Війна проти України вже четвертий рік виснажує Росію в усіх вимірах. Прямі військові витрати перевищують 50 трильйонів рублів з 2022 року, бюджетний дефіцит сягнув рекордних рівнів, а економіка балансує між штучним перегрівом і ризиком стагнації.
Людські втрати за незалежними оцінками сягають сотень тисяч загиблих, а за даними Генштабу ЗСУ — понад мільйон осіб у загальних втратах. Санкції, удари по енергетичній інфраструктурі та внутрішнє перерозподілення ресурсів створюють тиск, який дедалі сильніше відчувають не лише чиновники, а й звичайні росіяни через інфляцію, високі ставки та скорочення цивільних програм.
Ця стаття детально розкриває економічну, військову, людську та соціальну ціну, яку Росія платить за продовження агресії, спираючись на дані офіційних документів, незалежних досліджень та відкритих джерел станом на середину 2026 року.
Бюджетні реалії: дефіцит, пріоритети та «канібалізм» ресурсів
Федеральний бюджет Росії у 2026 році заклав на оборону та безпеку 16,84 трильйона рублів — майже 40% усіх видатків. Це найвищий показник за пострадянську історію. Проте реальні витрати на війну вже перевищують планові. За перші чотири місяці року дефіцит сягнув 5,9 трильйона рублів (2,5% ВВП) — найбільший з початку повномасштабного вторгнення.
Міністр фінансів Антон Сілуанов у листі до уряду попередив: додаткові військові потреби можуть вимагати ще щонайменше 2 трильйони рублів понад затверджений бюджет. У негативному сценарії дефіцит здатен зрости до 4 трильйонів і зберігатися до 2028 року. Кремль змушений заморожувати цивільні видатки — на освіту, медицину, інфраструктуру — щоб не чіпати військову машину.
За оцінками аналітиків, загальні витрати Росії на війну з 2022 року вже перевищили 53 трильйони рублів — понад 740 мільярдів доларів. Ці гроші пішли не лише на снаряди й ракети, а й на зарплати контрактників, компенсації сім’ям загиблих, ремонт техніки та логістику.
Ліквідна частина Фонду національного добробуту скоротилася з понад 100 мільярдів доларів перед війною до близько 52 мільярдів. Якщо резерви вичерпаються, владі доведеться різати соціальні програми або друкувати гроші, що розжене інфляцію ще сильніше. SIPRI у своєму звіті про військовий бюджет 2026 року зазначає: навіть заплановане скорочення видатків на національну оборону до 12,1 трильйона рублів навряд чи вдасться утримати — бюджет уже двічі переглядали у 2025-му, і 2026-й, ймовірно, стане третім.
Нафта, санкції та удари по енергетиці: джерело доходів під прицілом
Нафта і газ traditionally годували російський бюджет. Санкції, цінові обмеження G7 та удари українських дронів по НПЗ і терміналах кардинально змінили ситуацію. У січні 2026 року надходження від нафти і газу впали до найнижчого рівня за п’ять років — лише 393 мільярди рублів за місяць, удвічі менше, ніж роком раніше.
Тіньовий флот танкерів і паралельний імпорт допомагають обходити обмеження, але коштують дорого. Додаткові витрати на логістику, страхування та посередників оцінюють у десятки мільярдів доларів щороку. Тимчасове зростання цін на нафту навесні 2026-го через конфлікт на Близькому Сході дало перепочинок, але зміцнення рубля з’їло частину прибутку, а субсидії нафтовикам для стримування внутрішніх цін знову вдарили по бюджету.
Економіка Росії, за оцінками Мінекономіки, у 2026 році зросте лише на 0,4% — прогноз суттєво погіршили. Перегрів від військових замовлень змінюється охолодженням: високі відсоткові ставки (близько 16%) душать кредитування, а цивільна промисловість страждає від нестачі кадрів і технологій.
Людська ціна: загиблі, поранені та зламані долі
Найболючіша стаття витрат — людська. За даними Генштабу ЗСУ станом на середину червня 2026 року, загальні втрати російських військ перевищують 1,386 мільйона осіб (убиті, поранені, полонені). Це не просто цифра — це тисячі поранених, які потребують довічного лікування, і сотні тисяч сімей, що втратили годувальників.
Незалежні джерела дають іншу, але теж жахливу картину. Mediazona спільно з BBC та Meduza підтвердили імена понад 225 тисяч загиблих російських військових. Оцінки на основі даних про спадщину та реєстри свідчать про 350–500 тисяч загиблих залежно від методики. Офіційна Росія припинила публікувати статистику ще у 2022-му, а незалежні підрахунки показують, що найбільше страждають бідні регіони, тюремне населення та мігранти.
Офіцерські втрати особливо болючі: підтверджено загибель тисяч командирів середньої ланки. Це не лише трагедія родин, а й удар по боєздатності армії — досвідчені офіцери не відновлюються швидко.
Рекрутинг став хронічним головним болем. В’язниці майже спорожніли, мігрантів змушують підписувати контракти під загрозою депортації, а з бідних сіл і містечок вивозять дедалі молодших і менш підготовлених людей. Демографічна яма, яку війна лише поглиблює, позначиться на Росії на десятиліття вперед.
Військова техніка та логістика: мільярди, що згорають щодня
Українські сили щодня знищують російську техніку на суму в сотні мільйонів доларів. За відкритими даними Генштабу, лише за один день у червні 2026-го вартість ураженої техніки сягала 295 мільйонів доларів. Загалом з початку вторгнення Росія втратила понад 12 тисяч танків, 24 тисячі бойових броньованих машин, 44 тисячі артилерійських систем.
Виробництво намагається компенсувати втрати, але якість падає. Через санкції на мікроелектроніку та компоненти Росія змушена переходити на дешевші дрони, простіші системи залпового вогню та модернізовані радянські зразки. SIPRI відзначає: у 2026 році Міноборони РФ свідомо економить на закупівлях дорогих зразків, віддаючи пріоритет масовим і відносно дешевим засобам.
Логістика теж коштує астрономічних грошей. Постачання на фронт через сотні кілометрів, ремонт пошкодженої техніки, евакуація поранених — усе це лягає на бюджет. Паралельно Росія витрачає мільярди на обхід санкцій при закупівлі критично важливих технологій через треті країни.
Соціальний і політичний вимір: інфляція, репресії та еміграція
Звичайні росіяни платять за війну не лише податками. Інфляція близько 6% і високі відсоткові ставки роблять кредити недоступними, а ціни на продукти та житло — болісними. Бюджетні скорочення цивільних програм уже відчутні в регіонах: лікарні, школи та дороги отримують менше.
Політична ціна — посилення репресій. Будь-яка критика війни прирівнюється до екстремізму. Тисячі людей отримали реальні терміни за пости в соцмережах або участь у акціях. Водночас пропаганда продовжує малювати картину «успішної спеціальної операції», хоча реальність — порожні села, з яких забрали чоловіків, і лікарні, переповнені пораненими.
Еміграція кваліфікованих кадрів — ще одна прихована втрата. З початку повномасштабного вторгнення Росію покинули понад 800 тисяч людей, багато з них — IT-фахівці, вчені, підприємці, лікарі. Це не просто «зрадники», як їх називає пропаганда. Це втрата людського капіталу, який міг би розвивати цивільну економіку. Лабораторії, стартапи та університети відчувають гостру нестачу фахівців.
Довгострокові наслідки: чи може Росія витримати?
Економіка Росії демонструє дивовижну стійкість завдяки високим (хоча й падаючим) нафтовим доходам, авторитарному контролю та зв’язкам з Китаєм та Індією. Проте структурні проблеми накопичуються. Військова промисловість відтягує ресурси від цивільного сектору, технологічне відставання посилюється, а демографічна криза загострюється.
Аналітики SIPRI та незалежні економісти попереджають: якщо нафтові ціни впадуть або санкції посиляться, бюджетні тріщини можуть стати прірвою. Вже зараз влада змушена балансувати між фінансуванням війни та уникненням соціального вибуху. Внутрішні суперечності — між силовиками, які хочуть продовжувати, та економістами, які бачать межі можливого — стають дедалі помітнішими.
Війна для Росії давно перестала бути «маленькою переможною операцією». Вона перетворилася на системний тягар, який з кожним місяцем стає важчим. Питання не в тому, чи є в Росії гроші на наступні місяці, а в тому, якою ціною ці гроші дістаються і чи не зруйнують вони саму основу держави в довгостроковій перспективі. Розмова про це в російському суспільстві поки придушена, але реальність не зникає від замовчування.
About the Author
