GMLRS — це сімейство високоточних керованих ракет калібру 227 мм, які запускають з реактивних систем M270 MLRS та M142 HIMARS. Завдяки поєднанню GPS-наведення з інерційною системою вони вражають цілі з точністю кілька метрів навіть на відстані понад 70 кілометрів, а нова розширена версія ER GMLRS сягає 150 кілометрів. Система пропонує два основні типи боєголовок — унітарну для точкових об’єктів і альтернативну з фрагментами для площинних цілей без залишкових суббоєприпасів.
У війні в Україні ці ракети стали одним з найефективніших інструментів глибокого ураження. Вони дозволяють завдавати прицільних ударів по командних пунктах, складах боєприпасів, артилерійських позиціях та логістичних вузлах противника, суттєво зменшуючи потребу в масованих обстрілах і знижуючи ризик для цивільного населення. Виробництво перевищило 60 тисяч одиниць, а надійність системи стабільно тримається вище 98 відсотків.
Сьогодні GMLRS продовжує еволюціонувати: розширена версія ER вже проходить завершальні випробування та входить у серійне виробництво, подвоюючи дальність дії без зміни існуючих пускових установок. Це не просто модернізація — це якісний стрибок у можливостях польової артилерії.
Історія створення: від масованого залпу до хірургічної точності
Наприкінці 1990-х американська армія шукала спосіб зробити реактивну артилерію точнішою. Звичайні некеровані ракети M26 накривали великі площі, але часто потребували десятків пострілів для гарантованого ураження цілі. Інженери Lockheed Martin розробили систему з GPS-приймачем та інерційним блоком, а також чотирма керованими поверхнями в носовій частині. Перші ракети GMLRS надійшли на озброєння у 2005 році, а вже 2006-го їх терміново відправили в Ірак.
Перехід від кластерних боєголовок до унітарних та альтернативних став відповіддю на нові вимоги: зменшити побічні втрати та відповідати політиці щодо касетних боєприпасів. За два десятиліття система пройшла кілька модернізацій — з’явилися покращені підривники з режимами повітряного підриву, нечутливі до детонації паливні суміші та, зрештою, подовжена версія з більш потужним двигуном.
Сьогодні GMLRS — це основний боєприпас для сімейства MLRS. Понад 60 тисяч ракет уже випущено, а виробничі потужності в Арканзасі та інших штатах постійно нарощують. Контракти на мільярди доларів забезпечують стабільні поставки як для американської армії, так і для союзників.
Як працює GMLRS: від команди до влучання
Ракета GMLRS стартує з пускового контейнера, в якому розміщено шість боєприпасів. Після виходу з контейнера розкриваються чотири носові керовані поверхні. Система наведення поєднує дані GPS з показаннями інерційного блоку — це дозволяє зберігати точність навіть за тимчасової втрати супутникового сигналу. Мінімальна дальність ураження становить близько 15 кілометрів, максимальна для стандартних варіантів перевищує 70 кілометрів.
Політ триває лічені хвилини. На кінцевій ділянці траєкторії ракета розганяється до швидкості понад 2,5 Маха. Підривник може працювати в режимі контактного підриву, з затримкою або повітряного підриву на висоті 3–10 метрів — залежно від характеру цілі. Завдяки цьому одна ракета часто виконує роботу, для якої раніше потрібні були десятки некерованих снарядів.
Процес перезаряджання максимально спрощений: екіпаж HIMARS або M270 замінює весь контейнер за кілька хвилин. Машина «вистрілила — поїхала» — класичний принцип shoot-and-scoot, який значно знижує вразливість до контрбатарейного вогню.
Варіанти боєприпасів: один калібр, різні завдання
Сімейство GMLRS пропонує гнучкість, якої бракувало попереднім системам. Ось основні варіанти, які сьогодні перебувають на озброєнні або виходять у серію.
| Варіант | Дальність | Боєголовка | Призначення |
|---|---|---|---|
| Unitary (M31/M31A2) | понад 70 км | 91 кг унітарна фугасна | Точкові цілі (командні пункти, техніка, мости) |
| Alternative Warhead (M30A2) | понад 70 км | ~91 кг з вольфрамовими фрагментами (~182 000 елементів) | Площинні цілі без залишкових суббоєприпасів |
| ER GMLRS (Unitary / AW) | до 150 км | Унітарна або фрагментна (залежно від модифікації) | Глибокі удари з більшої відстані, ті самі платформи |
Унітарна боєголовка ідеальна, коли потрібно влучити в конкретну будівлю чи техніку з мінімальним впливом на сусідні об’єкти. Альтернативна версія створює щільне поле ураження на площі, але без небезпечних нерозірваних суббоєприпасів, що залишалися після старих кластерних ракет. ER-версія зберігає сумісність з існуючими пусковими установками, але завдяки більшому двигуну та оптимізованій аеродинаміці майже вдвічі збільшує дальність.
Платформи-носії: HIMARS і M270
Дві основні платформи використовують одні й ті самі ракети. M142 HIMARS — легка колісна машина на шасі FMTV, яка несе один контейнер на шість ракет. Вона мобільна, швидко переміщується ґрунтовими дорогами і ідеально підходить для тактики «вистрілив — зник». M270 MLRS — гусенична машина, яка несе два контейнери (12 ракет) і краще працює на пересіченій місцевості, але менш мобільна на марші.
Україна отримала обидва типи систем. Кілька десятків HIMARS активно застосовуються з 2022 року, а певна кількість M270 та їхніх європейських аналогів (MARS II, LRU) теж надійшла на озброєння. Завдяки цьому українські підрозділи змогли вести вогонь на значно більшу глибину, ніж дозволяли радянські РСЗВ «Град», «Ураган» чи «Смерч».
GMLRS в Україні: реальний вплив на полі бою
З появою GMLRS у 2022 році українська артилерія отримала можливість завдавати точних ударів по російських тилах на відстані, недосяжній для більшості наявних засобів. Ракети нищили склади боєприпасів, командні пункти, засоби ППО та скупчення техніки. Ефект був настільки помітним, що російське командування змушене було розосереджувати тили, маскувати об’єкти та посилювати засоби радіоелектронної боротьби.
Навіть за умов активного GPS-глушіння інерційна система наведення дозволяє ракеті зберігати прийнятну точність. Це одна з причин, чому GMLRS залишається пріоритетним боєприпасом для України навіть після появи дальших ракет ATACMS. У 2025–2026 роках удари продовжувалися, зокрема по об’єктах енергетичної інфраструктури в прикордонних регіонах Росії.
Система довела свою ефективність не лише в наступальних операціях, а й у обороні — коли потрібно було швидко зупинити просування противника або зірвати логістику. Кілька точних пострілів часто давали більший результат, ніж тривалий масований обстріл.
Переваги та обмеження в сучасній війні
Головні сильні сторони GMLRS очевидні: висока точність, гнучкість боєголовок, відносно висока мобільність носіїв та всепогодність. Одна ракета замінює десятки звичайних снарядів, що суттєво знижує навантаження на логістику та екіпажі. Низький рівень побічних втрат полегшує політичні рішення про застосування.
- Точність у кілька метрів дозволяє уражати захищені та мобільні цілі.
- Можливість вибору типу боєголовки під конкретне завдання.
- Швидка заміна контейнера та тактика shoot-and-scoot.
- Сумісність з існуючими платформами та поступове нарощування дальності.
- Висока надійність — понад 98 % успішних пусків.
Обмеження також присутні. Система залежить від якісного цілевказання — без дронів-розвідників та сучасних засобів зв’язку ефективність падає. GPS-глушіння впливає на точність, хоча інерційний канал частково компенсує втрати. Вартість однієї ракети значно вища за некеровані аналоги, тому масове застосування потребує стабільних поставок. Мінімальна дальність 15 кілометрів не дозволяє використовувати GMLRS для безпосередньої підтримки піхоти на передовій.
ER GMLRS: подвоєння дальності без заміни платформ
У 2026 році ключовою новиною стало завершення кваліфікаційних випробувань розширеної версії. ER GMLRS успішно пройшла пуски з HIMARS та вперше — з модернізованої M270A2. Дальність зросла до 150 кілометрів, а боєголовки залишилися тими самими — унітарна та альтернативна. Це означає, що існуючі пускові установки отримують суттєве посилення без дорогих модернізацій.
Новий двигун більшого діаметра, оптимізований корпус та покращена система керування дозволяють зберігати точність на значно більшій відстані. Для України та інших операторів це відкриває можливість тримати під прицілом глибші тили противника, не наближаючись до лінії фронту. Виробництво ER-варіанту вже розпочато, а перші партії очікуються в найближчі роки.
Виробництво, логістика та перспективи
Lockheed Martin та партнери наростили випуск до 14 тисяч ракет на рік. Великі контракти — на кілька мільярдів доларів — забезпечують як поповнення американських запасів, так і поставки союзникам. Контейнери з ракетами транспортуються стандартними вантажівками, а зберігання та обслуговування відносно прості завдяки нечутливим до детонації компонентам.
У майбутньому GMLRS залишатиметься основою сімейства MLRS. Паралельно розвиваються ще дальші ракети PrSM, але саме GMLRS та її розширена версія забезпечуватимуть баланс між дальністю, точністю та вартістю для більшості завдань на рівні бригади та дивізії. Система продовжує доводити, що в сучасній війні не кількість пострілів вирішує результат, а точність і швидкість їх застосування.
Українські екіпажі вже накопичили унікальний бойовий досвід експлуатації GMLRS в умовах інтенсивного протидії. Цей досвід стає цінним не лише для самої України, а й для всіх партнерів, які вивчають, як високоточна ракетна артилерія працює в реальній великій війні XXI століття.
About the Author
