«Я можу допомогти вижити»: історія медикині «Панночка»

35-річна медикиня з Дніпра Вікторія підписала трирічний контракт зі 101-ю окремою бригадою територіальної оборони Закарпаття. Побратими називають її «Панночкою».

Вона має багаторічний досвід роботи на «швидкій» і вирішила застосувати навички безпосередньо на фронті. За спокійною впевненістю жінки — роки служби в дніпровській бригаді екстреної медичної допомоги, де рішення треба ухвалювати за секунди.

Від коледжу до передової

Вікторія закінчила медичний коледж у Дніпрі та Харківський університет. Постійно підвищує кваліфікацію: бере участь в онлайн-марафонах і міжнародних конференціях. Вільно володіє англійською. Трохи знає ідиш — мову свого дитинства.

До крові й складних травм вона давно звикла. Руки працюють майже автоматично: швидко перев’язує важкі рани й накладає шви. Для неї навчання — частина професії. Помилка чи зволікання можуть коштувати життя.

Рішення піти в 101-шу бригаду вона ухвалила свідомо. Контракт порадила підписати давній друг сім’ї, який сам служить у підрозділі. За його словами, колектив став для нього родиною. Ці розповіді переконали «Панночку».

Вдома на неї чекає донька, якій незабаром виповниться 18 років. Дівчина вже обрала медицину.

«Я багато можу. Я можу допомогти вижити. Це важливо. Я хочу, щоб мої знання та досвід принесли користь хлопцям на фронті та Україні. Ми всі повинні захищати нашу землю. Якщо ми це не зробимо, то нам не буде місця», — каже Вікторія.

Не лише перев’язки

Попри виснажливу службу, «Панночка» не обмежується медициною. У вільний час готує для побратимів гарячі страви й щедрі бутерброди.

«Вони в мене і заліковані, і перегодовані», — жартує медикиня.

У бригаді вона виконує не лише професійну роботу. Підтримати словом після важкого дня, вислухати мовчазного бійця, проявити турботу — це також стало частиною її служби. Її присутність допомагає зберігати людяність у надзвичайно важких умовах.