Девички полигон — це не просто клаптик землі з гарматами, а справжнє серце підготовки «богів війни» Збройних Сил України. Тут, під Києвом, десятиліттями лунає грім артилерійських залпів, а солдати відточують майстерність, яка рятує життя на передовій. Полігон поблизу села Дівички Бориспільського району став синонімом надійності та професіоналізму для тисяч артилеристів — від новачків до ветеранів.
Сьогодні, коли повномасштабна війна вимагає точності кожного пострілу, Девички полигон продовжує працювати на повну. Він поєднує радянську спадщину з сучасними технологіями навчання, повертає державі втрачені гектари і стає місцем, де народжуються найкращі артилерійські підрозділи країни. Для початківців це перший крок у світ точної стрільби, для просунутих — майданчик, де перевіряють межі можливого.
Від історичних передислокацій до сучасних змагань і відновлення земель — історія полігону повна поворотів, які роблять його унікальним. Тут не тільки стріляють, а й будують майбутнє артилерії ЗСУ, вирішують соціальні питання військових сімей і навіть борються з природними викликами, як-от пожежі в сухих лісах.
Історія Девички полигон: від радянських коренів до української незалежності
Коріння Девички полигон сягає глибоко в радянську епоху. У 1990 році з Потсдама, що в колишній НДР, сюди передислокували 281-шу навчальну самохідну артилерійську бригаду. Тоді це була частина Київського військового округу, і місце обрали не випадково — просторі поля, ліси та віддаленість від густонаселених зон ідеально підходили для бойових стрільб.
У 1998-му бригаду переформували в 6-й навчальний центр, а з 2003-го — в 6-й навчальний артилерійський полк. Полк входив до 169-го навчального центру Сухопутних військ і готував спеціалістів наземної артилерії. Солдати тут освоювали все: від прицільної стрільби гаубицями Д-20 до координації вогню цілих дивізіонів. Після 2015-го полк припинив існування в попередньому форматі, але полігон не зник — навпаки, став основою для нового міжвидового центру підготовки підрозділів ракетних військ і артилерії.
Цей перехід не був простим. У 2013-му частина земель опинилася в руках іншої державної структури через законодавчі колізії. Розвиток інфраструктури загальмувався, але в 2021-му Міністерство оборони відновило права на 7,7 тисячі гектарів. Це рішення відкрило нову сторінку: артилеристи сухопутних військ, десантно-штурмових і морської піхоти отримали повноцінний майданчик для тренувань. Кожен етап історії полігону — це не сухі дати, а живі історії людей, які робили його потужним.
Розташування та інфраструктура: чому саме Дівички
Село Дівички лежить у Бориспільському районі Київської області, за кілька десятків кілометрів від столиці. Полігон оточує військове містечко з населенням понад 2000 осіб — тут живуть військові з родинами, є житлові будинки, казарми та навчальні класи. Близькість до Дніпра додає зручності: логістика боєприпасів і техніки працює як годинник.
Інфраструктура вражає масштабом. Полігон дозволяє вести стрільби з усіх артилерійських систем, крім «Точки-У». Тут є рухомі мішені на рейках, самохідні установки для підйому цілей, спеціальні окопи та командні пункти. У 2017–2019 роках активно будували: розчищали території, прокладали колії для мішеней до 800–1000 метрів, закуповували сучасне обладнання. Зараз тут проводять не тільки стрільби, а й тактичну, спеціальну, індивідуальну та фізичну підготовку.
Житлове питання завжди було болючим. У 2019-му планували завершити будівництво п’яти житлових модулів на 30 мільйонів гривень — для сімей артилеристів. Багато пенсіонерів досі мешкають у містечку, а молодь отримує шанс на стабільність. Полігон — це не ізольована зона, а живий організм, де техніка, люди і природа існують в одному ритмі.
Роль Девички полигон у підготовці артилеристів ЗСУ
Артилерія — це хребет сучасної війни, і Девички полигон робить її непереможною. Тут навчаються батареї та дивізіони: від новачків, які вперше беруть у руки приціл, до досвідчених командирів, які відпрацьовують координацію з авіацією та піхотою. Навчання триває етапами — два місяці «реабілітації» після ротації, потім колективна підготовка, стрільби батареї і тактичні навчання.
Полігон став майданчиком для головних змагань року. У серпні 2021-го тут стартував конкурс на найкращий артилерійський підрозділ: самохідні гаубиці, причіпні системи, протитанкові комплекси. Участь брали представники чотирьох бригад, а спостерігали іноземні партнери з США та Канади. Такі заходи не просто спортивні — вони відточують навички, які рятують життя в реальному бою.
Під час повномасштабного вторгнення роль полігону зросла. Два дивізіони однієї з бригад проходили тут підготовку ще до 2022-го, що дозволило швидко адаптуватися. Сьогодні тут тренують не тільки стрільбу, а й управління вогнем у складних умовах — дрони, РЕБ, нічні операції. Для початківців це школа точності, для просунутих — лабораторія інновацій.
Значні події та виклики: пожежі, вибухи і відновлення
Девички полигон знав і драматичні моменти. У 2017-му під час тактичних навчань міна влучила в окоп — військова прокуратура відкрила справу, але трагедія підкреслила важливість безпеки. У 2020-му пожежі стали справжнім випробуванням: у квітні та вересні горіли ліси на території полігону. Вогонь гасили 120–250 військових, авіація, ДСНС і лісники. Площа горіння сягала десятків гектарів, але завдяки злагодженим діям вдалося уникнути більших втрат.
Ці інциденти не зупинили роботу. Навпаки, вони стимулювали модернізацію: посилення пожежної безпеки, розчищення територій. Полігон став прикладом стійкості — навіть у складні часи він продовжував готувати воїнів.
- 1990 рік — передислокація бригади з Німеччини, початок історії в Дівичках.
- 2013–2021 роки — земельні спори, відновлення прав МОУ на 7,7 тис. га.
- 2017 рік — інцидент з міною під час навчань.
- 2020 рік — дві масштабні пожежі, оперативне гасіння.
- 2021 рік — старт конкурсів на найкращий підрозділ.
Кожна подія — це урок. Полігон вчить не тільки стріляти, а й долати кризи.
| Період | Ключова подія | Наслідки |
|---|---|---|
| 1990–2003 | Передислокація та реорганізація | Створення навчального центру |
| 2013–2021 | Земельні спори | Повернення 7,7 тис. га |
| 2020 | Пожежі | Посилення безпеки |
| 2021–2026 | Змагання та навчання | Підвищення боєздатності ЗСУ |
Дані з відкритих джерел Міністерства оборони та ArmyInform.
Сучасний стан Девички полигон у 2026 році
На початку 2026-го Девички полигон — це динамічний центр, де поєднуються традиції і новітні підходи. Тут регулярно проводять бойові стрільби, міжнародні спостереження та внутрішні конкурси. Полігон підтримує готовність підрозділів до реальних операцій, особливо в умовах дронів і високоточної зброї.
Міжвидовий центр продовжує розвиватися: нові модулі для проживання, оновлені мішені, інтеграція з цифровими системами управління вогнем. Військові родини відчувають підтримку — від житла до соціальних програм. Полігон став частиною ширшої системи підготовки, яка робить українську артилерію однією з найефективніших у Європі.
Екологічний аспект теж важливий. Лісні масиви навколо — частина державного фонду, і після пожеж 2020-го запровадили жорсткіші правила. Місцеві мешканці бачать у полігоні не загрозу, а шанс на розвиток: робочі місця, інфраструктура, захист від зовнішніх ризиків.
Вплив на місцеву громаду та майбутнє
Село Дівички живе в ритмі полігону. Військове містечко — це не тільки гармати, а й школи, магазини, повсякденне життя сімей. Деякі мешканці згадують, як раніше вивозили пісок чи ліс, але зараз акцент на прозорості. Командування працює над довірою: відкриті дні, підтримка громади.
Майбутнє Девички полигон — у розширенні можливостей. Плани включають ще сучасніші тренажери, співпрацю з союзниками та адаптацію під нові загрози. Для початківців це двері в професію, для просунутих — місце, де народжуються тактичні революції. Полігон продовжує писати історію, де кожен залп — це крок до перемоги.
Тут, серед київських полів, артилерія ЗСУ набирає сили. І поки лунає канонада, Девички полигон залишається надійним тилом, який робить фронт сильнішим.
About the Author
