Армія Сполучених Штатів станом на січень 2025 року утримує 368 пускових установок M142 HIMARS. Корпус морської піхоти традиційно експлуатує близько 47 одиниць. Разом це формує американський парк приблизно в 415 машин, тоді як загальний обсяг виробництва Lockheed Martin сягнув 750 одиниць уже в листопаді 2025 року. Значна частина випущених систем пішла на експорт союзникам і партнерам, а також на заміну переданих Україні машин.
Ці цифри постійно змінюються через нові контракти, поставки союзникам і бойові втрати в конфліктах. Виробничі потужності заводу в Кемдені, штат Арканзас, зараз дозволяють випускати до 96 пускових установок на рік, що суттєво перевищує показники початку 2020-х.
Коли вперше з’явилася інформація про те, скільки саме HIMARS стоїть на озброєнні США, багато хто очікував побачити тисячі машин. Реальність виявилася скромнішою, але набагато цікавішою. Система, яку часто називають «швидким і точним кулаком» американської артилерії, ніколи не була масовою як гаубиці чи бронетехніка. Її сила — у мобільності, точності та здатності завдавати ударів на глибину, недосяжну для класичної ствольної артилерії.
M142 HIMARS з’явився наприкінці 1990-х як полегшена версія гусеничної M270 MLRS. Конструктори поставили ракетний модуль на шасі сімейства FMTV 5-тонних вантажівок. Результат вийшов легшим, швидшим і здатним літати на C-130. Перші серійні машини надійшли до армії у 2005 році. Відтоді система пройшла через Афганістан, Ірак, Сирію, Україну і навіть брала участь у подіях 2026 року на Близькому Сході.
Скільки саме HIMARS зараз у США
Найточніша відкрита цифра стосується армії: 368 пускових установок станом на січень 2025 року. Вони розподілені між кількома бригадами польової артилерії — 17-ю, 18-ю, 41-ю, 75-ю та 210-ю, а також підрозділами Національної гвардії. Кожна батарея зазвичай має по шість машин, плюс машини підвезення боєприпасів і пункти управління вогнем.
Корпус морської піхоти тримає свій парк на рівні близько 47 одиниць. Морські піхотинці особливо цінують можливість швидко розвантажувати HIMARS з десантних кораблів і використовувати їх у складі експедиційних сил. У 2025–2026 роках ці машини регулярно з’являлися на навчаннях у Тихоокеанському регіоні та на Близькому Сході.
Загальний американський парк, отже, коливається в межах 410–420 боєздатних пускових установок. Решта з 750 вироблених машин або вже передана союзникам, або перебуває в процесі поставки, або стоїть на складах як резерв і навчальний фонд.
Виробництво і темпи поставок
Lockheed Martin у листопаді 2025 року відзначив передачу 750-ї машини. Це важлива віха. На початку 2022 року завод у Кемдені випускав лише 48 установок на рік. Після початку повномасштабної війни в Україні темп підняли спочатку до 60, а потім — до 96 машин щорічно. Розширення потужностей зайняло менше часу, ніж очікували, завдяки додатковим інвестиціям армії та іноземним замовленням.
Бюджетні документи показують, що армія США продовжує закуповувати невеликі партії для себе, а основний обсяг виробництва йде на Foreign Military Sales. Серед великих замовників останніх років — Австралія (42 машини вже отримано, ще 48 схвалено), Канада (26 одиниць, контракт 2026 року), Тайвань, країни Балтії, Польща, Румунія та інші. Кожна така угода фактично підтримує американську промислову базу і дозволяє утримувати високі темпи випуску.
| Оператор | Кількість (приблизно) | Статус на 2025–2026 |
|---|---|---|
| Армія США | 368 | Станом на січень 2025 |
| Корпус морської піхоти США | ~47 | Стабільний парк |
| Україна | 36+ | Частина втрачена в боях |
| Австралія | 42 | Повністю поставлено |
| ОАЕ | 32 | В експлуатації |
Дані таблиці зібрані на основі відкритих джерел, зокрема матеріалів en.wikipedia.org та офіційних повідомлень Lockheed Martin. Вони відображають ситуацію на кінець 2025 — початок 2026 року і можуть дещо відрізнятися через нові поставки.
Чому США не тримають тисячі HIMARS
Американська військова доктрина ніколи не передбачала масового використання ракетних систем як основної артилерії. HIMARS — це інструмент глибокого вогню. Він працює в парі з розвідкою, безпілотниками та системами цілевказання. Одна батарея з шести машин здатна за кілька хвилин випустити 36 керованих ракет GMLRS і вже через 3–5 хвилин змінити позицію. Це класичний «shoot-and-scoot».
Утримання величезного парку було б надто дорогим. Кожна пускова установка коштує кілька мільйонів доларів, а боєприпаси — ще дорожче. Тому армія підтримує відносно невеликий, але високоякісний і постійно модернізований парк. Замість збільшення кількості машин акцент роблять на нових ракетах — Precision Strike Missile (PrSM) з дальністю понад 400 км і майбутніх варіантах з ще більшою точністю.
Бойове застосування і вплив на чисельність
Передача HIMARS Україні у 2022–2025 роках стала найбільшим випробуванням для американських запасів. США передали понад три десятки машин, частина з яких була втрачена або пошкоджена. Водночас американська промисловість швидко відреагувала: нові контракти покрили як потреби союзників, так і поповнення власного парку. У 2025–2026 роках HIMARS знову з’явилися в новинах у контексті подій на Близькому Сході, де американські підрозділи використовували їх для точних ударів.
Морські піхотинці продовжують відпрацьовувати концепцію HIRAIN — швидкого розгортання пускових установок авіацією на острівні бази. Це особливо актуально для Тихоокеанського театру. Одна машина, доставлена C-130, вже через кілька годин може бути готовою до стрільби.
Майбутнє американського парку HIMARS
У 2026 році Lockheed Martin представив концепт HIMARS FLEX — варіант з двома контейнерами ракет замість одного. Це потенційно подвоює вогневу потужність однієї машини. Паралельно йде робота над інтеграцією нових боєприпасів, зокрема протиповітряних ракет PAC-3 у спеціальній конфігурації.
Армія США не планує різко збільшувати кількість пускових установок. Замість цього вона інвестує в боєприпаси, автоматизацію управління вогнем і підвищення живучості. Нові контракти на 2026–2028 роки передбачають як невеликі партії для армії та морської піхоти, так і значні обсяги для іноземних замовників. Це дозволяє утримувати виробництво на високому рівні без створення надлишкових запасів.
Для українського читача особливо цікаво, що досвід бойового застосування HIMARS в Україні безпосередньо вплинув на американські підходи. Вимоги до швидкості перезаряджання, маскування позицій і роботи в умовах сильного РЕБ тепер враховуються в модернізаційних програмах.
На сьогодні США мають достатньо HIMARS, щоб забезпечувати як власні потреби, так і підтримку ключових союзників. Цифра в районі 415 боєздатних машин виглядає скромно на тлі тисяч гаубиць, але в сучасній війні саме такі компактні, точні та мобільні системи часто визначають результат операцій на оперативній глибині. І ця історія ще далеко не закінчена — нові контракти, нові модифікації і нові театри застосування вже на горизонті.
About the Author
