Бій за небо над Україною давно точиться не лише в металі та вибуховій хвилі. Він точиться в діапазонах частот, яких людське вухо не чує, а око не бачить, — там, де радіохвиля вирішує, чи долетить дрон до цілі, чи безпорадно впаде посеред поля. Радіоелектронна боротьба (РЕБ) — це комплекс технічних засобів і тактичних прийомів, які дозволяють виявляти, глушити або підміняти сигнали противника, одночасно захищаючи власні системи зв’язку й навігації. Саме РЕБ вирішує, чи побачить оператор FPV-дрона картинку з камери за мить до удару, чи екран раптом почорніє за кілька секунд до цілі.
У 2026 році ця технологія перестала бути суто військовою екзотикою. Глушіння GPS щодня зачіпає сотні цивільних авіарейсів над Балтійським і Чорним морями, а підміна координат змушує капітанів суден коригувати курс за паперовими картами, як століття тому. Три складові РЕБ — розвідка, придушення й захист — працюють як єдиний організм: спершу система «чує» ворожий сигнал, потім вирішує, як його заглушити чи обманути, і водночас прикриває власний зв’язок від такої самої атаки.
Від глушилок часів холодної війни до лазерів, що вражають дрони зі швидкістю світла, — шлях радіоелектронної боротьби пройшов через десятки конфліктів. І саме зараз, на полях Донеччини й Запоріжжя, ця технологія переживає найшвидший розвиток за всю свою історію.
Три кити РЕБ: розвідка, придушення, захист
Кожен фахівець з електромагнітного протистояння скаже одне й те саме: РЕБ ніколи не працює як один прилад. Це завжди система з трьох взаємопов’язаних напрямків, і випадання хоча б одного з них перетворює всю конструкцію на дороге, але марне залізо. Українські військові називають ці три опори просто — розвідка, придушення, захист, хоча в документах НАТО їм відповідають англомовні терміни electronic support, electronic attack та electronic protection.
- Радіоелектронна розвідка (РЕР) — пасивне «прослуховування» ефіру: приймачі фіксують радіозв’язок, роботу радарів і канали керування дронами, визначають їхню частоту, потужність і приблизні координати джерела сигналу.
- Радіоелектронне придушення (РЕП) — активна фаза, коли на виявлену частоту спрямовують потужніший сигнал-перешкоду, що «забиває» канал зв’язку, або підроблений сигнал, який вводить приймач противника в оману.
- Радіоелектронний захист (РЕЗ) — заходи для власних систем: стрибкоподібна зміна робочих частот, криптографічний захист каналів зв’язку та екранування апаратури від чужого втручання.
На практиці ці три елементи зливаються в лічені секунди. За словами Ярослава Філімонова, керівника української компанії-виробника засобів придушення дронів «Квертус», ще недавно оператор розвідки вручну передавав координати цілі оператору придушення — сьогодні ж програма сама визначає параметри сигналу, обчислює азимут і активує потрібну антену. Наступний крок, за його словами, — повністю автоматизовані поворотні антени, які самостійно наводяться на дрон-ціль і супроводжують його протягом усього польоту.
Від глушіння радіохвиль до цифрового поля бою
Перші спроби заглушити ворожий сигнал з’явилися задовго до дронів і супутників. Флот Російської імперії застосував радіоелектронну боротьбу ще під час російсько-японської війни 1904–1905 років, коли радисти намагалися перебити накази ворожих кораблів власним потужнішим сигналом. Прийом був примітивним і майже інтуїтивним, але принцип із того часу не змінився: перекрити чужий сигнал гучнішим власним.
Друга світова війна перетворила РЕБ на справжню науку. Британські інженери навчилися збивати з курсу німецькі бомбардувальники, спотворюючи навігаційні радіопромені Knickebein і X-Gerät, — цю історію згодом назвали «Битвою променів». Паралельно з’явився легендарний прийом «Window» — хмари металізованої фольги, які скидали з літаків, щоб засліпити німецькі радари фальшивими відмітками. Виглядало по-дитячому просто, але рятувало тисячі життів льотчиків.
Холодна війна додала до арсеналу супутники-розвідники й перші автоматизовані станції придушення, а в’єтнамський та близькосхідні конфлікти показали: без РЕБ жодна сучасна армія не здатна протистояти щільній системі протиповітряної оборони. До 2014 року технологія залишалася переважно прерогативою великих армій — а потім прийшов Донбас, і все змінилося.
Хто у кого виграє: РЕБ у російсько-українській війні
Після анексії Криму російські війська розгорнули на Донбасі цілий парк станцій придушення — «Житель», «Борисоглєбськ-2», «Леєр-3» — які глушили зв’язок під Дебальцевим і Авдіївкою задовго до повномасштабного вторгнення. За оцінками аналітиків Royal United Services Institute, саме тоді Росія почала масштабно застосовувати РЕБ для придушення систем керування й навігації Збройних сил України, і цей досвід ліг в основу арсеналу, який окупанти використовують і сьогодні.
«Красуха-4» здатна засліплювати радари літаків дальнього радіолокаційного виявлення й розвідувальні дрони на десятки кілометрів, а мобільний «Борисоглєбськ-2» керує одразу чотирма станціями придушення з єдиного командного пункту, полюючи на супутниковий зв’язок і навігаційні сигнали. Компактніший «Житель» тим часом блокує GPS і GSM у радіусі 20–25 кілометрів по землі — і вже понад десять років залишається одним з найпоширеніших інструментів придушення в арсеналі окупантів.
Україна відповіла асиметрично.
Ще у 2022 році українських виробників РЕБ можна було перелічити на пальцях, а сьогодні їх понад 140 — і, за оцінками галузевих аналітиків, швидкість адаптації українських систем до нових загроз уже випереджає чимало західних аналогів.
Платформа Brave1 об’єднала розробників і військових у спільний цикл випробувань просто на фронті. Флагман цієї індустрії — комплекс «Буковель-AD» від компанії Proximus, здатний виявляти безпілотники на відстані до 100 кілометрів і глушити канали керування та навігації GPS, ГЛОНАСС, Galileo й Beidou у радіусі 15–20 кілометрів. Саме «Буковель» у 2023 році змусив приземлитися розвідувальний дрон ZALA 421-16Е2, який росіяни рекламували як «невидимий і невразливий». Поруч із ним працюють модульні комплекси «Піранья Tech», заточені під боротьбу з FPV-дронами й «Шахедами», — у 2026 році їх дедалі частіше інтегрують безпосередньо в систему протиповітряної оборони.
| Система | Країна / виробник | Основне призначення | Дальність дії |
|---|---|---|---|
| Красуха-4 | Росія, концерн КРЕТ | Придушення радарів літаків ДРЛВ і розвідувальних дронів | До кількасот кілометрів (за відкритими оцінками) |
| Борисоглєбськ-2 | Росія | Виявлення й придушення каналів зв’язку та навігації, керує 4 станціями одночасно | Точні дані засекречені; охоплює кілька напрямків з одного пункту |
| Житель (Р-330Ж) | Росія | Глушіння GPS і GSM-сигналів | 20–25 км по землі, до 50 км по авіації |
| Буковель-AD | Україна, Proximus | Виявлення й придушення БПЛА, блокування GPS/ГЛОНАСС/Galileo/Beidou | Виявлення до 100 км, придушення 15–20 км |
| Квертус | Україна | Автоматизоване придушення FPV-дронів і «Шахедів» | Робочий діапазон до 6000 МГц, спрямовані антени до 15 км |
Але жодна перевага не буває вічною. Росія вже адаптується, переводячи розвідувальні дрони на керування оптоволоконним кабелем замість радіоканалу — такий зв’язок неможливо заглушити жодною станцією, бо сигнал просто не виходить в ефір. Це змушує українських розробників шукати відповідь не лише в потужніших передавачах, а й у нових фізичних принципах виявлення та перехоплення цілей.
Коли РЕБ виходить за межі фронту: GPS-глушіння і цивільна авіація
Супутниковий сигнал GPS долає до приймача літака тисячі кілометрів з орбіти й фізично слабший за сигнал звичайного Wi-Fi-роутера в сусідній кімнаті. Тому наземна станція придушення потужністю у кілька десятків ватів здатна «заглушити» його на площі в десятки кілометрів без жодних складних технологій — і в цьому вся проблема цивільної авіації поруч із зонами бойових дій.
За оцінками дослідників, щодня від перешкод GPS страждають близько 900 авіарейсів, а спеціалізовані трекери перешкод фіксують тисячі окремих випадків глушіння й підміни координат щомісяця. Міжнародна асоціація повітряного транспорту (IATA) у своєму звіті з безпеки назвала частоту таких інцидентів «кризовою» — за 2023–2025 роки їхня кількість зросла майже вдвічі, а лише за перше півріччя 2024-го частота втрати GPS-сигналу на 1000 рейсів підскочила на 65% рік до року.
Найбільше перешкод фіксують над Балтійським і Чорним морями, у Східному Середземномор’ї та над Перською затокою. Кіпр торік зафіксував понад 5600 випадків підміни координат лише за два місяці — рекорд серед усіх повітряних просторів, які відстежують аналітики. У січні 2026 року тринадцять прибережних країн Європи та Ісландія офіційно визнали «зростання перешкод GNSS» у Балтійському й Північному морях і домовилися посилити контроль за дотриманням морського права в цьому регіоні.
Навіть літак очільниці Європейської комісії Урсули фон дер Ляєн торік потрапив під підозрювану російську атаку на GPS над Болгарією — випадок, який облетів усі світові медіа. За останній рік Росія суттєво наростила кількість антен для підміни GPS-координат поблизу власного кордону з Литвою. А проблема давно вийшла за межі зон бойових дій: ще 2022 року численні літаки фіксували недостовірні дані GNSS поблизу міжнародного аеропорту Денвера — і причиною виявився не збій супутника, а несанкціонований наземний передавач.
Ось як втручання в GPS-сигнал виглядає з кабіни пілота, за свідченнями льотчиків і даними авіаційних регуляторів:
- Позначка літака на навігаційному екрані раптово «стрибає» на десятки чи навіть сотні кілометрів від реального маршруту.
- Система несподівано попереджає про необхідність різко набрати висоту, хоча жодної реальної загрози немає.
- Час і координати на приладах не збігаються з тим, що екіпаж бачить за вікном або на резервних системах.
| Регіон | Що фіксують | Наслідки |
|---|---|---|
| Балтійське й Північне море | Постійні перешкоди; 13 країн та Ісландія офіційно визнали проблему в січні 2026 року | Ризики для судноплавства, нетипові маневри літаків на посадці |
| Кіпр і Східне Середземномор’я | Понад 5600 випадків спуфінгу за два місяці — рекорд серед регіонів світу | Втрата орієнтації екіпажів, позаштатні маневри під час заходу на посадку |
| Перська затока й Ормузька протока | Понад 700 рейсів зі спуфінгом до березня 2026 року, тисячі суден з перешкодами | Порушення морської навігації, затримки і зміна маршрутів |
| Східна Європа й Чорне море | Щоденні, майже безперервні перешкоди поблизу зон бойових дій | «Фантомні» команди на набір висоти, зсув позначки літака на карті |
Авіакомпанії реагують по-різному: хтось повертається до паперових карт як резервного джерела навігації, хтось встановлює окремі GPS-приймачі, ізольовані від основної авіоніки літака. Морське судноплавство страждає не менше: контейнеровоз Antonia сів на мілину поблизу Джидди, а балкер Meghna Princess опинився в подібній ситуації у Фінській затоці, і в обох випадках слідчі вказали на GPS-перешкоди як імовірну причину.
Що далі: штучний інтелект, лазери і «розумна» РЕБ
Найпомітніша зміна останніх двох років — це поява штучного інтелекту всередині самих станцій придушення. Замість того, щоб оператор вручну підбирав частоту й потужність сигналу, алгоритм аналізує ефір у реальному часі, розпізнає тип загрози за «почерком» сигналу і навіть прогнозує, звідки чекати наступну атаку. Українські розробники, зокрема, уже заявляють про напрямок розвитку в бік лазерного придушення та спрямованої енергії як логічного наступного кроку після радіочастотних глушників.
Паралельно набирає обертів зовсім інша технологія — спрямована енергія. У травні 2026 року турецькі компанії ROKETSAN і FNSS показали на виставці SAHA Expo гібридну систему ALKA на шасі KAPLAN, яка поєднує лазер потужністю 2,5–5 кВт із класичним радіоелектронним придушенням і вражає ціль на дистанції до 1500 метрів. Місяцем раніше Пентагон оголосив про розгортання лазерних і мікрохвильових комплексів одразу на п’яти військових базах США, а одна з країн НАТО замовила в австралійської компанії EOS лазер потужністю 100 кВт — один із найпотужніших зразків, наразі доступних на світовому ринку озброєнь.
Приваблює військових насамперед економіка: постріл лазера коштує менш ніж 10 центів проти тисяч доларів за ракету-перехоплювач, а перезаряджати «магазин» не потрібно взагалі — була б електрика. Для армій, які щодня відбивають рої дешевих дронів вартістю в кілька сотень доларів кожен, це не просто технологічна цікавинка, а питання виживання оборонного бюджету.
Що варто знати звичайній людині: практичні поради
РЕБ давно перестала бути виключно військовою темою, яка нікого, крім генералів, не стосується. Якщо ваш рейс летить над Чорним морем, Балтикою чи Перською затокою, а навігаційна система в літаку раптово «губить» супутники, — це, найімовірніше, не несправність техніки, а побічний ефект чиєїсь спроби заглушити зовсім інший дрон за сотні кілометрів від вас.
- Якщо ви часто літаєте регіонами з активними бойовими діями — варто заздалегідь ознайомитися з відкритими картами перешкод і не покладатися лише на супутникову навігацію під час подорожі.
- Якщо ви оператор цивільного дрона — майте на увазі, що поблизу об’єктів критичної інфраструктури сигнал керування може зникнути без попередження через роботу систем захисту.
- Якщо ви відповідаєте за безпеку підприємства — компактні комплекси РЕБ дедалі частіше застосовують не тільки на фронті, а й для захисту електропідстанцій, аеропортів і портів від розвідувальних дронів.
Показово, що межа між військовою та цивільною радіоелектронною боротьбою стрімко стирається: технології, які ще п’ять років тому розробляли виключно для фронту, сьогодні захищають енергетичну інфраструктуру, аеропорти і навіть великі публічні заходи. Тож наступного разу, коли навігатор у телефоні раптом «загубиться» посеред міста без жодної видимої причини, варто пригадати: у повітрі над головою, цілком можливо, точиться бій, якого ніхто не бачить і не чує.
About the Author
