110-та окрема механізована бригада імені генерал-хорунжого Марка Безручка стала символом незламності українського війська. Від перших днів повномасштабного вторгнення вона перетворила Авдіївку на фортецю, яку росіяни не могли взяти майже два роки. Бійці бригади відбивали шалені штурми, впроваджували дронові удари й артилерійську координацію, а їхній бойовий шлях — це не просто сторінка історії, а живий приклад, як звичайні люди стають легендою.
Сьогодні, у 2026 році, бригада продовжує битися на Запорізькому та Дніпровському напрямках, адаптуючись до нових викликів і зберігаючи дух «За свободу». Її історія наповнена болем втрат, радістю перемог і уроками, які зміцнюють усю армію. Для початківців це розповідь про те, як формується сила ЗСУ, а для просунутих — детальний розбір тактики, командних рішень і стратегічного значення Авдіївки в контексті всієї війни.
Кожен метр землі під Авдіївкою поливався потом і кров’ю, але бригада не відступила, доки не отримала наказ. Цей досвід зробив її однією з найбоєздатніших механізованих частин, яка сьогодні ділиться знаннями з іншими підрозділами.
Формування бригади: від першого наказу до бойової одиниці
Усе почалося в лютому-березні 2022 року, коли країна опинилася під ударом. 8 березня вийшов перший наказ по частині — саме ця дата стала днем народження 110-ї окремої механізованої бригади (в/ч А4007). Військові, добровольці та мобілізовані швидко злилися в єдине ціле. Досвідчені інструктори навчили новачків основам, а ентузіазм і віра в перемогу компенсували брак часу.
Наприкінці березня підрозділи вже стояли на позиціях під Авдіївкою, замінивши виснажені частини. Бригада формувалася в резервному корпусі Сухопутних військ, і це дало їй гнучкість: три механізовані батальйони, танковий підрозділ, потужна артилерійська група. Уже в серпні 2022-го Президент присвоїв почесне ім’я генерал-хорунжого Марка Безручка — героя визвольних змагань 1917–1921 років, учасника «Чуда на Віслі». Символіка бригади з козацьким вершником на гербі Черкас підкреслює зв’язок із традиціями свободи.
Гасло «За свободу» (Pro Libertate) стало не просто словами. Воно віддзеркалювало дух бійців, які розуміли: Авдіївка — це не просто місто, а ключовий вузол на Донецькому напрямку, який блокував російські просування далі на захід.
Прибуття в Авдіївку: перші позиційні бої та адаптація до пекла
28 березня 2022 року перші колони 110-ї ОМБр увійшли в район Авдіївки. Земля вже дрижала від вибухів, а російські штурми йшли хвилями. Бригада відразу зайняла ключові висоти й промислові зони, де кожен цегляний будинок перетворювався на фортецю. Бійці швидко освоїли місцевість — терикони, коксохім, залізничні колії стали природними рубежами.
Перші місяці — це позиційна війна з елементами маневру. Артилерія бригади працювала в парі з розвідкою, а FPV-дрони вже тоді почали грати роль «повітряної артилерії». Один батальйон, який бійці жартома називали «Центуріонами», спеціалізувався на точкових ударах по ворожих колонах. Росіяни кидали в бій тисячі солдатів, але 110-та тримала лінію, знищуючи техніку й живу силу.
До літа 2022-го бригада вже мала репутацію надійного щита. Кожен день приносив нові виклики: від мінних полів до дронових атак. Бійці спали по кілька годин у бліндажах, а потім знову йшли на позиції. Саме тут закладалася основа майбутньої тактики — поєднання класичної механіки з сучасними технологіями.
Дворічна оборона Авдіївки: тактика, інновації та щоденне геройство
З листопада 2023 року Авдіївка опинилася в напівоточенні. Логістика ускладнилася, постачання йшло під постійним вогнем, але бригада не здалася. Бійці впровадили систему дронового спостереження й коригування вогню, яка дозволяла знищувати ворожі БМП-2 та танки ще на підході. Артилерійська група з САУ DANA, БТР YPR-765 і РСЗВ RM-70 працювала як годинниковий механізм.
Штурми йшли по 10–16 разів на добу. Росіяни використовували «м’ясні» тактики — піхоту без підтримки, але в величезній кількості. 110-та відповідала точними ударами: FPV-дрони, артилерія, мінні загородження. Один із бійців згадував, як їхній підрозділ за кілька хвилин зупинив цілу колону техніки. Кожен успіх коштував зусиль, але піднімав бойовий дух.
Зима 2023–2024 стала найважчою. Мороз, бруд, постійні обстріли. Бригада тримала «Зеніт» — позицію, де бої тривали майже десять років. Постачання ускладнилося, але дух не зламався. Саме тоді Президент Зеленський відзначив збиття російського літака підрозділом бригади в лютому 2023-го. Це була не просто перемога — це сигнал, що навіть у напівоточенні українські воїни панують у небі.
Ключові моменти героїзму: збиття літаків, нагороди та трагічні епізоди
26 лютого 2023 року підрозділ 110-ї збив ворожий літак — про це повідомив сам Президент. У травні 2024-го, вже після ротації, бійці повторили успіх, знищивши штурмовик Су-25. Такі моменти ставали легендами, які передавалися з роти в роту.
Герої бригади отримали найвищі нагороди. Командир Микола Чумак став Героєм України. Молодший сержант Віталій Онопрієнко, лейтенант Ігор Тимощук, капітан Володимир Голядинець (посмертно) — список довгий і болісний. Кожен із них уособлює жертву, яку принесли заради країни.
Трагедія 16 лютого 2024-го під час виходу з «Зеніту» залишила глибокий слід. Шестеро поранених бійців, серед яких упізнали воїнів 110-ї, були розстріляні після порушеної домовленості про евакуацію. Такі епізоди нагадують ціну війни й підкреслюють, з ким доводиться мати справу.
Виведення з Авдіївки та ротація: перший відпочинок за два роки
13 лютого 2024-го речник бригади повідомив: деякі підрозділи йдуть на ротацію. 27 лютого вся бригада відійшла — вперше за два роки безперервних боїв. 17 лютого Головнокомандувач Сирський підтвердив повний вихід українських сил з Авдіївки. Бійці вийшли виснаженими, але з гордістю: вони зробили неможливе.
Ротація тривала до травня. Бійці відновлювалися, отримували нову техніку, навчалися. У травні 2024-го бригада повернулася на фронт, уже з оновленим складом і ще більшою рішучістю. Це був не кінець, а перезавантаження.
Після Авдіївки: нові напрямки, виклики 2024–2026 років
Після ротації бригада діяла на Покровському напрямку, де в жовтні 2024-го дронами розгромила дві БМП-2 з десантом. Восени 2024-го вона зайшла у Велику Новосілку. Бої там тривали два місяці в напівоточенні — логістику забезпечували важкі дрони через зруйновані переправи. На жаль, у січні 2025-го підрозділи були вибитими, втративши 50 воїнів загиблими й зниклими безвісти.
2025 рік приніс зміни в командуванні та внутрішні виклики, але бригада адаптувалася. З серпня 2025-го по січень 2026-го вона повернулася на Запорізький напрямок у складі 17-го армійського корпусу. У лютому 2026-го дронарі 110-ї збили чотири «Шахеди», один — випадково, але ефективно. Разом із 92-ю бригадою вони відбили автомобільний штурм росіян на Олександрійському напрямку в Дніпропетровській області.
Сьогодні бригада тримає східні рубежі, спростовує фейки про втрату позицій і продовжує інтегрувати ветеранів із новачками. Її досвід став зразком для інших частин.
Структура та озброєння: як працює сучасна механізована бригада
110-та ОМБр — це гнучка, самодостатня одиниця. Основу становлять три механізовані батальйони, танковий батальйон, бригадна артилерійська група, рота БПЛА, інженерні підрозділи та медична рота. Додатково — батарея управління та артилерійської розвідки, батальйон матеріального забезпечення.
Озброєння поєднує радянську спадщину з сучасними технологіями: САУ DANA vz. 77, БТР YPR-765, РСЗВ RM-70, сотні FPV-дронів і систем РЕБ. Саме така комбінація дозволила вистояти в Авдіївці.
| Етап | Дата | Ключова подія |
|---|---|---|
| Формування | Березень 2022 | Перший наказ, прибуття в Авдіївку |
| Найменування | 24 серпня 2022 | Ім’я Марка Безручка |
| Ротація | Лютий 2024 | Вихід з Авдіївки після 2 років |
| Повернення | Травень 2024 | Нові бої на Донеччині |
| Сучасний етап | 2025–2026 | Запорізький та Дніпровський напрямки |
Джерела даних: uk.wikipedia.org, 110ombr.mil.gov.ua.
Командування та внутрішні виклики
З 2022 по 2024 рік бригадою командував полковник Микола Чумак. Потім посада переходила до Ігоря Губаренка (до лютого 2025), Сергія Захаревича, Валерія Семенця. З вересня 2025-го — підполковник Олександр Заїка. Кожен командир стикався з реаліями: від нестачі особового складу до логістичних проблем. У грудні 2024-го один батальйонний командир відмовився вести бій через 41% укомплектованості — суд його виправдав. Такі історії показують, наскільки чесно й відкрито бригада підходить до питань готовності.
Сучасний стан бригади в 2026 році
Станом на квітень 2026-го 110-та ОМБр стоїть на Запорізькому напрямку в складі 17-го корпусу, контролює ділянки біля Олександрівки та спростовує фейки про втрати територій. Бійці продовжують удосконалювати дронові атаки, РЕБ і координацію з іншими частинами. Бригада росте, інтегруючи досвід Авдіївки в нові операції.
Її шлях — це не тільки про минуле. Це про майбутнє української армії: від новоствореної частини до елітного з’єднання, яке вчить і надихає. Кожен воїн 110-ї знає: свобода коштує дорого, але вона того варта. І поки бригада тримає фронт, ми всі можемо спати спокійніше.
About the Author
