Дмитро Герега — це ім’я, яке асоціюється з надійністю, інженерною точністю та непохитною відданістю справі захисту України. Генерал-майор, командувач Сил підтримки Збройних Сил України, він пройшов шлях від звичайного взводного командира до ключової фігури в сучасній обороні країни. Його кар’єра — це не просто послужний список, а історія людини, яка розуміє війну зсередини, знає ціну кожного метра укріпленої землі та кожного життя, збереженого завдяки грамотним інженерним рішенням.
Народжений на Буковині в 1971 році, Герега поєднує глибокі корені з професійною майстерністю інженера. Під його керівництвом Сили підтримки перетворилися на потужний інструмент, що забезпечує успіх операцій ЗСУ — від стрімких контрнаступів до щоденної кропіткої роботи з фортифікацій та розмінування. Він не просто виконує накази, а створює умови, за яких піхота, артилерія та інші підрозділи працюють ефективніше, а ворог стикається з несподіваними перешкодами на кожному кроці.
Його стиль лідерства — це поєднання холодного розрахунку з теплою турботою про підлеглих. Герега регулярно відвідує передові позиції, нагороджує героїв-саперів і особисто перевіряє, як працюють антидронові екрани чи нові фортифікаційні споруди. У світі, де війна стала високотехнологічною, він залишається тим, хто робить невидимий фронт інженерної підтримки реальною силою, що рятує тисячі життів.
Корені на Буковині: як формувався майбутній воєначальник
Дмитро Михайлович Герега народився 1971 року в Хотинському районі Чернівецької області. Буковинські пагорби, густі ліси та сильні традиції української землі заклали в нього стійкість і любов до рідної землі. Ці місця завжди виховували людей з твердим характером — тих, хто вміє працювати руками, думати головою і стояти за своє. Саме тут, серед природної краси та історичних спогадів про боротьбу предків, починалося формування майбутнього генерала.
Сім’я Гереги — типова українська: одружений, має двох дітей. Але військова служба стала покликанням, яке визначило все життя. Він не шукав легких шляхів, а обрав професію, де від кожної деталі залежить доля операції. Ця рання закалка допомогла йому згодом витримувати тиск сучасної війни, де інженерні рішення вирішують більше, ніж іноді здається.
Буковина подарувала йому не тільки коріння, а й розуміння важливості колективу. Тут люди звикли працювати разом — будувати, захищати, підтримувати. Ці якості Герега проніс через усю кар’єру, перетворивши їх на стиль командування, де кожен сапер відчуває себе частиною великої машини, яка працює безвідмовно.
Освіта та перші кроки в армії: фундамент інженерної майстерності
У 1993 році Дмитро Герега закінчив Кам’янець-Подільське вище військово-інженерне командне училище. Це був не просто диплом — це фундамент, на якому виросла вся подальша кар’єра. Військова інженерія вимагала поєднання теорії з практикою: розрахунки, креслення, розуміння ґрунтів, води, перешкод. Герега опанував усе це досконало, бо знав — у бою помилка коштує дорого.
Пізніше, у 2020 році, він здобув освіту оперативно-стратегічного рівня в Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського. Це був уже рівень генеральського мислення: планування великих операцій, координація з іншими родами військ, розуміння сучасних загроз. Така освіта дозволила йому бачити картину ширше — не лише як сапер, а як стратег, який забезпечує перемогу на рівні всього фронту.
Початок служби — командир взводу, потім інженерно-саперної роти, начальник штабу, заступник командира батальйону. Кожна посада загартовувала характер. У 2007–2008 роках він уже командував 12-м інженерним полком оперативного командування «Північ». Потім — посади в Житомирі та Чернігові: начальник відділу оперативного забезпечення 8-го армійського корпусу, начальник управління Сил підтримки оперативного командування «Північ». Кожний крок додавав досвіду, який став у нагоді під час повномасштабного вторгнення.
З 2014 року на передовій: досвід АТО та Об’єднаних сил
З початком російської агресії в 2014 році Дмитро Герега опинився там, де найважче — в зоні антитерористичної операції. Як інженер він забезпечував підрозділи 8-го армійського корпусу: будував укріплення, проробляв проходи в мінних полях, організовував переправу через річки. Це була кропітка, небезпечна робота, де кожен день міг стати останнім, але саме вона формувала розуміння реальної війни.
Операція Об’єднаних сил на Донбасі стала для нього школою сучасних викликів. Ворог активно використовував міни, дрони, артилерійські удари. Герега та його підлеглі вчилися протидіяти цьому — швидко, ефективно, з мінімальними втратами. Саме тоді він зрозумів: інженерна підтримка — це не тилова справа, а передова лінія, яка визначає, чи зможе піхота просунутися вперед.
Його внесок у ті роки важко переоцінити. Сапери під керівництвом Гереги рятували життя, відкриваючи шлях техніці та воїнам. Цей досвід став основою для подальшого зростання — адже в сучасній війні без надійних фортифікацій і розмінування неможливо говорити про успіх.
Сили підтримки ЗСУ: п’ять компонентів під єдиним командуванням
Сили підтримки — це окремий рід військ, який об’єднує п’ять ключових компонентів. Під керівництвом Дмитра Гереги вони працюють як єдиний механізм, забезпечуючи ЗСУ всім необхідним для ефективних дій. Це не просто допоміжні підрозділи — це невидимий щит, який захищає армію від несподіванок.
Ось як виглядає структура:
| Компонент | Основні завдання | Роль у сучасній війні |
|---|---|---|
| Інженерні війська | Фортифікація, розмінування, маскування, переправлення | Будують опорні пункти, рятують життя піхоти під обстрілами |
| Війська РХБ захисту | Протидія хімічним, біологічним, радіаційним загрозам | Знижують ефективність ворожих засобів ураження |
| Геопросторова підтримка | Топографічні дані, аналіз місцевості | Допомагають планувати операції з максимальною точністю |
| Гідрометеорологічна служба | Прогнози погоди для авіації, артилерії | Забезпечують точність ударів і безпеку десантних операцій |
| Кінологічна служба | Пошук мін, охорона об’єктів | Виявляють вибухівку там, де техніка безсила |
Джерело даних: офіційний сайт Міністерства оборони України. Кожен компонент працює синхронно, і саме завдяки такому підходу Сили підтримки стали незамінними.
Інженерні війська, як основна складова, щодня ризикують під обстрілами. Вони будують, копають, маскують — і все це для того, щоб піхота мала шанс вижити. РХБ-захист протидіє сучасним загрозам, геопросторова підтримка дає точні карти, метеослужба рахує вітер і дощ, а кінологи з собаками знаходять небезпеку, яку не бачить жоден прилад.
Призначення на вершину: 2021–2024 роки та повернення
9 серпня 2021 року Дмитра Герегу призначили командувачем Сил підтримки. Це був логічний крок — людина з величезним інженерним досвідом очолила рід військ, який саме потребував сильного лідера. Під його керівництвом почалася масштабна робота з укріплення оборони.
У березні 2024 року відбулося звільнення, але вже 9 травня того ж року Президент України Володимир Зеленський повернув Герегу на посаду. Таке рішення підкреслило довіру до його професійності. За цей час він не втратив зв’язку з військом і продовжив роботу ще ефективніше.
Його стиль — постійна присутність на передовій. Герега їздить на Покровський напрямок, спілкується з саперами 23-го інженерно-позиційного полку, 808-ї Дністровської бригади, 47-ї інженерної бригади. Він нагороджує за мужність, перевіряє фортифікації та антидронові екрани. Це не формальність — це реальна підтримка тих, хто працює в найгарячіших точках.
Внесок у перемогу: фортифікації, контрнаступи та розмінування
Під керівництвом Гереги інженерні війська побудували тисячі опорних пунктів. За 2022–2023 роки — близько тисячі, а з початку 2024-го — ще кілька тисяч. Кожна споруда — це наука: дерево для ходів сполучення (легко замінити, менше уламків), бетон для бункерів. Все це рятує життя піхотинців.
Операції зі звільнення Херсонщини та Харківщини стали яскравим прикладом. Стрімкі дії військ були можливі саме завдяки інженерній підтримці — проходам у мінних полях, переправам, маскуванню. Герега завжди підкреслює: «Наша робота не лише відкриває шлях піхоті та техніці, а й рятує життя».
Розмінування — ще одна критична сфера. Сапери щодня очищають території, відновлюють дороги, допомагають цивільним. Більше 42 тисяч вибухонебезпечних предметів знищено — і це лише частина роботи. Герега особисто контролює процес, бо знає: кожна очищена гектар — це крок до мирного життя.
В умовах дронової війни його підрозділи встановлюють сучасні протидронові екрани. Це секретна, але життєво важлива робота. Під обстрілами землерийні машини працюють, а інженери ризикують, щоб ворог не міг легко знищити укріплення.
Сучасні виклики та стиль лідерства Гереги
У 2025–2026 роках Дмитро Герега продовжує активну діяльність. Він відвідує фронт, нагороджує кращих воїнів, перевіряє хід будівництва оборонних рубежів. Його слова про героїзм саперів надихають: їхня робота — це щоденний подвиг, який часто залишається за кадром.
Генерал-майор (з 2023 року) має солідний список нагород. Орден Богдана Хмельницького III ступеня (2024) — за особисту мужність. Медаль «За військову службу Україні», «Захиснику Вітчизни», нагрудні знаки «За військову доблесть» та інші. Кожна нагорода — визнання внеску в оборону.
Його лідерство — це приклад для молодих офіцерів. Герега показує, що навіть у найскладніших умовах можна знайти рішення, яке врятує життя. Він не боїться говорити правду про ризики, але завжди додає оптимізму: «Наша праця зробить потік пакетів на Росію безкінечним».
Для початківців у військовій справі Герега — приклад, як інженерія стає мистецтвом війни. Для просунутих — стратег, який розуміє, що перемога будується не лише на полі бою, а й під землею, в розрахунках і в серцях воїнів.
Дмитро Герега продовжує працювати так, ніби війна тільки починається. Його Сили підтримки — це надійний фундамент, на якому стоїть вся українська армія. Кожного дня, коли сапери копають, розміновують чи будують, вони знають: за їхніми спинами — командир, який розуміє їхню справу краще за всіх.
About the Author
