Серед уламків, які українські поліцейські збирають на місцях ворожих обстрілів, нерідко трапляється характерний циліндричний корпус з алюмінієвого сплаву та чотирма складаними кермами. Це 5в55к — перша серійна зенітна керована ракета родини С-300П, розроблена ще наприкінці 1970-х років конструкторським бюро «Факел» імені Грушина. Майже пів століття після першого пуску вона залишається у бойовому строю — і по обидва боки лінії фронту.
Ця ракета народилася як перехоплювач літаків НАТО, а опинилась у ролі балістичної зброї, якою російські війська б’ють по містах України. Її технічні параметри, режими роботи, особливості наведення та продовжений ресурс — теми, які варто розібрати спокійно, без емоційних викривлень, бо саме від розуміння таких деталей залежить, як працюватимуть українські розрахунки протиповітряної оборони у 2026 році.
У матеріалі ми пройдемося через історію створення, технічні характеристики, бойове застосування й перспективи цієї ракети, спираючись на дані Defense Express, «Мілітарного», офіційних відомостей про озброєння Повітряних Сил ЗСУ та публікації фахового видання «Техніка і озброєння».
Звідки взялася ракета 5в55к
Розробка ракет родини 5в55 для зенітного ракетного комплексу С-300П розпочалася у травні 1969 року в МКБ «Факел» імені академіка П. Д. Грушина. Серійне виробництво розгорнули на ленінградському заводі «Северний», а на озброєння комплекс із цією ракетою прийняли наприкінці 1970-х. У документації вона мала індекс В-500К, але широко відома саме під військовим позначенням 5в55к — за класифікацією НАТО ракети сімейства проходять як SA-10 Grumble.
Ключова деталь: 5в55к стала першою у радянському арсеналі ракетою для С-300П, у якій реалізували вертикальний холодний старт із транспортно-пускового контейнера. Саме ця особливість дозволила розташовувати пускові установки практично будь-де — від міських дахів до лісових просік.
Створювали її як відповідь на нову покоління авіації НАТО, передусім на стратегічні бомбардувальники B-52 та крилаті ракети малої висоти. Замовник вимагав мінімального часу реакції, високої автоматизації та можливості одночасного супроводу кількох цілей. Із цими завданнями 5в55к впоралася на ту епоху — і відкрила дорогу для подальших модифікацій 5В55КД, 5В55Р та нової генерації ракет 48Н6.
Як влаштована 5в55к: технічна анатомія
Ракета має одноступеневу схему з твердопаливним маршовим двигуном і виготовлена з високоміцного алюмінієвого сплаву. У хвостовій частині розташовані чотири складані аеродинамічні керма — у транспортному контейнері вони притиснуті до корпусу, а розкриваються вже у повітрі після пуску. Управління в перші секунди польоту здійснюється газовими кермами-елеронами, бо на малих швидкостях звичайні повітряні поверхні майже не працюють.
Принцип старту — «холодний». Із транспортно-пускового контейнера ракету викидає пороховий катапультний пристрій на висоту близько 20 метрів. Лише після цього вмикається маршовий двигун, який розгортає ракету у бік цілі. Такий підхід зберігає внутрішнє оснащення контейнера, дозволяє швидко перезаряджати установку та різко зменшує демаскувальні ознаки старту.
Система наведення у 5в55к — радіокомандна: радіолокатор підсвічування цілі формує команди, а ракета летить за ними, отримуючи корекції з землі. Це простіша й дешевша схема, ніж у пізнішої 5В55Р, де реалізували принцип «супровід цілі через ракету». Розплата за простоту — більша залежність від наземної РЛС і менша стійкість до радіоелектронної протидії в умовах інтенсивного придушення.
Основні характеристики однією таблицею
Щоб уявити, з чим маємо справу, корисно зібрати ключові параметри ракети 5в55к в одному місці. Дані наводяться за відкритими джерелами та публікаціями галузевих видань.
| Параметр | Значення | Коментар |
| Максимальна дальність по аеродинамічних цілях | до 47 км | базова версія, ранній С-300ПТ |
| Стартова маса | близько 1500 кг | залежно від модифікації — 1,6–1,8 т |
| Тип бойової частини | осколково-фугасна, індекс 5Ж93 | маса близько 130–133 кг |
| Тип наведення | радіокомандне | без бортового радіопеленгатора |
| Спосіб старту | холодний вертикальний | катапультний пристрій із ТПК |
| Термін зберігання у контейнері | щонайменше 10 років | без технічного обслуговування |
Дані наведено за матеріалами видання Defense Express та Вікіпедії. Слід враховувати, що для різних модифікацій сімейства показники відрізняються: 5В55КД має оптимізовану траєкторію та більшу дальність до 75 км, а 5В55Р із бортовим радіопеленгатором працює за принципом «через ракету».
5в55к у війні проти України
Російські війська почали активно використовувати ракети С-300, зокрема 5в55к, для ударів по наземних цілях ще у першій половині 2022 року. Це позаштатний режим для зенітної ракети, не передбачений базовою документацією. Стрільба ведеться по балістичній траєкторії, без точного наведення на конкретну будівлю — фактично як по площі.
13 липня 2022 року Начальник Слідчого управління ГУНП в Харківській області Сергій Болвінов повідомив про перший задокументований випадок, коли українським військовим вдалося перехопити таку ракету над містом — її бойова частина не здетонувала, корпус розламався на частини. За маркуванням 5Ж93 на одному з фрагментів встановили, що це була саме 5в55к. Уже за добу, у ніч на 14 липня, дев’ятьма ракетами С-300 росіяни обстріляли Миколаїв і населені пункти Донецької області.
У цьому контексті важливо розуміти: 5в55к як зброя «земля-земля» — це сурогатне рішення. Точність низька, наведення відсутнє, але уламкова бойова частина вагою близько 130 кг із готовими уражаючими елементами у вигляді металевих кубиків залишається смертельно небезпечною для людей у відкритому просторі та для незахищених об’єктів інфраструктури.
За оцінками військових експертів, дальність 5в55к при стрільбі по балістичній траєкторії може сягати 110–120 км, хоча точних паспортних даних для такого режиму просто не існує. Через високу швидкість польоту та невелику радіолокаційну помітність такі ракети залишаються складною ціллю навіть для сучасних західних систем ППО — особливо коли йдеться про прикриття великих міст із щільною забудовою.
Українські 5в55к: продовження ресурсу і виклики
Україна успадкувала значний арсенал С-300П від СРСР, а у 2022 році додатково отримала комплекси від Словаччини. У бойових розрахунках Повітряних Сил ЗСУ ракети 5в55к і 5В55Р виконують роль робочого інструменту проти крилатих ракет, ударних безпілотників і авіації противника. Українська ППО продемонструвала високу ефективність із цими комплексами у перехопленні «Калібрів», Х-101 та аеробалістичних цілей.
Проблема, як її ще у 2017 році окреслювали фахівці видання UkrMilitary, — фізичний термін експлуатації. Більшість ракет сімейства 5В55К/Р виготовлені у 1980-х. На той час велися роботи з продовження призначених показників до 30 років, а далі постало завдання продовжити цей ресурс ще довше, паралельно опановуючи заводський ремонт. Сьогодні питання поповнення боєкомплекту й глибокої модернізації лишається серед стратегічних пріоритетів.
Ось основні напрями, у яких рухається українська оборонна спільнота довкола С-300 та ракет 5в55к:
- продовження призначених термінів служби та заводський ремонт наявних виробів;
- інтеграція радянських пускових установок із західними радарами та системами управління вогнем;
- пошук альтернативних боєприпасів і перехід на ракети європейського виробництва;
- навчання нових розрахунків на тренажерах та в реальних бойових умовах;
- захист пускових позицій від ударних безпілотників і протирадіолокаційних ракет.
Кожен із цих напрямів потребує і коштів, і часу, і кваліфікованих інженерів. Поки що 5в55к залишається своєрідним «робочим конем» української ППО — нехай і ракетою, яка фізично старша за більшість солдатів, які її використовують.
5в55к і ширша родина ракет С-300П
Щоб бачити повну картину, корисно порівняти 5в55к із її «родичами». Сімейство ракет, розроблених для С-300П, поступово еволюціонувало від простих радіокомандних варіантів до сучасних 48Н6 із напівактивним наведенням і дальністю понад 200 км.
| Модифікація | Дальність по повітряних цілях | Тип наведення |
| 5в55к | до 47 км | радіокомандне |
| 5В55КД | до 75 км | радіокомандне, оптимізована траєкторія |
| 5В55Р | до 75 км | «супровід через ракету» (TVM) |
| 48Н6 (С-300ПМ/ПМУ-1) | до 150 км | через ракету, осколково-фугасна БЧ 144 кг |
Видно, що 5в55к на тлі молодших родичів програє у дальності та живучості в умовах радіоелектронної протидії, але виграє у простоті обслуговування. Саме тому радянські, а потім і пострадянські штаби тривалий час застосовували алгоритм економії: дорожчі 5В55Р залишали для складних умов із завадами, а 5в55к використовували для звичайних цілей у спокійній радіоелектронній обстановці.
Що це означає для безпеки України у 2026 році
Стара радянська ракета досі визначає частину повітряного балансу на сході Європи. З одного боку, російські війська регулярно використовують 5в55к для терористичних ударів по українських містах — це підтверджують уламки, які знаходять у Харкові, Миколаєві, Запоріжжі. З іншого — українська ППО завдяки тим самим ракетам збиває крилаті ракети та літаки, рятуючи тисячі життів щомісяця.
У 2026 році основними напрямами для уряду й Сил оборони лишаються поповнення запасу зенітних ракет, інтеграція західних систем на кшталт IRIS-T, NASAMS і Patriot та поступове виведення найстаріших радянських зразків. Поки цей перехід триває, кожна боєздатна 5в55к на українській пусковій установці — це шанс перехопити ще одну ворожу ціль над житловим кварталом.
Знання про те, як працює така ракета, потрібне не лише військовим. Журналістам — щоб точно описувати події. Громадським аналітикам — щоб оцінювати ризики. Звичайним людям — щоб розуміти, що відбувається у небі над їхньою країною. У небі, де радянська спадщина зустрічається з новітніми технологіями НАТО, а від кожного запуску залежить чиясь оселя.
About the Author
