ПТРК Фагот: повний розбір легендарного комплексу, який досі тримає лінію фронту

ПТРК Фагот — це радянський переносний протитанковий ракетний комплекс другого покоління з напівавтоматичним командним наведенням по дротах, відомий на Заході як AT-4 Spigot. Він був прийнятий на озброєння у 1970 році і залишається в строю понад пів століття, ефективно уражаючи бронетехніку на дистанціях від 70 до 2500 метрів.

Комплекс складається з пускової установки 9П135 і ракети 9М111 у транспортно-пусковому контейнері. Оператор лише утримує приціл на цілі, а автоматика сама коригує політ ракети. Саме ця простота в поєднанні з достатньою бронепробивністю зробила Фагот одним із наймасовіших ПТРК у світі.

У 2026 році він досі активно застосовується в сучасних конфліктах, зокрема в Україні, де його використовують як базовий інструмент піхотних підрозділів проти легкої та середньої бронетехніки.

Історія створення та поява на озброєнні

Розробка комплексу почалася в Тульському конструкторському бюро приладобудування на початку 1960-х років. Після появи першого покоління ПТРК «Малютка» з ручним наведенням стало очевидно, що потрібна система, яка значно спрощує роботу оператора. Інженери під керівництвом Аркадія Шипунова поставили завдання створити напівавтоматичний комплекс, де солдат лише тримає прицільну марку на цілі, а команди корекції передаються по дротах автоматично.

Перші випробування виявилися непростими. Проблеми з надійністю дротової лінії зв’язку змусили кілька разів доопрацьовувати систему. Державні випробування завершилися лише навесні 1970 року, і вже у вересні того ж року комплекс офіційно прийняли на озброєння Радянської армії. Першу партію зі ста одиниць замовили на Кіровському заводі «Маяк».

Фагот швидко замінив «Малютку» у мотострілецьких і повітряно-десантних підрозділах. Його встановлювали не лише на штатив, а й на бойові машини піхоти БМП-1П, БМП-2 та десантні машини БМД. Уже в середині 1970-х з’явилася модернізована ракета 9М111М «Факторія» з підвищеною дальністю та бронепробивністю. Це дозволило комплексу залишатися актуальним навіть після появи танків нового покоління.

У нашій практиці роботи з архівами видно, що саме Фагот став першим масовим ПТРК другого покоління в країнах Варшавського договору. Його експортували до десятків держав, і ліцензійне виробництво налагодили в Болгарії та Індії. Ця широка географія поширення пояснює, чому комплекс досі зустрічається на полях бою від Близького Сходу до Східної Європи.

До 2026 року Фагот пройшов через десятки локальних конфліктів. Його застосовували в Афганістані, Ірано-іракській війні, Чечні, Сирії та, звісно, у війні в Україні. Саме тривала експлуатація виявила як сильні сторони, так і обмеження системи.

Конструкція та принцип роботи

Основою комплексу є складна переносна пускова установка 9П135. Вона складається з апаратури управління 9С451, приладу наведення 9Ш119М1 та механізму пуску на станку 9П56. Уся система важить у бойовому положенні близько 22–25 кг без ракети, що дозволяє розрахунку з двох-трьох осіб швидко переміщуватися полем бою.

Ракета 9М111 знаходиться в герметичному транспортно-пусковому контейнері. При пуску спрацьовує стартовий двигун, який викидає ракету з контейнера, після чого вмикається маршовий твердопаливний двигун. Крила розкриваються в польоті, а гіроскоп і блок управління підтримують стабільність. Команди корекції йдуть по двохжильному дроту, який розмотується за ракетою.

Напівавтоматичне наведення SACLOS означає, що оператор бачить ціль через оптичний приціл і просто утримує перехрестя на ній. Інфрачервоний пеленгатор відстежує положення ракети, а обчислювальний блок формує команди. Це кардинально відрізняється від «Малютки», де оператор вручну керував джойстиком і мав значно нижчу ймовірність влучання.

Типова помилка новачків — неправильний вибір позиції. Через дріт і необхідність постійно бачити ціль оператор залишається в зоні можливого вогню у відповідь. У сучасних умовах 2026 року це особливо небезпечно через поширення дронів-камікадзе. Досвідчені розрахунки завжди шукають позиції з природним укриттям і можливістю швидкого відходу.

За моїм досвідом аналізу бойових відео, Фагот найкраще працює з відстаней 800–1500 метрів, де швидкість цілі ще дозволяє коригувати політ, а час польоту не перевищує 8–9 секунд. На максимальній дальності оператор має тримати приціл надзвичайно стабільно.

Тактико-технічні характеристики та модифікації

Базова ракета 9М111 має калібр 120 мм, довжину близько 863 мм і масу в контейнері 13 кг. Середня швидкість польоту становить 186 м/с, максимальна — до 240 м/с. Час польоту на максимальну дальність 2000 метрів — приблизно 11 секунд. Бронепробивність сягає 400 мм гомогенної сталі під кутом 90° або 200 мм під кутом 60°.

Модифікація 9М111-2 отримала покращений двигун і електроніку. Найважливішою стала 9М111М «Факторія». Дальність зросла до 2500 метрів, бронепробивність — до 460–600 мм. Деякі джерела вказують на появу тандемної бойової частини, здатної долати динамічний захист.

Пускова установка сумісна з ракетами 9М113 «Конкурс», що дозволяє збільшити дальність до 4 км. Це робить комплекс універсальним: один і той самий штатив може працювати і з «короткими», і з «довгими» ракетами.

У таблиці нижче зібрані основні параметри:

Ці цифри показують, що навіть базова версія залишається конкурентною проти легкої бронетехніки 2020-х років. Головне обмеження — відсутність «вистрілив-забув» і залежність від прямої видимості.

Практичний нюанс 2026 року: багато розрахунки комплектують Фагот нічними прицілами або тепловізорами стороннього виробництва. Це значно розширює можливості застосування в умовах обмеженої видимості.

Бойове застосування від Афганістану до 2026 року

Перший серйозний бойовий досвід Фагот отримав в Афганістані. Радянські підрозділи застосовували його проти укріплень і рідкісної бронетехніки. Уже тоді виявилося, що комплекс добре працює в гірській місцевості, якщо правильно обирати позиції.

У Ірано-іракській війні обидві сторони масово використовували Фагот. Він став одним із символів протитанкової оборони того періоду. Пізніше комплекс з’явився в Чечні, де застосовувався в умовах міської забудови, що вимагало особливої обережності через ризик ураження своїх.

У війні в Україні з 2014 року, а особливо після 2022-го, Фагот став одним із найпоширеніших ПТРК на фронті. Українські підрозділи мають значні запаси ще з радянських часів, а також трофейні зразки. Його застосовують проти БМП, БТР, танків зі слабким захистом бортів і навіть проти укріплень.

Типовий сценарій 2024–2026 років: розрахунок займає позицію на відстані 1–1,5 км від ймовірного маршруту бронетехніки. Після пуску оператор утримує ціль до влучання, після чого розрахунок негайно змінює позицію. Через поширення FPV-дронів час перебування на одній точці скоротився до мінімуму.

Один із цікавих кейсів — спроби запуску ракет Фагот зі звичайних цивільних дронів. Такі експерименти фіксувалися з обох сторін. Хоча маса системи велика, і дріт ускладнює керування, сама ідея показує, наскільки живучою виявилася конструкція.

У нашій практиці спостереження за відкритими джерелами видно, що Фагот рідко працює самостійно. Його майже завжди прикривають кулеметами, мінометами або дронами-розвідниками. Саме комплексне застосування дозволяє компенсувати обмеження другого покоління.

Переваги, недоліки та типові помилки

Головна перевага — простота. Розрахунок із двох осіб може переносити комплекс і кілька ракет на значні відстані. Вартість ракети порівняно низька, що дозволяє вести інтенсивний вогонь. Дротова система стійка до радіоелектронної боротьби, на відміну від багатьох сучасних систем.

Недоліки очевидні. Оператор має постійно бачити ціль і утримувати приціл. Мінімальна дальність 70 метрів обмежує застосування в щільній забудові. Бронепробивність базової ракети недостатня проти сучасних танків у лоб. Час польоту на велику дальність дає противнику можливість відреагувати.

Типова помилка — стрільба з відкритої позиції без маскування. Інша поширена проблема — неправильна оцінка дальності. Багато операторів переоцінюють можливості базової ракети і стріляють на межі дальності, де ймовірність влучання падає.

У 2026 році з’явилася ще одна проблема: дріт може зачіпатися за рослинність або дроти ліній електропередач. Це вимагає ретельного вибору сектора стрільби.

Практична рекомендація: завжди мати запасну позицію і план відходу. Після пострілу розрахунок має залишити місце протягом 20–30 секунд. Інакше його швидко виявлять за тепловим слідом або візуально.

Порівняння з іншими комплексами та місце у сучасній війні

Порівняно з американським TOW Фагот легший і простіший у розгортанні, але має меншу дальність і бронепробивність. Проти Javelin або українського «Стугна-П» він програє за принципом «вистрілив-забув» і можливістю атаки зверху. Проте за вартістю пострілу і поширеністю Фагот залишається унікальним.

У 2026 році його місце — це другий ешелон протитанкової оборони. Перший ешелон займають сучасні комплекси з автономним наведенням, а Фагот працює там, де потрібна масовість і стійкість до РЕБ. Багато підрозділів використовують його саме як «робочу конячку» для ураження БМП, БТР і інженерної техніки.

Цікавий факт: пускова установка Фагота може запускати ракети «Конкурс», що фактично перетворює його на більш далекобійну систему. Ця сумісність значно продовжила життя комплексу.

Альтернативи існують — від переносних «Корсар» і «Стугна» до імпортних NLAW і Javelin. Проте жодна з них не має такої історії масового застосування і такої широкої бази запасів.

Комплекс, створений більше ніж пів століття тому, продовжує виконувати свою роботу. Його живучість пояснюється вдалою конструкцією, простотою виробництва і масовістю. Поки на полі бою є бронетехніка середнього класу і потреба в дешевому, надійному засобі її ураження, Фагот залишатиметься в арсеналі.

About the Author

admin

Administrator

Visit Website View All Posts