Символ провалу переговорів США-Іран: прапори за столом на тлі ракет, кораблів і вогню
Переговори між США та Іраном у пакистанському Ісламабаді завершилися безрезультатно.
Ігор Семиволос, директор Центру близькосхідних досліджень, один з провідних українських експертів з Близького Сходу, пояснює причини невдачі та аналізує небезпечні сценарії для адміністрації США.
Причини провалу переговорів
Сторони по-різному оцінили свої позиції. Вашингтон розраховував, що тижні військового й економічного тиску змусять Тегеран поступитися. Іран же вважає себе стороною, яка витримала випробування: зберіг ядерну програму, утримав контроль над Ормузькою протокою та продемонстрував здатність відповідати на кількох фронтах.
Ключові точки незгоди та сценарії
Ядерна програма — найскладніший пункт. США вимагали повного припинення збагачення урану та знищення запасів. Іран категорично відмовився. «Це для Тегерана питання суверенітету, а не переговорний інструмент. Достеменно невідомо, в якому стані перебуває іранська ядерна програма, але принаймні на зараз вона залишається головним козирем Ірану», — зазначає Семиволос.
Ормузька протока. США наполягали на безумовному відкритті для судноплавства. Тегеран погодився лише на координований прохід з правом контролю та зборів. «Це не поступка, а легітимізація нової реальності: Іран вже контролює протоку і хоче, щоб це визнали офіційно, а не скасували», — коментує аналітик.
Балістичні ракети. Вашингтон вимагав обмежень. Іран відмовився обговорювати тему. За словами Семиволоса, ракети — єдиний засіб стримування після ударів по ядерних об’єктах.
«По суті, всі три точки незгоди є для Ірану не переговорними позиціями, а червоними лініями. Це принципово відрізняє поточну ситуацію від попередніх раундів, де простір для маневру існував хоча б формально».
Адміністрація США опинилася перед вибором:
- Продовження переговорів без змін — шлях до нового провалу.
- Відступ без угоди — удар по авторитету Вашингтона як глобального регулятора.
- Військова ескалація — найризикованіший варіант. Іран може розширити конфлікт, атакуючи Ізраїль, інтереси США та залучаючи хуситів для блокади Баб-ель-Мандебської протоки, через яку проходить 10% світового нафтового транзиту.
Ідея морської блокади на кшталт венесуельського сценарію нереальна. Будь-яка спроба перекрити іранський нафтовий експорт спровокує удари по об’єктах Саудівської Аравії та ОАЕ. Ціни на нафту можуть перевищити 110 доларів за барель, спричинивши енергетичну кризу.
Альтернатива — визнання нової реальності з обмеженими поступками Ірану за верифіковані гарантії.
Ситуація ускладнює позицію віцепрезидента Джей Ді Венса, який назвав пропозицію США «фінальною». «Єдиний варіант, де він виграє — якщо Іран несподівано прийме умови. Але іранська сторона заявила про відсутність планів на новий раунд — це малоймовірно», — підсумовує Семиволос.
Венс став найвисокопоставленішим представником США на переговорах з Іраном за десятиліття. До делегації увійшли спеціальний посланник Стів Віткофф і Джаред Кушнер. Попри високий статус, багатогодинні дискусії завершилися без угоди.
About the Author
