Українські молодіжні посли на конференції про вплив війни на молодь
Посли європейської молоді за десять років змінили тисячі життів. У маленькому вірменському селі підлітки вчать розпізнавати дезінформацію в інтернеті. В Азербайджані молодь обговорює дипломатію та лідерство. У сільській Грузії студенти вперше дізнаються про доступне навчання чи волонтерство за кордоном.
У Молдові молодь їздить від школи до школи й пояснює, що таке Європейський Союз поза політичними дебатами. В Україні активісти адаптують роботу до воєнного часу й водночас зміцнюють стійкість громад.
Від лідерства до дорослої відповідальності
Мережа «Посли європейської молоді», що фінансується ЄС і реалізується програмою джерело, об’єднала тисячі молодих людей у ЄС та країнах Східного партнерства. Її вплив вимірюється не лише проєктами, а й людьми, чиє життя вона змінила.
«Я усвідомила, що Європа — це складна мозаїка різного історичного досвіду, травм і перемог», — розповідає посолка з України Єлизавета Адамська. Вона приєдналася до ініціативи 2019 року, коли вже мала проєкти з гендерної рівності, екології та інклюзії. Після початку повномасштабного вторгнення 2022 року фокус змінився на стійкість, медіаграмотність і боротьбу з дезінформацією. «Ми всі дуже швидко подорослішали. Це видно в проєктах і в тому, як ми спілкуємося з установами та колегами з інших країн», — зазначає Адамська.
Даніель Біздіга з Молдови приєднався 2017 року, коли мережа в країні налічувала менше двадцяти активістів. Він їздив до шкіл разом із послами ЄС, пізніше став національним координатором. «Можливість проводити час з однолітками з інших країн ЄС була дуже цінною. Ми впливали на розуміння ЄС у Молдові», — каже він. Сьогодні мережа значно зросла, а учасники бачать світ з різних перспектив.
Малі кроки, реальний вплив за межами столиць
Ана Дзірквадзе з Грузії приєдналася у 24 роки й за два роки активної роботи зосередилася на доступі до інформації. Разом з колегою вона відвідувала села та школи, розповідала про Erasmus+ і мережу. «Ми проводили презентації про можливості навчання. Попри іншу роботу, я рада, що змогла зробити внесок у розвиток мережі», — ділиться вона. Після одного візиту вчителька з Кахетії запропонувала воркшоп з гендерної рівності для учнів чотирьох сіл, де ранні шлюби досі проблема. «Було надихаюче вести такі розмови», — згадує Ана, яка тепер живе в Португалії та підтримує зв’язки з послами по всій Європі.
Ліліт Соф’ян з Вірменії приєдналася 2018 року й працює з молоддю в регіонах поза Єреваном. Вона організовувала шкільні візити, акції з прибирання та фотомайстерні. «Люди в регіонах потребують підтримки мереж навіть більше, ніж у столиці. Я намагалася заповнити цю прогалину», — пояснює вона. Сьогодні Соф’ян — наставниця для нових послів. Вона бачить, як за десять років змінилося ставлення до ЄС: зникають стереотипи про загрозу національній ідентичності, а натомість приходить розуміння цінностей демократії, верховенства права та прав людини.
Нубар Рахімова з Азербайджану приєдналася наприкінці 2023 року. Вона бере участь у Дипломатичному клубі та Єврошколі. «Кожен молодий активіст має свою історію та навички. Завдяки мережі я познайомилася з багатьма людьми й багато від них навчилася. Це допомогло зрости професійно й особисто», — каже Рахімова.
Патрісія Рапозо з Португалії приєдналася 2021 року й координувала діалог з Азербайджаном. Вона відвідувала школи в Молдові в межах ініціативи «Більше ЄС у Молдові». «Студенти підходили й ставили питання про навчання в Європі. Побачити реалії країни, яка чекає на вступ до ЄС, було захопливо. Європа справді змінює життя людей», — зазначає Рапозо. За її словами, мережа створює міцніші зв’язки, ніж традиційні політичні дебати, бо молодь пояснює теми доступнішою мовою.
Через десять років головним надбанням ініціативи є не лише проєкти, а й довговічні зв’язки між людьми, які допомагають краще розуміти Європу через особисті історії та спільні цінності.
Автор: Ольга Консевич
About the Author
