Тяжкий атомний ракетний крейсер «Адмірал Нахімов» проєкту 1144.2 «Орлан» — один із найбільших і найпотужніших надводних бойових кораблів світу. Після майже тридцяти років модернізації на верфі «Севмаш» він повернувся до ходових випробувань у 2025–2026 роках і готується стати флагманом Північного флоту. Його ядерна енергетична установка, майже 176 пускових комірок і можливість застосовувати гіперзвукові «Циркони» роблять цей корабель унікальним у сучасному флоті.
Корабель спочатку носив ім’я «Калінін», увійшов до складу флоту 1988 року, а 1992-го отримав назву на честь адмірала Павла Нахімова. Повне водотоннажність сягає близько 28 тисяч тонн, довжина — понад 250 метрів, максимальна швидкість — 32 вузли. Після глибокої перебудови замість старих «Гранітів» з’явилися універсальні пускові установки для «Калібрів», «Оніксів» і «Цирконів», а система протиповітряної оборони наблизилася до рівня С-400.
Сьогодні «Адмірал Нахімов» цікавий і фахівцям, і тим, хто просто стежить за військово-морською технікою. Він поєднує радянську інженерну спадщину з сучасними технологіями і залишається єдиним у світі надводним бойовим кораблем з ядерною силовою установкою, окрім авіаносців.
Від «Калініна» до «Адмірала Нахімова»: шлях будівництва та перші роки служби
Корабель заклали 17 травня 1983 року на Балтійському заводі в Ленінграді. Спуск на воду відбувся 25 квітня 1986-го, а 30 грудня 1988 року він офіційно увійшов до складу Військово-морського флоту СРСР під ім’ям «Калінін». Після розпаду Радянського Союзу, у квітні 1992 року, крейсер перейменували на «Адмірал Нахімов» — на честь адмірала Павла Степановича Нахімова, героя Синопської битви та оборони Севастополя.
Проєкт 1144 «Орлан» створювали як відповідь на американські авіаносні ударні групи. Величезний корпус, ядерні реактори та потужне ракетне озброєння мали дозволяти діяти в будь-якій точці Світового океану. «Адмірал Нахімов» став третім кораблем серії (після «Кірова» і «Фрунзе»). У складі Північного флоту він прослужив до кінця 1990-х. Останні активні виходи в море припадають на 1997 рік. Після цього корабель поставили на прикол, а 1999-го його перевели на «Севмаш» у Сєвєродвінську.
У ті роки російський флот переживав важкі часи. Фінансування майже зупинилося, і «Адмірал Нахімов» довго стояв без серйозного ремонту. Лише на початку 2010-х років з’явилася реальна програма глибокої модернізації. За різними оцінками, вартість робіт зросла з початкових десятків мільярдів рублів до 2,7–5 мільярдів доларів.
Технічні характеристики: розміри, швидкість і енергетика
Повне водотоннажність крейсера становить близько 28 тисяч тонн (стандартне — приблизно 24 тисячі). Довжина — 250–251 метр, ширина — 28,5 метра, осадка — 10,3 метра. Екіпаж після модернізації — близько 710–750 осіб, включно з авіаційною групою.
Головна особливість — комбінована ядерно-парова енергетична установка. Два реактори КН-3 потужністю по 150 МВт живлять парові турбіни, що розвивають сумарно близько 140 тисяч кінських сил. Максимальна швидкість — 32 вузли. На чистій ядерній тязі корабель може йти необмежений час, а з додатковими котлами — ще швидше на коротких дистанціях. Це дозволяє йому випереджати більшість сучасних есмінців і навіть деякі авіаносці.
Автономність за запасами — близько 60 діб. На борту передбачено місце для трьох вертольотів Ка-27 (у сучасній версії Ка-27М), що значно розширює можливості протичовнової оборони.
| Параметр | Значення | Примітка |
|---|---|---|
| Водотоннажність (повна) | ≈ 28 000 т | Найбільший надводний бойовий корабель без авіаносців |
| Довжина | 250–251 м | Порівнянна з деякими авіаносцями |
| Швидкість | 32 вузли | Вища за більшість кораблів НАТО |
| Енергетика | 2 × КН-3 + турбіни | 140 000 к.с., необмежена дальність |
| Екіпаж | ≈ 710–750 осіб | Включно з льотним складом |
Дані базуються на відкритих джерелах, зокрема матеріалах Military Watch Magazine та офіційних повідомленнях.
Модернізація: що змінили на «Севмаші»
Роботи розпочалися повноцінно близько 2013–2014 років. Корабель повністю розібрали. Старі 20 пускових установок ракет П-700 «Граніт» демонтували. На їхнє місце встановили десять восьмикоміркових модулів універсальної корабельної стрільбової системи 3С14 (УКСК). Загалом це 80 комірок для крилатих і протикорабельних ракет.
Тепер «Адмірал Нахімов» може застосовувати:
- крилаті ракети «Калібр» (удар по берегових і морських цілях);
- надзвукові «Онікс»;
- гіперзвукові 3М22 «Циркон» (швидкість понад 9 Махів, дальність до 1000 км).
Систему протиповітряної оборони оновили до рівня, близького до С-400 (морський варіант «Форт-М»). За оцінками, на борту близько 96 пускових комірок для зенітних ракет великої дальності. Додали комплекси ближньої оборони «Панцир-М» і протичовновий «Пакет-НК».
Реактори не замінювали, але повністю відновили і перезаправили. У лютому 2025 року обидва реактори вже працювали. Перший вихід у море під власною силою після майже 28 років відбувся в серпні 2025-го. Фінальна фаза ходових випробувань стартувала 1 червня 2026 року. Станом на липень 2026-го корабель уже повертався до Сєвєродвінська і Североморська після чергових етапів.
Після модернізації «Адмірал Нахімов» став одним із найбільш озброєних надводних кораблів світу за кількістю вертикальних пускових комірок — близько 176 у сумі.
Бойові можливості та місце в сучасному флоті
Головне завдання крейсера — захист стратегічних районів Північного флоту, зокрема зон патрулювання атомних підводних човнів з балістичними ракетами. Великий запас ракет дозволяє завдавати ударів як по надводних, так і по берегових цілях на значній відстані. Гіперзвукові «Циркони» суттєво ускладнюють роботу систем протиракетної оборони противника.
Порівняно з американськими есмінцями типу «Арлі Берк» (до 96 комірок) або китайськими Type 055 (до 112) російський крейсер має помітну перевагу в кількості пускових установок. При цьому він значно більший і має ядерну енергетику, що дає майже необмежену дальність.
З іншого боку, великі кораблі такого класу стають помітними цілями для сучасних протикорабельних ракет, безпілотників і підводних човнів. Досвід останніх років показує, що навіть потужні платформи потребують сильного прикриття. Саме тому «Адмірал Нахімов» найімовірніше працюватиме у складі корабельних ударних груп, а не поодинці.
За словами головнокомандувача ВМФ адмірала Олександра Моїсеєва (липень 2026), корабель має увійти до складу флоту до кінця 2026 року після завершення всіх випробувань.
Ім’я адмірала Нахімова та інші кораблі з такою назвою
Павло Степанович Нахімов (1802–1855) — один із найвідоміших російських флотоводців. Перемога під Синопом 1853 року і керівництво обороною Севастополя зробили його символом морської слави. Ім’ям адмірала називали кілька кораблів у різні епохи:
- броненосний крейсер кінця XIX століття, що загинув у Цусімській битві 1905 року;
- легкий крейсер проєкту 68-біс 1950-х років;
- великий протичовновий корабель типу «Креста-II» 1970-х;
- і, нарешті, сучасний атомний крейсер проєкту 1144.2.
Кожен із них несе частину цієї історії, але саме нинішній «Адмірал Нахімов» став найпотужнішим носієм цього імені.
Модернізований крейсер уже пройшов кілька етапів ходових випробувань у Білому морі та Кольській затоці. Супутникові знімки і фотографії з місця подій показують, що корабель активно маневрує, перевіряє системи і готується до повноцінної служби. Для Північного флоту це повернення означає появу потужної ударної платформи з унікальними можливостями.
About the Author
