Сухопутні війська Саудівської Аравії, або Королівські сухопутні сили (Royal Saudi Land Forces), формують backbone оборонного щита королівства в одному з найнестабільніших регіонів світу. З чисельністю близько 75 тисяч активних військовослужбовців вони поєднують багату історичну спадщину кочових воїнів з сучасним високотехнологічним арсеналом, купленим переважно на Заході. Ця армія захищає кордони, підтримує стабільність усередині країни та бере участь у регіональних операціях, демонструючи як вражаючі інвестиції в оборону, так і певні структурні особливості.
Армія Саудівської Аравії еволюціонувала від племінних загонів до професіональної сили, яка витрачає мільярди на модернізацію. У 2025–2026 роках військовий бюджет королівства сягнув близько 75–78 мільярдів доларів, що становить значну частку державних видатків і відображає пріоритет захисту нафтових інтересів та протистояння загрозам, як-от хусити в Ємені. Ця сила не просто накопичує техніку — вона активно розвиває локальне виробництво в рамках Vision 2030, перетворюючи Саудівську Аравію з імпортера на виробника озброєнь.
Королівські сухопутні сили Саудівської Аравії — це не лише танки та бригады, а й складна система регіональних командувань, логістики та підготовки, яка дозволяє реагувати на загрози від пустельних кордонів до сучасних гібридних воєн. Їхні можливості формуються під впливом геополітики Близького Сходу, де багатство нафти зустрічається з викликами безпеки.
Історичний шлях: від джихаду до сучасної армії
Саудівська армія корениться в подіях середини XVIII століття, коли в 1744 році засновники першої Саудівської держави мобілізували “армію джихаду” — тисячі бедуїнів, готових до швидких рейдів на верблюдах і конях. Ці воїни покладалися на особисту хоробрість, трофеї та племінну лояльність, без регулярних зарплат чи формальних академій. Такі загони допомогли об’єднати Аравійський півострів під прапором Аль Сауд.
Сучасна сторінка почалася 13 січня 1902 року з битви за Ер-Ріяд, коли Абдул-Азіз ібн Сауд захопив місто і започаткував об’єднання королівства. У 1920–1930-х роках створили перші регулярні полки — піхоти, артилерії та кулеметів. Після відкриття нафти в 1930-х і альянсу зі США в 1945 році армія отримала західне озброєння та підготовку. Міністерство оборони формалізувалося в 1940-х, а в 1970-х назву змінили на Королівські сухопутні сили.
У Перській затоці 1990–1991 років саудівські підрозділи брали участь у звільненні Кувейту поряд з коаліцією. Пізніше — інтервенція в Бахрейні 2011-го, участь у коаліції проти ІДІЛ та операція в Ємені з 2015 року. Ці кампанії виявили сильні сторони (логістика, авіапідтримка) та слабкості (вразливість до асиметричних атак хуситів, втрати танків Abrams).
Структура та організація: регіональна мережа готовності
Королівські сухопутні сили організовані в вісім регіональних командувань, що охоплюють усю територію країни: від Табука на півночі до Хаміс-Мушайта на півдні. Кожне командування має власні бази, склади та підрозділи швидкого реагування. Головні військові міста — Кінг Халід (поблизу Хафар-ель-Батін), Кінг Абдул-Азіз та інші — оснащені всім необхідним для тривалої оборони.
Основні бойові одиниці включають три бронетанкові бригади, п’ять механізованих, одну повітряно-десантну, Королівську гвардію та артилерійські батальйони. Це дозволяє гнучко розгортати сили залежно від загрози — від захисту нафтопроводів до прикордонних операцій. Командування здійснює генерал-лейтенант, підпорядкований Міністерству оборони, з акцентом на інтеграцію з Національною гвардією (САНГ) — паралельною силою лояльних племен для внутрішньої безпеки.
Підготовка офіцерів відбувається в Військовому коледжі в Ер-Ріяді, а спільні навчання з США (наприклад, у National Training Center) підвищують інтероперабельність. У 2025–2026 роках армія активно інтегрує дрони та системи протидії БПЛА, реагуючи на уроки Ємену.
Озброєння та техніка: від Abrams до локального виробництва
Армія Саудівської Аравії володіє одним із найсучасніших арсеналів на Близькому Сході. Головний бойовий танк — M1A2S Abrams (близько 575 одиниць), посилений модернізацією. Доповнюють парк M60A3 (близько 370), AMX-30 у резерві. Загальна кількість танків перевищує 1000.
Бронетехніка включає Bradley M2 (близько 380), AMX-10P, тисячі M113, MRAP Oshkosh M-ATV (понад 1800) для захисту від мін. Артилерія: самохідні гаубиці M109, CAESAR (французькі), M270 MLRS, Astros II. Противотанкові засоби — Javelin, TOW, Kornet.
Авіаційна компонента: AH-64 Apache (близько 47), UH-60 Black Hawk, CH-47 Chinook. Розвивається власне виробництво через Saudi Arabian Military Industries (SAMI) — від бронемашин Al-Fahd до дронів. У 2026 році на World Defense Show демонстрували локальні комплекси, прагнучи локалізації 50% витрат до 2030 року.
Порівняльна таблиця ключового озброєння (станом на 2026 рік)
| Категорія | Модель | Кількість (приблизно) | Походження / Статус |
|---|---|---|---|
| Основні бойові танки | M1A2S Abrams | 575 | США / Активні, модернізовані |
| Основні бойові танки | M60A3 | 370 | США / Активні |
| БМП | M2 Bradley | 380 | США / Основна для механізованих бригад |
| Самохідна артилерія | CAESAR 155mm | 156 | Франція / Висока мобільність |
| РСЗВ | M270 MLRS | 180 | США / Висока точність |
| MRAP | Oshkosh M-ATV | 1800+ | США / Для асиметричних загроз |
Дані базуються на відкритих оцінках Global Firepower, Wikipedia та Military Balance. Реальна бойова готовність варіюється через логістику та навчання.
Участь у єменській кампанії з 2015 року стала найбільшим випробуванням. Саудівські сили координували коаліцію, проводили наземні операції, але зіткнулися з втратами від дронів, ракет і засідок — зокрема, десятки Abrams. Це підкреслило потребу в кращому захисту від БПЛА та інтеграції розвідки.
Армія ефективно захищає кордони та підтримує стабільність, але критики відзначають залежність від іноземних підрядників і відносно низьку мотивацію порівняно з ідеологічно мотивованими супротивниками. Сучасні реформи фокусуються на кіберзахисті, дронах та спільних навчаннях.
Майбутнє: локалізація та стратегічна автономія
Vision 2030 трансформує армію Саудівської Аравії. Інвестиції в SAMI дозволяють виробляти бронетехніку, боєприпаси та навіть дрони локально. Співпраця з Туреччиною, США, Францією та іншими партнерами доповнює цей процес. У 2026 році королівство проводить масштабні міжнародні навчання, як Spears of Victory, демонструючи готовність до коаліційних дій.
Армія залишається ключовим елементом регіональної стабільності, балансуючи між традиціями та інноваціями. Її розвиток відображає амбіції Саудівської Аравії — не просто оборонятися, а впливати на безпеку Близького Сходу в епоху нових технологій і геополітичних зрушень. Ця сила продовжує еволюціонувати, адаптуючись до пустельних вітрів і цифрових загроз.
About the Author
