БТР-90, відомий також як «Росток» або ГАЗ-5923, — це російський восьмиколісний плаваючий бронетранспортер, створений наприкінці XX століття як спроба поєднати високу рухливість колісної платформи з вогневою міццю, близькою до бойових машин піхоти. Машина отримала посилену броню, башту з 30-мм автоматичною гарматою, автоматичний гранатомет та протитанкові ракети, а також унікальну для свого класу бортову інформаційно-управляючу систему. Попри офіційне прийняття на озброєння у 2008 році та випуск невеликої партії, серійне виробництво так і не розгорнулося — армія обрала дешевший шлях модернізації наявного парку. Сьогодні поодинокі екземпляри зрідка з’являються на фронтах, нагадуючи про амбіції конструкторів, які випередили економічні реалії.
Цей бронетранспортер важить близько 22 тонн, здатен розвивати швидкість понад 100 км/год на шосе, плавати зі швидкістю до 12 км/год і навіть виконувати розвороти з мінімальним радіусом завдяки реверсивній гідромеханічній трансмісії. Екіпаж з трьох осіб та семеро десантників отримали кращий захист, ніж у БТР-80, зокрема V-подібне днище проти мін та можливість вести вогонь з амбразур під захистом броні. Для початківців це насамперед універсальна бойова машина, що возить піхоту та підтримує її вогнем; для просунутих читачів — цікавий приклад інженерних компромісів між масою, вартістю та бойовою ефективністю в епоху після розпаду СРСР.
У конструкції БТР-90 втілено баланс між колісною швидкістю та здатністю долати водні перешкоди без підготовки, що робить його цікавим об’єктом для вивчення еволюції легкої бронетехніки. Далі розглянемо історію, технічні деталі, озброєння та причини, чому проєкт залишився нішевим.
Історія розробки та випробувань БТР-90
Роботи над новим бронетранспортером почалися на рубежі 1990-х на базі Горьківського автозаводу та Арзамаського машинобудівного заводу. Конструктори прагнули створити машину, яка б перевершила БТР-80 за захистом, озброєнням та внутрішнім об’ємом, зберігаючи при цьому високу мобільність колісної платформи. Перший прототип зібрали у 1994 році — тоді ж машину вперше показали публіці.
Державні випробування тривали майже десять років і завершилися лише у 2004-му. У 2008 році наказом міністра оборони РФ № 324 БТР-90 офіційно прийняли на озброєння. Планували розгорнути серійне виробництво на Арзамаському заводі з 2011 року, однак цього не сталося. Замість масових закупівель армія обрала модернізацію БТР-80 до рівня БТР-82А — дешевшу та швидшу в реалізації. Загальна кількість побудованих машин, включаючи прототипи та установчу партію 2007–2010 років, за різними оцінками коливається від кількох десятків до близько 150 одиниць.
Технічні характеристики БТР-90
БТР-90 суттєво більший і важчий за попередників. Бойова маса сягає 20,9–22 тонн залежно від комплектації. Довжина корпусу — 7,64–8,2 м, ширина — 3,1–3,2 м, висота — близько 3 м, кліренс — 510 мм. Така маса стала наслідком посиленого бронювання та додаткового обладнання, що ускладнило повітряне транспортування порівняно з легшими БТР-80/82.
| Параметр | Значення | Примітки |
|---|---|---|
| Бойова маса | 20,9–22 т | Залежно від комплектації та додаткового бронювання |
| Екіпаж + десант | 3 + 7 осіб | Десант висаджується через бортові двері |
| Двигун | ЯМЗ 2В-06-2С, 510 к.с. | 6-циліндровий дизель з турбонаддувом, багатопаливний |
| Максимальна швидкість | понад 100 км/год (шосе) / 9–12 км/год (на плаву) | Два водометні рушії для руху на воді |
| Запас ходу | 600–800 км | Залежно від умов руху |
| Трансмісія | Автоматична гідромеханічна реверсивна | Дозволяє різні швидкості бортів, радіус розвороту ~6 м |
| Підвіска | Незалежна торсіонна з гідроамортизаторами | Покращена прохідність та комфорт порівняно з залежною |
Особливою рисою стала перша в радянській/російській практиці бронетранспортерів бортова інформаційно-управляюча система (БІУС), яка автоматизувала контроль двигуна, трансмісії та інших агрегатів, зменшуючи навантаження на екіпаж.
Озброєння та вогнева міць
Базова версія БТР-90 «Росток» отримала башту, дуже схожу на ту, що стоїть на БМП-2. Головний калібр — 30-мм автоматична гармата 2А42 з двострічковим живленням (боєкомплект 500 снарядів). Вона здатна вести вогонь як по легкоброньованій техніці та укриттях, так і по низьколітаючим цілям. Спарений 7,62-мм кулемет ПКТ має запас 2000 патронів.
На даху башти або в кормовій частині встановлено 30-мм автоматичний гранатомет АГС-17 (або АГС-30М у пізніших варіантах) з боєкомплектом 400 гранат — ефективний засіб проти піхоти в окопах та легких укриттях на відстані до 1700 м. Протитанкове озброєння представлене комплексом 9К111-1М «Конкурс-М» з чотирма ракетами (дальність до 4 км).
Гармата стабілізована у двох площинах, що дозволяє вести прицільний вогонь у русі по пересіченій місцевості. Прицільні прилади — комбіновані денні/нічні (БПК-3-42 у навідника). Базова комплектація не мала штатного тепловізора, що обмежувало можливості вночі та в умовах поганої видимості порівняно з пізнішими модернізаціями.
Захист та живучість екіпажу
Бронювання БТР-90 помітно посилили відносно БТР-80. Лобова проєкція витримує влучання 14,5-мм куль, борти захищають від великокаліберних кулеметів та уламків. V-подібне днище покращує протимінний захист. Додатково можливе встановлення модулів динамічного захисту (ERA).
Екіпаж та десант мають у своєму розпорядженні амбразури для ведення вогню з особистої зброї, не виходячи з машини. Автоматична система пожежогасіння, колективний захист від зброї масового ураження та система постановки димових завіс (6 гранатометів) підвищують шанси на виживання в бойових умовах. Централізована система підкачки шин дозволяє продовжувати рух навіть при пошкодженні кількох коліс.
Рухливість, підвіска та амфібійні можливості
Незалежна торсіонна підвіска з телескопічними гідроамортизаторами забезпечує кращий комфорт та прохідність, ніж жорсткіша конструкція попередників. Гідромеханічна реверсивна трансмісія — одна з найцікавіших особливостей. Вона дозволяє задавати різні швидкості лівому та правому борту, завдяки чому радіус розвороту зменшується до 6 метрів (з використанням передніх коліс). Це наближає маневреність колісної машини до гусеничної.
Повний привід 8×8, потужний двигун 510 к.с. (питома потужність близько 23 к.с./т) та централізована система регулювання тиску в шинах дають високу середню швидкість по пересіченій місцевості — до 50 км/год. Амфібійність реалізована без попередньої підготовки: два водометні рушії забезпечують швидкість на воді 9–12 км/год. Є система відкачування води у разі пошкодження корпусу на плаву.
Варіанти та можливі модернізації
Окрім базового «Ростка» існували експериментальні версії. БТР-90 «Бережок» отримав однойменний бойовий модуль з покращеною системою управління вогнем, тепловізором та протитанковим комплексом «Корнет» замість «Конкурсу». БТР-90М оснащувався модулем «Бахча-У» з 100-мм гарматою-пусковою установкою 2А70 (боєприпаси та ПТУР «Басня»/«Аркан» до 5500 м) та 30-мм гарматою 2А72 — по суті, важке озброєння рівня БМП-3.
Ці варіанти демонстрували потенціал платформи, однак жоден не пішов у серію. Розглядалися також проєкти медичної машини «Сухожиліє» та самохідної артилерійської установки на шасі БТР-90, але всі вони залишилися на папері або в одиничних екземплярах.
Бойове застосування та сучасний статус
Основним оператором БТР-90 стали внутрішні війська / Росгвардія. У 2023 році під час бойових дій в Україні зафіксували використання цих машин — зокрема, біля Авдіївки. Російське командування перекидало поодинокі екземпляри з баз зберігання та дослідних інститутів як тимчасове рішення на тлі значних втрат сучасної техніки. Деякі машини були втрачені або покинуті. Станом на 2026 рік БТР-90 залишається нішевою машиною обмеженої кількості, що зрідка з’являється в зонах конфліктів.
Чому БТР-90 не став масовим
Головні причини — економічні та концептуальні. Машина вийшла важчою та дорожчою за БТР-82А (орієнтовно 500 тис. доларів проти 350–400 тис.). Повітряне десантування ускладнювалося через масу. Армія віддала перевагу дешевшій модернізації наявного парку БТР-80 та паралельній розробці нової платформи «Бумеранг». До 2015 року програму БТР-90 фактично згорнули.
Для просунутого читача цікаво порівняти: БТР-82А отримав кращу башту з тепловізором та стабілізацією за менші гроші, а «Бумеранг» мав стати принципово новим поколінням з кращим захистом та модульністю. БТР-90 опинився між двома стільцями — занадто дорогим для масовки та недостатньо революційним для нової доктрини.
Ця машина залишається свідченням того, як технічні рішення високого рівня іноді поступаються простоті, вартості та наявності налагодженого виробництва. Її інженерні знахідки — незалежна підвіска, реверсивна трансмісія, БІУС — не зникли марно і частково вплинули на подальші розробки колісної бронетехніки.
About the Author
