Точка-У: тактичний ракетний комплекс, що досі визначає тактику ударів

Тактичний ракетний комплекс «Точка-У» — це одноступінчаста твердопаливна балістична ракета з повністю автономною інерційною системою наведення, здатна доставляти бойову частину масою до 482 кг на відстань до 120 км з круговим імовірним відхиленням близько 160 метрів. Комплекс поєднує високу мобільність самохідної пускової установки на амфібійному шасі БАЗ-5921 з можливістю підготовки пуску за дві хвилини з готовності або шістнадцять хвилин з маршу.

У повномасштабній війні в Україні 2022–2025 років «Точка-У» стала одним із ключових інструментів оперативно-тактичних ударів по тилах: українські сили завдавали нею ударів по аеродромах, портах і складах, а російські — по логістичних вузлах і скупченнях військ, іноді залучаючи навіть зняті з озброєння запаси через економію сучасніших «Іскандерів».

Система, розроблена ще в радянські часи, довела живучість концепції: швидка реакція, незалежність від погоди та рельєфу, а також можливість нести різні типи бойових частин — від осколково-фугасної до касетної — роблять її ефективною навіть у 2026 році, коли дрони та крилаті ракети домінують у заголовках.

Історія створення: від постанови 1968 року до «У»-версії

Розробку комплексу «Точка» (індекс 9К79) розпочали 1968 року в Коломенському конструкторському бюро машинобудування під керівництвом Сергія Непобєдімого за постановою Ради міністрів СРСР. Метою було створити керовану тактичну ракету дивізійної ланки, яка замінить некоректовані «Луни» і забезпечить точні удари по пунктах управління, складах боєприпасів та аеродромах у глибині оборони противника.

Перша версія «Точка» надійшла на озброєння 1975 року з дальністю до 70 км і точністю 165–230 метрів. Уже на початку 1980-х стало зрозуміло, що потрібне суттєве покращення. З 1984 року почалися роботи над модернізацією, яка отримала назву «Точка-У» (9К79-1, за класифікацією НАТО — SS-21 Scarab B).

Випробування тривали з 1986 по 1988 рік, а 1989-го комплекс офіційно прийняли на озброєння. Головна відмінність — новий склад твердого палива (типу ДАП-15В з перхлоратом амонію як окислювачем та алюмінієвим порошком як пальним), оптимізоване сопло та доопрацьована гіростабілізована платформа з бортовим цифровим обчислювачем «Аргон». Це дозволило збільшити дальність на 70 % при тих самих габаритах ракети та скоротити відхилення майже на третину.

Конструкція та технічні характеристики

Ракета 9М79-1 являє собою моноблочну конструкцію довжиною 6,4 метра та діаметром 0,65 метра. Стартова маса — 2010 кг. Твердопаливний двигун розвиває тягу близько 9788 кгс і працює 18–28 секунд. Політ проходить по балістичній траєкторії з максимальною висотою до 26 км і мінімальною висотою траєкторії близько 6 км. На максимальну дальність ракета долає шлях за 136 секунд зі швидкістю до 1100 м/с.

Система наведення повністю автономна: перед пуском у бортову ЕОМ вводять координати цілі, під час польоту гіроскопи та датчики кутових швидкостей і прискорень постійно коригують траєкторію. На кінцевій ділянці ракета пікірує під кутом близько 80° до горизонту — це підвищує кінетичну енергію удару та точність. Ніяких радіокоманд з землі не потрібно, що робить систему стійкою до радіоелектронної боротьби.

Пускова установка 9П129-1М змонтована на тривісному амфібійному шасі БАЗ-5921. Маса спорядженої машини — понад 18 тонн. Екіпаж — три-чотири особи. Машина розвиває 60 км/год по шосе, долає водні перешкоди зі швидкістю 8 км/год і захищена від зброї масового ураження. Підготовка до пуску з маршу займає 16 хвилин, зі стану постійної готовності — лише дві. Після пуску комплекс згортається за півтори хвилини.

Дані узагальнено з відкритих джерел, зокрема аналізів військово-технічних видань та енциклопедичних матеріалів.

Бойові частини: вибір під завдання

Комплекс підтримує кілька типів невіддільних бойових частин. Осколково-фугасна 9Н123Ф масою 482 кг містить близько 162 кг вибухівки (суміш ТГ-20). Підрив відбувається на висоті 10–20 метрів — це створює спрямовану ударну хвилю та потік уламків, що вражає живу силу та легку техніку на площі 2–3 гектари.

Касетна 9Н123К розкривається на висоті близько 2250 метрів і розсипає 50 суббоєприпасів 9Н24. Кожен несе 1,5 кг вибухівки та 316 готових уламків. Ефективна площа ураження сягає 7 гектарів — ідеально для скупчень піхоти чи легкої бронетехніки на відкритій місцевості.

Існували також ядерні варіанти потужністю від 10 до 100–200 кт, а для «Точки-Р» — бойова частина з пасивною радіолокаційною головкою самонаведення проти РЛС. У реальних конфліктах останні десятиліття застосовували переважно звичайні осколково-фугасні та касетні частини.

Бойове застосування: від Чечні до України

Вперше «Точку» широко застосували під час першої та другої чеченських кампаній. У березні 2000 року під час штурму Комсомольського точний удар по площі 300×150 метрів нейтралізував опорний пункт бойовиків без втрат серед російських підрозділів.

У війні з Грузією 2008 року російські війська використали не менше 15 ракет. У Сирії урядові сили застосовували комплекс проти опозиції, зокрема по нафтопереробних об’єктах.

У війні в Україні 2022–2025 років «Точка-У» відіграла помітну роль на обох сторонах. 24 лютого 2022 року українські сили двома ракетами вдарили по аеродрому Міллерово в Ростовській області — знищено один Су-30СМ. У березні того ж року ракетою «Точка-У» уразили великий десантний корабель «Саратов» у порту Бердянська.

Російські війська використовували комплекс з перших тижнів вторгнення, у тому числі з території Білорусі та окупованих районів. Через брак «Іскандерів» у 2022 році Росія повернула до строю зняті з озброєння «Точки-У» — їх доставляли залізницею, зокрема до Мелітополя. До кінця 2025 року українські запаси «Точки-У» були практично вичерпані; натомість ЗСУ отримували західні далекобійні системи.

Порівняння з «Іскандером-М» та місце в сучасній війні

«Іскандер-М» має дальність до 500 км, кращу точність, квазібалістичну траєкторію з маневруванням та можливість нести дві ракети на одній установці. Проте він значно дорожчий у виробництві та експлуатації. «Точка-У» залишається дешевшим і достатньо точним інструментом для тактичних завдань на глибині 50–120 км — саме тому її revival у 2022 році став логічним рішенням для збереження сучаснішого арсеналу.

У 2026 році «Точка-У» демонструє важливий урок: навіть система тридцятип’ятирічної давності за умови якісного обслуговування та правильного застосування здатна впливати на хід операцій. Її короткий час польоту (трохи більше двох хвилин на максимальну дальність) ускладнює перехоплення, а мобільність пускових установок ускладнює їх виявлення та знищення.

Технічна спадщина в епоху дронів та гіперзвуку

Сьогодні, коли головну увагу привертають FPV-дрони та крилаті ракети, «Точка-У» нагадує про цінність масованих балістичних ударів по критичних об’єктах тилу. Комплекс не потребує постійного радіозв’язку з ціллю, працює в будь-яку погоду та не залежить від супутникової навігації (хоча сучасні модернізації могли б її додати).

У практиці останніх років видно, що такі системи найкраще діють у комбінації з іншими засобами ураження: дрони виявляють ціль, а балістична ракета завдає швидкого та потужного удару, поки противник не встиг передислокуватися. Росія продовжує підтримувати обмежену кількість «Точок-У» в строю, а Україна повністю перейшла на західні аналоги.

Саме ця суміш старої радянської надійності та нових тактичних підходів робить «Точку-У» цікавим об’єктом для вивчення навіть у 2026 році — як приклад того, як правильно спроектована тридцятип’ятирічна система може залишатися дієвою зброєю на сучасному полі бою.

About the Author

admin

Administrator

Visit Website View All Posts