
Курганець-25 — це російська модульна гусенична платформа, створена як наступник класичних бойових машин піхоти БМП-2 та БМП-3. Вона поєднує безлюдну башту, елементи активного захисту та цифрові системи, щоб підвищити виживаність екіпажу в умовах сучасного бою, де загрози від протитанкових ракет, дронів та мін стали повсюдними.
Проєкт втілює спробу російського військово-промислового комплексу перейти від масових радянських зразків до техніки, адаптованої під мережецентричні операції. Модульність дозволяє створювати на одній базі різні варіанти — від бойової машини піхоти до ремонтно-евакуаційної або командної, спрощуючи логістику та ремонт у польових умовах.
Станом на середину 2026 року Курганець-25 досі перебуває на етапі попередніх випробувань. За заявами Ростех, більшість технічних вимог Міністерства оборони виконано, а окремі зразки брали участь у парадах, однак серійне виробництво не розпочато, а машина не надійшла на озброєння.
Історія розробки: від амбіцій 2010-х до реалій 2026 року
Роботи над платформою стартували на початку 2010-х на Курганмашзаводі. Перші дослідні зразки зібрали близько 2013 року, а широкому загалу машину показали під час репетицій параду Перемоги 2015-го — тоді башту та озброєння ще приховували під чохлами, щоб зберегти інтригу.
Початкові плани передбачали запуск серійного виробництва вже у 2016 році. Проте графік постійно зсувався: спочатку на 2017–2020 роки, потім на 2022-й. Причини крилися не лише в технічних складнощах. Завод одночасно модернізував тисячі старих БМП, а санкції ускладнили доступ до окремих компонентів. Додатковим ударом стала переорієнтація бюджетів на дешевші рішення — наприклад, глибоку модернізацію БМП-3 під назвою «Манул».
У 2023 році платформу доопрацювали за вимогами замовника: змінили елементи ходової частини, щоб підвищити надійність та спростити обслуговування. До травня 2025 року, під час виставки MILEX у Мінську, представники Ростех заявили, що попередні випробування близькі до завершення. Машина продемонструвала прохідність по пересіченій місцевості, стрільбу з ходу та стійкість до екстремальних температур. Незважаючи на це, повноцінні державні випробування та перехід до серії досі не відбулися.
Конструкція та ключові технічні характеристики
Курганець-25 побудований за класичною схемою з переднім розташуванням двигуна. Це рішення покращує фронтальний захист, хоча й дещо обмежує місце для водія. Корпус сталевий з багатошаровою композитною бронею, яку можна доповнювати динамічним захистом. Підлога піднята для кращого захисту від мін та саморобних вибухових пристроїв.
Одна з головних інновацій — безлюдна башта. Екіпаж з трьох осіб (водій, командир та навідник) розміщується в корпусі, а всі функції озброєння винесені на дистанційно керований модуль. Це різко підвищує шанси вижити при влучанні в башту — проблема, з якою часто стикалися екіпажі радянських БМП.
| Параметр | Значення | Примітка |
|---|---|---|
| Бойова маса | 25–36 т | Залежить від комплектації броні та навантаження |
| Довжина / ширина / висота | 7,2 м / 3,2 м / 2,3 м | Компактніша за важкі платформи типу Т-15 |
| Екіпаж | 3 особи | Водій, командир, навідник у корпусі |
| Десант | до 6–8 осіб | Залежно від варіанта; задня гідравлічна рампа |
| Двигун | Дизель 800–850 к.с. | Переднє розташування, орієнтовно ЯМЗ-780 або аналог |
| Швидкість по суші / на воді | 80 км/год / 10 км/год | Два кормові водомети для покращеного плавання |
| Запас ходу | близько 500 км | Орієнтовне значення за відкритими даними |
Модульність — це не просто маркетинговий термін. Одна й та ж база дозволяє швидко змінювати конфігурацію броні, озброєння чи обладнання під конкретну місію. Для десантних операцій можна зняти важкі елементи захисту, для міських боїв — навпаки, наростити динамічний захист та активний комплекс.
Озброєння, захист та електроніка: що робить машину сучасною
Основний варіант — бойова машина піхоти з дистанційно керованим модулем типу «Бумеранг-БМ» або «Епоха». У башті встановлено 30-мм автоматичну гармату 2А42 з боєзапасом 500 снарядів, спарений 7,62-мм кулемет ПКТМ (2000 набоїв) та до чотирьох пускових установок ПТРК «Корнет-ЕМ». Ракети здатні вражати цілі на відстані до 5500 метрів у режимі «вистрілив-забув» з автоматичним супроводом цілі.
Альтернативна конфігурація передбачає 57-мм модуль типу «Байкал» для боротьби з легкоброньованою технікою та дронами. Комп’ютеризована система управління вогнем дозволяє командиру та навіднику незалежно виявляти та знищувати цілі — класичний принцип «hunter-killer».
Захист виходить далеко за межі пасивної броні. На машині передбачено комплекс активного захисту «Афганіт» — зменшена версія тієї самої системи, що встановлюється на танки сімейства «Армата». Радіолокаційні датчики виявляють підлітаючі гранати чи ракети, після чого спрацьовують або перехоплювачі, або багатоспектральні димові завіси. Система забезпечує кругове прикриття, хоча й у дещо спрощеному вигляді порівняно з важкими платформами.
Важливий нюанс: безлюдна башта та активний захист разом створюють ешелоновану оборону, якої бракувало попереднім БМП. У реальних боях останніх років саме такі рішення часто вирішували, чи повернеться екіпаж додому.
Електроніка включає панорамні камери на 360°, тепловізори, лазерний далекомір та інтегровану систему бойового управління. Машина здатна обмінюватися даними з іншими одиницями та, за задумом розробників, з безпілотниками — це крок до тієї самої мережецентричності, про яку так багато говорили у 2010-х.
Варіанти платформи та сімейство машин
Курганець-25 замислювався не як одна машина, а як ціле сімейство. Базові варіанти:
- Бойова машина піхоти (БМП) — з повноцінним озброєнням та десантом 6–8 осіб.
- Бронетранспортер (БТР) — полегшений варіант з 12,7-мм дистанційним кулеметом.
- Ремонтно-евакуаційна машина — з краном, лебідкою та відповідним обладнанням.
Планувалося також створити санітарний варіант, мінометний носій (82-мм «Васильок»), протитанкову самохідку з 125-мм гарматою, розвідувальну та командно-штабну машини. У перспективі — навіть зенітний варіант з 57-мм гарматою. Така уніфікація мала суттєво знизити витрати на підготовку екіпажів та постачання запчастин.
Мобільність та амфібійні можливості
Гусеничний хід з торсійною підвіскою забезпечує хорошу прохідність по бездоріжжю. Потужність двигуна 800–850 к.с. дає питому потужність близько 32 к.с. на тонну — достатньо для динамічної поведінки на полі бою. Максимальна швидкість по шосе сягає 80 км/год.
Особливо цікава амфібійна частина. Машина не просто «плаває» за рахунок гусениць — у кормі встановлено два водомети, які забезпечують швидкість до 10 км/год на воді. Передній водовідбійний щиток та трюмні помпи доповнюють систему. Для російської армії, яка традиційно приділяє увагу форсуванню річок, це важлива риса, хоча важка 25–36-тонна машина на воді все одно залишається вразливою до вогню з берега.
Порівняння з попередниками та західними аналогами
| Параметр | Курганець-25 | БМП-3 | M2 Bradley (США) |
|---|---|---|---|
| Маса | 25–36 т | ~18–19 т | ~25–34 т (залежно від модифікації) |
| Башта | Безлюдна, дистанційна | Населена, двомісна | Населена (у більшості версій) |
| Основне озброєння | 30 мм + «Корнет» | 100 мм + 30 мм | 25 мм + TOW |
| Активний захист | «Афганіт» (планується) | Відсутній у базі | Наявний у пізніх версіях (Iron Fist тощо) |
| Десант | 6–8 осіб | 7 осіб | 6 осіб |
| Амфібійність | Так, з водометами | Так | Ні (окремі версії обмежено) |
Порівняно з БМП-3 нова платформа пропонує значно кращий захист екіпажу та сучасніші засоби виявлення. Проте ціна вища в рази, а виробничі потужності обмежені. Бредлі, своєю чергою, має більш зрілу електроніку та бойовий досвід, але програє в амфібійності та, можливо, у ціні серійного зразка.
Чому проєкт досі не в серії: уроки для всіх
Понад п’ятнадцять років розробки — це не лише про технічні проблеми. Висока вартість (близько 300 мільйонів рублів за оцінками початку 2020-х), необхідність перебудови виробництва та конкуренція з дешевшими модернізаціями старих машин зіграли свою роль. Війна в Україні додатково показала, що масовість та ремонтопридатність часто важливіші за окремі високотехнологічні зразки.
Російська армія продовжує активно використовувати модернізовані БМП-2М з модулем «Бережок» та нові партії БМП-3. Курганець-25, за задумом, мав стати вершиною еволюції, але на практиці став символом того, як амбіційні проєкти стикаються з реальністю промисловості та економіки.
Для ентузіастів військової техніки Курганець-25 залишається однією з найцікавіших платформ останніх десятиліть — навіть у статусі прототипу він демонструє, в якому напрямку розвивалася думка російських конструкторів. У симуляторах та настільних іграх машина вже встигла «побувати в бою», а в реальному світі її майбутнє залежить від того, чи знайде промисловість ресурси довести проєкт до логічного завершення.
Модульна архітектура, безлюдна башта та спроба інтеграції активного захисту — це ті елементи, які, ймовірно, вплинуть на наступні покоління бронетехніки незалежно від того, під яким прапором вони з’являться. Платформа Курганець-25, навіть не ставши масовою, вже вплинула на уявлення про те, якою має бути сучасна бойова машина піхоти.



