсько-українській війні БТР-90 проявив себе як рідкісний гість. Перші візуальні підтвердження його використання датуються жовтнем 2023 року під Авдіївкою, а в грудні того ж року одна машина була покинута російськими військами біля Красногорівки. Це підкреслює як обмежену кількість наявних екземплярів, так і те, що навіть перспективна техніка не завжди отримує масове застосування через логістичні та економічні чинники.
Історія розробки та шлях до прийняття на озброєння
Роботи над БТР-90 почалися на рубежі 1980–1990-х років на Горьковському автомобільному заводі, згодом виробництво перейшло до Арзамаського машинобудівного заводу. Конструктори поставили за мету створити машину, яка б успадкувала надійність БТР-80, але перевершила його за розмірами, захистом та вогневою потужністю. Перший прототип завершили та показали публічно у 1994 році.
Державні випробування тривали майже десять років і завершилися у 2004-му. У 2007–2010 роках зібрали установчу партію. Наказом міністра оборони РФ № 324 від 9 червня 2008 року БТР-90 офіційно прийняли на озброєння — це стало першим новим колісним бронетранспортером, який отримала російська армія після розпаду Радянського Союзу.
Планували розгорнути серійне виробництво на потужностях Арзамаса з 2011 року. Однак уже у жовтні 2011-го Міністерство оборони відмовилося від подальших закупівель. Причини крилися у перегляді концепції розвитку сухопутних військ та появі дешевшої альтернативи — БТР-82А. Програму остаточно згорнули у 2015 році після параду Перемоги, де продемонстрували нову платформу «Бумеранг». Загальна кількість виготовлених машин, за різними оцінками, становить від кількох десятків до близько 150 одиниць, включаючи дослідні зразки.
Технічні характеристики та особливості конструкції
БТР-90 — це класичний представник восьмиколісної схеми 8×8 з незалежною торсіонною підвіскою та гідравлічними амортизаторами. Колісна формула забезпечує постійний повний привід і можливість руху з пошкодженими колесами завдяки системі централізованого підкачування шин. Автоматична гідромеханічна реверсивна коробка передач дозволяє виконувати розвороти з різною швидкістю на бортах, що значно підвищує маневреність на пересіченій місцевості.
Маса бойової машини сягає 22 тонн, довжина — 8,2 метра, ширина — 3,1 метра, висота — близько 3 метрів. Кліренс становить 510 мм, що дозволяє долати вертикальні перешкоди до 0,8 метра, рови шириною 2,1 метра та підйоми крутизною до 60 відсотків.
Двигун ЯМЗ-2В-06-2С — шестициліндровий турбодизель потужністю 510 к.с. — забезпечує питому потужність близько 23 к.с. на тонну. Запас ходу по шосе досягає 800 км, а середня швидкість на пересіченій місцевості — близько 50 км/год. Машина повністю амфібійна: два водометні рушії в кормі розганяють її на воді до 9–12 км/год без будь-якої попередньої підготовки.
Броньовий корпус зварний зі сталевих листів. Фронтальна проєкція захищає від 14,5-мм снарядів, борти — від великокаліберних кулеметів та уламків. Днище має V-подібну форму для підвищення протимінної стійкості. Додатково можливе встановлення динамічного захисту. Система колективного захисту від зброї масового ураження, автоматичне пожежогасіння та димові гранатомети входять у базову комплектацію.
Внутрішній об’єм десантного відсіку — близько 12 кубометрів. Десантники можуть вести вогонь через бічні амбразури та виходити через бічні двері між колесами або люки на даху. Екіпаж складається з водія, командира та стрільця-оператора.
Озброєння та вогневі можливості
Основне озброєння зосереджене у двомісній башті, запозиченій у БМП-2 і стабілізованій у двох площинах. Це дозволяє вести прицільний вогонь під час руху навіть на нерівній поверхні.
- 30-мм автоматична гармата 2А42 з боєкомплектом 500 снарядів;
- спарений 7,62-мм кулемет ПКТ на 2000 патронів;
- 30-мм автоматичний гранатомет АГС-17 на 400 гранат;
- протитанковий ракетний комплекс 9К111-1М «Конкурс-М» з чотирма ракетами.
Комплекс керування вогнем забезпечує ураження цілей на відстані до 4 км, у тому числі низьколетючих гелікоптерів та фортифікаційних споруд. Командир має панорамний огляд, а наводчик — комбінований денний/нічний приціл. У пізніших модифікаціях з’явилися тепловізори та сучасніші системи.
Такий набір озброєння перетворює БТР-90 з простого транспортера на повноцінну машину вогневої підтримки. Десант може вести вогонь з особистої зброї через амбразури, а башта забезпечує кругове ураження.
Модифікації та експериментальні варіанти
На базі БТР-90 розробили кілька варіантів, хоча більшість залишилася на рівні прототипів:
- БТР-90М з баштою «Бахча-У» від БМП-3 (100-мм гармата-пускова установка + 30-мм гармата);
- БТР-90 «Бережок» з модулем, оснащеним ПТРК «Корнет»;
- Проєкти медичної машини та самохідного міномета на цьому шасі.
Жодна з цих модифікацій не отримала серійного виробництва. Основна версія «Росток» залишилася найпоширенішою серед обмеженої партії.
Чому БТР-90 не став масовим
Попри успішні випробування та офіційне прийняття на озброєння, машина не вийшла у велику серію. Основні причини — економічні та концептуальні. Вартість одного БТР-90 оцінювалася близько 500 тисяч доларів, тоді як БТР-82А коштував помітно дешевше. Важча машина (22 т проти 15 т у БТР-82А) створювала додаткові труднощі з авіатранспортуванням.
Базова версія не мала сучасної системи керування вогнем та тепловізора, що знижувало її переваги над модернізованими БТР-80/82. У 2011 році російське військове керівництво обрало шлях глибокої модернізації наявного парку замість запуску нового виробництва. Згодом акцент змістився на універсальну платформу «Бумеранг», яка мала об’єднати функції бронетранспортера та бойової машини піхоти.
Бойове застосування у російсько-українській війні
У жовтні 2023 року БТР-90 вперше зафіксували в боях під Авдіївкою. У грудні того ж року одна машина була покинута російськими військами біля Красногорівки — це стало першим візуально підтвердженим втраченим екземпляром.
Через малу кількість наявних машин їх використання залишалося епізодичним. Бронетранспортер не вплинув суттєво на хід бойових дій, але продемонстрував, що навіть обмежений парк техніки може з’являтися на найгарячіших ділянках фронту. Інші екземпляри, ймовірно, перебувають на зберіганні або використовуються підрозділами Національної гвардії РФ.
Порівняння з попередниками та наступниками
| Параметр | БТР-80 | БТР-82А | БТР-90 «Росток» |
|---|---|---|---|
| Бойова маса | 13,6 т | 15,4 т | 22 т |
| Двигун | 260 к.с. | 300 к.с. | 510 к.с. |
| Максимальна швидкість | 80 км/год | 80–100 км/год | 100+ км/год |
| Озброєння | 14,5-мм КПВТ + ПКТ | 30-мм 2А72 + ПКТ + АГС | 30-мм 2А42 + ПКТ + АГС-17 + ПТРК «Конкурс» |
| Броня (фронт) | Проти 12,7 мм | Проти 12,7–14,5 мм | Проти 14,5 мм + опціональний ДЗ |
| Десант | 7–8 осіб | 7 осіб | 7 осіб |
БТР-90 перевершує попередників за потужністю двигуна, захистом та вогневою силою, проте програє в економічності та простоті виробництва. «Бумеранг», який прийшов на зміну, має модульну архітектуру та кращі перспективи уніфікації.
Спадщина та сучасний статус
БТР-90 залишив помітний слід у розвитку російської колісної бронетехніки. Досвід його створення вплинув на вимоги до нової платформи «Бумеранг» — зокрема щодо розмірів, захисту та інтеграції сучасних систем керування. Декілька десятків машин продовжують обмежену експлуатацію, переважно в підрозділах Національної гвардії або на зберіганні.
У 2023 році поодинокі екземпляри знову опинилися на передовій, підтвердивши, що навіть техніка з нетривалим серійним життям може знайти застосування в умовах затяжного конфлікту. Історія БТР-90 — це приклад того, як технічні переваги не завжди перетворюються на масове виробництво, коли на перший план виходять вартість, логістика та стратегічні пріоритети.
About the Author
