БМПТ Термінатор — це спеціалізована бойова машина підтримки танків, створена на базі шасі Т-72 або Т-90, яка поєднує танковий рівень бронювання з потужним комплексом автоматичних гармат, протитанкових ракет і гранатометів для знищення піхоти, укріплень та легкоброньованої техніки в міських і гірських умовах. Машина з’явилася як відповідь на досвід радянсько-афганської та чеченських воєн, де звичайні танки й БМП виявилися надто вразливими до гранатометників.
Станом на 2026 рік ця техніка продовжує надходити до російських військ у невеликих кількостях, отримала неофіційне ім’я «Спиридон» і використовувалася в Сирії та на території України, демонструючи високу вогневу щільність, але обмежений вплив через малу чисельність. Ключові переваги — 360-градусний захист від ручних протитанкових засобів, можливість одночасного ураження кількох цілей і робота в тісній взаємодії з танковими підрозділами.
Глибоке розуміння конструкції, озброєння та реального бойового досвіду БМПТ Термінатор дозволяє оцінити, чому ця машина стала символом спроби вирішити проблему «сліпих зон» танків у сучасних конфліктах.
Історія створення: від афганських гір до конвеєра Уралвагонзаводу
Потреба в такій машині визріла ще в 1980-х роках. У горах Афганістану радянські танкісти постійно стикалися з тим, що головна гармата Т-62 чи Т-72 не могла піднятися під достатнім кутом, а піхота з РПГ сиділа на дахах і схилах. Челябінський тракторний завод тоді вже експериментував з «об’єктами» 781, 782 і 787 — важкими машинами з потужним озброєнням і високим кутом підвищення. Перша чеченська війна 1994–1995 років лише підтвердила катастрофічність ситуації: у Грозному танки гинули від вогню з верхніх поверхів, а БМП-2 не тримали навіть близьких розривів.
Уралське конструкторське бюро транспортного машинобудування взялося за справу наприкінці 1990-х. Перший макет «Об’єкт 199 Рамка» показали влітку 2000 року. Спочатку на ньому стояла одна 30-мм гармата і чотири «Корнети». У 2002-му компонування змінили: з’явилися дві спарені 2А42 і комплекс «Атака-Т». Державні випробування завершилися 2006 року після тисяч кілометрів пробігу і тисяч пострілів. Серійне виробництво для Казахстану стартувало 2011-го, а для російської армії — лише після контракту 2017 року.
Назва «Термінатор» народилася як маркетинговий хід виробника. У червні 2026-го Уралвагонзавод офіційно перейменував машину на «Спиридон» — на прохання робітників і екіпажів, посилаючись на рідкісне, але «сильне» ім’я. Деякі джерела пов’язують вибір із дідом Володимира Путіна, проте офіційна версія наголошує на відмові від англіцизмів.
Конструкція та рівень захисту
Серцем машини залишається шасі танка Т-72 або Т-90. Бойова маса сягає 48 тонн. Корпус і башта мають комбіновану броню з динамічним захистом третього покоління «Релікт», який стоїть на лобі, бортах і даху. Додаткові решітчасті екрани прикривають корму, а пускові установки ракет отримали власні броньовані кожухи. Сидіння екіпажу кріпляться до даху, що зменшує вплив підриву на міні. Є система колективного захисту від зброї масового ураження, автоматичне пожежогасіння та електромагнітний захист від радіокерованих мін.
На практиці цей рівень бронювання дозволяє БМПТ Термінатор витримувати влучання ручних протитанкових гранатометів майже з будь-якого ракурсу — саме те, чого бракувало звичайним танкам у місті.
Двигун В-92С2 потужністю 1000 кінських сил розганяє машину до 65 км/год по шосе. Запас ходу — 550 кілометрів. Підвіска торсіонна, кліренс 406 мм. Машина долає рівчак 2,7 м, стінку 0,85 м і брід глибиною до 1,8 м із підготовкою.
Озброєння: щільний вогонь у всіх напрямках
Неофіційна башта — головна особливість. Дві 30-мм автоматичні гармати 2А42 мають спільний боєкомплект близько 850–900 снарядів і швидкострільність до 600 пострілів на хвилину. Кут підвищення від –5° до +45° дозволяє вести вогонь по верхніх поверхах будівель. Спарений 7,62-мм кулемет ПКТМ несе 2000 патронів.
Чотири надзвукові ракети 9М120 «Атака-Т» з лазерним наведенням здатні вражати танки на дальності до 6 км. Тандемна бойова частина пробиває до 800–950 мм броні за динамічним захистом. Є термобаричний варіант для роботи по укріпленнях і живій силі. Два автоматичні гранатомети АГ-17Д (або АГС-30) розміщені в надгусеничних нішах і несуть по 300 гранат кожен. Вони створюють зону суцільного ураження на дистанції до 1700 м.
Система управління вогнем «Рамка» дозволяє одночасно супроводжувати кілька цілей, стріляти з ходу і передавати управління командиру. Тепловізійні канали працюють уночі й у погану погоду.
Порівняння основних варіантів
Різниця між першою моделлю і БМПТ-72 добре видно в таблиці.
| Параметр | БМПТ «Термінатор» | БМПТ-72 «Термінатор-2» |
|---|---|---|
| Базове шасі | Т-90 / Т-72 | Т-72Б / Т-72М |
| Екіпаж | 5 осіб | 3 особи |
| Гранатомети | 2 × АГ-17Д | відсутні |
| Маса | 48 т | близько 44 т |
| Основне призначення | повна підтримка в місті | експорт і конверсія Т-72 |
Дані узагальнені за матеріалами wikipedia.org та armyrecognition.com.
БМПТ-72 простіша в обслуговуванні й дешевша в переобладнанні, тому саме її пропонували на експорт. Третій варіант на базі «Армата» поки залишається в проєктах: можливі 57-мм гармати і ще вищий рівень автоматизації.
Бойове застосування та оператори
Перші реальні бойові епізоди відбулися в Сирії 2017 року проти бойовиків ІДІЛ. Машини показали здатність швидко «зачищати» будівлі щільним вогнем. У травні 2022-го БМПТ з’явилися під Сєвєродонецьком. За відкритими даними, у російських військах на різних етапах перебувало близько десяти одиниць. Документовані втрати невеликі: одна машина знищена артилерією під Кремінною в лютому 2023-го, ще кілька пошкоджені дронами в 2023–2024 роках.
Основні оператори — Росія (поставки тривають, у тому числі з посиленим захистом від дронів станом на кінець 2025-го), Казахстан (10 машин 2011–2013 років) і Алжир (контракт на сотні одиниць, поставлено щонайменше 13). Масове виробництво так і не розгорнули: за оцінками на кінець 2023-го збудовано близько 33 машин. У 2025–2026 роках російське Міноборони збільшило замовлення, проте обсяги залишаються скромними порівняно з танками.
Сильні й слабкі сторони в сучасних умовах
Серед беззаперечних плюсів — універсальність озброєння, високий кут підйому гармат і майже круговий захист від піхотних засобів. Машина може супроводжувати танки, знищуючи загрози ще до того, як вони встигнуть вистрілити. У міській забудові її вогонь створює справжню «стіну» снарядів і гранат.
Водночас обмежена кількість ракет (лише чотири), залежність від логістики 30-мм боєприпасів і висока вартість стримують масове застосування. У відкритому полі БМПТ Термінатор програє спеціалізованим засобам ППО і далекобійній артилерії. Досвід України показав, що навіть така захищена техніка вразлива до сучасних FPV-дронів і коригованих боєприпасів, якщо не працює в складі добре організованої групи.
За моїм досвідом аналізу відкритих матеріалів останніх років, найбільший ефект машина дає саме в тісній взаємодії з танками і піхотою, коли її використовують не як «супертанк», а як високомобільну вогневу точку підтримки. У такому режимі вона здатна кардинально змінити динаміку бою в забудові.
Подальший розвиток, ймовірно, піде шляхом посилення захисту від дронів, інтеграції нових систем управління і, можливо, появи безпілотних версій на базі «Армата». Поки що БМПТ Термінатор залишається рідкісним, але вкрай цікавим прикладом того, як військові інженери намагаються закрити класичну слабкість танків у ближньому бою.
About the Author
