Серед українських військових формувань, що викували собі ім’я в горнилі повномасштабної війни, 61 окрема механізована Степова бригада займає особливе місце. Шлях цього з’єднання — від кадрованої частини резерву до бойової одиниці, яка контролювала території всередині російського кордону, — нагадує добре написаний військовий роман. Тільки замість художнього вимислу — реальні бої, реальні втрати й реальні перемоги.
За понад десять років існування бригада тричі змінювала свою спеціалізацію: мотопіхота, єгері, механізовані війська. Кожна трансформація — це відповідь на виклики часу. І щоразу степовики виходили з цього випробування міцнішими, досвідченішими, готовими до наступного завдання. Сьогодні це з’єднання, яке має почесне найменування «Степова», бойове знамено з рук Президента та репутацію, яку поважають навіть в стані ворога.
Розглянемо детально, чим живе 61 окрема механізована бригада, які бойові операції стали для неї визначальними, як влаштована її структура та озброєння, і чому потрапити в її ряди прагнуть багато добровольців по всій країні.
Історія створення та становлення 61 бригади
Восени 2015 року, коли російсько-українська війна вже переросла зі швидкоплинного конфлікту в затяжне протистояння, керівництво країни усвідомило очевидне: армії потрібен глибокий резерв. Десятого листопада того ж року в складі Корпусу резерву Сухопутних військ ЗСУ було сформоване нове з’єднання — 61 окрема мотопіхотна бригада. Військова частина отримала номер А3425, а її дислокацію спочатку прив’язали до північних регіонів країни.
Перші роки бригада жила в режимі постійного тренування. Травень 2017-го — навчання на Гончарівському полігоні в Чернігівській області, де відпрацьовували взаємодію артилерії та піхоти. Червень того ж року — масштабні маневри на Дніпропетровщині, де особовий склад вперше форсував водні перешкоди. Більшість бійців на той момент уже мали бойовий досвід з фронтів Донбасу, тому навчання стали радше шліфуванням наявних навичок, ніж засвоєнням нового.
У 2019 році відбулася перша велика реорганізація. Підрозділ перетворили на 61 окрему піхотну єгерську бригаду — формат, орієнтований на дії в лісисто-болотистій місцевості Полісся. Єгері — це особлива військова каста, яка комбінує мобільність легкої піхоти зі здатністю виконувати завдання там, де важка техніка просто застрягне. Така спеціалізація виявилася справді корисною — нею бригада користуватиметься й через роки.
Бойовий шлях під час повномасштабного вторгнення
Двадцять четвертого лютого 2022 року світ змінився, і разом з ним — доля 61 бригади. З резервної частини вона перетворилася на бойове з’єднання Сухопутних військ. Перші місяці війни підрозділ діяв на Херсонщині, у Новокаховському напрямку — там, де степовий рельєф вимагав інших тактичних рішень, ніж колишні поліські болота.
Восени 2022 року бригада брала участь у звільненні Херсона та правобережної частини Херсонської області — однієї з найуспішніших операцій ЗСУ за всю війну. Двадцять четвертого серпня того ж року Указом Президента №606/2022 з’єднанню було присвоєно почесне найменування «Степова» — як визнання заслуг у боях за південь країни. Бойове знамено з новою назвою бригада отримала особисто від Володимира Зеленського у грудні 2022 року.
Зима 2022-2023 років стала для степовиків одним з найкривавіших періодів. Соледарський напрямок Донеччини, потім Бахмут, потім Авдіївка — назви, що ввійшли в історію новітньої війни як символи стійкості. Бійці 61 бригади трималися там, де, здавалось, утриматися неможливо. Документи з меморіальних ресурсів фіксують десятки імен полеглих саме в цей період — це гірка ціна за кожен метр української землі.
Курська операція 2024-2025 років
Найгучнішим епізодом сучасної історії бригади стала участь у Курській операції — несподіваному наступі ЗСУ на територію Російської Федерації у серпні 2024 року. Дев’ятого серпня 2024 року українські джерела повідомили, що 99-й механізований батальйон бригади контролював російське місто Суджа. Це був безпрецедентний епізод — підрозділ, який створювався як резервний, вийшов на оперативний простір сусідньої держави.
Січень 2025 року: бригада продовжувала участь у Курській операції та вела бойові дії на південь від Суджі. За даними Вікіпедії та militaryland.net, у цей період підрозділ діяв у складі 19-го армійського корпусу й базувався в Чорноморському Одеської області.
Курська операція показала те, про що раніше говорили лише пошепки: 61 бригада здатна не тільки оборонятися, а й проводити складні наступальні маневри на чужій території. Це фундаментально інша війна, ніж позиційні бої під Бахмутом — тут потрібна швидкість, ініціатива, готовність діяти автономно без чіткого зв’язку з вищим командуванням.
Структура та озброєння бригади
Як і кожне сучасне механізоване з’єднання, 61 ОМБр має складну структуру з кількох десятків підрозділів. Кістяк бригади складають механізовані батальйони, танковий батальйон, артилерійська група, протитанковий дивізіон, зенітний дивізіон та батальйон безпілотних систем — окремий і дуже важливий компонент сучасної війни.
Озброєння бригади — комбінація радянської спадщини та сучасних західних зразків. Артилерійський дивізіон оперує 122-мм самохідними гаубицями 2С1 «Гвоздика» та системами залпового вогню БМ-21 «Град» і чеськими RM-70. Протитанкові підрозділи озброєні гарматами МТ-12 «Рапіра». До цього додаються броньовані машини, мінометні розрахунки та сучасні засоби розвідки.
| Підрозділ | Призначення | Особливості |
| Механізовані батальйони | Основні бойові завдання | Включають колишній 99-й, що діяв у Суджі |
| Танковий батальйон | Прорив і вогнева підтримка | Лінійне з’єднання бригади |
| Артилерійська група | Вогнева підтримка | 2С1 «Гвоздика», БМ-21, RM-70 |
| Батальйон БПС | Розвідка й ударні безпілотники | Один з ключових сегментів сучасної війни |
| Зенітний дивізіон | ППО ближньої дії | Прикриття бригадних колон |
Дані щодо структури підтверджені інформацією з militaryland.net та офіційного рекрутингового порталу Сухопутних військ ЗСУ. Окремий батальйон безпілотних систем — порівняно нова одиниця, яка з’явилася в бригаді у відповідь на тотальне насичення фронту дронами всіх класів.
Як вступити до 61 бригади у 2026 році
Степова бригада активно набирає особовий склад через систему централізованого рекрутингу Сухопутних військ. Подати заявку можна на офіційному порталі lfrecruiting.mil.gov.ua або через перший Центр рекрутингу, який у листопаді 2025 року розпочав окрему серію публікацій про 61 ОМБр як одне з пріоритетних з’єднань для добровольців.
Процедура вступу зазвичай складається з кількох етапів:
- подання онлайн-заявки з вибором конкретної бригади та посади;
- співбесіда з представником рекрутингового центру або безпосередньо з офіцером бригади;
- проходження військово-лікарської комісії та психологічного тестування;
- підписання контракту, базова загальновійськова підготовка;
- спеціалізована підготовка за обраним фахом та призначення в підрозділ.
На кожному з цих етапів кандидат може уточнити деталі: грошове забезпечення, графік ротацій, специфіку посади. Усе це регулюється чинним законодавством та внутрішніми наказами Міністерства оборони. Особисто рекомендую не соромитися ставити багато запитань — добре поінформований боєць згодом значно легше адаптується до служби.
Чим 61 бригада відрізняється серед інших
Унікальність 61 окремої механізованої Степової бригади — у її тройній спеціалізації: вона має досвід дій у поліських болотах (як єгерська), у південних степах (як механізована «Степова») та в наступальних операціях на території противника (Курська операція). Мало яке з’єднання ЗСУ може похвалитися такою географічною та тактичною універсальністю.
На відміну від спеціалізованих штурмових бригад, степовики — це класичне загальновійськове з’єднання повного циклу. Тут є все: піхота, броня, артилерія, ППО, безпілотники, тил, медицина. Така універсальність дозволяє командуванню кидати бригаду на найрізноманітніші ділянки фронту — від оборони до глибинного рейду.
Втрати, пам’ять і героїзм
Жодна розмова про 61 бригаду не може бути повною без згадки про тих, хто не повернувся. Меморіальні ресурси фіксують десятки імен бійців з’єднання, які загинули у боях за Соледар, Бахмут, Авдіївку, Херсонщину та території Курської області. Серед них — і молодші сержанти, і бойові медики, і досвідчені офіцери.
Один з показових прикладів — сержант Роман Малик на позивний «Артем», який загинув 28 лютого 2024 року в селі Орлівка на Донеччині. Поранений артилерійським обстрілом, він відмовився від евакуації, щоб урятувати побратимів, і загинув під час повторного вибуху. Таких історій у бригаді — десятки, і кожна з них — це окремий, неповторний вимір того, що ми звикли називати загальним словом «героїзм».
Пам’ять про загиблих — це не просто данина минулому. Це безпосередній зв’язок між тими, хто служить сьогодні, та тими, хто проклав їм шлях. У підрозділах бригади традиційно зберігаються списки полеглих побратимів, а їхні позивні часто передають живим бійцям — як знак безперервності бойової традиції.
Що чекає на бригаду далі
На початок 2026 року 61 окрема механізована Степова бригада залишається однією з найбоєздатніших одиниць Сухопутних військ ЗСУ. Бригада продовжує виконувати завдання в районі російсько-українського кордону, поповнює особовий склад, нарощує парк безпілотних систем і вдосконалює тактику. У командуванні розраховують, що набутий за роки війни досвід — поліський, степовий, наступальний — стане основою для подальшого розвитку.
Чи стане ця бригада однією з тих, чиє ім’я ввійде в підручники історії поряд із «Холодним Яром» чи «Чорними Запорожцями»? Усе свідчить, що так. Степовики вже вписали себе в новітню літопис українського війська золотими літерами — Херсон, Бахмут, Авдіївка, Суджа. І, схоже, нові розділи цієї літопису ще попереду. Слава Україні — і слава 61 бригаді, яка цю Україну боронить.
About the Author
