Російський добровольчий корпус — це військово-політичне формування громадян Росії, які з серпня 2022 року воюють на боці України проти путінського режиму. Підрозділ підпорядкований Головному управлінню розвідки Міноборони України і складається переважно з етнічних росіян-емігрантів, які обрали зброю замість еміграції чи мовчання. Його головні цілі — відновлення територіальної цілісності України в кордонах 1991 року та повалення диктатури в Росії через військову перемогу України.
Бійці корпусу брали участь у боях під Києвом, Херсоном, Авдіївкою, Вовчанськом і на Запоріжжі, а також проводили рейди на територію Брянської, Бєлгородської та Курської областей Росії. Чисельність зросла від кількох десятків у 2022-му до понад тисячі бійців у 2024–2026 роках, перетворивши невелику диверсійну групу на повноцінний батальйон із власною розвідкою, БПЛА, бронегрупою та штурмовими підрозділами.
У серпні 2022 року, коли російські війська ще стояли під Києвом і намагалися закріпитися на півдні, група росіян, які вже воювали в складі різних українських підрозділів з 2014 року, вирішила об’єднатися. Так з’явився російський добровольчий корпус. Багато хто з них пройшов через «Азов», ДУК «Правий сектор» чи територіальну оборону. Вони жили в Україні роками, одружилися тут, мали дітей і сприймали цю країну як другу батьківщину. Коли почалося повномасштабне вторгнення, вибір для них був очевидним — стати на захист.
Офіційна дата створення — 22 серпня 2022 року. Командиром став Денис Капустін (позивний White Rex, також відомий як Нікітін). До цього він організовував MMA-турніри в Європі, займався брендом одягу і мав репутацію людини з правими поглядами. Саме він зміг зібрати розрізнені групи в єдину структуру, яка спочатку взаємодіяла з Силами оборони, а згодом увійшла до складу ГУР МО України.
Головне, що відрізняє цей підрозділ від інших російських формувань на боці України, — акцент на етнічних росіян-емігрантів і жорсткий ідеологічний відбір. Полонені становлять не більше 15–20 % особового складу.
Як створювався підрозділ і хто його очолює
Спочатку корпус існував у статусі територіальної оборони. Бійці воювали в складі 98-го батальйону «Азов-Дніпро». Лише після особистого звернення до керівництва держави підрозділ отримав офіційне визнання і підпорядкування Головному управлінню розвідки. Сьогодні це частина спецпідрозділу «Тимур».
Денис Капустін народився в Москві 1984 року. У 17 років сім’я переїхала до Німеччини. Там він занурився в ультраправу субкультуру, організовував бої без правил і створив бренд White Rex. У 2019 році його внесли до списку небажаних осіб у Шенгенській зоні. Після переїзду до України він зосередився на військовій підготовці. За словами бійців, командир особисто бере участь у штурмах і рейдах, що рідкість для керівників такого рівня.
Начальник штабу Олександр «Фортуна» в інтерв’ю 2026 року розповідав, що корпус виріс у сотні разів порівняно з 2022-м. Точна чисельність засекречена, але оцінки коливаються від кількох сотень до понад 1200 бійців станом на 2024 рік. Підрозділ має штурмові взводи, розвідгрупу, роту БПЛА, бронегрупу, мінометну секцію і логістику.
Ідеологія та політичні цілі
Бійці корпусу відкрито називають себе консерваторами і традиціоналістами. Вони відкидають ярлики «неонацисти», хоча критики і частина західних ЗМІ саме так їх характеризують. У маніфесті підрозділу звучить ідея «homo ethnicus» — людини, яка визначає себе через кров і культуру, а не через громадянство путінської Росії.
Основні цілі сформульовані чітко:
- Відновлення кордонів України 1991 року;
- Повалення поточного режиму в Російській Федерації;
- Створення нової російської держави, яка не буде загрожувати сусідам.
Символіка корпусу відсилає до білоемігрантської організації «Біла ідея» Віктора Ларіонова 1930-х років. Прапор — чорно-білий з елементами, що нагадують марковський полк Добровольчої армії часів громадянської війни. Девіз: «Добудемо Батьківщину!» і «Слава Україні! Слава Русі!».
Відмінність від Легіону «Свобода Росії» полягає в тому, що РДК майже не набирає колишніх полонених як основу. Тут пріоритет віддають людям із досвідом і чіткою антипутінською позицією. Конкурс у 2025–2026 роках сягав 50 осіб на місце.
Бойові операції: від фронту до рейдів углиб Росії
Перші місяці війни корпус воював під Черніговом, Києвом, на Херсонщині та Запоріжжі. У січні 2023-го бійці разом із ГУР провели нічний рейд на берег Нової Каховки, знищивши техніку і взявши полоненого.
Найбільший резонанс отримали операції на території Росії. 2 березня 2023 року група з близько 45 бійців увійшла в села Любечани і Сушани Брянської області. Вони зняли відео біля поштової скриньки, влаштували засідку на БМП і повернулися. Російська пропаганда кричала про «теракт», але цивільних жертв, за словами учасників, не було.
У травні 2023-го разом із Легіоном «Свобода Росії» корпус провів масштабніший рейд у Бєлгородській області. Було захоплено трофейну техніку, у тому числі БТР-82А. У березні 2024 року РДК брав участь у спільній операції на кордоні Бєлгородщини та Курщини, яка відтягнула російські резерви з українського фронту.
На лінії зіткнення корпус воював під Авдіївкою, у Вовчанську (зокрема, звільняв агрегатний завод у вересні 2024-го) і на Запорізькому напрямку. Узимку 2025–2026 років бійці РДК у складі спецпідрозділу «Тимур» зачистили 9 квадратних кілометрів, взяли 24 полонених і знищили близько 80 окупантів, стабілізувавши довірену ділянку.
Структура, підготовка і повсякденне життя
Сьогодні російський добровольчий корпус — це не просто диверсійна група. У ньому є:
- Штурмові взводи;
- Розвідувальна група (один з командирів, Антон «Турист» Зирянов, загинув у лютому 2025-го);
- Рота БПЛА;
- Бронегрупа (використовує трофейні Т-80БВМ і БТР-82А);
- Мінометна секція (поступово замінюється дронами);
- Вільно-козачий загін (козаки з Кубані, Дону, Тереку).
Кожен новобранець проходить поліграф і роботу з психологом. Далі — двомісячний курс молодого бійця. Тільки після цього людина потрапляє в бойову групу. Зарплату бійці отримують за стандартами ЗСУ. У 2026 році українське законодавство спростило процедуру отримання посвідки на проживання і громадянства для іноземних добровольців після року служби.
Життя в корпусі жорстке. Командир і штаб відкрито кажуть, що в Росії за голову ключових фігур пропонують великі суми. Начальник штабу «Фортуна» згадував про 17 замахів на себе. Багато бійців мають родичів, які досі служать в російській армії. Це створює додатковий психологічний тиск, але й підсилює мотивацію.
Відносини з українським суспільством і майбутнє
Спочатку до російських добровольців ставилися насторожено. Дехто боявся провокацій. З часом, після рейдів і боїв пліч-о-пліч, ставлення змінилося. Бійці РДК отримують нагороди, їхні історії з’являються в українських ЗМІ. Водночас у Росії підрозділ визнано терористичним, а командира заочно засудили до довічного ув’язнення.
У 2025–2026 роках корпус продовжує воювати на найгарячіших напрямках. Командування вважає, що війна триватиме ще кілька років, бо для Кремля вона стала інструментом утримання влади. Бійці не вірять у швидкий мир і готуються до довгої боротьби.
Російський добровольчий корпус залишається унікальним явищем цієї війни. Люди, які могли б залишитися в безпечній Європі чи в тіні, обрали зброю і ризикують життям щодня. Вони воюють не лише за Україну. Для багатьох це шлях до тієї Росії, яку вони хочуть бачити — без імперських амбіцій і диктатури. Історія корпусу ще пишеться на полі бою, і кожен новий рейд чи штурм додає до неї чергову сторінку.
About the Author
