ОУН постала як відповідь на поразку визвольних змагань 1917–1921 років і розділ українських земель між агресорами. Її ідеологія поєднала вогонь революційного духу з чітким баченням соборної держави, де нація стає найвищою цінністю. Ця система поглядів не просто теоретизувала — вона формувала бойовиків, які десятиліттями тримали фронт проти тоталітарних режимів.
Інтегральний націоналізм ОУН підкреслював органічну єдність народу, відкидання класової боротьби та пріоритет власних сил. Він надихав тисячі молодих українців на жертву заради свободи, залишаючи слід у сучасній українській ідентичності.
Ідеологія ОУН визначала націю як вічну, живу сутність, що вимагає повної відданості. Вона поєднувала вольові принципи Донцова з практичними кроками до державотворення, еволюціонуючи від радикалізму 1930-х до більш прагматичних підходів у воєнні роки.
Корені та формування ідеології в міжвоєнний період
Український націоналізм 1920-х років народжувався в середовищі розчарування. Після поразки УНР та ЗУНР молоді інтелектуали й ветерани побачили слабкість демократичних експериментів і партійних чвар. Євген Коновалець, об’єднавши УВО з студентськими групами, створив у Відні 1929 року організацію, яка мала стати єдиною силою всеукраїнського державництва.
На Першому Конгресі українські націоналісти ухвалили постанови, де нація проголошувалася абсолютною цінністю. Добро української нації стало основою й метою всіх дій. Ідеологи — Юліан Вассиян, Микола Сціборський, Володимир Мартинець — сформували “організований націоналізм”, що відкидав ліберальний індивідуалізм і марксистський інтернаціоналізм. Нація для них — не сума індивідів, а органічний цілісний організм з власною волею та долею.
Дмитро Донцов, хоч і не входив до ОУН, надав потужний філософський фундамент своєю працею “Націоналізм”. Він проповідував культ волі, творчого насильства та ініціативної меншості. Ці ідеї резонували з настроями молоді, яка бачила в пасивності попередників причину катастрофи. ОУН не копіювала європейський фашизм, але запозичувала елементи сильної влади, корпоративізму та мілітаризму, адаптуючи їх під українські реалії.
Декалог українського націоналіста, складений Степаном Ленкавським, став моральним кодексом. Його перша заповідь звучить як клятва: “Здобудеш Українську Державу або згинеш у боротьбі за Неї”. Ці десять пунктів формували характер — від безкомпромісності до готовності жертвувати всім. Вони читалися на зборах, передавалися в підпіллі й надихали цілі покоління.
Ключові принципи: нація, держава, революція
Ідеологія ОУН ставила націю понад усе. Вона — не етнічна група, а духовна спільнота з тисячолітньою традицією. Всі інші цінності підпорядковувалися її інтересам. Класова боротьба відкидалася як чужа зброя, що розколює народ. Замість цього — національна солідарність, де селянин, робітник і інтелігент працюють на спільну мету.
Майбутня держава бачилася соборною й самостійною на всіх етнічних землях. На етапі революції — національна диктатура, яка б зламала опір окупантів і закріпила новий лад. Після перемоги — представницькі органи від організованих верств суспільства. Економіка поєднувала приватну ініціативу, націоналізацію ключових галузей і кооперативи. ОУН відкидала як капіталістичну експлуатацію, так і комуністичне зрівняння.
Зовнішня політика ґрунтувалася на “опорі на власні сили”. Організація не довіряла великим державам після зради 1918–1921 років. Вона шукала тимчасових союзників, але завжди пам’ятала про головну мету — повну незалежність.
| Принцип | Опис у програмі 1929–1939 рр. | Практичне втілення |
|---|---|---|
| Національна революція | Збройне повстання проти окупантів | Підпільна боротьба, саботаж, теракти |
| Вождизм і монократизм | Сильна централізована влада | Провід з чіткою ієрархією |
| Антикомунізм і антилібералізм | Відкидання чужих ідеологій | Боротьба з УРСР і польським режимом |
| Соціальна справедливість | Захист трудящих верств | Програми для селян і робітників |
Джерела: постанови Конгресу ОУН 1929 року та документи II Великого Збору.
Розкол 1940 року та еволюція під час війни
Розбіжності між еміграційним проводом Андрія Мельника та радикальною молоддю на чолі зі Степаном Бандерою назрівали давно. Молодь вимагала активніших дій, швидшої революції. У 1940 році стався розкол на ОУН(м) і ОУН(б). Бандерівці радикалізували риторику, наголошуючи на негайній державності.
II Великий Збір ОУН(б) у Кракові 1941 року затвердив програму, яка зберігала революційний запал, але адаптувалася до реалій. Під час Другої світової війни ідеологія зазнала трансформації. Акт 30 червня 1941 року у Львові проголосив відновлення державності, але німці швидко придушили ініціативу. ОУН(б) перейшла до збройної боротьби проти всіх окупантів.
У 1943–1944 роках, особливо на III Надзвичайному Великому Зборі, відбулася демократизація. Відмовилися від крайнього вождизму, акцентували соціальні реформи, права меншин (за умови лояльності). Це зробило ідеологію привабливішою для ширших мас і УПА. Антиімперський пафос посилився: Москва бачилася вічним ворогом не лише режиму, а й російського імперіалізму як такого.
Культурний та світоглядний вимір
Ідеологія ОУН не обмежувалася політикою. Вона формувала нову людину — волюнтариста, героя, патріота. Культ лицарства, самопожертви, фізичної та духовної сили пронизував усе. Поезія Олени Теліги, проза Юрія Липи, пісні підпілля створювали емоційний фундамент. Релігійний аспект поєднував християнські цінності з національним містицизмом: Бог і нація йшли пліч-о-пліч.
Жінки в ОУН грали ключову роль — від кур’єрів до ідеологів. Організація виховувала дисципліну через “12 прикмет характеру” та “44 правила життя”. Це була ціла система, що перетворювала звичайних людей на незламних борців.
Сучасне значення та уроки для України
Ідеологія ОУН залишається живим джерелом натхнення. У часи незалежності вона допомогла зберегти дух опору. Сьогодні, коли Україна відбиває повномасштабну агресію, принципи соборності, власних сил і національної солідарності звучать особливо актуально. Багато воїнів ЗСУ відчувають зв’язок з традицією ОУН-УПА.
Вона вчить, що свобода вимагає постійної боротьби, єдності та готовності до жертв. Не сліпе копіювання минулого, а творче осмислення — ось шлях, який пропонує ця ідеологія новим поколінням. Вона нагадує: нація сильна, коли вірить у себе і діє разом.
У глибинах історії ОУН ми знаходимо не лише дати й імена, а живу силу, яка продовжує формувати обличчя України. Ця ідеологія не застигла в минулому — вона пульсує в сьогоднішніх подвигах і мріях про сильну, вільну державу.
About the Author
