Орест Дрималовський — український журналіст, телеведучий і військовослужбовець, чий професійний шлях став яскравим прикладом поєднання слова та дії в найскладніші часи. Народжений у Львові, він почав кар’єру в місцевих медіа ще студентом, згодом вів популярні новини на СТБ та телемарафон «Єдині новини», а в лютому 2024 року в прямому ефірі оголосив про мобілізацію до Збройних Сил. Його голос, що колись пояснював мільйонам соціальні та політичні процеси, тепер лунає з позицій, де кожне слово формує довіру до армії.
Служба в 79-й окремій десантно-штурмовій Таврійській бригаді на Донеччині, нагорода «Хрест Доблесті» та подальше призначення речником Міністерства оборони України в серпні 2025 року зробили його однією з найавторитетніших фігур у комунікаціях оборони. За шість місяців на цій посаді він вів брифінги, давав інтерв’ю та протистояв інформаційним атакам, спираючись на власний фронтовий досвід. У лютому 2026 року Орест завершив роботу речником і продовжив службу як спеціаліст з комунікацій у 154-й окремій механізованій бригаді.
Його історія демонструє, як навички журналіста — точність, вміння слухати й розповідати людські історії — стають потужною зброєю в умовах сучасної війни. Це не просто кар’єрна траєкторія, а відображення цілого покоління тридцятирічних українців, які виросли в незалежній державі й свідомо обрали захищати її як словом, так і зброєю.
Ранні роки та перші кроки в журналістиці
Львів — місто, де народився Орест Дрималовський близько 1995 року. Тут, у культурній столиці України, він отримав фундаментальну гуманітарну освіту в Львівському національному університеті імені Івана Франка. Університет дав не лише знання, а й перше розуміння сили слова: як правильно сформулювати думку, щоб вона зачепила читача чи глядача.
З 2015 року, ще під час навчання, Орест почав працювати в львівських інтернет-виданнях. Ті роки стали справжньою школою. Він писав репортажі про місцеві проблеми, культурні події, суспільні зміни. Кожна стаття вимагала швидкості, точності фактів і вміння бачити за цифрами живі історії. Саме тоді сформувалася його філософія: журналістика — це не просто професія, а спосіб впливати на реальність навколо.
У 2019 році прийшов перший серйозний прорив — кореспондентська, а згодом і ведуча робота в програмі «ОЧІ» на львівському телеканалі «Перший Західний». Глядачі одразу відчули свіжий стиль: спокійний голос, чіткі формулювання, відсутність зайвого пафосу. Орест умів говорити про складне просто, не втрачаючи глибини. Цей період став трампліном — він навчився тримати ефір, реагувати на непередбачувані ситуації та будувати довіру з аудиторією.
Національне телебачення: «Вікна-новини» та телемарафон
Літо 2020 року стало поворотним. Орест переїхав до Києва й приєднався до команди «Вікна-новини» на телеканалі СТБ. Спочатку як кореспондент він знімав гостросоціальні сюжети: проблеми приватної та комунальної власності, політичні процеси, людські долі за сухими новинами. Його матеріали вирізнялися тим, що замість голих фактів показували реальних людей — їхні емоції, страхи, надії. Такий підхід зробив новини близькими мільйонам українців.
З вересня 2021 року Орест уже вів денні випуски «Вікна-новини». А з початком повномасштабного вторгнення долучився до національного телемарафону «Єдині новини». Тут його талант розкрився повністю. Спокійний голос у найгарячіші моменти, точні формулювання, здатність зберігати холоднокровність — усе це допомагало глядачам почуватися спокійніше. Робота на СТБ стала для нього не просто кар’єрним злетом, а місцем, де журналістські навички перетворилися на інструмент суспільної єдності.
Рішення, яке змінило все: оголошення в прямому ефірі
2 лютого 2024 року студія телемарафону стала сценою для одного з найсильніших моментів українського телебачення. Орест Дрималовський завершив свій ефір словами про те, що настав час змінити звичне місце роботи на військову форму. Він подякував глядачам «Вікон СТБ» та «Фактів ICTV», закликав вірити в Збройні Сили й наголосив: іншого шляху до перемоги немає.
Це рішення не було імпульсивним. Орест давно морально готувався — через історії друзів і родичів, які вже воювали. «Я хочу, щоб тут була моя родина та майбутні діти», — пояснював він пізніше. Глядачі побачили не просто ведучого, а людину, яка обирає дію замість слів. Цей момент став символом для багатьох: якщо навіть відомий журналіст іде захищати країну, то кожен може зробити свій внесок.
Після оголошення Орест пройшов базову військову підготовку в навчальному центрі десантно-штурмових військ. А потім — 79-та окрема десантно-штурмова Таврійська бригада на Донеччині.
Фронтовий досвід: 79-та бригада та нагорода «Хрест Доблесті»
Служба в 79-й бригаді стала для Ореста справжнім випробуванням і водночас школою. Географія його бойового шляху — Курахове, Цукурине, Селидове, Покровськ, Межова, Шахтарське. Найгарячіші напрямки, де дрони, артилерія та авіаційні бомби перетворили поле бою на небезпечну шахівницю.
Він служив прес-офіцером бригади. Це означало не лише бойові завдання, а й роботу зі словом: коментарі для медіа, пояснення ситуації суспільству, підтримка бойового духу. Журналістський бекграунд допомагав швидко реагувати на фейки та формулювати правдиві повідомлення. Фронтовий досвід додавав кожному слову ваги — бо за ним стояли реальні окопи.
Орест не приховував складнощів. «Бувають абсолютно чорні дні, коли хочеться тільки мовчати. А буває, що смішно до сліз. Гойдалки!», — ділився він. Про дрони говорив прямо: «Тепер уразлива кожна машина». За виняткову службу його нагородили медаллю «Хрест Доблесті» — визнання не лише бойових заслуг, а й уміння поєднувати зброю зі словом.
У серпні 2025 року Орест залишив 79-ту бригаду, але залишився в Збройних Силах. А вже 9 серпня отримав нове призначення.
Речник Міністерства оборони: нові виклики та стиль комунікації
Призначення Ореста Дрималовського речником Міністерства оборони України стало логічним продовженням його шляху. На цій посаді він відповідав за інформаційну політику відомства: брифінги, інтерв’ю, публікації, протидію російським фейкам. Журналістський досвід допомагав швидко реагувати на інформаційні атаки, а фронтовий — додавати авторитету кожному повідомленню.
Його стиль залишався впізнаваним: чесний, доступний, без зайвого пафосу. Він пояснював складні процеси простими словами, показував реальну картину без прикрас і водночас підтримував довіру до армії. За шість місяців роботи Орест провів десятки брифінгів, дав безліч інтерв’ю та став обличчям комунікацій оборони в один із найскладніших періодів.
Цей досвід довів: сучасна війна — це не лише зброя, а й слова. Речник, який сам пройшов окопи, говорить інакше. Його повідомлення сприймаються як правдиві, бо за ними стоїть особистий досвід.
Лютий 2026: завершення роботи речником та новий етап служби
10 лютого 2026 року Орест Дрималовський оголосив про завершення служби на посаді речника Міністерства оборони. У своєму дописі в Instagram він з характерним гумором зауважив, що на власному досвіді переконався, як працюють переведення в армії. «Чи не працюють? Жарт. Не все так погано, особливо коли є згода командира».
Він перейшов до 154-ї окремої механізованої бригади як спеціаліст з комунікацій. Сьогодні Орест — голова комунікацій 154 ombr.media та продовжує службу на південно-східному напрямку. Його робота тепер зосереджена на внутрішніх комунікаціях бригади, створенні контенту, підтримці медійної присутності підрозділу. Це новий рівень застосування журналістських навичок безпосередньо в бойовому підрозділі.
Чому історія Ореста Дрималовського важлива для всіх
Шлях Ореста Дрималовського — це не лише біографія однієї людини. Це історія про те, як професіоналізм, відповідальність і готовність до змін допомагають вистояти в найважчі часи. Він показав, що журналіст може стати воїном, а воїн — ефективним комунікатором. Його рішення оголосити про мобілізацію в прямому ефірі надихнуло багатьох. Служба на фронті та робота речником довели цінність поєднання досвіду.
Для молодих журналістів і військових його приклад — урок адаптивності. Навички, які здаються суто цивільними — вміння слухати, точно формулювати, бачити людину за фактом — стають незамінними на фронті та в тилу. Для досвідчених читачів — нагадування про те, що інформаційна війна триває щодня, і кожне чесне слово має вагу.
Орест Дрималовський продовжує служити. Його голос, колись знайомий з екранів, тепер працює на перемогу в новому форматі. І це найкраще підтвердження: справжня сила — у здатності змінюватися, не втрачаючи себе.
| Період | Подія | Ключові деталі та вплив |
|---|---|---|
| 2015 | Початок журналістської кар’єри | Робота в львівських інтернет-виданнях під час навчання в ЛНУ ім. І. Франка. Формування навичок точності та живої розповіді. |
| 2019 | Телебачення у Львові | Кореспондент і ведучий програми «ОЧІ» на «Першому Західному». Перший досвід ефірної роботи та побудови довіри з аудиторією. |
| 2020–2024 | Національне телебачення | Кореспондент, ведучий «Вікна-новини» на СТБ, участь у телемарафоні «Єдині новини». Глибокі соціальні репортажі та спокійний стиль у кризові моменти. |
| Лютий 2024 | Мобілізація до ЗСУ | Оголошення в прямому ефірі. Базова підготовка та служба в 79-й ОДШБ на Донеччині як прес-офіцер. Нагорода «Хрест Доблесті». |
| Серпень 2025 | Призначення речником Міноборони | Перехід до команди Міністерства оборони. Відповідальність за інформаційну політику, брифінги та протидію фейкам на основі фронтового досвіду. |
| Лютий 2026 | Новий етап служби | Завершення роботи речником. Перехід до 154-ї окремої механізованої бригади як спеціаліст з комунікацій та голова комунікацій 154 ombr.media. |
Дані про кар’єрний шлях узгоджені з офіційними повідомленнями Міністерства оборони України (mod.gov.ua) та матеріалами Detector Media.
Орест Дрималовський не зупиняється. Його шлях триває — від студійних вогнів через окопи до нових форм комунікації в лавах Збройних Сил. І саме в цій безперервній готовності змінюватися й служити — головна сила його історії.
About the Author
