Зенітний ракетний комплекс MIM-23 Hawk, відомий як «Гок», залишається одним із найдовговічніших засобів протиповітряної оборони, створених у США. Його історія охоплює понад шістдесят років служби, численні модернізації та бойове застосування від Близького Сходу до сучасної України. Система поєднує мобільність, надійність і здатність працювати в складних умовах, що робить її актуальною навіть у 2026 році.
Основна сила комплексу — напівактивне радіолокаційне наведення, яке дозволяє вражати літаки, крилаті ракети та дрони на дальності до 40 кілометрів. Українські розрахунки вже підтвердили його ефективність проти російських цілей, зокрема Shahed і Х-59. Попри вік, Hawk продовжує заповнювати прогалини в ешелонованій ППО багатьох країн.
Розробка MIM-23 Hawk стартувала 1952 року, коли армія США шукала мобільну альтернативу важким комплексам на кшталт Nike Hercules. У липні 1954-го контракти отримали Raytheon (ракета) та Northrop (пускові установки, радари й система управління вогнем). Перший керований пуск відбувся в червні 1956-го, а початкова операційна готовність базової версії MIM-23A настала в серпні 1959-го. Уже наступного року систему прийняли на озброєння Корпусу морської піхоти США.
Назва HAWK розшифровується як Homing All the Way Killer — «мисливець, що наводиться протягом усього польоту». Це не просто абревіатура, а відображення ключової особливості: ракета безперервно коригує траєкторію за відбитим радіолокаційним сигналом. На відміну від командного наведення, такий підхід давав кращі результати проти низьколітаючих цілей, де радари старих систем «сліпли» через відбиття від землі.
Базова MIM-23A мала довжину 5,08 м, діаметр 370 мм, розмах крил 1,19 м і стартову масу близько 584 кг. Бойова частина — осколково-фугасна вагою 54 кг із ударним і радіолокаційним підривачами. Твердопаливний двигун Aerojet M22E8 розганяв ракету до швидкості близько 2,5 Маха. Дальність ураження становила 2–25 км, висота — від 60 м до 13 700 м. Ймовірність ураження однією ракетою оцінювали приблизно в 0,56.
У 1971 році з’явилася Improved Hawk, або I-Hawk (MIM-23B). Новий двигун M112, важча бойова частина (близько 74–75 кг) і вдосконалена електроніка підняли дальність до 40 км, а стелю — до 17 700–18 000 м. Ймовірність ураження зросла до 0,85. Саме ця версія стала основою для подальших модернізацій.
Подальші етапи — Phase I, II і III — додали цифрові системи управління, покращений захист від радіоелектронних перешкод і можливість одночасного обстрілу кількох цілей. Phase III, прийнятий на озброєння 1989 року, замінив аналогові компоненти цифровими, упровадив єдиний командний пункт батареї та сучасніші радари. З’явилися варіанти ракет MIM-23C/D/E/F з кращою стійкістю до глушіння, а в середині 1990-х — версії з новою бойовою частиною для боротьби з тактичними балістичними ракетами.
Типова батарея Phase III складається з радара виявлення PAR, радара безперервного випромінювання CWAR, двох радарів підсвічування HPIR, центру розподілу вогню, шести триракетних пускових установок M192 (загалом 18 готових до пуску ракет) і транспортно-заряджаючих машин. Обслуга — близько 50 осіб. Система повністю мобільна: усі елементи перевозять автомобілями або причепами, а розгортання займає менше години.
За даними відкритих джерел, загалом виготовили близько 40 тисяч ракет різних модифікацій. США зняли комплекс з озброєння армії 1994–1996 років, замінивши його на Patriot і Stinger, а морська піхота відмовилася від нього 2002-го. Проте десятки країн продовжують експлуатацію. Серед них Греція, Іспанія, Єгипет, Саудівська Аравія, Сінгапур, Туреччина, Іран (місцева версія Mersad) і Україна.
В Україні MIM-23 Hawk з’явився наприкінці 2022 — на початку 2023 року. Іспанія передала кілька батарей, США — відновлені ракети, пізніше додавалися компоненти від інших партнерів. Українські розрахунки швидко опанували систему. За офіційними повідомленнями Повітряних сил, Hawk успішно збиває крилаті ракети Х-59, «Калібри» та дрони-камікадзе типу Shahed. В одному з епізодів один пусковий комплекс знищив три крилаті ракети поспіль. Оператори відзначають високу надійність і зручність роботи навіть у нічних умовах.
Український досвід 2023–2026 років довів, що 60-річний комплекс може ефективно працювати проти сучасних загроз, коли його правильно інтегрують у загальну систему ППО.
Технічні характеристики різних версій суттєво відрізняються. Ось порівняльна таблиця основних параметрів:
| Параметр | MIM-23A (Basic) | MIM-23B (I-Hawk) | Phase III / пізні |
|---|---|---|---|
| Довжина | 5,08 м | 5,03–5,08 м | близько 5,08 м |
| Маса | 584 кг | 625–635 кг | аналогічна |
| Дальність | 2–25 км | 1,5–40 км | до 40–45 км |
| Висота | до 13 700 м | до 17 700–18 000 м | до 18+ км |
| Швидкість | ~2,5 Маха | ~2,4–2,7 Маха | аналогічна |
| Бойова частина | 54 кг | 74–75 кг | покращені варіанти |
Дані зібрані на основі відкритих матеріалів designation-systems.net та armyrecognition.com.
Бойова історія комплексу багата. Перший бойовий пуск — 1967 рік, коли ізраїльська батарея збила власний пошкоджений літак, щоб уникнути падіння на ядерний об’єкт. Під час війни на виснаження Hawk знищив кілька єгипетських літаків. В ірано-іракській війні іранські комплекси збили десятки іракських літаків. Система брала участь у конфліктах у Лівії, Кувейті та інших регіонах.
Сьогодні головна цінність Hawk для України — наявність готових запасів ракет і можливість швидкого відновлення техніки. У 2024–2025 роках США схвалили кілька пакетів підтримки на суму понад 100–170 мільйонів доларів, що включають запчастини, ремонт ракет і логістику. Грецькі компанії також беруть участь у обслуговуванні.
Серед сильних сторін комплексу — відносна простота обслуговування, висока мобільність і здатність працювати в умовах активних перешкод після модернізацій. Слабкі місця очевидні: швидкість ракети вже не відповідає найсучаснішим винищувачам, а сама система вимагає ретельної підготовки позицій і захисту від ударів дронів-камікадзе по радарах.
Практичний досвід українських розрахунків показує, що Hawk найкраще працює в поєднанні з іншими засобами — Patriot, NASAMS, С-300 і мобільними групами з ПЗРК. Він закриває середню дальність, звільняючи сучасніші комплекси для висотних і балістичних загроз. Оператори відзначають, що після кількох тижнів інтенсивної роботи система стає «рідною», а ризик помилок знижується до мінімуму.
У 2026 році MIM-23 Hawk продовжує службу не лише в Україні. Греція, Іспанія та низка близькосхідних країн підтримують свої батареї в боєздатному стані. Іран розвиває власні модифікації. Для багатьох держав цей комплекс залишається доступним і перевіреним рішенням, поки нові системи не стануть масовими.
Технічна еволюція Hawk — яскравий приклад того, як грамотна модернізація може продовжити життя зброї на десятиліття. Від вакуумних ламп 1950-х до цифрових процесорів Phase III минуло майже тридцять років, але основа — надійна ракета з напівактивним наведенням — залишилася. Саме тому в умовах дефіциту сучасних засобів ППО старий «Гок» знову опинився на передовій і продовжує виконувати свою роботу.
About the Author
