БТР-5 — це проєкт колісного бронетранспортера наступного покоління, розроблений Харківським конструкторським бюро машинобудування імені О. О. Морозова. Машина створювалася як універсальна модульна платформа, здатна стати основою не лише для класичного бронетранспортера, а й для цілого сімейства бойових машин: від колісної БМП до командно-штабних, медичних, мінометних та розвідувальних варіантів.
У центрі концепції — гібридна електромеханічна трансмісія, V-подібне днище для захисту від мін та вибухових пристроїв, а також можливість швидкої заміни функціональних модулів прямо в польових умовах. Це дозволяє адаптувати техніку під конкретну місію за лічені години, а не тижні.
Проєкт отримав новий імпульс у 2021 році, коли Міністерство оборони України поставило ХКБМ завдання створити платформу, яка відповідатиме сучасним вимогам захисту та бойової ефективності. Станом на 2026 рік публічної інформації про готові прототипи чи серійне виробництво немає — пріоритет віддано нарощуванню випуску перевірених БТР-4. Проте ідеї, закладені в БТР-5, вже формують уявлення про те, якою має бути українська бронетехніка післявоєнного періоду.
Чому БТР-4 потребував наступника
БТР-4 «Буцефал», який Харків почав розробляти ще на початку 2000-х, став справжнім проривом для України. Машина важила близько 20–22 тонн, мала пристойну прохідність і могла плавати. Проте досвід бойових дій 2014–2022 років, а особливо повномасштабне вторгнення, чітко показав межі цієї конструкції.
Максимальна маса, яку витримує шасі БТР-4, — приблизно 25 тонн. Це не дозволяє встановити повноцінне V-подібне днище та достатній шар керамічної броні. У результаті екіпаж і десант залишаються вразливими до мін та саморобних вибухових пристроїв, якими рясніє сучасне поле бою. Крім того, 30-мм бойовий модуль, хоч і потужний, уже не завжди достатній проти цілей, захищених кращою бронею або дронами.
Інженери ХКБМ розуміли: глибока модернізація БТР-4 має природні обмеження. Потрібна була нова базова платформа — важча, краще захищена, з принципово іншою силовою установкою та архітектурою. Так народилася ідея БТР-5, яку іноді називали БТР-V або навіть БТР-8 у ранніх документах.
Модульна архітектура: техніка, що змінює «шкіру»
Головна філософія БТР-5 — модульність. Корпус ділиться на базову універсальну платформу та змінні функціональні блоки. Один і той самий шасі може за кілька годин перетворитися з бронетранспортера на машину вогневої підтримки, командний пункт чи санітарний варіант.
Це не просто зручність. У реальних бойових умовах, коли техніка пошкоджується, а ремонтні бази перевантажені, можливість швидко замінити пошкоджений десантний модуль на новий означає збережені життя та продовження виконання завдання. Аналогічний підхід реалізовано в німецькому Boxer — і українські конструктори хотіли досягти подібної гнучкості, але з урахуванням вітчизняних технологій та реалій логістики.
Модулі кріпляться таким чином, що їх заміна не вимагає складного обладнання. Це особливо важливо для України, де промисловість працює в умовах постійних обстрілів та дефіциту часу.
Гібридна електромеханічна трансмісія: головна інновація
Найцікавіша технічна особливість проєкту — гібридна електромеханічна трансмісія (ГЕМТ). Дизельний двигун (планувався український 3ТД потужністю близько 450 к.с.) працює не безпосередньо на колеса, а на генератор. Енергія йде на електродвигуни, вбудовані в кожен з восьми коліс, або накопичується в батареях.
Така схема дає низку переваг, які важко переоцінити на сучасному полі бою:
- Майже безшумний рух на електротязі на відстань до 500–1000 метрів (залежно від накопичувачів). Машина може підкрастися до позицій противника або вийти з-під обстрілу, не видаючи себе ревінням двигуна.
- Рекуперація енергії при гальмуванні — енергія повертається в батареї, що зменшує витрату палива на 20–30 %.
- Миттєвий крутний момент електродвигунів — краща динаміка розгону та подолання перешкод.
- Менший радіус повороту завдяки незалежному керуванню колесами.
- Рух вперед і назад з однаковою швидкістю — корисна можливість при маневруванні під вогнем.
Звичайно, є й складнощі: висока напруга (близько 660 В), потреба в герметичності електросистем, складніше охолодження та вищі вимоги до кваліфікації обслуговуючого персоналу. Проте переваги для виживання екіпажу та економії ресурсів у затяжній війні переважають.
Захист, який дає шанс вижити
БТР-5 проєктувався з урахуванням найгірших сценаріїв сучасної війни. V-подібне днище повинно розсіювати енергію вибуху міни чи фугасу вагою до 8–10 кг у тротиловому еквіваленті. Броня комбінована — сталь плюс керамічні елементи — має забезпечувати захист від 25–30-мм автоматичних гармат у лобовій проекції та від 14,5-мм по колу.
Додатково планувалося встановлення комплексів активного захисту типу «Шершень» або аналогів, здатних перехоплювати гранати РПГ та протитанкові ракети. Протимінні крісла нової конструкції, система кругового відеоспостереження та «прозора броня» (технологія, що дозволяє водію та десанту бачити навколо через екрани, ніби корпус прозорий) — усе це мало стати стандартом.
Важливо, що захист планувався багаторівневим: від попередження (датчики, БПЛА-розвідка) через протидію (маневр, завіси) до фізичного поглинання удару.
Озброєння та система управління вогнем
Основним озброєнням мав стати дистанційно керований бойовий модуль з 30-мм автоматичною гарматою (можливо, перспективна 57-мм на базі С-60 для ураження легкоброньованих цілей і дронів на більшій відстані). Спарений 7,62-мм кулемет, пускові установки ПТКР «Бар’єр» та автоматичний гранатомет — усе вітчизняного виробництва.
Система управління вогнем передбачала два прицільно-спостережні комплекси (телевізійний та тепловізійний), панорамний огляд на 360°, стабілізацію в двох площинах і можливість стрільби з ходу. Для десанту планувалися бічні бійниці та можливість ведення вогню з-під броні через спеціальні люки.
Проєктні характеристики БТР-5
Ось основні параметри, які закладалися в проєкт (дані концептуальні, на основі відкритих матеріалів 2017–2021 років):
| Параметр | Значення | Примітка |
|---|---|---|
| Бойова маса | до 30–35 т | залежно від модуля та броні |
| Екіпаж + десант | 3 + 8–10 осіб | залежно від конфігурації |
| Максимальна швидкість | до 110 км/год | по шосе |
| Запас ходу на електротязі | не менше 0,5 км при 20 км/год | з вимкненим дизелем |
| Кліренс | 265–615 мм (регульований) | гідропневматична підвіска |
| Захист від мін | до 8–10 кг ВВ | V-подібне днище |
| Озброєння | 30-мм гармата + ПТКР + кулемет | дистанційний модуль |
(Дані узагальнені з відкритих джерел defence-ua.com та Militarnyi.com)
Порівняння з БТР-4 та іноземними аналогами
БТР-5 замислювався як відповідь не лише на виклики війни, а й на конкуренцію з такими машинами, як німецький Boxer, фінська Patria AMV XP чи швейцарська Piranha V.
Boxer важить 30–38 тонн, має модульну конструкцію та відмінний захист, але коштує значно дорожче і частково залежить від імпорту. Patria AMV XP — перевірена в боях платформа з хорошою прохідністю. БТР-5 мав поєднати європейський рівень захисту з українською ціною та можливістю глибокої локалізації.
Головна відмінність від БТР-4 — саме можливість встановити важчу броню та V-днище без критичного перевантаження шасі. Гібридна трансмісія також виводить українську машину на новий рівень енергоефективності та малопомітності.
Сучасний стан проєкту та його значення для України
На жаль, повномасштабна війна змусила відкласти багато перспективних розробок. ХКБМ та інші підприємства зосередилися на максимальному нарощуванні виробництва БТР-4, ремонті наявної техніки та інтеграції західних зразків. Станом на середину 2026 року публічних новин про рух БТР-5 немає.
Проте сам факт існування такого проєкту важливий. Він показує, що українські конструктори не просто копіюють радянські зразки чи збирають імпортні машини. Вони думають на покоління вперед — про гібридні технології, модульність, захист від сучасних загроз та технологічну незалежність.
Коли війна закінчиться, Україна матиме унікальний досвід бойового застосування бронетехніки. Цей досвід стане найкращою основою для доопрацювання та запуску в серію саме таких машин, як БТР-5. Машини, які не просто перевозять солдатів, а дають їм реальну перевагу — у захисті, мобільності, живучості та здатності адаптуватися до будь-якої ситуації на полі бою.
Інженери Харкова продовжують працювати. І БТР-5 — це не просто паперовий проєкт. Це символ того, що Україна має власне бачення майбутнього своєї бронетехніки.
About the Author
