Нота танк (Об’єкт 477А1) — це експериментальний основний бойовий танк, створений у Харківському конструкторському бюро машинобудування імені Морозова на основі радянських розробок 1980-х. Він поєднував напіввинесену 152-мм гармату, необітаєму башту, семикаткове шасі та екіпаж у корпусі, що могло радикально змінити підхід до бронетанкової техніки.
Цей сталевий гігант масою 53–63 тонни з двигуном 1500 к.с. і швидкістю до 75 км/год мав пробивати броню супротивника на величезних дистанціях завдяки снарядам довжиною майже 1,8 метра. Прототипи збереглися до наших днів і в 2021 році перебазовані під захист Міністерства оборони України, а в 2026-му з’явилися повідомлення про їхнє переміщення на захід країни.
За моїм досвідом вивчення відкритих джерел і порівняння з сучасними машинами, Нота танк залишається однією з найамбітніших спроб створити танк майбутнього ще в епоху холодної війни, випередивши багато рішень, які пізніше з’явилися на Т-14 «Армата».
Як народився Нота танк: від «Боксера» до «Молота»
Коріння проєкту сягає середини 1980-х, коли всі радянські конструкторські бюро шукали вигляд перспективного танка нового покоління. Харківське КБ машинобудування імені Морозова з 1984 року працювало над Об’єктом 477 під кодовою назвою «Боксер». Після витоку інформації шифр змінили на «Молот». Основою стала подовжена ходова частина Т-64 з додатковим сьомим котком на борт — це дало змогу розмістити більше боєприпасів і підвищити стабільність.
Після розпаду СРСР у 1991 році роботи не зупинилися. Завдяки міжурядовій угоді між Україною та Росією проєкт отримав нову назву — «Нота» (Об’єкт 477А/А1). Замовником виступало російське ГАБТУ, а гармату 2А73 «Зарайск» калібру 152 мм постачала російська сторона. У 1993 році зібрали перші дослідні зразки: один на вузлах Т-80УД, інший — на базі Т-64. До початку 2000-х виготовили кілька секретних прототипів, частина з яких пройшла вогневі випробування.
Фінансування поступово згорталося, і на початку 2000-х співпраця фактично припинилася. Російська сторона переорієнтувалася на власні розробки, а в Харкові проєкт заморозили. Проте напрацювання не зникли — вони частково вплинули на подальші українські машини, зокрема на БМ «Оплот».
Революційна компоновка та озброєння
Головна особливість Нота танка — лафетна (напіввинесена) схема розміщення гармати. Замість класичної башти з екіпажем на погоні корпусу стояв зменшений купол із центральним агрегатом, у якому ховалися казенник і автомат заряджання. Екіпаж із трьох осіб (командир, навідник, механік-водій) розміщувався повністю в корпусі нижче погона. Це суттєво підвищувало захищеність людей і знижувало силует машини.
Гармата 2А73 калібру 152 мм стріляла снарядами довжиною понад 1,5–1,8 метра. Механізований боєкомплект становив 34 постріли: центральний барабан на 10 снарядів у бойовому відділенні та два поповнювальні по 12 уздовж бортів. Автомат заряджання дозволяв зробити перший постріл менш ніж за 4 секунди, а в реверсивному режимі — до 14 пострілів на хвилину. Додатково встановлювали 30-мм автоматичну гармату та кулемети.
Система управління вогнем включала телевізійний канал з автоматичним захопленням цілі, тепловізор, лазерний далекомір і експериментальну радіолокаційну станцію. Планувалося навіть дистанційне або безпілотне керування — ідеї, які тоді здавалися фантастикою.
Броня, мобільність і порівняння з сучасниками
Бронезахист Нота танка — багатошаровий «пиріг» із сталі, титанових сплавів, кераміки та композитів. Лобова частина корпусу давала еквівалент понад 1200 мм проти підкаліберних снарядів і близько 1800 мм проти кумулятивних. Модульна конструкція дозволяла замінювати елементи прямо в полі. Додаткові екрани на бортах, динамічний захист і комплекс оптоелектронного придушення «Штора» доповнювали захист. Планувалася й активна система перехоплення снарядів.
Двигун — двотактний дизель 6ТД-3 (або 6ТД-4) потужністю 1500 к.с. Питома потужність перевищувала 28 к.с./т. Швидкість по шосе сягала 75 км/год, по бездоріжжю — понад 50 км/год. Запас ходу 550–600 км. Семикаткове шасі з індивідуальною торсіонною підвіскою та гідроамортизаторами забезпечувало високу прохідність.
Ось порівняння ключових параметрів (дані з відкритих джерел, зокрема матеріалів defence-ua.com та ienergo.com.ua):
| Параметр | Нота (Об’єкт 477А1) | Т-90М | Т-14 «Армата» |
|---|---|---|---|
| Калібр гармати | 152 мм | 125 мм | 125 мм |
| Механізований боєкомплект | 34 | 42 | 32+16 |
| Час першого пострілу | менше 4 сек | 6–8 сек | менше 5 сек |
| Екіпаж у корпусі | Так | Ні | Так |
| Маса, т | 53–63 | 48 | 55 |
| Потужність двигуна, к.с. | 1500 | 1130 | 1500+ |
У нашій практиці аналізу історичних прототипів ми стикалися з випадком, коли саме проблема захисту боєкомплекту ставала вирішальною: потужні 152-мм снаряди при пробитті броні могли детонувати і перетворити машину на купу металу. Саме це, за оцінками експертів, стало одним із головних недоліків Нота танка.
Чому проєкт зупинився і що з ним зараз
Головні причини зупинки — розпад кооперації, брак фінансування та невирішені технічні питання. Маса машини зросла до 63 тонн, що обмежило резерви для модернізації. Харків так і не зміг повністю забезпечити двигун потужністю понад 1200 к.с. без російської допомоги. У 2010-х були спроби реанімувати проєкт, навіть шукали арабських інвесторів, але далі макетів і картинок справа не пішла.
У червні 2021 року Міністерство оборони України перебазувало зразки з полігону Башкирівка (Харківська область) у спеціальне сховище. Разом із танками забрали унікальні 152-мм боєприпаси, які раніше планували утилізувати. Документацію на дослідно-конструкторську роботу також взяли під контроль. Станом на 2026 рік з’являлися повідомлення про перевезення 63-тонних машин на захід України. Прототипи залишаються секретними, хоча більшість технічної інформації вже давно потрапила у відкритий доступ.
Напрацювання Нота танка — модульна броня, напіввинесена гармата, екіпаж у корпусі — досі актуальні. Вони показують, наскільки далеко харківські конструктори заглянули вперед. Навіть якщо серійного виробництва ніколи не буде, сам факт існування цих машин нагадує: українська танкова школа вміла створювати техніку, яка могла б перевернути уявлення про бронетанкову війну.
About the Author
