Герань-3 — це російський реактивний безпілотник-камікадзе, створений на базі іранського Shahed-238 і запущений у серійне виробництво для ударів по Україні з 2025 року. Головна відмінність від попередніх моделей — китайський турбореактивний двигун Telefly JT80, який піднімає швидкість до 300–370 км/год і дозволяє долати до 1000 км.
Цей апарат уже став частиною масованих нічних атак, ускладнюючи роботу мобільних груп ППО та дронів-перехоплювачів. Його конструкція містить десятки іноземних компонентів, а навігація захищена системою «Комета-М12». У 2026 році Герань-3 залишається однією з найсерйозніших загроз у небі.
Як з’явилася Герань-3 і чому вона стала еволюцією «мопедів»
Історія Герань-3 починається з іранського Shahed-238, який показали у 2023 році. Росія швидко адаптувала технологію під свої виробничі потужності в Алабузі та Іжевську, зберігаючи базову схему «літаючого крила» від Герань-2, але додавши повітрозабірник і турбореактивну силову установку. Перші підтверджені застосування проти України зафіксували в червні 2025 року, коли з’явилися уламки з серійним номером серії «У».
Перехід від поршневого двигуна MD550 до Telefly JT80 був логічним кроком. Поршневі «Герань-2» летіли зі швидкістю 150–200 км/год і видавали характерний звук, який дозволяв мобільним групам готуватися заздалегідь. Реактивна версія скоротила час реакції вдвічі. У нашій практиці спостережень за атаками 2025–2026 років саме швидкість стала головним фактором, який змусив змінювати тактику перехоплення.
Типова помилка на початку — вважати, що Герань-3 повністю нова платформа. Насправді це модернізований планер Герань-2 з посиленими елементами для вищих перевантажень. Довжина корпусу залишилася близько 3,5 метра, розмах крил — 2,5–3 метри. Вага бойової частини зросла до 50 кг і більше, що робить удар відчутнішим за попередні 40–50 кг. У 2026 році виробництво вже налагоджене, і апарат регулярно з’являється в комбінованих ударах разом із крилатими ракетами.
Один із практичних нюансів — високе споживання пального. Реактивний двигун «з’їдає» запас ходу швидше, тому реальна дальність часто ближча до 800–1000 км, а не до заявлених 2500 км у ранніх оцінках. Це змушує росіян використовувати Герань-3 переважно для цілей у межах 700–900 км від лінії запуску.
Швидкість: 300–370 км/год
Операційна дальність: до 1000 км
Довжина: 3,5 м
Бойова частина: 50 кг і більше
Іноземних компонентів: 45 (близько половини — американські)
Технічні характеристики та робота двигуна
Серцем Герань-3 є китайський турбореактивний двигун Telefly JT80 з тягою близько 80 кг. Він дозволяє апарату розганятися до 300 км/год у крейсерському режимі і до 370 км/год у зонах дії ППО, РЕБ або на фінальному етапі пікірування. Двигун коштує 30–35 тисяч доларів на цивільному ринку, що суттєво піднімає загальну вартість дрона порівняно з бензиновими моделями.
Паливна система спрощена: автоматична подача і стабільне запалювання. Планер виконаний з композитних матеріалів, які забезпечують баланс міцності та маси. Максимальна злітна вага оцінюється в межах 250–380 кг. Навігація побудована на інерційній системі SADRA у поєднанні з блоком вимірювання тиску та розподілу потужності. Головний захист від глушіння — 12-елементна CRPA-антена «Комета-М12».
У практиці 2025–2026 років Герань-3 часто несе камеру та систему передачі відео, запозичені з бензинових версій серії «Ъ». Це дозволяє коригувати курс у реальному часі або працювати в режимі спостереження. Один із кейсів — використання апарата не лише для удару, а й для ретрансляції сигналу іншим дронам через mesh-модем.
Типова помилка операторів ППО на початку появи — орієнтуватися лише на акустичний детектор. Реактивний звук інший, вищий і коротший за часом, тому класичні «мопедні» алгоритми спрацьовують гірше. У 2026 році багато груп уже перейшли на комбіноване виявлення: радар + оптика + акустика.
Іноземні компоненти та залежність від імпорту
ГУР МО України детально розібрало начинку серії «У» і виявило 45 іноземних деталей. Приблизно половина — американського походження, вісім — китайські, сім — швейцарські, три — німецькі, два — британські і один — японський. Ключовий вузол — сам двигун Telefly JT80. Навігаційна система також містить західні чіпи.
Ця залежність створює вразливість.
About the Author
