
10 морська авіаційна бригада імені Героя України полковника Ігоря Бедзая — єдиний повноцінний підрозділ морської авіації у складі Військово-Морських Сил Збройних Сил України, який уже понад двадцять років поєднує пошуково-рятувальні місії на морі, протичовнову боротьбу та повітряну підтримку флоту. Від моменту створення в 2004 році бригада пройшла шлях від радянської спадщини в Криму до сучасних бойових операцій на півдні країни, зберігаючи техніку та людей у найскладніших умовах.
Сьогодні авіатори 10-ї МАБр літають на модернізованих вертольотах і ударних дронах, забезпечуючи розвідку, точкові удари та порятунок екіпажів у відкритому морі. Їхні дії стали невід’ємною частиною захисту українського узбережжя, особливо під час повномасштабного вторгнення, коли кожен виліт міг змінити хід бою.
Бригада — це не просто машини й екіпажі, а спільнота професіоналів, чия відданість перетворює небо над Чорним морем на щит для всього флоту. Її історія наповнена ризиком, мужністю та постійним розвитком, що робить її унікальним елементом оборонної системи України.
Історія формування: від радянських ескадрилей до єдиної бригади
20 серпня 2004 року на базі 9-ї змішаної морської авіаційної ескадрильї, 316-ї окремої морської протичовнової авіаційної ескадрильї та 555-го морського гелікоптерного полку офіційно сформували 10-ту морську авіаційну бригаду. Першим командиром став полковник Юрій Москальов, який раніше керував 555-м полком. Це рішення стало частиною реформування Збройних Сил України після розпаду СРСР, коли потрібно було оптимізувати структуру авіації флоту.
До 2014 року бригада дислокувалася в смт Новофедорівка Сакського району Автономної Республіки Крим, на аеродромі, який століттями служив стратегічним пунктом. Там авіатори освоювали протичовнові польоти, навчання з пошуку та рятування, спільні маневри з кораблями. Бригада швидко набула репутації елітного підрозділу, де пілоти досконало володіли складними машинами радянського виробництва — від гелікоптерів Ка-27 до протичовнових літаків Бе-12.
У 2008 році їй присвоїли назву «Сакська морська авіаційна бригада» за місцем дислокації. Це був період активного розвитку: екіпажі брали участь у міжнародних навчаннях, удосконалювали тактику. Кожний день на аеродромі наповнювався гуркотом двигунів і запахом авіаційного пального — рутиною, яка ковала справжніх професіоналів.
Героїчний переїзд з Криму в 2014 році
3 березня 2014 року, коли російські війська вже окупували Крим, бригада під командуванням полковника Ігоря Бедзая здійснила блискавичну евакуацію. У режимі повної радіомовчання, без попередження вищого командування, екіпажі підняли в небо чотири літаки й п’ять гелікоптерів. За вісімнадцять хвилин вони залишили аеродром і взяли курс на материк, на аеродром Кульбакине під Миколаєвом. Це була перша повна евакуація бойової техніки з окупованого півострова.
Ризик був колосальним: політ без зв’язку, над територією, яку вже контролював ворог, міг закінчитися трагедією. Але авіатори ризикнули — і врятували техніку, яка досі служить Україні. У Криму залишилися лише несправні машини. Частина особового складу з родинами переїхала до Миколаєва та Очакова, почавши нову сторінку в історії бригади.
Цей епізод став символом мужності. Майор Станіслав Карачевський загинув у квітні того ж року від рук російського спецпризначенця в Новофедорівці, ставши одним із перших жертв окупації. Його пам’ять, як і весь подвиг бригади, назавжди залишилася в серцях авіаторів.
Сучасна структура підрозділів
Після передислокації бригада базується на аеродромі Кульбакине в Миколаївській області, в/ч А1688. Структура включає управління та штаб, три основні ескадрильї — авіаційну, гелікоптерну та безпілотну, а також низку забезпечувальних підрозділів.
Авіаційна ескадрилья відповідає за транспортні й патрульні завдання. Гелікоптерна — за протичовнову боротьбу, пошуково-рятувальні операції та вогневу підтримку. Безпілотна ескадрилья з Bayraktar TB2 займається розвідкою та точковими ударами. Додатково працюють батальйон зв’язку та радіотехнічного забезпечення, батальйон аеродромно-технічного забезпечення, технічно-експлуатаційні частини, рота матеріального забезпечення, рятувальна парашутно-десантна група, метеорологічна група та інженерна служба.
Кожен підрозділ працює як єдиний механізм. Техніки готують машини до вильоту за лічені години, зв’язківці забезпечують безперебійний обмін даними, а пілоти виконують завдання, де кожна секунда може коштувати життя. Така організація дозволяє бригаді бути готовою до будь-яких викликів — від шторму в морі до масованих атак ворога.
Авіаційна техніка: від класики до дронів
Техніка 10-ї морської авіаційної бригади — це суміш перевірених радянських машин, модернізованих українськими заводами, та сучасних іноземних комплексів. Кожна одиниця адаптована під морські умови: солону воду, сильний вітер і необхідність довгих польотів над морем.
Ось порівняльна таблиця основної техніки (станом на 2025–2026 роки, з урахуванням модернізацій та поставок):
| Тип техніки | Походження / Модернізація | Кількість / Стан | Основне призначення |
|---|---|---|---|
| Bayraktar TB2 | Туреччина | Кілька комплексів, у строю | Розвідка, точкові удари, цілевказання |
| Мі-8МСБ-В / Мі-14ПЛ | СРСР / Україна («Мотор-Січ», «Авіакон») | Кілька одиниць, модернізовані | Протичовнова боротьба, пошуково-рятувальні операції, транспорт |
| Ка-27 / Ка-29 / Ка-226 | СРСР | 3–5 у строю, решта на зберіганні | Пошук підводних човнів, десантування, медична евакуація |
| Ан-2 / Ан-26 | СРСР | 2–3 у строю | Транспортні перевезення, парашутні десанти |
| Westland Sea King HU.5 | Велика Британія | Кілька, у строю | Пошук і рятування, транспорт |
| Бе-12 | СРСР | На зберіганні | Патрулювання моря (планувалося відновлення) |
Дані базуються на матеріалах Вікіпедії та офіційних ресурсах ВМС ЗСУ. Модернізація Мі-8 на «Мотор-Січ» значно підвищила надійність двигунів і електроніку, а Bayraktar TB2 додав бригаді можливості, яких не було в радянські часи — точність і мінімальний ризик для екіпажів.
Роль бригади у забезпеченні флоту: від рятування до ударів
Основна спеціалізація 10-ї морської авіаційної бригади — пошуково-рятувальне забезпечення на морі. Гелікоптери Ка-27 і Мі-14 можуть годинами висіти над хвилями, шукаючи екіпажі затонулих кораблів або людей у рятувальних жилетах. Це не просто техніка — це життя, яке повертають додому в найскладніших погодних умовах.
Протичовнова боротьба — ще один ключовий напрямок. Ка-27 з гідроакустичними буями та торпедами здатні виявляти й знищувати підводні загрози, захищаючи українські кораблі від ворожих субмарин. Транспортні Ан-26 і Мі-8 забезпечують логістику: доставку вантажів, десантування морської піхоти, евакуацію поранених.
З появою Bayraktar TB2 бригада отримала ударні можливості. Дрони проводять розвідку на сотні кілометрів, передають координати кораблям і самі завдають точних ударів. Саме вони відіграли ключову роль у відволіканні ППО крейсера «Москва» навесні 2022 року, допомігши Neptune вразити ціль.
Бойовий шлях у повномасштабній війні
З перших днів повномасштабного вторгнення бригада була передислокована на запасні аеродроми півдня, щоб зберегти техніку. У травні 2022 року під час боїв за острів Зміїний екіпажі виконували розвідку та підтримку. 7 травня 2022 року вертоліт Мі-14 під командуванням полковника Ігоря Бедзая потрапив під обстріл російського Су-30. Екіпаж ухилився від кулеметного вогню, але ракета Р-73 влучила в машину. Загинули командир бригади, майор Михайло Заремба, капітан Сергій Мущицький, штаб-сержант Юрій Пирог та ще один член екіпажу.
Ця втрата стала ударом, але бригада продовжила битися. Bayraktar TB2 того ж тижня знищили два катери «Раптор», російський Мі-8 під час спроби десанту та два комплекси ППО «Тор». Дрони працювали в Херсонській області, забезпечуючи точне цілевказання для артилерії та флоту.
У 2023 році бригада отримала почесну відзнаку «За мужність та відвагу». Сьогодні, у 2026 році, авіатори продовжують виконувати завдання на південному напрямку — від патрулювання до підтримки морських операцій. Кожен виліт — це поєднання холодного розрахунку й справжньої відваги.
Герої бригади та їхня спадщина
Полковник Ігор Бедзай — не просто ім’я на прапорі. Він був командиром, який у 2014 році вивів техніку з Криму, а в 2022-му особисто полетів на найнебезпечніше завдання. Його героїзм увічнено Указом Президента: з 24 червня 2022 року бригада носить його ім’я. Бедзай став символом того, як один лідер може надихнути цілий колектив.
Інші герої — пілоти, які щодня піднімають машини в небо, техніки, які ремонтують двигуни під обстрілами, оператори дронів, які годинами стежать за екраном. Їхні історії рідко потрапляють у новини, але саме вони тримають фронт у повітрі.
Підготовка пілотів і щоденне життя авіаторів
Стати пілотом 10-ї морської авіаційної бригади — це роки навчання. Симулятори, тренування на реальних машинах, польоти в умовах шторму. Молоді льотчики вчаться читати море як книгу: хвилі, вітер, видимість. Кожен політ — це перевірка на міцність.
Щоденне життя на аеродромі — це ранкові перевірки, технічне обслуговування, теоретичні заняття. Техніки працюють у ангарах, пілоти відпрацьовують маневри. Атмосфера — суміш дисципліни й сімейної теплоти: тут знають один одного по іменах, підтримують у скрутні моменти.
Для початківців є можливість долучитися через рекрутинг ВМС — ескадрилья Bayraktar і вертолітна завжди потребують мотивованих спеціалістів. Досвідчені авіатори діляться знаннями, створюючи ланцюг передачі майстерності.
10 морська авіаційна бригада продовжує розвиватися. З кожним роком техніка стає сучаснішою, тактика — ефективнішою, а дух — сильнішим. Ці люди щодня доводять, що небо над морем належить Україні.



