Піхота — це той рід військ, який фізично утримує землю, поки авіація, артилерія й дрони працюють по цілях над нею і навколо неї. У Збройних силах України станом на 2026 рік це поняття охоплює не лише класичну мотопіхоту в окопах, а й механізовані, штурмові, десантно-штурмові підрозділи та морську піхоту — усіх, хто веде бій безпосередньо на землі та в прямому контакті з противником. Президент Володимир Зеленський не раз наголошував: держава тримається саме завдяки українському піхотинцю, який б’ється, знищує окупанта й повертає втрачені позиції.
Хай скільки б безпілотників чи роботизованих машин виходило на поле бою, територію досі утримує лише той, хто фізично на ній стоїть, — і в українській армії цю аксіому повторюють на всіх рівнях, від генштабу до окопу.
За даними видання The Military Balance за 2026 рік, чисельність Сухопутних військ ЗСУ сягає близько 450 тисяч військовослужбовців, організованих у чотири оперативні командування та десятки корпусів. Піхотні за суттю підрозділи — механізовані, штурмові, десантно-штурмові бригади, морська піхота і сили територіальної оборони — формують більшість бойового складу цієї структури. Саме вони щодня тримають лінію фронту, поки безпілотні системи, роботизовані комплекси та артилерія забезпечують їм вогневу і розвідувальну підтримку.
Повномасштабне вторгнення різко змінило вимоги до піхотинця: сьогодні він одночасно боєць, оператор розвідувального дрона й фахівець із виживання під постійним спостереженням із повітря. Кожна атака противника — це вже не лобова хвиля живої сили, а комбінація дронів, роботизованих машин і піхотних штурмових груп, тому армія, яка нехтує піхотою, приречена втрачати території навіть за переваги в техніці.
Від козацьких таборів до сучасних окопів
Українська піхотна традиція має набагато глибше коріння, ніж здається на перший погляд. Козацьке військо Запорізької Січі виходило в бій пішим ладом із рушниць і списів, шикуючись у рухомий табір із возів, — саме ця тактика не раз рятувала нечисленне козацьке військо від переважаючої кінноти супротивника. Цю спадщину вшановують навіть в емблемах сучасних підрозділів: традиційна зброя козацької піхоти — рушниці та списи — присутня в символіці окремих батальйонів спеціального призначення. Наступний яскравий етап — армія Української Народної Республіки та Українська Галицька армія 1917–1922 років, де піхота була найчисельнішим родом військ і, за спогадами сучасників, діяла сильніше в наступі, ніж в обороні, адже боєприпасів завжди бракувало.
Після десятиліть перебування у складі радянської військової машини Україна 6 грудня 1991 року законодавчо заснувала власні Збройні сили, успадкувавши величезне, але важке пострадянське угруповання — понад 780 тисяч військових і тисячі одиниць бронетехніки. Справжня трансформація почалася лише після 2014 року, коли анексія Криму та війна на Донбасі змусили відмовитися від пострадянських стандартів на користь підготовки за зразком НАТО. Повномасштабне вторгнення 2022 року стало другим, набагато різкішим поштовхом: чисельність піхотних бригад зросла в рази, а бойовий досвід тисяч добровольців і мобілізованих сформував нову, загартовану у важких боях армію.
Хто така піхота і які підрозділи до неї належать
У вузькому розумінні піхота — це мотострілецькі й механізовані підрозділи, які утримують позиції на землі. Але Міністерство оборони України у власних роз’ясненнях трактує це поняття значно ширше: до нього відносять десантно-штурмові підрозділи й морську піхоту, адже їхнє головне завдання те саме — фізичний контроль території, штурм і зачистка населених пунктів, закріплення результатів наступу. Жодне з цих завдань неможливо виконати дистанційно: перевірку укриттів, утримання зайнятих будівель і безпосередній контакт із противником по-старому виконує лише людина зі зброєю в руках.
Організаційно українська піхота вбудована в корпусну систему управління, на яку Сухопутні війська перейшли за останні роки, розширивши кількість корпусів із восьми до вісімнадцяти. Кожен корпус координує кілька бригад одразу на певній ділянці фронту, що дає командуванню гнучкіше маневрувати резервами, а кілька родів військ зі своєю піхотною складовою при цьому зберігають власну спеціалізацію, техніку та бойові традиції.
Порівняння основних піхотних компонентів Сил оборони наочно показує, наскільки по-різному вони воюють:
| Тип підрозділу | Основна техніка | Головні завдання | Приклади бригад |
|---|---|---|---|
| Механізована піхота | БМП, БТР, Bradley, CV90, Marder | Утримання позицій, наступ у складі бронегруп | 66-та, 63-тя механізовані бригади |
| Штурмові війська | Легка піхота, мінімум техніки | Прорив оборони, штурм населених пунктів | 1-й, 33-й, 425-й окремі штурмові полки |
| Десантно-штурмові (аеромобільні) | Вертолітний десант, легка бронетехніка | Вертикальне охоплення, рейди в тил ворога | 25-та, 79-та, 80-та бригади |
| Морська піхота | Морська висадка, БТР | Захист узбережжя, десантні операції | 35-та, 36-та бригади |
| Територіальна оборона | Легка стрілецька зброя | Локальна оборона, охорона об’єктів | обласні бригади ТрО |
Як бачите, універсального «піхотинця» в українській армії немає — є боєць мехбригади в бронетехніці, легкий штурмовик без важкого спорядження, аеромобільний десантник, що йде в тил ворога гелікоптером, і морпіх, який висаджується з катера. Кожен із цих підрозділів по-своєму важливий, і саме їхня комбінація дозволяє утримувати фронт довжиною понад тисячу кілометрів. Дані зведені за відкритою інформацією Міністерства оборони України та Збройних сил України.
Штурмові війська: наймолодший і найдинамічніший рід військ
У вересні 2025 року в структурі Збройних сил з’явився новий, окремий рід військ — Штурмові війська, які не варто плутати з Десантно-штурмовими військами. У Генштабі рішення пояснили просто: характер бойових дій за роки повномасштабної війни змінився настільки, що знадобився окремий інструмент швидкого реагування. Очолив нову структуру Герой України полковник Валентин Манько, який до цього роками воював під Бахмутом, на Харківщині та Курщині, командуючи 33-м окремим штурмовим полком.
Різниця між двома «штурмовими» родами військ принципова. Штурмові війська діють невеликими ротами чи батальйонами, які перекидають у смугу іншої бригади саме там, де ворог прорвав або ось-ось прорве оборону, — свого роду мобільна пожежна команда фронту. Десантно-штурмові війська, навпаки, воюють цілими бригадами, здатні глибоко проникати в тил противника повітряним чи наземним шляхом і утримувати захоплені рубежі тривалий час. До складу Штурмових військ увійшли, зокрема, 1-й, 33-й, 210-й, 225-й і 425-й окремі штурмові полки — підрозділи, що виросли з батальйонів і вже мають бойову репутацію на найгарячіших напрямках фронту.
Зброя та спорядження сучасного піхотинця
Основою індивідуального озброєння піхотинця й дотепер залишається автомат Калашникова калібру 7,62 мм — по суті мобілізаційний зразок радянських часів, який після 2014 року масово повернули на озброєння. Паралельно з ним використовують компактніший АКС-74У зі складаним прикладом. Єдиною по-справжньому новою вітчизняною розробкою стала булпап-гвинтівка «Малюк» (Вулкан-М): після успішних випробувань у підрозділах спеціального призначення вона отримала високі оцінки за тактико-технічними характеристиками й тепер поступово поширюється на більше підрозділів. Із 2022 року арсенал поповнили й закордонні зразки — від австралійських F88 Austeyr до рідкісних німецьких Haenel MK556, якими озброїли десантників.
Кулеметна складова показала парадокс сучасної війни: навіть кулемет Дегтярьова часів Першої світової в руках мотивованого бійця виявився ефективнішим за сучасну зброю в руках деморалізованого противника, хоча основним груповим кулеметом лишається радянський ПКМ калібру 7,62 мм. Снайперська зброя пройшла помітну еволюцію — стару добру СГД доповнили вітчизняні Snipex T-Rex і Snipex Alligator, а також американські Barrett M107A1, парк яких після лютого 2022 року зріс у рази.
Захист тіла в українській армії класифікують за шкалою від 1 до 6 згідно з держстандартом ДСТУ 8782:2018: молодші класи тримають постріли пістолетів, тоді як бронежилет 6-го класу здатен зупинити бронебійну кулю калібру 7,62 мм. За розробку та затвердження технічних специфікацій відповідає Командування Сил логістики ЗС України, а закупівлі проводить Агенція оборонних закупівель через систему Prozorro. Бойові машини піхоти теж строкаті: поруч із радянськими БМП-1 і БМП-2 воюють шведські CV90, американські Bradley та німецькі Marder, передані партнерами.
Зведена картина основних категорій піхотного озброєння виглядає так:
| Категорія | Приклади зразків | Призначення |
|---|---|---|
| Індивідуальна стрілецька зброя | АК-74, «Малюк» (Вулкан-М), F88 Austeyr | Ближній бій, ураження живої сили |
| Кулемети | ПКМ, ДШК | Вогнева підтримка відділення й взводу |
| Снайперська зброя | СГД, Snipex T-Rex, Barrett M107A1 | Ураження на дистанції |
| Засоби захисту | Бронежилети класів 1–6, шоломи | Балістичний захист тіла |
| Бойові машини піхоти | БМП-1/2, Bradley, CV90, Marder | Транспортування й вогнева підтримка |
Ця строкатість — не хаос, а вимушена реальність війни на виснаження: Україна одночасно експлуатує радянську спадщину, власні розробки оборонної промисловості та десятки західних зразків, і кожен піхотний підрозділ мусить вміти працювати з тим, що є в наявності саме зараз. За інформацією Міністерства оборони України та довідника озброєння видання «Мілітарний».
Базову підготовку значна частина українських піхотинців проходить не вдома, а за кордоном — насамперед у межах британської операції Interflex. У червні 2026 року програмі виповнилося чотири роки, і за цей час вишкіл пройшли понад 63 тисячі українських військових, зокрема 11 тисяч інструкторів для власної системи навчання. Спершу Interflex зосереджувалася виключно на базовій піхотній підготовці новобранців із мінімальним досвідом, стискаючи стандартний курс британської армії в часі заради масштабу й швидкості. До навчальної місії приєдналося 13 країн-партнерів — від Швеції та Данії до Австралії, яка надсилає інструкторів з іншого кінця світу.
З 2024 року програма розширилася: додалися курси психологічної стійкості для бойових психологів і капеланів, а згодом — підготовка інструкторів вертолітної авіації, медиків та інженерів. За наявними опитуваннями, дев’ять із десяти новобранців, які пройшли Interflex починаючи з 2025 року, почуваються впевненіше у власній бойовій ефективності й навичках виживання після курсу. Паралельно тривають ще кілька програм НАТО — JMTG-U, Orbital і Unifier, кожна зі своєю спеціалізацією, від злагодження бригад до підготовки штабів за стандартами Альянсу.
Дрони, роботи і людина в одному строю
Квітень 2026 року приніс у структуру Сил оборони новий формат — дроново-штурмові підрозділи, які поєднують повітряні й наземні безпілотні системи з піхотою в єдину бойову модель. Перші два полки, що працюють у такому форматі, — 1-й окремий штурмовий і 475-й «Code 9.2» — наступають на Олександрівському та Гуляйпільському напрямках. Логіка проста й водночас революційна: спочатку удар завдають FPV-дрони й важчі безпілотники, другим ешелоном підключаються наземні роботизовані комплекси, які проводять зачистку там, де це можливо, і лише після цього для закріплення позицій залучають особовий склад.
Наземні роботизовані комплекси (НРК) перестали бути екзотикою буквально за два-три роки: лише за перший квартал 2026-го вони виконали близько 24,5 тисячі бойових і логістичних завдань. Міністерство оборони ставить за мету перевести до 100% фронтової логістики на роботизовані рішення й законтрактувало 25 тисяч НРК лише за перше півріччя 2026 року — удвічі більше, ніж за весь попередній рік. Президент Зеленський навіть повідомляв про випадки, коли позицію противника захоплювали виключно дронами й роботами, без прямої участі піхоти в момент штурму.
Жодна з новітніх технологій поки не скасувала головного правила сухопутної війни: перевірку укриттів, контроль будівель і безпосередній контакт із противником у щільній забудові й досі виконує лише людина зі зброєю, а не дрон чи робот.
Офіцер 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс» Роман Тлустий описував розподіл ролей так: майже вся логістика підрозділу вже на дев’яносто відсотків лягає на безпілотні апарати й роботизовані комплекси, тоді як людина береже сили для моменту прямого зіткнення. Оператори дронів у цій системі перетворилися на окрему, по-своєму елітну спеціальність — у 2026 році на них припадає вже понад п’яту частину особового складу деяких підрозділів.
Контракт, служба і мотивація: як держава наповнює піхотні лави
Найбільша проблема української піхоти сьогодні — не бракує зброї чи техніки, а бракує людей, готових стати за приціл. У відповідь держава з лютого 2025 року розвиває програму «Контракт 18-24» для чоловіків, які за віком не підлягають обов’язковій мобілізації. Піхотний контракт розрахований на рік і дає одразу 200 тисяч гривень авансу з мільйона гривень загальної виплати, а після завершення служби — звільнення від призову ще на рік. Паралельно існує дворічний варіант «Дрони», що вимагає щонайменше дванадцяти місяців безпосередньої участі в бойових діях за спеціальністю оператора.
З червня 2026 року запрацювала й ширша реформа контрактної служби: піхотно-штурмовий контракт передбачає щомісячну виплату до 460 тисяч гривень залежно від відстані підрозділу до лінії зіткнення, а до неї додаються бойові надбавки — за знищення ворога в контактному бою, за відновлення втрачених позицій, за полонених. Попри тиск деяких закордонних партнерів, влада принципово відкидає ідею зниження мобілізаційного віку до 18 років, залишаючи призовний вік у межах 25–60 років і покладаючись на добровільність для наймолодших громадян.
Мобілізований і контрактник, які тримають один бліндаж, отримують однакову грошову винагороду — держава свідомо не робить фінансової різниці між двома шляхами потрапляння в стрій, різниться лише те, що контракт має чітку дату завершення.
About the Author
