GBU-57 — це американська керована протибункерна авіабомба класу близько 13,6 тонни (30 000 фунтів), створена спеціально для ураження твердих і глибоко заглиблених цілей. Вона належить до серії Massive Ordnance Penetrator і відрізняється від звичайних фугасних боєприпасів тим, що більша частина її маси припадає на міцний сталевий корпус, а не на вибухівку.
Розробку розпочали в середині 2000-х після аналізу ударів по бункерах під час кампанії в Іраку 2003 року, коли наявні протибункерні боєприпаси виявилися недостатньо ефективними проти сильно укріплених підземних об’єктів. Основний підрядник — Boeing, програму вели Defense Threat Reduction Agency та лабораторія озброєнь Повітряних сил США. Початкова операційна готовність припала на 2011 рік.
Станом на 2026 рік GBU-57 залишається найважчим конвенційним протибункерним боєприпасом у арсеналі США. Перше бойове застосування відбулося в червні 2025 року під час операції Midnight Hammer, коли бомбардувальники B-2 скинули 14 таких бомб на іранські ядерні об’єкти у Фордо та Натанзі. Точні дані про поточний запас і повні характеристики проникнення залишаються обмеженими.
Що таке GBU-57 і для чого її створили?
GBU-57 (Guided Bomb Unit-57) — це прецизійна авіабомба з корпусом серії BLU-127 і хвостовим комплектом KMU-612, який забезпечує наведення за допомогою GPS і інерціальної навігації. Довжина становить близько 6,2 метра, діаметр — 0,8 метра. Загальна маса сягає приблизно 13 600 кг, з яких вибухова начинка (суміш AFX-757 і PBXN-114) складає близько 2 400 кг, або приблизно 18–20 % загальної ваги. Решта — високоміцний сталевий корпус, розрахований на витримування екстремальних навантажень під час проникнення.
Її створили для ураження Hard and Deeply Buried Targets — об’єктів, захищених десятками метрів ґрунту, скельної породи чи армованого бетону. Типові цілі такого класу — підземні командні центри, сховища зброї масового ураження та ядерні об’єкти, розташовані під горами. На відміну від боєприпасів, розрахованих на поверхневий вибух, GBU-57 має спочатку подолати захисний шар, а вже потім спрацювати всередині або поблизу цільового простору.
Програма передбачала кілька ітерацій: від ранніх варіантів GBU-57A/B до пізніших модифікацій із вдосконаленим підривником. Відкриті дані свідчать, що до листопада 2015 року виготовили щонайменше 20 одиниць, після чого виробництво розширили. Точний поточний обсяг запасу не публікується.

Як GBU-57 уражає цілі під землею?
Принцип дії ґрунтується на кінетичній енергії. Бомбу скидають зі стратегічного бомбардувальника з великої висоти. Під час падіння вона набирає високу швидкість, а масивний корпус із загостреною носовою частиною концентрує енергію удару на малій площі. Корпус виготовлений зі спеціального високоміцного сталевого сплаву, здатного витримувати навантаження під час проходження через щільні матеріали.
Наведення здійснюється за GPS/INS до моменту зіткнення з поверхнею. Після входу в ґрунт сигнал GPS втрачається, тому подальша поведінка залежить від інерціальної системи та програмованого підривника. Підривник (у тому числі варіанти Large Penetrator Smart Fuze) може бути налаштований на затримку за часом, оцінку глибини за характером гальмування або спрацювання після виявлення порожнини — зміни щільності матеріалу. Таким чином вибух відбувається вже після проникнення, а не на поверхні.
Офіційні заяви Повітряних сил США вказують на можливість проникнення до 200 футів (близько 60 метрів) невизначеного матеріалу. Незалежні оцінки аналітиків розходяться: одні джерела говорять про десятки метрів ґрунту, інші — про значно меншу глибину в армованому бетоні високої міцності. Точний результат залежить від кута падіння, швидкості, типу ґрунту чи бетону та наявності порожнин. Детальні випробування та бойові дані щодо фактичної глибини залишаються частково класифікованими.
Чим GBU-57 відрізняється від інших бомб?
GBU-57 займає окрему нішу серед протибункерних боєприпасів. Порівняно з GBU-28 (клас 5 000 фунтів, близько 2,3 тонни) вона важча приблизно в шість разів. GBU-28 може застосовувати тактичні літаки й розрахована на менші глибини. GBU-57 вимагає стратегічного носія і орієнтована на значно глибші та міцніші об’єкти.
Важливо не плутати її з GBU-43/B MOAB (Massive Ordnance Air Blast). MOAB — це боєприпас об’ємного вибуху масою близько 9,8 тонни з більшою вибуховою начинкою, який спрацьовує над поверхнею або при зіткненні й створює потужну ударну хвилю на площі. У GBU-57 вибухова частка менша, але корпус дозволяє заглибитися перед детонацією. Це різні інструменти для різних завдань.
| Параметр | GBU-57 MOP | GBU-28 | GBU-43 MOAB |
|---|---|---|---|
| Маса | ~13 600 кг | ~2 300 кг | ~9 800 кг |
| Вибухова начинка | ~2 400 кг | ~280 кг | ~8 500 кг |
| Основне призначення | Глибоке проникнення | Середнє проникнення | Поверхневий об’ємний вибух |
| Носії | B-2 (до 2 од.) | Тактичні літаки | C-130 (спеціальна конфігурація) |
| Наведення | GPS/INS | Лазерне або GPS | GPS |
Джерело: відкриті технічні дані та публікації Defense Threat Reduction Agency і Wikipedia, зіставлені станом на 2026 рік.
Менші протибункерні боєприпаси, такі як BLU-109, мають ще скромніші можливості проникнення і застосовуються масово проти типових укріплень. GBU-57 залишається інструментом стратегічного рівня, а не засобом для повсякденних тактичних ударів.

Які обмеження визначають застосування GBU-57?
Основне обмеження — носій. Повноцінно застосовувати бомбу може лише B-2 Spirit, який бере до двох одиниць. Випробування проводили і з B-52, але бойова конфігурація прив’язана до B-2; у перспективі передбачено інтеграцію на B-21 Raider. Це означає, що застосування вимагає стратегічного бомбардувальника зі спеціалізованим обладнанням і відповідною логістикою.
Наведення залежить від GPS. Хоча є інерціальна система, сильне глушіння або складні умови можуть знизити точність до зіткнення. Глибина проникнення не є фіксованою величиною: вона змінюється залежно від матеріалу, кута удару та швидкості. Публічні оцінки коливаються, і офіційні джерела не наводять універсальної цифри для всіх типів бетону чи скелі.
Виробництво обмежене. Історично виготовляли невеликі партії; після застосування 14 одиниць у 2025 році США розпочали контракти на поповнення запасу. Орієнтовна вартість однієї бомби за ранніми контрактами оцінювалася в кілька мільйонів доларів, але точна поточна цифра з урахуванням модернізацій і комплектації не публікується. Через розмір, вартість і носій GBU-57 не підходить для масового чи тактичного застосування.
Що означає GBU-57 для читача в Україні?
Для українського читача GBU-57 — це приклад вузькоспеціалізованого стратегічного боєприпасу, розрахованого на об’єкти, захищені десятками метрів ґрунту чи бетону. Більшість укріплень, з якими стикаються українські сили чи цивільні, мають інший масштаб і характер. Типові підземні сховища, підвали чи металеві укриття на фронті не є цілями такого класу і не вимагають боєприпасу масою понад 13 тонн.
Росія не має аналогічного за масою та можливостями проникнення конвенційного боєприпасу, який можна було б застосувати з наявних літаків. Навіть оцінки щодо глибоких об’єктів у Києві, які з’являлися в публікаціях, перевищують або наближаються до межі, яку відкриті дані приписують GBU-57, і вимагають носія, якого в російській авіації немає. Переносити характеристики цієї бомби на поточні російські удари чи очікувати її появи в українському контексті немає підстав.
Що це означає для вас: знання про GBU-57 допомагає розуміти, які саме інструменти потрібні для ураження екстремально глибоких стратегічних об’єктів і чому більшість загроз у повсякденному житті (ракетні удари, дрони, артилерія) вирішуються іншими засобами. Для військовозобов’язаного чи його родини це не змінює правил обліку в ТЦК, порядку бронювання чи вимог до укриттів. Практична захищеність як і раніше залежить від своєчасного переходу до найближчого підвалу, паркінгу чи метро, а не від гіпотетичних стратегічних боєприпасів.
Як оцінити значення GBU-57 для власної ситуації
Якщо ви стежите за міжнародними подіями і хочете краще розуміти можливості США проти глибоко заглиблених об’єктів, зверніть увагу на відкриті звіти про операцію 2025 року та подальші контракти на поповнення запасу — це показує обмеженість кількості таких боєприпасів навіть у найбільшої авіації.
Якщо вас цікавлять питання укриттів в Україні, орієнтуйтеся на рекомендації Державної служби з надзвичайних ситуацій і місцевих адміністрацій щодо підвалів, метро та модульних сховищ. Глибокі стратегічні об’єкти, для яких створювали GBU-57, не є типовою ціллю в поточному конфлікті, і стандартні заходи захисту залишаються актуальними.
Якщо ви військовозобов’язаний і оцінюєте загрози для командних пунктів чи складів, враховуйте, що масові протибункерні засоби противника мають значно меншу глибину проникнення. Планування захисту варто будувати на наявних даних про російські КАБ і ракети, а не на характеристиках американського стратегічного боєприпасу.