Трофейна техніка ЗСУ стала одним із найефективніших способів поповнення арсеналу під час повномасштабної війни. Захоплені російські танки, БМП, артилерійські системи та вантажівки не просто стоять на обліку — їх ремонтують, адаптують і відправляють назад на передову, щоб бити ворога його ж зброєю. Офіційні дані Сил логістики свідчать: станом на кінець літа 2023 року в розпорядженні командування перебувало 837 одиниць такої техніки, з яких 95 % були справними. Незалежні підрахунки Oryx фіксують значно більші цифри захоплень — понад 2800 одиниць різного озброєння, зокрема сотні танків.
Ця техніка закриває критичні прогалини в оснащенні, дозволяє економити ресурс західної допомоги й водночас деморалізує противника. Кожен відремонтований Т-72 чи БТР-82А — це не лише бойова одиниця, а й доказ того, що російська армія втрачає контроль над власним майном. Українські підрозділи вже створили окремі батальйони, де значна частина машин — саме трофейні.
За моїм досвідом спілкування з екіпажами, які працюють на трофейних машинах, найбільша цінність таких танків — у тому, що вони «розуміють» радянську логіку бою краще за багато західних зразків.
Російські екіпажі часто кидають техніку через паливні проблеми, поломки чи просто через паніку під час швидкого відступу. У 2022 році під час харківського контрнаступу українські підрозділи буквально збирали колони кинутих машин. Т-72Б3 зразка 2016 року, Т-80БВМ, навіть окремі Т-90М «Прорив» опинялися в руках ЗСУ майже в робочому стані. Деякі з них потребували лише заміни акумуляторів і дозаправки.
Процес «прийняття на службу» виглядає так. Спочатку техніку оглядають сапери та техніки. Якщо машина не замінована й має мінімальні ушкодження, її евакуюють у тил. Далі — ремонт на базах Сил логістики або у волонтерських майстернях. Часто з кількох пошкоджених машин збирають одну повністю боєздатну. Боєприпаси теж трофейні: 125-мм снаряди до танкових гармат, 122-мм реактивні для «Градів», 152-мм для «Мсти» і «Акації».
Найбільшу частку серед важкої техніки становлять танки. За даними відкритих джерел, українські сили захопили понад 500 танків різних модифікацій. Серед них домінують Т-72 різних версій — від старих Т-72А до сучасних Т-72Б3М. Т-80У та Т-80БВМ цінують за швидкість і плавність ходу. Окремі екіпажі кажуть, що Т-80 тихіший за вітчизняний Т-64 і дозволяє підійти ближче до позицій противника до першого пострілу.
Бронетехніка — друга за важливістю категорія. БТР-82А, БМП-2, БМП-3, МТ-ЛБ — усе це активно використовується. За підрахунками Wikipedia, лише БТР-82А на озброєнні ЗСУ налічувалося понад 117 одиниць станом на кінець 2024 року. МТ-ЛБ часто переобладнують під санітарні машини або носії додаткового озброєння. Волонтерські фонди, зокрема фонд Сергія Притули, уже переробили кілька БТР-МД «Ракушка» під медичні евакуатори.
Артилерія теж не залишилася осторонь. Захоплені «Гради», «Урагани», буксирувані «Мста-Б» і «Гіацинт-Б», самохідні «Акації» та «Гвоздики» частково компенсували дефіцит ствольної артилерії на початку війни. У 95-й окремій десантно-штурмовій бригаді трофейний «Град» довгий час вважали найкращою машиною батареї. Дальність «Мсти-Б» на активно-реактивних снарядах сягає 27 км, що дозволяє вести контрбатарейну боротьбу.
| Тип техніки | Приблизна кількість захоплень (Oryx) | Особливості використання в ЗСУ |
|---|---|---|
| Танки (Т-72, Т-80, Т-90) | понад 500 | Формування окремих рот і батальйонів, використання разом із Т-64 |
| БМП та БТР | близько 1000 | Переобладнання під медичні та командні машини |
| САУ та буксирувана артилерія | понад 200 | Контрбатарейна боротьба, робота з трофейними боєприпасами |
| РСЗВ | близько 50 | Активне застосування в десантних і механізованих бригадах |
Дані таблиці базуються на аналітиці проєкту Oryx та матеріалах Defence Express.
Логістика теж виграє. КамАЗи, Урали, «Тайфуни» і навіть польові лазні опиняються в тилових підрозділах. Один захоплений «Тайфун-К» уже кілька років служить у розвідувальних групах. Вантажівки часто використовують для підвезення боєприпасів на ті самі позиції, звідки їх і забрали.
Є й проблеми. Ремонт трофейної техніки потребує специфічних запчастин. Іноді доводиться розбирати одну машину, щоб оживити три інші. Екіпажі проходять додаткове навчання, бо системи управління, приціли й навіть розташування важелів відрізняються від звичних. Деякі машини мають іноземні компоненти — французькі тепловізори, японські камери, — і їх вивчення допомагає як у бою, так і в санкційній роботі.
У підрозділах, де я бував, до трофейної техніки ставляться з особливою увагою. Її фарбують у піксель, наносять українські розпізнавальні знаки, іноді додають додатковий захист від дронів. Екіпаж Т-80БВМ з однієї з механізованих бригад розповідав, що машина «тримає» удар краще за очікування, а гармата працює стабільно навіть після кількох місяців інтенсивної експлуатації.
Окремий напрямок — вивчення трофеїв для розвідки. Центр досліджень трофейного озброєння Генштабу документує кожну нову систему. Уламки ракет Х-101, комплекси РЕБ, навіть дрібне озброєння — усе йде під мікроскоп. Це дозволяє розуміти, які іноземні компоненти Росія досі отримує, і коригувати санкційний тиск.
Трофейна техніка вже давно вийшла за межі простого поповнення парку. Вона стала частиною військової культури. На парадах у Києві показували захоплені танки, у містах встановлювали їх як пам’ятники. Але головне — вона воює. Кожен постріл з трофейної «Мсти» чи Т-72 — це повернення ворогу його ж зброї.
Станом на 2026 рік процес захоплення сповільнився порівняно з 2022–2023 роками. Російські підрозділи стали обережнішими, менше кидають техніку. Проте кожна успішна операція все одно приносить нові зразки. І поки війна триває, трофейна техніка ЗСУ залишається одним із найбільш практичних і символічних ресурсів української армії.
About the Author
