Су-75 Checkmate — це російський проєкт легкого тактичного винищувача п’ятого покоління, створений компанією Sukhoi як більш доступна альтернатива важким двомоторним машинам на кшталт Су-57. Літак поєднує стелс-технології, внутрішні відсіки озброєння, сучасну авіоніку та цільову вартість у 25–30 мільйонів доларів, що робить його привабливим для експортних ринків і потенційного поповнення парку ВКС Росії. На середину 2026 року проєкт перебуває на етапі будівництва першого льотного прототипу, а перший політ очікується найближчим часом — після багаторічних переносів термінів.
Конструкція Су-75 базується на одному двигуні нової генерації, V-подібному хвостовому оперенні та спеціальному повітрозабірнику, які разом зменшують радіолокаційну помітність і масу. Літак здатний нести до 7,4 тонни бойового навантаження, розвивати швидкість до 1,8 Маха та діяти на відстані понад 2800 км. Усе це позиціонує його як машину, що поєднує високу ефективність із відносною простотою експлуатації порівняно з дорожчими західними аналогами.
Розробка велася з оглядкою на експорт і внутрішні потреби Росії, де Су-75 мав би доповнювати важчий Су-57 у змішаному парку, забезпечуючи чисельну перевагу та гнучкість у різних сценаріях — від завоювання переваги в повітрі до ударів по наземних цілях. Попри амбіції, шлях проєкту позначений затримками, санкційним тиском і питаннями щодо реальних термінів появи серійних машин.
Історія розробки: від концепції до реального прототипу
Ідея легкого тактичного літака (ЛТС) у Росії обговорювалася ще до 2010-х, коли стало зрозуміло, що двомоторні винищувачі п’ятого покоління будуть дорогими й нечисленними. Sukhoi отримав завдання створити машину, яка могла б масово замінювати старіючі Су-27/МіГ-29 та конкурувати на експорті з F-35. У липні 2021 року на авіасалоні МАКС у Жуковському представили повнорозмірний макет Су-75 Checkmate — «Шах і мат». Президент Росії був присутній на презентації, а Rostec одразу заявив про орієнтовну вартість 25–30 мільйонів доларів за одиницю та плани випуску сотень машин.
Наступні роки принесли патенти 2023 року, які показали доопрацювання фюзеляжу, напливів і повітрозабірників для подальшого зниження радіолокаційної помітності. Зміни збільшили несучу поверхню й оптимізували обтічність. Водночас санкції після 2022 року ускладнили доступ до іноземних мікросхем і високоточного обладнання, що вплинуло на темпи. Об’єднані Арабські Емірати, які раніше розглядалися як ключовий партнер з фінансування, призупинили участь.
Станом на червень 2026 року, за повідомленнями російських державних джерел, розпочато будівництво першого льотного прототипу. На авіасалоні в Дубаї 2025 року головний льотчик-випробувач Сергій Богдан заявив, що машина вже на фінальній збірці, а перший політ можливий на початку 2026 року. Сергій Чемезов з Rostec підтвердив перехід до наземних випробувань. Поки що літаючого екземпляра немає — лише статичний макет 2021 року та нові елементи конструкції, що проходять стендові тести.
Конструкція та стелс-особливості: інженерний баланс між помітністю та простотою
Су-75 одразу вирізняється з-поміж більшості винищувачів п’ятого покоління одним двигуном. Це рішення зменшує масу, вартість обслуговування та ймовірність відмов, хоча й вимагає від двигуна виняткової надійності та тяги. Фюзеляж має характерну «акульчу» форму з плавними обводами, мінімумом виступаючих елементів і внутрішніми відсіками озброєння — усе для мінімізації радіолокаційного перерізу (RCS).
Ключовий елемент стелсу — дивертерлес суперзвуковий повітрозабірник (DSI) U-подібної форми. На відміну від класичних повітрозабірників з відведенням прикордонного шару, DSI механічно простіший, легший і створює менше відбиттів радіохвиль. Патенти 2023 року додатково оптимізували боки фюзеляжу та напливи, збільшивши підйомну силу на високих висотах. Велика площа крила (розмах 11,8 м) дозволяє ефективно працювати на висотах понад 12 км, де розріджене повітря вимагає більшої несучої поверхні.
V-подібне хвостове оперення (ruddervators) виконує функції керма висоти та напрямку одночасно. Це скорочує кількість поверхонь, зменшує масу та RCS, але потребує складної системи дистанційного керування з високою надійністю. Літак має п’ять внутрішніх точок підвіски та шість зовнішніх. У стелс-конфігурації озброєння ховається всередині, а для максимального навантаження використовують зовнішні пілонові.
Двигун АЛ-51Ф-1: серце проєкту
Силова установка — це похідна від двигуна «виріб 30» (АЛ-51Ф-1), який також планується для модернізованого Су-57М. Суха тяга становить близько 107,9 кН, на форсажі — 161,9 кН (приблизно 16 500 кгс). Порівняно з попередником АЛ-41Ф-1 новий двигун легший на 30 %, ефективніший до 18 % і має значно більший ресурс у серійному виробництві.
Деякі джерела згадують можливе застосування гібридного варіанта «виріб 177», який поєднує технології обох поколінь. Важливо, що двигун забезпечує тягоозброєність близько 1,0 на бойовій масі, а також потенційно керований вектор тяги — функцію, яка значно підвищує маневреність у ближньому бою. Для експортних версій можливі спрощені модифікації без вектора, щоб знизити вартість і складність.
Озброєння та бойові можливості
Максимальне бойове навантаження — 7400 кг. У внутрішньому відсіку типова конфігурація для повітряного бою включає три ракети класу «повітря-повітря» великої дальності (наприклад, Р-77М) та дві малої дальності (Р-74М або аналоги). Передбачена внутрішня гармата — одноствольна або двоствольна 30-мм.
Для ударних місій внутрішній відсік може приймати високоточні бомби та ракети «повітря-поверхня». Зовнішні пілонові дозволяють підвішувати важкі протикорабельні ракети типу Х-35Е, додаткові бомби чи контейнери з апаратурою. Таким чином Су-75 здатний виконувати як чисто стелс-завдання (проникнення в зону ППО противника), так і місії з максимальним навантаженням, коли фактор помітності вже не критичний.
Авіоніка та системи: мережецентричний підхід
Бортова радіоелектронна система Ш-121 (MIRES) інтегрує радар з активною фазованою антеною решіткою (AESA) розробки НІІП, інфрачервону станцію 101КС-V та інші сенсори. Архітектура відкрита, з діагностичною системою «Матрьошка», що спрощує обслуговування та модернізацію. Багато компонентів уніфіковані з Су-57, що знижує витрати на розробку та логістику.
Кабіна — скляна, з двома великими багатофункціональними дисплеями та ширококутним індикатором на лобовому склі, аналогічна кабіні Су-57. Передбачена висока ступінь автоматизації та елементи штучного інтелекту для допомоги пілоту в перевантаженому інформаційному полі сучасного бою. Літак має бути частиною єдиної мережі обміну даними з іншими літаками, дронами та наземними системами.
Поточний статус на 2026 рік та перспективи
У червні 2026 року російські джерела офіційно підтвердили початок будівництва першого льотного прототипу. Це важливий крок після років концептуальних показів. Наземні стендові випробування вже тривають або розпочнуться найближчим часом. Перший політ, за заявами Богдана та Чемезова, планується на 2026 рік — спочатку говорили про початок року, пізніше про «найближчий час» і кінець року.
Серійне виробництво, якщо все піде за планом, може стартувати наприкінці 2020-х — на початку 2030-х. Прогнози Rostec колись говорили про 300 машин за 15 років, але реальність залежатиме від фінансування, санкцій та реального попиту. Можливі варіанти: двомісна навчально-бойова версія, безпілотна модифікація (згадувалася як Т-75 або LTA-UAV) для роботи в парі з пілотованими літаками.
Порівняння з іншими винищувачами п’ятого покоління
Щоб краще зрозуміти місце Су-75, варто порівняти ключові параметри з основними конкурентами. Дані приблизні та базуються на відкритих джерелах; реальні характеристики серійних машин можуть відрізнятися.
| Параметр | Су-75 Checkmate | F-35A | Су-57 | J-35 (Китай) |
|---|---|---|---|---|
| Екіпаж | 1 | 1 | 1 | 1 |
| Максимальна швидкість | Мах 1,8 | Мах 1,6 | Мах 2,0 | Мах 1,8 |
| Бойове навантаження | 7400 кг | ~8100 кг | ~10 000 кг | ~8000 кг (ест.) |
| Дальність польоту | ~2900 км | ~2200 км | ~3500 км | ~2500+ км |
| Цільова вартість (експорт) | 25–30 млн $ | ~80+ млн $ | Вища | Нижча за F-35 |
| Статус (2026) | Будівництво прототипу | Серійне виробництво | Обмежене серійне | Розробка / випробування |
Дані для таблиці зібрано з відкритих джерел, зокрема Wikipedia.org та заяв Rostec/TASS. Су-75 виглядає привабливим за ціною та швидкістю, але поступається в доведеності технологій і реальній кількості побудованих машин. F-35 вже масово літає й має зрілу екосистему озброєння та підтримки. Су-57 демонструє вищу швидкість і більшу дальність, однак значно дорожчий і менш чисельний.
Виклики та реалії проєкту
Найбільша проблема — хронічні затримки. Перший політ обіцяли у 2023-му, потім у 2024-му, 2025-му, тепер — 2026-й. Кожне перенесення підриває довіру потенційних покупців, особливо Індії, яка уважно стежить за прогресом, але не поспішає з контрактами без льотного прототипу. Санкції обмежили доступ до сучасної електроніки та верстатів, що уповільнює виробництво складних композитних деталей і систем.
Фінансування спочатку значною мірою покладалося на експорт, а не на державне замовлення. Призупинення участі ОАЕ стало відчутним ударом. У той же час російська авіаційна промисловість демонструє здатність адаптуватися: патенти 2023 року та нинішнє будівництво прототипу свідчать про продовження робіт попри тиск.
Для просунутих читачів важливо розуміти: Су-75 — це не просто «російський F-35». Це спроба реалізувати іншу філософію — легший, дешевший, з більшим акцентом на експортну доступність і доповнення існуючого парку, а не повну заміну всіх попередніх поколінь. Чи вдасться реалізувати ці амбіції у найближчі роки, покаже час і реальні льотні випробування. Авіаційні ентузіасти та аналітики продовжують уважно стежити за кожним новим повідомленням з Жуковського та Дубая — історія Су-75 ще далека від завершення.
About the Author
