Радник президента України — це не просто консультант у широкому сенсі. Це людина, яка має прямий доступ до глави держави, глибоке розуміння конкретної сфери та можливість перетворювати аналіз на конкретні пропозиції, що впливають на укази, промови та пріоритети країни. У 2026 році, коли Україна балансує між захистом фронту, підтримкою тилу та плануванням відбудови, ці фахівці стають ключовими ланками в ланцюгу ухвалення рішень. Їхня робота часто непомітна для більшості, але наслідки — від нових програм реабілітації ветеранів до формування міжнародного наративу — відчуваються в кожному місті та селі.
Правова основа посади чітко окреслена ще з 2021 року указом президента. Радник підпорядковується безпосередньо главі держави, працює або в штаті Офісу Президента, або на громадських засадах, а строк його повноважень збігається зі строком президента. Основне завдання — розробляти та вносити пропозиції щодо реалізації президентських повноважень у своїй сфері. Це включає аналіз внутрішніх і зовнішніх процесів, моніторинг інформаційного простору, експертизу законопроектів, підготовку матеріалів для виступів та участь у взаємодії з органами влади й міжнародними партнерами. Сила радника — не в наказовому тоні, а в якості аргументів і довірі президента.
Для звичайного українця це означає, що питання ветеранської політики, доступності міст, економічної стійкості чи комунікації з партнерами формуються за участю людей з вузькою експертизою. Водночас інститут радників викликає постійні дискусії про прозорість і баланс впливу. Розуміння його механізмів дає змогу краще бачити, хто і як формує порядок денний країни в найскладніший період її історії.
Правовий фундамент посади радника президента України
Положення про Радника Президента України, затверджене Указом Президента № 309/2021, заклало чіткі рамки, які діють і сьогодні. Посада належить до патронатної служби глави держави. Призначення та звільнення здійснює безпосередньо президент. Радник може працювати на постійній основі як державний службовець або на громадських засадах — поза штатом Офісу Президента. Така гнучкість дозволяє залучати топових фахівців, які не готові повністю занурюватися в бюрократію.
Основні завдання прописані детально. Радник аналізує політичні, соціально-економічні та інші процеси в Україні й за кордоном, готує пропозиції щодо пріоритетів розвитку. Він моніторить інформаційний простір, пропонує кроки для захисту прав громадян і свободи ЗМІ. Окремий блок — робота з нормативно-правовими актами: аналіз, пропозиції щодо вдосконалення, участь в експертизі законопроектів, які надходять на підпис президенту.
Радник залучається до підготовки проектів указів президента, матеріалів для прес-конференцій, промов і поїздок глави держави. Він організовує круглі столи, конференції, взаємодіє з науковими установами та міжнародними організаціями. Має право запитувати інформацію в будь-яких державних органах у межах своєї компетенції, ініціювати проекти актів і залучати зовнішніх експертів.
Особливо цікавий статус радників-уповноважених. Їх призначають за поданням керівника Офісу Президента, а координує їхню діяльність саме керівник Офісу. Це створює додатковий рівень гнучкості, але й певну залежність від внутрішньої вертикалі Банкової.
Пряме підпорядкування президенту дає радникам унікальний доступ, якого немає в міністрів чи голів комітетів Верховної Ради.
Як інститут радників еволюціонував протягом років незалежності
Історія посади радника президента України почалася майже одночасно з незалежністю. За Леоніда Кравчука перші радники з’являлися точково — часто для вирішення конкретних фінансових чи економічних питань. Структури ще не було, посада слугувала інструментом швидкого залучення фахівців.
За Леоніда Кучми система стала більш інституційною. Радники отримали чіткіші рамки, але їхня кількість і вплив залежали від конкретного президента. Віктор Ющенко розширив практику: посада часто ставала способом об’єднати публічних людей навколо глави держави. Серед радників того періоду — відомі фігури з різних сфер, іноді без глибокого досвіду державного управління. Це створювало іміджевий ефект, але й плутанину в повноваженнях.
Петро Порошенко мінімізував кількість радників, роблячи ставку на професійних юристів та економістів. Володимир Зеленський з 2019 року пішов шляхом вузької спеціалізації. Пандемія, а особливо повномасштабна війна прискорили цей процес. З’явилися радники з питань реабілітації ветеранів, безбар’єрності, відбудови, санкційної політики та комунікацій. У 2021 році положення оновили саме для того, щоб надати інституту більшої передбачуваності та гнучкості в кризових умовах.
Сьогодні ми бачимо еволюцію від символічних чи іміджевих фігур до експертів, які працюють у режимі реального часу над конкретними результатами.
Сучасна команда: хто радить президенту України у 2026 році
Станом на весну 2026 року президент Володимир Зеленський має близько 12–15 радників і представників у різних статусах. Серед них — один штатний радник, кілька позаштатних, радники-уповноважені та представники президента в державних органах. Склад динамічний: хтось приходить, хтось переходить на інші посади, але ядро залишається стабільним.
Ось як виглядає ключова частина команди:
| Ім’я | Сфера | Статус | Основний фокус роботи |
|---|---|---|---|
| Дмитро Литвин | Комунікації | Штатний радник | Підготовка меседжів, моніторинг сприйняття позиції України за кордоном, узгодження наративу для партнерів |
| Вадим Свириденко | Реабілітація ветеранів | Радник-уповноважений | Програми медичної та соціальної реабілітації, підтримка учасників бойових дій та їхніх родин |
| Тетяна Ломакіна | Безбар’єрність | Радник-уповноважений | Інклюзивність міст, доступність послуг, створення безбар’єрного середовища для ветеранів та людей з інвалідністю |
| Олександр Камишін | Стратегічні питання | Позаштатний радник | Довгострокове планування, стратегічні галузі, координація з урядом |
| Оксана Маркарова | Відбудова та інвестиції | Позаштатний радник | Залучення міжнародних ресурсів, планування відновлення інфраструктури та економіки |
| Олександр Кубраков | Інфраструктура та громади | Позаштатний радник | Проекти розвитку територій, взаємодія з місцевою владою, відбудова критичної інфраструктури |
| Христя Фріланд | Економічний розвиток | Позаштатний радник | Міжнародна економічна експертиза, політика залучення інвестицій, досвід Канади |
Ці люди приносять різний бекграунд — від досвіду роботи в уряді до міжнародної політики. Багато з них раніше обіймали міністерські посади, тому зберігають глибоке розуміння державних механізмів навіть у позаштатному статусі.
Механізм роботи: від аналізу до впливу на рішення
Робота радника починається з аналізу. Він відстежує процеси в Україні та світі, готує короткі аналітичні записки з пропозиціями. Президент може доручити опрацювати конкретне питання — від veteransької політики до переговорної позиції. Радник збирає позиції міністерств, знаходить компроміси, пропонує формулювання для указів чи публічних заяв.
У воєнний час швидкість стає критично важливою. Радник з комунікацій моніторить, як українська позиція сприймається в світі, і допомагає коригувати меседжі так, щоб підтримка не слабшала. Радник з реабілітації сигналізує про прогалини в програмах протезування чи психологічної допомоги — і ці сигнали перетворюються на конкретні рішення.
Економічні та інфраструктурні радники працюють над тим, щоб плани відбудови були реалістичними та привабливими для інвесторів. Вони організовують круглі столи з експертами, залучають наукові інститути. Їхні пропозиції не завжди стають указами, але часто лягають в основу позиції президента на зустрічах з партнерами чи в розмовах з урядом.
Справжня сила радника — у довірі. Коли президент знає, що людина глибоко розуміє тему і не має прихованих інтересів, її слово важить більше, ніж формальна посада.
Типи радників та їхні особливості
Штатний радник працює на постійній основі, отримує зарплату з бюджету, має чіткі обов’язки та повну відповідальність. Це зручно для напрямів, які потребують щоденної присутності — як комунікації.
Позаштатні радники — це гнучкий інструмент. Вони не обтяжені бюрократією, можуть поєднувати посаду з іншою роботою чи громадською діяльністю. Часто це експерти світового рівня, які не готові повністю переходити в державну службу.
Радники-уповноважені — проміжний варіант. Їх призначають за поданням керівника Офісу, координує діяльність саме Офіс. Це дозволяє президенту мати людей, які фокусуються на конкретних соціально важливих темах — реабілітація, безбар’єрність — без створення нових штатних одиниць.
Кожен тип має свої переваги. Штатні забезпечують стабільність, позаштатні — свіжий погляд і міжнародний досвід, уповноважені — швидке реагування на болючі соціальні питання. Разом вони створюють багатошарову систему порад, якої немає в класичній вертикалі виконавчої влади.
Вплив радників на ключові сфери життя українців
Коли родина ветерана отримує кращий доступ до реабілітації чи протезування, за цим стоїть робота радника, який не просто зафіксував проблему, а запропонував механізм її вирішення. Програми безбар’єрності, які роблять пандуси, доступний транспорт і державні послуги реальністю, — це теж результат системної роботи.
У комунікаційній сфері радники допомагають зберігати єдність наративу всередині країни та переконливість позиції за кордоном. Це безпосередньо впливає на обсяги допомоги, санкційну політику партнерів і моральний стан суспільства.
Економічні та інфраструктурні радники впливають на те, як швидко відновлюватимуться міста, які проекти отримають пріоритет і які робочі місця з’являться в найближчі роки. Їхні пропозиції щодо залучення інвестицій та планування відбудови формують економічне майбутнє регіонів.
Стратегічні радники дивляться далі — на те, якою Україна має стати після війни, які інституції потрібно зміцнити і як поєднати безпеку з розвитком. Їхні ідеї часто стають основою для довгострокових указів і державних стратегій.
Виклики прозорості та майбутнє інституту
Інститут радників не позбавлений критики. Багато фахівців працюють поза штатом або на громадських засадах, що створює «сірі зони» впливу без повної публічної відповідальності. Після звільнення деякі з них швидко отримують високі посади в державних структурах — це викликає питання про кадрову політику та можливі конфлікти інтересів.
У воєнний час пріоритет швидкості над процедурами зрозумілий, але після перемоги суспільство очікуватиме більшої прозорості: чітких описів обов’язків, регулярних звітів і механізмів уникнення дублювання з роботою уряду.
Водночас гнучкість інституту — його головна перевага. Вона дозволяє президенту оперативно залучати найкращих експертів, у тому числі з міжнародним досвідом, без тривалих бюрократичних процедур. У країні, яка живе в режимі постійних викликів, така модель має право на існування — за умови, що баланс між ефективністю та підзвітністю буде знайдено.
Чому розуміння ролі радника президента України важливе для кожного
Коли ви бачите нову програму підтримки ветеранів, покращення доступності лікарень чи черговий указ про відбудову — за цим стоїть не тільки президент і уряд. Часто саме радники першими сигналізують про проблему, збирають експертизу і пропонують рішення, які потім стають політикою.
Для просунутого читача це можливість глибше аналізувати владні процеси: бачити не тільки формальні інститути, а й неформальні мережі впливу, які в українській реальності відіграють не меншу роль. Для початківця — шанс зрозуміти, чому одні теми стають пріоритетними, а інші — ні, і як на це можна впливати через громадську активність.
У 2026 році, коли країна готується до нового етапу — відбудови та інтеграції з Європою — інститут радників президента України залишається одним з інструментів, що допомагає главі держави тримати руку на пульсі одразу в багатьох сферах. Його еволюція триває, і від того, наскільки прозорим і ефективним він стане, залежить якість рішень, які впливають на життя кожного з нас.
About the Author
