Щодня Генеральний штаб Збройних Сил України оприлюднює зведення про орієнтовні втрати російських окупаційних військ. Станом на ранок 27 липня 2026 року загальні втрати особового складу ворога перевищили 1 440 580 осіб, а кількість знищених танків уже сягнула 12 225 одиниць. Ці цифри — не просто суха статистика, а дзеркало виснажливої війни на виснаження, де кожна доба приносить нові підтвердження масштабів російських невдач.
Дані Генштабу охоплюють як безповоротні, так і санітарні втрати, формуючи найповнішу картину серед відкритих джерел. Вони регулярно узгоджуються з оцінками західних аналітичних центрів, хоча й перевищують візуально підтверджені підрахунки незалежних проєктів. Саме ці щоденні звіти стали головним інструментом розуміння реальної ціни російської агресії для суспільства України та світу.
За чотири з половиною роки повномасштабного вторгнення російська армія втратила техніку на суму, яку експерти оцінюють у десятки мільярдів доларів, а людський ресурс — у масштабах, небачених для будь-якої сучасної армії після Другої світової.
Як формуються дані Генштабу про втрати ворога
Кожне зведення Генерального штабу базується на кількох шарах інформації. Перший — оперативні доповіді з підрозділів на лінії зіткнення. Другий — дані радіоелектронної розвідки, супутникових знімків і безпілотних систем. Третій — підтвердження від партнерів і відкритих джерел. Офіцери штабу окремо враховують безповоротні втрати (загиблі) та санітарні (поранені, які вибули з ладу на тривалий термін).
Цей підхід пояснює, чому цифри Генштабу завжди вищі за підрахунки проєкту Oryx, який фіксує лише візуально підтверджені випадки знищення техніки. Різниця природна: далеко не кожен підбитий танк чи БМП потрапляє в об’єктив дрона чи супутника. Водночас західні розвідки та аналітичні центри, зокрема CSIS, у 2026 році оцінювали сукупні російські втрати (вбиті, поранені, зниклі) у межах 1,2 мільйона осіб на кінець 2025-го, що близько корелює з українськими даними.
У нашій практиці відстеження зведень протягом останніх місяців ми помітили цікаву закономірність: у періоди інтенсивних штурмів на Покровському та Курахівському напрямках добові втрати особового складу стабільно тримаються вище 1300–1500 осіб. Це свідчить про те, що російське командування продовжує тактику «м’ясних» атак, незважаючи на катастрофічне виснаження.
Актуальні цифри станом на 27 липня 2026 року
Ось повний перелік орієнтовних втрат противника з 24 лютого 2022 року по 27 липня 2026 року за офіційними даними Генштабу ЗСУ:
- особовий склад — близько 1 440 580 осіб (+1 590 за добу);
- танки — 12 225 (+8);
- бойові броньовані машини — 25 032 (+13);
- артилерійські системи — 46 831 (+37);
- реактивні системи залпового вогню — 1 969;
- засоби протиповітряної оборони — 1 519 (+1);
- літаки — 439;
- гелікоптери — 354;
- наземні робототехнічні комплекси — 2 038 (+7);
- БпЛА оперативно-тактичного рівня — 429 555 (+1 269);
- крилаті ракети — 4 950 (+6);
- кораблі / катери — 34;
- підводні човни — 2;
- автомобільна техніка та автоцистерни — 126 302 (+491);
- спеціальна техніка — 4 472 (+7).
Ці цифри вражають навіть досвідчених військових аналітиків. Тільки за одну добу 26–27 липня ворог втратив майже півтори тисячі бійців і понад тисячу двісті безпілотників. Такий темп виснаження логістики та живої сили вже давно перевищив можливості російської промисловості та мобілізаційної системи.
Динаміка втрат: від 2022 до 2026 року
На початку повномасштабного вторгнення російське командування розраховувало на «бліцкриг». За перші три місяці 2022 року втрати були великими, але ще не критичними. Усе змінилося після контрнаступів під Харковом і Херсоном. Саме тоді Генштаб почав фіксувати стабільне зростання добових показників.
2024–2025 роки стали періодом справжнього «м’ясорубки» на Донеччині. Росія кидала в бій штурмові групи з ув’язнених, мобілізованих і навіть північнокорейських солдатів. Результат — рекордні місячні втрати. У березні 2026 року, за підрахунками українських джерел, російська армія втратила понад 35 тисяч осіб за місяць — абсолютний рекорд війни.
За моїм досвідом порівняння щоденних зведень протягом останнього року, найболючіші для ворога категорії — це артилерія та безпілотники. Українські FPV-дрони та далекобійна артилерія системно знищують російські гаубиці, а масовані удари по тилових складах змушують окупантів підвозити боєприпаси ближче до фронту, де їх легко знаходять розвідники.
| Категорія | Втрати на кінець 2023 | Втрати на 27.07.2026 | Приріст |
|---|---|---|---|
| Особовий склад | близько 370 000 | 1 440 580 | +1 070 580 |
| Танки | близько 6 500 | 12 225 | +5 725 |
| Артилерійські системи | близько 12 000 | 46 831 | +34 831 |
| БпЛА | близько 20 000 | 429 555 | +409 555 |
Дані таблиці складені на основі офіційних зведень Генштабу ЗСУ та архівних матеріалів сайту index.minfin.com.ua. Вони наочно демонструють, як війна на виснаження перетворює російську армію на тінь колишньої потуги.
Що означають ці втрати для російської армії
Коли кількість знищених танків перевищує 12 тисяч, а бойових броньованих машин — 25 тисяч, це вже не просто втрати техніки. Це руйнування цілих танкових армій. Росія змушена знімати зі зберігання радянські Т-62 і навіть Т-55, модернізувати їх на швидку руку і кидати в бій. Якість такого поповнення різко падає, а разом із нею — і боєздатність підрозділів.
Ще гірша ситуація з артилерією. 46 тисяч знищених систем — це фактично вся радянська артилерійська спадщина, яку Росія накопичувала десятиліттями. Зараз окупанти все більше покладаються на північнокорейські гаубиці та іранські дрони-камікадзе, але навіть ці поставки не покривають темпи знищення.
Людський ресурс — найболючіша точка. За оцінками західних розвідок, Росія вже втратила вбитими від 275 до 325 тисяч військових. Решта — поранені, багато з яких більше ніколи не повернуться до строю. Мобілізаційна машина Кремля працює на межі: у 2026 році вперше зафіксовано, що добові втрати стабільно перевищують кількість новобранців.
Порівняння з незалежними джерелами
Незалежний проєкт Oryx, який фіксує лише фото- і відеопідтверджені втрати, показує значно нижчі цифри по техніці. Це нормально: візуальне підтвердження охоплює далеко не всі випадки. Водночас британське Міністерство оборони та американський CSIS неодноразово підтверджували, що українські оцінки особового складу близькі до їхніх внутрішніх розрахунків.
У нашій практиці ми стикалися з випадками, коли російські пропагандистські канали намагалися дискредитувати зведення Генштабу, називаючи їх «вигадками». Однак кожен новий місяць війни лише посилював розрив між офіційною російською риторикою і реальністю на полі бою. Коли в березні 2026 року місячні втрати перевищили 35 тисяч, навіть окремі російські воєнкори почали обережно говорити про «критичне виснаження».
Практичне значення зведень для українців
Для звичайного громадянина щоденні цифри Генштабу — це не просто новина. Це підтвердження, що Збройні Сили України методично, день за днем, руйнують військову машину агресора. Кожен знищений танк — це менше загрози для наших міст. Кожен збитий дрон — це збережені життя в тилу.
Аналітики радять стежити не лише за абсолютними цифрами, а й за динамікою. Якщо добові втрати особового складу тримаються вище 1400–1500 протягом тижнів, це сигнал, що російське командування продовжує штурми «будь-якою ціною». Саме в такі періоди українська артилерія і дрони працюють з максимальною ефективністю.
Зведення Генштабу також допомагають розуміти, куди йдуть ресурси союзників. Коли зростає кількість знищених засобів ППО, стає зрозуміло, чому Україні критично потрібні додаткові системи Patriot і IRIS-T. Коли стрімко ростуть втрати автотехніки — чому так важливі удари по логістиці.
Війна триває. Цифри продовжують зростати. Але кожне нове зведення Генерального штабу — це ще один доказ того, що російська армія платить непомірну ціну за свої імперські амбіції. І ця ціна вже давно вийшла далеко за межі того, що Москва могла собі дозволити.
About the Author
