Концепція F-55 з’явилася в травні 2025 року з несподіваного коментаря президента США Дональда Трампа під час візиту до Дохи. Глава держави заявив про намір створити суттєво модернізований варіант F-35 з двома двигунами замість одного та назвав його F-55. Ідея одразу потрапила в заголовки провідних видань і викликала жваву дискусію серед інженерів, пілотів та оборонних аналітиків.
F-55 позиціонується не як проста модернізація, а як «супер-апгрейд», який поєднує перевірену платформу F-35 з новою архітектурою силової установки. Додатковий двигун має забезпечити вищу надійність, більшу загальну тягу та ширші можливості для майбутніх оновлень. Водночас фахівці одразу наголосили: перехід на двомоторну схему вимагає глибокої перебудови планера, що перетворює проєкт на створення фактично нового літака.
У 2026 році, попри політичний ентузіазм, F-55 залишається на рівні концепції. Lockheed Martin активно просуває ідеї вдосконалення F-35, використовуючи напрацювання з невдалого тендеру на шостий покоління. Чи отримає ідея реальне фінансування та втілення — залежить від балансу між амбіціями та бюджетними реаліями Пентагону.
Історія виникнення ідеї: коментар у Досі, що змінив риторику
15 травня 2025 року в столиці Катару Дональд Трамп під час бізнес-зустрічі несподівано заговорив про майбутнє американської винищувальної авіації. Він зазначив, що для F-35 вже ведуться роботи з простого апгрейду, але паралельно розглядається й F-55 — «суттєве вдосконалення» з двома двигунами. Президент підкреслив особисту перевагу: «Мені не подобаються одномоторні літаки».
Ці слова прозвучали на тлі нещодавньої перемоги Boeing у програмі Next Generation Air Dominance (NGAD). Компанія отримала контракт на створення шостого покоління — двомоторного винищувача F-47, який має замінити F-22 Raptor. Lockheed Martin, програвши тендер, шукала шляхи залишитися в грі високих технологій. Саме тоді CEO компанії Джеймс Тайселет говорив інвесторам про намір «перетворити шасі F-35 на Ferrari» — досягти 80 % можливостей наступного покоління за половину вартості.
Трампова заява про F-55 частково збіглася з цими планами, але додала радикальний елемент — саме два двигуни. Lockheed перед зустріччю презентувала президенту варіант з одним просунутим двигуном, новим носом та сенсорним комплексом. Реакція глави держави здивувала навіть інсайдерів.
Чому саме два двигуни? Вічний спір одно- та двомоторних винищувачів
Вибір кількості двигунів у винищувачах — це не лише технічне рішення, а й компроміс між вартістю, надійністю, розміром та бойовими можливостями. F-16 Fighting Falcon десятиліттями доводить, що один потужний двигун може бути цілком достатнім. Сучасні турбореактивні двигуни, такі як Pratt & Whitney F135 на F-35, демонструють виняткову надійність. Статистика ВПС США показує, що рівень аварійності через відмову двигуна у F-16 та двомоторного F-15 за тривалі періоди спостережень майже ідентичний.
Проте двомоторна схема має очевидні переваги.
- Надійність та безпека: у разі відмови одного двигуна другий дозволяє пілоту повернутися на базу або на авіаносець. Особливо критично це для польотів над водою чи ворожою територією на великій відстані.
- Потужність та ріст: два двигуни дають більшу сумарну тягу, кращу тягоозброєність та запас для майбутніх модернізацій — важчих озброєнь, додаткових сенсорів чи більшого запасу палива.
- Маневреність та бойова стійкість: у ближньому бою або при інтенсивному маневруванні надлишкова тяга стає вирішальною.
Однак є й зворотний бік. Два двигуни — це більша вага, вища витрата палива, складніша логістика обслуговування та, найголовніше, більша вартість як самого літака, так і його експлуатації. F-22 Raptor, двомоторний стелс-винищувач, коштував значно дорожче за F-35 саме через таку архітектуру.
F-35 свідомо обрали одномоторним. Це дозволило зменшити розміри, знизити радарну помітність та зробити можливим варіант F-35B з вертикальним злетом і посадкою — там єдиний двигун поєднується з підйомним вентилятором. Для ВМС США, які традиційно віддають перевагу двомоторним машинам (F/A-18), F-35C все ж отримав один F135 — найпотужніший двигун у своєму класі.
Трампова позиція відображає давню інтуїцію багатьох пілотів: коли ти летиш далеко над океаном або в зоні ППО противника, другий двигун дарує психологічний і реальний запас міцності.
Технічні виклики створення F-55: це не просто заміна мотора
Перетворити F-35 на двомоторний літак — завдання набагато складніше, ніж здається на перший погляд. Планер F-35 оптимізований під один двигун Pratt & Whitney F135. Центр ваги, система паливопостачання, повітрозабірники, хвостова частина — усе підлаштоване під конкретну компоновку.
Щоб розмістити два двигуни, доведеться:
- суттєво розширити фюзеляж;
- перепроєктувати повітрозабірники зі збереженням стелс-характеристик (кути, кромки, матеріали);
- змінити розташування паливних баків і систем охолодження;
- перерахувати аеродинаміку та стійкість;
- інтегрувати нову силову установку — можливо, адаптивні двигуни наступного покоління з кращою економічністю.
Кожен з цих кроків тягне за собою ланцюгову реакцію змін. Збільшення розмірів майже неминуче вплине на радарну помітність — головну перевагу F-35. Інженери зіткнуться з необхідністю зберігати низький RCS у новій геометрії.
За оцінками експертів, такі роботи вимагатимуть мільярдних інвестицій та років випробувань. Виробництво нових машин затримається на роки. Lockheed Martin розуміє це і тому в реальних брифінгах пропонувала еволюційний шлях — один просунутий двигун плюс новий носовий відсік і сенсори. Трампова версія з двома двигунами виявилася радикальнішою.
F-55 у контексті великих програм Пентагону
Ідея F-55 не виникає у вакуумі. Вона тісно пов’язана з програмою NGAD, де Boeing переміг Lockheed Martin, запропонувавши двомоторний F-47 шостого покоління. Після поразки Lockheed шукає ніші, де може запропонувати «найкраще співвідношення ціна-якість». F-55 міг би стати саме таким містком між перевіреним F-35 та майбутнім F-47.
Паралельно обговорюється модернізація F-22 до рівня «F-22 Super». ВМС США мають власну програму F/A-XX — теж двомоторний стелс-винищувач нового покоління, хоча вона страждає від бюджетних суперечок. Усі ці проєкти конкурують за одні й ті самі кошти.
Ключовим елементом майбутньої архітектури стають безпілотні «вірні супутники» CCA (Collaborative Combat Aircraft). Вони можуть брати на себе частину завдань, дозволяючи пілотованому винищувачу залишатися меншим і дешевшим. У такій системі F-55 міг би відігравати роль «керівника зграї» з підвищеною живучістю завдяки двомоторній схемі.
Порівняння ключових платформ
| Параметр | F-35 Lightning II | F-55 (концепція) | F-22 Raptor | Boeing F-47 (NGAD) |
|---|---|---|---|---|
| Кількість двигунів | 1 (F135) | 2 (передбачувано) | 2 | 2 |
| Покоління | 5 | 5+ / перехід до 6 | 5 | 6 |
| Основна роль | Універсальний стелс-бомбардувальник/винищувач | Універсальний з підвищеною живучістю | Повітряна перевага | Повітряна перевага + командний центр |
| Орієнтовна вартість (flyaway) | ~80–100 млн дол. | Значно вища за F-35 | Понад 200 млн дол. (у сучасних цінах) | Класифіковано, очікувано висока |
| Статус (2026) | Серійне виробництво, сотні в строю | Концепція | На озброєнні, модернізується | Розробка, контракт Boeing |
Дані узагальнені з відкритих джерел, зокрема публікацій Reuters та Defense One.
Реалії 2026 року та перспективи втілення
Понад рік після гучної заяви F-55 так і не отримав офіційного старту програми з виділенням бюджету та контрактом. Reuters у червні 2025 року вже писав про «reality check» — інженерні та фінансові реалії можуть змусити суттєво скоротити амбіції. Lockheed Martin демонструє обережний оптимізм і готовність працювати над будь-яким варіантом, який підтримає адміністрація.
Ключовим фактором залишається ціна. Трамп неодноразово наголошував: «якщо отримаємо правильну ціну». У нинішніх умовах, коли Пентагон одночасно фінансує F-35 Block 4, F-47, CCA, модернізацію F-22 та інші пріоритети, новий великий проєкт двомоторного винищувача потребуватиме або додаткових асигнувань, або перерозподілу коштів.
Міжнародні партнери F-35 — Велика Британія, Італія, Японія, Австралія, Норвегія та інші — уважно стежать за розвитком подій. Для них важливий не лише сам літак, а й перспектива єдиної платформи з можливістю глибокої модернізації. Якщо F-55 дійсно з’явиться, це може вплинути на плани закупівель та спільних програм.
Паралельно Китай активно розвиває власні стелс-винищувачі J-20, J-36 та J-50, а Росія продовжує просувати Су-57 попри санкції. У цій гонці будь-яка нова американська платформа розглядається крізь призму стримування та технологічної переваги.
F-55, навіть якщо залишиться лише концепцією, вже виконав важливу роль: він змусив усіх учасників ринку знову поставити запитання про оптимальну архітектуру винищувача майбутнього. Один двигун чи два? Максимальна стелс-оптимізація чи запас живучості? Еволюція перевіреної платформи чи радикальний стрибок?
Відповіді на ці питання визначатимуть обриси повітряної влади наступних десятиліть. А F-55, народжений з одного речення президента, став каталізатором цієї розмови — і, можливо, першим кроком до чогось значно більшого.
About the Author
