Війна залишила в українських родинах невимовний біль. Найважче — розповісти дитині про смерть найріднішої людини. Батьки часто ховаються за метафорами про «хмаринки». Та психологи попереджають: це лише поглиблює травму.
Магістр психології та дитяча фахівчиня Олена Погорєлова поділилася ключовими рекомендаціями.
Перше правило — заспокойтеся самі. В істериці дорослий не стане опорою для дитини. Психологиня порівнює ситуацію з порятунком на воді.
«В стресових ситуаціях та в моменти емоційного перенапруження дитина ніби маленький човен у шторм у морі, а дорослий є якорем, який допомагає втриматися. Тому щоб допомогти дитині пережити втрату, важливо в першу чергу прожити свої емоції та потурбуватися про себе», — наголошує Погорєлова.
Не затягуйте розмову на місяці. Дитина має дізнатися правду швидко, але в безпечній обстановці.
Правда без метафор та «хмаринок»
Оберіть звичне місце — кімнату дитини чи дім. Новини принесе найдовіреніша людина. Головне — уникайте вигадок, які дають марну надію.
«Дитині варто говорити правду про те, що сталося. Не варто говорити, що людина полетіла на хмаринку, дивиться з неба на нас або перетворилася на янгола. Це може викликати у дитини страхи або марні надії, що людина може повернутися», — пояснює психологиня.
Краще прямі слова, адаптовані до віку: «Можна сказати, що тато захищав нашу країну від ворогів, але, на жаль, він загинув, його тіло вже не працює, він не дихає і не повернеться до нас».
Чому дитина може не плакати
Реакція дитини часто шокує дорослих. Хтось грається, ніби нічого не сталося. Інші виявляють агресію чи заперечення. Це захисний механізм психіки.
«Хтось може удати, що нічого не сталося, відреагувати байдужо, одразу перевести тему розмови. Хтось може мати дуже бурхливу реакцію: сильний сум, злість та агресія. Дуже важливо будь-які емоції легалізувати, дозволити їх прожити, прийняти будь-яку реакцію дитини», — зазначає фахівчиня.
Щодо похорону: не беріть дітей до 4-5 років. Для них створіть лагідний ритуал прощання. Старшим — готуйте заздалегідь до побаченого.
«Пам’ятайте, що ваша присутність, чесність та готовність вислухати навіть найнезручніші запитання є найкращою терапією для дитини, яка зіткнулася зі смертю близької людини на війні», — резюмує Погорєлова.
About the Author
