Максимальна дальність ураження GLSDB становить 150 кілометрів. Ця цифра підтверджена офіційними даними Boeing і Saab та перевірена в реальних умовах. Боєприпас здатен вражати цілі на відстані до 70 км у напрямку, протилежному до пуску, що відкриває унікальні можливості атаки з тилу.
Саме ця дальність у поєднанні з точністю близько одного метра зробила систему одним із ключових інструментів далекобійної артилерії. На відміну від класичних ракет, GLSDB поєднує ракетний розгін і планування, що дозволяє обходити рельєф і працювати під будь-якими кутами.
У 2026 році ця можливість залишається актуальною: оновлені версії з посиленим захистом від радіоелектронної боротьби продовжують використовуватися для ураження логістики, командних пунктів і укріплень на значній глибині.
Як саме GLSDB досягає дальності 150 км
Основою системи є бомба малого діаметра GBU-39, яку спочатку створювали для авіації. Її оснастили ракетним двигуном від застарілої ракети M26. Після старту двигун розганяє боєприпас до висоти, після чого від’єднується. Далі бомба розкриває крила і планує до цілі, використовуючи інерціальну навігацію з підтримкою GPS.
Такий підхід дозволяє значно збільшити дальність порівняно з балістичними ракетами. За даними виробників, максимальна дальність сягає близько 150 км, а при атаці під кутом або з бокового напрямку — приблизно 115 км. У тил можна дістати до 70 км. Під час випробувань 2019 року в Норвегії боєприпас успішно вразив точку на відстані 130 км у відкритому морі, і телеметрія показала, що запас дальності був ще більшим.
Практичний приклад: у бойових умовах на сході України розрахунки HIMARS могли з позицій за 100–120 км діставати об’єкти, які раніше були недосяжні для стандартних GMLRS. Це змушувало противника відтягувати склади боєприпасів і командні пункти далі. Типова помилка на початковому етапі застосування полягала в недооцінці впливу сильного зустрічного вітру, який міг скорочувати дальність на кілька кілометрів. Саме тому оператори навчилися закладати додатковий запас у розрахунках.
У 2026 році оновлені партії мають покращені алгоритми компенсації погодних умов і перешкод. За моїм досвідом аналізу відкритих даних, саме поєднання розгону і планування дає системі гнучкість, якої немає більшість класичних реактивних систем.
• Максимальна дальність: ~150 км
• Дальність у тил: до 70 км
• Точність: близько 1 м CEP
• Вага бойової частини: близько 93 кг
• Вартість одиниці: орієнтовно 40–57 тис. доларів
Конструкція і технічні особливості, що впливають на дальність
Боєприпас у зібраному вигляді важить близько 270 кг, довжина становить приблизно 3,9 м. Сама бомба GBU-39 має довжину 1,8 м і вагу близько 130 кг. Крила розкриваються після відділення двигуна, забезпечуючи розмах 1,61 м. Наведення здійснюється комбінацією інерціальної системи та GPS з модулем захисту від перешкод.
Бойова частина пробиває понад 90 см армованого бетону. Запобіжник програмується на миттєвий підрив, затримку або підрив у повітрі. Це дозволяє атакувати як відкриті цілі, так і укриття. Приклад з практики: під час випробувань 2017 року система вразила рухому морську ціль на відстані близько 100 км з використанням лазерного наведення.
Підводні камені конструкції проявляються в умовах інтенсивного радіоелектронного протиборства. Ранні партії, поставлені в 2024 році, іноді втрачали точність через глушіння. У 2025–2026 роках з’явилися версії з посиленими з’єднаннями і оновленими алгоритмами, що краще тримають курс. Якщо порівняти з чистою балістичною ракетою, GLSDB менш передбачувана на радарах завдяки можливості змінювати траєкторію.
У сучасних умовах 2026 року ця гнучкість дозволяє працювати з прихованих позицій, у тому числі з контейнерних пускових. Один контейнер може нести кілька боєприпасів, що спрощує логістику.
Порівняння дальності з GMLRS та ATACMS
Стандартні керовані ракети GMLRS мають максимальну дальність близько 70–85 км. GLSDB майже подвоює цей показник, дозволяючи утримувати під вогнем значно більшу територію з тих самих пускових установок HIMARS і M270. ATACMS сягає 300 км, але коштує значно дорожче і виробляється в менших обсягах.
Практичний кейс: у 2024–2025 роках українські розрахунки використовували GLSDB для ураження логістичних вузлів на лівому березі Дніпра і в глибині Донецької області, куди GMLRS уже не діставали. Це змушувало противника змінювати маршрути постачання. Альтернативний підхід — комбінувати GLSDB з дронами-розвідниками для уточнення координат у реальному часі.
Типова помилка командирів — вважати, що більша дальність автоматично означає більшу ефективність. Насправді при максимальній дальності зростає час польоту, і ціль може змінити положення. Тому найбільш результативними були пуски на 100–130 км з хорошою розвідкою. У 2026 році, коли запаси ATACMS обмежені, GLSDB залишається основним засобом середньої далекобійності.
Міф: GLSDB — це просто «покращений GMLRS».
Реальність: це гібрид ракетного розгону і плануючої бомби з можливістю атаки під будь-яким кутом, включно з тилом.
Бойове застосування і реальна дальність у 2024–2026 роках
Перші підтверджені застосування в Україні відбулися на початку 2024 року. Система відразу продемонструвала здатність діставати об’єкти, які раніше вважалися відносно безпечними. У березні 2025 року поставки відновили через дефіцит ATACMS, і нові партії мали покращений захист від глушіння.
Один із показових епізодів — удари по логістичних вузлах у районі сухопутного коридору до Криму. Дальність 150 км дозволяла контролювати значну частину цього напрямку з позицій, захищених від контрбатарейного вогню. Розрахунки відзначали, що при правильному плануванні траєкторії боєприпас міг обходити зони з сильним РЕБ.
Підводний камінь — параболічна траєкторія на початковому етапі, яку можуть засікати радари. Тому оператори почали використовувати більш складні профілі польоту. У 2026 році Saab і партнери нарощують виробництво нових ракетних двигунів, що має зняти залежність від запасів M26. Це робить систему більш стійкою в довгостроковій перспективі.
Можливість атаки з тилу і маневрування
Одна з найважливіших особливостей — здатність розвертатися і вражати цілі за спиною пускової установки. Дальність у такому режимі сягає 70 км. Це дозволяє запускати боєприпас у безпечному напрямку, а потім змінювати курс. Система може обходити пагорби і атакувати об’єкти на зворотному схилі.
Приклад: під час навчань і випробувань демонстрували ураження цілей, розташованих поза прямою видимістю. У бойових умовах це давало можливість працювати з прихованих позицій у лісах чи складках місцевості. Якщо не враховувати рельєф, можна втратити частину дальності через додаткові маневри.
У 2026 році ця здатність залишається одним із головних козирів. Коли противник очікує удар з певного напрямку, GLSDB може прилетіти зовсім з іншого. За моїм досвідом вивчення звітів, саме такі нестандартні траєкторії найчастіше призводили до успішного ураження цінних цілей.
Найбільша цінність GLSDB — не просто цифри дальності, а можливість змінювати правила геометрії поля бою. Коли система може атакувати «назад», противник змушений розтягувати оборону і розвідку на всі 360 градусів.
Виробництво, вартість і перспективи до кінця 2026 року
Вартість одного боєприпасу значно нижча за ATACMS і навіть за сучасні GMLRS. Орієнтовний діапазон — 40–57 тисяч доларів. Це дозволяє виробляти більші обсяги. Saab у партнерстві з Anduril планує випускати до 6000 нових ракетних двигунів щорічно, починаючи з 2026 року, щоб замінити старі запаси M26.
Систему можна запускати не лише з HIMARS і M270, а й з контейнерних установок і навіть з корейських Chunmoo. Це розширює коло потенційних користувачів. У 2025 році на виставці MSPO систему активно просували як рішення для країн, які вже мають сумісні пускові.
Практичний нюанс: масове виробництво залежить від наявності компонентів GBU-39. Якщо попит зростає, можливі тимчасові обмеження. Проте порівняно з більш дорогими ракетами GLSDB залишається одним із найбільш доступних варіантів далекобійного високоточного вогню.
Максимальна дальність досягається лише за оптимальних умов. Сильний вітер, інтенсивне глушіння і складний рельєф можуть суттєво зменшити ефективну відстань. Завжди потрібно закладати резерв у розрахунках.
Обмеження системи та як їх долають
Головне обмеження — залежність від GPS на фінальній ділянці, хоча інерціальна система частково компенсує втрату сигналу. Ранні версії були вразливішими до сучасних засобів РЕБ. Оновлені партії 2025–2026 років мають покращений захист.
Ще один нюанс — час польоту на максимальній дальності. Ціль може встигнути змінити положення, якщо розвідка застаріла. Тому найбільш ефективні пуски відбуваються після підтвердження координат дронами або іншими засобами. Якщо порівнювати з крилатими ракетами, GLSDB дешевша, але має меншу бойову частину.
У сучасних умовах оператори компенсують ці обмеження комбінованим застосуванням: спочатку дрони уточнюють ціль, потім йде залп кількох GLSDB з різних напрямків. Такий підхід у 2026 році демонструє високу результативність проти роззосереджених і добре захищених об’єктів.
GLSDB з дальністю 150 км — це не універсальна зброя, а спеціалізований інструмент для високоточних ударів на середню глибину. Вона найкраще працює там, де потрібна гнучкість траєкторії і відносно низька вартість пострілу. При правильному плануванні і якісній розвідці система залишається одним із найефективніших рішень у своєму класі.
About the Author
