Су-35С має 12 точок підвісу і максимальне бойове навантаження 8000 кг. У конфігурації «повітря-повітря» літак здатний підняти до 12 ракет середньої дальності Р-77-1 або до 4 наддалекобійних Р-37М. Найчастіше на бойових вильотах 2024–2026 років застосовують змішані варіанти з 6–10 ракетами різного класу.
Саме така гнучкість робить Су-35 одним із найбільш «зубастих» винищувачів четвертого покоління. Пілот може вибрати або максимальну кількість середніх ракет для насичення повітряного простору, або кілька важких Р-37М для ударів по цінних цілях на відстані понад 300 км.
Практичний досвід застосування в Сирії та під час повномасштабної війни в Україні підтвердив: типовий бойовий комплект рідко перевищує 8–10 ракет, бо важливі також паливо, система РЕБ і запас маневреності.
Скільки точок підвісу і що це дає на практиці
Дванадцять зовнішніх точок підвісу — ключова цифра, яка визначає можливості Су-35. Дві з них розташовані на кінцівках крил, шість — під крилами, чотири — під фюзеляжем і мотогондолами. Кожна точка розрахована на певне навантаження, але сумарно літак піднімає до восьми тонн озброєння.
У реальних умовах пілоти рідко використовують усі 12 точок одночасно. Причина проста: кожна додаткова ракета збільшує лобовий опір, зменшує радіус дії і ускладнює надманевреність, якою так пишаються екіпажі Су-35. За моїм досвідом аналізу фотографій бойових вильотів 2025–2026 років, найпоширеніша схема — 8–9 підвісів, де частина місць займають контейнери РЕБ «Хібіни-М» або додаткові паливні баки.
Приклад із практики: у березні 2026 року російські ЗМІ показали Су-35С із конфігурацією, де між мотогондолами висіла одна Р-37М, під крилами — три Р-77-1 і три Р-74, а на кінцівках — контейнери РЕБ. Загалом вісім ракет. Такий варіант дозволяє вести бій на різних дистанціях і водночас зберігати достатній запас палива для повернення на базу.
Типова помилка новачків — вважати, що 12 точок означає автоматично 12 ракет. Насправді важкі Р-37М займають більше місця і вимагають спеціальних пілонів. Якщо підвісити чотири такі ракети, місця для середніх і ближніх майже не залишається. Саме тому в 2026 році найчастіше зустрічаються змішані комплектації, де далекобійна ракета йде в парі з кількома середніми.
Ключові цифри
- 12 точок підвісу
- 8000 кг максимальне навантаження
- до 12 ракет Р-77-1
- до 4 ракет Р-37М
- до 6 ракет Р-73/Р-74
Ракетне озброєння «повітря-повітря»: що саме може нести Су-35
Основу арсеналу Су-35 складають чотири типи ракет «повітря-повітря». Найпоширеніша — Р-77-1 (РВВ-СД) із активною радіолокаційною головкою самонаведення. Дальність ураження сягає приблизно 110 км. Літак може взяти до 12 таких ракет, якщо використовувати здвоєні пускові під фюзеляжем.
Друга за важливістю — Р-37М. Це важка ракета, розроблена спочатку для МіГ-31. Маса близько 600 кг, швидкість до 6 Махів, дальність у лобовій атаці — понад 300 км (за окремими оцінками до 400 км). Через розміри і вагу Су-35 піднімає максимум чотири такі ракети. У бойових умовах 2025–2026 років найчастіше бачать одну або дві Р-37М на центральних пілонах.
Для ближнього бою залишаються Р-73 і її сучасна модифікація Р-74. Вони наводяться інфрачервоною головкою і можуть атакувати ціль під кутом до 90–120 градусів. Максимум шість таких ракет. На практиці пілоти майже завжди залишають дві-чотири «короткі» ракети на кінцівках крил або зовнішніх підкрильних точках.
Старіші Р-27 (напівактивні і теплові) досі зустрічаються, але їхня кількість поступово зменшується. У 2026 році основний акцент зроблено на Р-77-1 та Р-37М, бо саме вони дають перевагу в бою на середніх і великих дистанціях.
Типові бойові конфігурації 2024–2026 років
Реальний бойовий досвід показав, що «максимальна» завантаження майже не застосовується. У Сирії Су-35 часто літали з 6–8 ракетами Р-77 і Р-73. Під час війни в Україні з’явилися більш складні схеми.
Одна з найпоширеніших у 2026 році — комбінація: одна Р-37М по центру, три-чотири Р-77-1 під крилами, дві-три Р-74 на кінцівках і одна протирадіолокаційна Х-31ПМ. Такий варіант дозволяє одночасно вести повітряний бій і придушувати наземні РЛС.
Інший приклад — «повітряна охорона». Літак несе шість Р-77-1 і чотири Р-74. Ця схема забезпечує можливість атакувати кілька цілей одночасно і залишає запас для маневру. За даними відкритих джерел, саме такі конфігурації найчастіше фіксували під час патрулювання над південними регіонами.
Підводний камінь полягає в тому, що важкі ракети сильно впливають на центр тяжіння. Пілот змушений обережніше виконувати фігури вищого пілотажу. Тому в близькому бою пілоти часто скидають зовнішні підвіси, щоб повернути літаку повну надманевреність.
Міфи vs Реальність
Міф: Су-35 завжди літає з 12 ракетами.
Реальність: У бойових умовах рідко більше 8–10. Повна завантаження використовується переважно на показах і навчальних вильотах.
Порівняння з іншими винищувачами
Для розуміння можливостей Су-35 варто порівняти його з основними конкурентами. Американський F-15E може нести до 12 ракет AIM-120, але через конструкцію і стелс-вимоги F-35 у зовнішній підвісці обмежений шістьма-вісьмома ракетами. Китайський J-16 також має 12 точок, проте російська Р-37М поки що залишається унікальною за дальністю серед серійних ракет.
У практиці 2026 року саме наявність Р-37М дає Су-35 перевагу в сценаріях «далекої руки». Літак може атакувати ціль, залишаючись поза зоною ураження більшості західних ракет середньої дальності. З іншого боку, відсутність внутрішніх відсіків для озброєння робить Су-35 більш помітним на радарах, ніж F-35.
Цікавий кейс — використання Су-35 разом із МіГ-31. МіГ-31 з потужнішим радаром «Зозуля» видає цілевказівку, а Су-35 запускає Р-37М з максимальною дальністю. Така пара працювала ефективно в 2025–2026 роках проти висотних і маломаневрених цілей.
Недолік Су-35 — велика радіолокаційна помітність. Навіть з контейнерами РЕБ літак залишається «яскравим» об’єктом. Тому в сучасному бою пілоти намагаються не наближатися до зони дії сучасних ЗРК і працюють з великих дистанцій.
Як вибір ракет впливає на бойову ефективність
Кожна ракета — це компроміс. Р-37М дає величезну дальність, але займає місце і вагу, які могли б піти на кілька Р-77-1. У сценарії насичення повітряного простору краще мати 10–12 середніх ракет. У сценарії полювання на АВАКС або заправники — одна-дві Р-37М критично важливі.
Практичний нюанс 2026 року: після появи у противника сучасних ракет AIM-120D і Meteor російські пілоти частіше беруть Р-37М навіть на рахунок зменшення кількості середніх. Дальність стає важливішою за кількість.
Ще один фактор — система управління озброєнням. Су-35 може одночасно супроводжувати до 30 цілей і атакувати до 8. Це дозволяє пілоту запускати кілька ракет по різних об’єктах без втрати контролю. Але якщо підвісити занадто багато важких ракет, електроніка і гідравліка працюють на межі.
У нашій практиці аналізу фото і відео з фронту видно, що найуспішніші вильоти відбувалися саме зі змішаними комплектаціями. Чиста «максимальна» завантаження майже не зустрічається в бойових умовах останніх двох років.
Чек-лист пілота перед вильотом
- Перевірити сумісність пілонів з обраними ракетами
- Розрахувати вплив на центр тяжіння
- Залишити запас палива з урахуванням зовнішніх підвісів
- Включити контейнери РЕБ у схему
- Передбачити можливість скидання зовнішніх підвісів у ближньому бою
Зміни в озброєнні Су-35 станом на 2026 рік
За останні два роки відбулися помітні зрушення. Р-77М (покращена версія з більшою дальністю) почала з’являтися на серійних машинах. Дальність цієї ракети оцінюється в 150–200 км. Одночасно зросла частота використання Р-37М — тепер вона вже не «спеціальна» ракета, а майже штатна для Су-35С.
Протирадіолокаційні Х-31ПМ також стали частиною типових схем. У 2026 році часто можна побачити Су-35, який одночасно несе повітряні ракети і одну-дві Х-31 для придушення ППО. Така багатофункціональність дозволяє одному літаку виконувати кілька завдань за один виліт.
Експортні варіанти (для Китаю та потенційних покупців) мають дещо інший набір, але базові можливості залишаються тими ж: 12 точок і 8000 кг. Китайські пілоти, за відкритими даними, теж віддають перевагу змішаним комплектаціям, а не максимальній кількості ракет.
Важливий момент: виробництво ракет не завжди встигає за потребами. Тому в реальності частина машин літає з меншою кількістю сучасних ракет, ніж дозволяє конструкція. Це обмежує теоретичні можливості, але не скасовує їх.
Цікавий факт
Одна Р-37М важить приблизно стільки ж, скільки три Р-77-1. Саме тому вибір між «далекою рукою» і «насиченням» завжди залишається компромісом для командира ескадрильї.
Практичні обмеження і підводні камені
Навіть маючи 12 точок, пілот не може ігнорувати аеродинаміку. Повна завантаження зменшує максимальну швидкість, збільшує витрати палива і погіршує маневреність на малих швидкостях. У ближньому бою Су-35 з повним комплектом ракет програє «чистому» літаку.
Ще одна проблема — сумісність. Не всі пілони дозволяють підвішувати будь-яку ракету. Важкі Р-37М ставлять лише на певні точки. Здвоєні пускові для Р-77-1 також вимагають спеціальних адаптерів.
У 2026 році з’явилися випадки, коли Су-35 літали з двома Х-31ПМ одночасно. Це підсилює можливості SEAD, але зменшує повітряний арсенал. Пілоти змушені вибирати: або сильне придушення ППО, або потужний повітряний удар.
Досвід показує: найкращі результати дає гнучкість. Командир ескадрильї перед вильотом аналізує завдання, погодні умови, наявність палива і лише потім формує кінцевий комплект. Саме тому цифра «скільки ракет» завжди залежить від конкретної місії, а не від паспортних даних.
Вердикт 2026
Су-35 залишається одним із найбільш озброєних винищувачів у світі. Теоретичний максимум — 12 ракет. Практичний бойовий стандарт — 6–10 ракет у змішаній конфігурації. Саме ця гнучкість і наявність Р-37М роблять його небезпечним противником навіть у 2026 році.
About the Author
