Дубно аеродром — це не просто бетонна смуга посеред волинських полів, а справжня фортеця, яка пережила радянські бомбардувальники, десятиліття забуття й повернулася до життя завдяки впертим рукам українських інженерів. Розташований за сім кілометрів на північний схід від міста Дубно в Рівненській області, він сьогодні слугує одним із ключових оперативних аеродромів Повітряних Сил ЗСУ, де можуть швидко базуватися літаки та вертольоти тактичної авіації. Ця база демонструє, як стратегічна дисперсія сил рятує техніку від влучних ударів і дозволяє швидко реагувати на загрози з повітря.
Від 1945 року тут дислокувався легендарний 947-й Севастопольський бомбардувальний полк, що пройшов шлях від штурмовиків Іл-2 до сучасних Су-24М. Після розформування в 2001-му аеродром занепав, але вже в 2020 році військові почали масштабне відновлення злітно-посадкової смуги та інфраструктури. Сьогодні, попри масовані атаки 2025 року, він продовжує працювати, нагадуючи, що українська авіація не тільки виживає, а й стає сильнішою.
Стратегічне розташування на заході України робить Дубно аеродром незамінним елементом оборони. Він дозволяє розосереджувати сили, проводити тренування та підтримувати бойові місії, захищаючи небо від ворожих ракет і дронів. Цей об’єкт — живий приклад, як стара радянська інфраструктура перетворюється на сучасну фортецю в руках мотивованих захисників.
Історія створення та радянські корені Дубно аеродрому
Перші згадки про летовище біля Дубно сягають 1938 року, коли тут з’явилися перші злітні майданчики. Основне будівництво розгорнулося в 1960–1961 роках, коли радянська влада вирішила створити потужну базу для бомбардувальної авіації. Бетонна смуга протяжністю 2500 метрів і кутові руліжні доріжки дозволяли приймати важкі машини. У вересні 1945 року сюди перебазувався 947-й бомбардувальний авіаційний полк — бойова одиниця, яка пройшла пекло Другої світової.
Полк, сформований ще в 1942-му на Іл-2, здобув почесне найменування «Севастопольський» за визволення Криму. Після війни він осів у Дубно і поступово переозброювався: від Іл-10 та МіГ-15 до Су-7Б і, нарешті, з 1987 року — на передові Су-24М. Ці фронтові бомбардувальники могли нести тонни боєприпасів і вражати цілі на глибину сотень кілометрів. Рев двигунів над тихими полями Волині став звичним звуком для місцевих жителів, а аеродром перетворився на серце регіональної авіаційної потужності.
947-й бомбардувальний полк: роки могутності та переозброєння
Уявіть собі шеренгу Су-24М, що стоять на стоянках, готові злетіти за лічені хвилини. Саме так виглядала база в 1980–1990-х. Полк входив до 56-ї бомбардувальної дивізії 24-ї повітряної армії і виконував завдання з тренувань та патрулювання. Після розпаду СРСР у 1992 році техніка перейшла під український прапор, але економічні труднощі 1990-х дали про себе знати.
У 2001 році полк розформували. Боєздатні Су-24М перелетіли на Луцький аеродром до 806-го полку, а сам Дубно аеродром поступово втрачав активність. До 2006 року він офіційно припинив регулярну роботу. Залишилися лише пусті ангари, зарослі бур’яном доріжки та військова охорона, яка берегла об’єкт від мародерів. Але саме ця присутність військових врятувала інфраструктуру від повного руйнування.
Занепад після незалежності та перші спроби відродження
Після розформування аеродром перетворився на привид минулої слави. У 2015 році навіть розглядали ідею перетворити його на цивільний аеропорт з польським інвестором, але плани не реалізувалися. Злітна смуга тріскалася, інфраструктура захаращувалася. Лише завдяки присутності дорожно-комендантського батальйону об’єкт не зник повністю.
У 2019 році командування Повітряних Сил ухвалило рішення повернути базі бойову готовність. Авіаційна комендатура мала передислокуватися сюди з Луцька. Це стало початком нового етапу — етапу, коли старі плити почали замінювати на нові, а тиша над полями знову переривалася гуркотом техніки.
Масштабне відновлення в 2020-х: робота інженерів ЗСУ
У вересні 2020 року фахівці окремого інженерно-аеродромного батальйону Повітряних Сил разом з 25-ю авіаційною комендатурою взялися за справу. Вони герметизували шви між плитами, ремонтували стоянки, будівлі забезпечення та комунікації. Роботи йшли під відкритим небом, незалежно від погоди. Уже того року аеродром мав набути бойових спроможностей і приймати літаки та вертольоти.
Цей процес став справжнім випробуванням для військових. Вони не просто латали ями — вони відновлювали серце авіаційної логістики. Сьогодні Дубно аеродром — це один із діючих оперативних аеродромів, де техніка може швидко злетіти, уникнувши удару по основних базах.
Технічні характеристики та можливості Дубно аеродрому
Аеродром має ICAO-код UKLJ і здатний приймати сучасну тактичну авіацію. Злітно-посадкова смуга завдовжки 2500 метрів з бетонним покриттям витримує важкі літаки. Кілька кутових руліжних доріжок дозволяють швидко маневрувати. База розрахована на паркування близько 50 винищувачів, а ангари та сховища забезпечують захист техніки.
Ось ключові характеристики в таблиці для наочності:
| Параметр | Значення | Опис |
|---|---|---|
| Довжина ЗПС | 2500 м | Бетонне покриття, витримує тактичні літаки |
| Парковка | ~50 винищувачів | Кутові руліжні доріжки для швидкого маневру |
| Висота над рівнем моря | 224 м | Зручне розташування для тренувань |
| Тип | Військовий оперативний | Дисперсія сил ЗСУ |
(За даними Вікіпедії та офіційних повідомлень Повітряних Сил ЗСУ). Ці параметри роблять базу ідеальною для швидкого розосередження авіації в умовах сучасної війни.
Стратегічне значення для Повітряних Сил сьогодні
У повномасштабній війні Дубно аеродром став частиною системи дисперсії. Замість концентрації техніки на великих аеродромах, літаки розподіляють по менших об’єктах. Це ускладнює роботу ворожої розвідки та підвищує виживаність. Пілоти проводять тут тренування, а інженери обслуговують машини в умовах, близьких до бойових.
Місцеві жителі відчувають присутність авіації як захист. Гуркіт двигунів над Дубном тепер означає не загрозу, а впевненість у тому, що небо під контролем.
Атаки 2025 року: випробування на міцність
У червні 2025 року російські війська завдали масованого удару по аеродрому. Застосували близько десяти крилатих ракет Х-101/555, дві аеробалістичні «Кинджали» та десятки «Шахедів». Ворог не пожалів ресурсів, намагаючись вивести базу з ладу. Начальник управління комунікацій Повітряних Сил Юрій Ігнат підтвердив ураження інфраструктури та певні пошкодження.
ППО збила більшість цілей, але окремі ракети досягли мети. Один військовий отримав поранення. У серпні 2025-го росіяни заявили про ще один удар. Українська сторона не заперечувала, але підкреслила: база продовжує функціонувати. Пошкодження швидко ліквідували, а досвід лише посилив оборону.
Майбутнє: перспективи та цивільний потенціал
Сьогодні Дубно аеродром — це живий організм, що розвивається. Інженери продовжують модернізацію, а база може стати частиною ширших проєктів НАТО. Місцева громада отримує робочі місця та відчуття безпеки. Можливо, у мирний час тут з’явиться і цивільний компонент, як планували раніше.
Цей аеродром нагадує, що навіть після десятиліть забуття українська воля повертає життя старій техніці. Він захищає небо, надихає молодих пілотів і доводить: Волинь тримає оборону міцно. Історія Дубно аеродрому ще далеко не завершена — вона лише набирає обертів у нову епоху.
About the Author
