Т-90М «Прорив» — це найглибша серійна модернізація російського основного бойового танка Т-90, створена в рамках дослідно-конструкторських робіт «Прорив-3». Машина отримала принципово нову зварену башту, динамічний захист «Релікт», систему управління вогнем «Калина», двигун потужністю 1130 к.с. і здатність вести ефективний вогонь керованими ракетами на відстань понад 5 км.
За масою близько 48 тонн танк залишається відносно легким порівняно з західними аналогами, зберігаючи високу рухливість і великий запас ходу. Саме ці якості разом із покращеною живучістю зробили Т-90М основною «ударною» машиною російських бронетанкових частин з 2020 року.
Станом на 2026 рік танк уже пройшов перевірку в умовах повномасштабної війни, зазнав значних втрат, але продовжує надходити до військ у великих кількостях. Його реальна бойова цінність визначається не гаслами, а поєднанням захисту, вогневої потужності та здатності екіпажу швидко адаптуватися до загроз дронів і високоточних боєприпасів.
Розробка глибокої модернізації сімейства Т-90 стартувала ще на початку 2000-х років за ініціативою Уральського конструкторського бюро транспортного машинобудування. Спочатку в рамках НДР «Прорив-2» з’явилася експортна версія Т-90СМ, яку вперше показали у 2011 році. Саме на ній відпрацьовували нову башту, систему «Калина» та покращений динамічний захист.
Повноцінна серійна машина для російської армії під індексом «Об’єкт 188М» і назвою Т-90М «Прорив-3» сформувалася до 2017–2018 років. Перші державні випробування відбулися на початку 2020-го, а вже навесні того ж року перші серійні зразки надійшли до гвардійської танкової армії Західного військового округу. Контракти з Міністерством оборони РФ підписували ще на форумі «Армія-2017», передбачаючи як нове виробництво, так і модернізацію наявних Т-90А.
Ключовим рішенням конструкторів стала повна заміна старої литої башти на нову зварену модульну конструкцію. Це дозволило збільшити внутрішній заброньований об’єм, перерозподілити боєукладку та значно підняти рівень захисту екіпажу. За моїм досвідом аналізу відкритих матеріалів, саме ця зміна стала головним «стрибком» між Т-90А та Т-90М.
До 2022 року виробництво йшло відносно повільно — кілька десятків машин на рік. Після початку повномасштабного вторгнення в Україну темпи різко зросли. Уральський вагонобудівний завод перейшов на цілодобовий режим, і за оцінками відкритих джерел до 2025–2026 років річний випуск досяг 250–300 одиниць. Частина машин — це модернізовані корпуси старих Т-90А, частина — повністю нові.
2004–2011 — НДР «Прорив-2», поява Т-90СМ
2017 — перший публічний показ Т-90М на «Армії-2017»
2020 — державні випробування та перші поставки
2021 — офіційне прийняття на озброєння
2023–2026 — масове застосування та нарощування виробництва
Важливо розуміти, що «Прорив» ніколи не був танком нового покоління на кшталт Т-14 «Армата». Це глибока еволюція класичної радянської схеми з автоматом заряджання та екіпажем із трьох осіб. Саме тому його вдалося швидко поставити на конвеєр і наростити випуск, коли потреба стала критичною.
Технічні характеристики та вогнева потужність
Бойова маса Т-90М становить близько 48 тонн. Екіпаж — три особи: командир, навідник і механік-водій. Силова установка — багатопаливний дизель В-92С2Ф потужністю 1130 кінських сил. Максимальна швидкість по шосе — до 70 км/год, по пересіченій місцевості — близько 50 км/год. Запас ходу без додаткових баків сягає 550 кілометрів.
Головне озброєння — 125-мм гладкоствольна гармата 2А46М-5 з хромованим стволом. Вона стабілізована у двох площинах і здатна вести вогонь бронебійними підкаліберними снарядами «Свинець-1/2», кумулятивними, осколково-фугасними та керованими ракетами 9М119М «Інвар» / «Рефлекс-М». Дальність ураження керованими боєприпасами перевищує 5 км, а в окремих зафіксованих випадках сягала майже 7 км.
Автомат заряджання вміщує 22 постріли, загальний боєкомплект — 40. Додатково на башті встановлено дистанційно керовану 12,7-мм установку «Корд» і спарений 7,62-мм кулемет ПКТ. Система управління вогнем «Калина» включає панорамний приціл командира з тепловізором, приціл навідника «Сосна-У» та можливість обміну даними в режимі реального часу в межах тактичної ланки.
Практичний нюанс, який часто ігнорують: низька швидкість заднього ходу (близько 5–7 км/год) залишається слабким місцем усіх танків на базі Т-72/Т-90. У сучасних умовах, коли дрони атакують з усіх напрямків, це суттєво ускладнює швидкий відхід з-під удару. Екіпажі компенсують це тактикою «вистрілив — відійшов під прикриття», але це вимагає високої підготовки.
Ще один важливий момент — тепловий вигин ствола. Нова гармата має систему обліку цього параметра, що дозволяє коригувати прицілювання без виходу з машини. У нашій практиці аналізу бойових відео це помітно підвищує точність першого пострілу на великих дистанціях.
Маса — 48 т
Потужність двигуна — 1130 к.с.
Швидкість — до 70 км/год
Дальність керованої ракети — понад 5 км
Боєкомплект гармати — 40 пострілів
Захист і живучість на полі бою
Лобова проєкція корпусу та башти прикрита комбінованою бронею і динамічним захистом «Релікт» третього покоління. «Релікт» ефективніший за попередній «Контакт-5» проти підкаліберних і кумулятивних боєприпасів. Додатково встановлюються ґратчасті екрани, «мангали» проти FPV-дронів і маскувальні покриття «Накидка».
Внутрішнє протиосколкове підбиття з кевлару зменшує ураження екіпажу вторинними осколками. Частина боєприпасів винесена в кормову нішу башти, що теоретично має знизити ймовірність «ефекту джека в коробці». Проте на практиці багато машин все одно детонують при влучанні в башту, особливо якщо влучання припадає на зону автомата заряджання.
Типова помилка при оцінці захисту — вважати Т-90М «непробивним». Відкриті дані Oryx станом на весну 2026 року фіксують понад сто підтверджених безповоротних втрат саме цієї модифікації. Основні причини — FPV-дрони, які атакують дах і корму, протитанкові керовані ракети та артилерія. Верхня півсфера залишається найслабшим місцем майже всіх сучасних танків, і «Прорив» — не виняток.
У 2025–2026 роках на нові партії почали встановлювати елементи активного захисту «Арена-М» і посилені сітки. Це реакція на досвід боїв. Проте навіть покращена машина вимагає грамотної тактики: маскування, роботи в парі з засобами РЕБ і постійного прикриття піхотою.
Бойове застосування та реальні результати
Перші Т-90М з’явилися на українському напрямку ще 2022 року. З того часу машина стала одним із символів російської бронетехніки. Російська пропаганда регулярно називала її «кращим танком світу», однак реальність виявилася складнішою.
У боях під Авдіївкою, Бахмутом, на Запоріжжі та Курщині «Прориви» використовували як для прямих атак, так і для вогневої підтримки з закритих позицій. Керовані ракети дозволяли знищувати цілі на великих дистанціях, а хороша тепловізійна оптика давала перевагу вночі. Водночас висока вартість і відносна рідкість (порівняно з Т-72Б3) змушували командування берегти ці машини.
Українські підрозділи неодноразово захоплювали справні Т-90М. Найвідоміші випадки — під час контрнаступу на Харківщині 2022 року та рейдів на Курщині 2024-го. Деякі трофеї відремонтували і поставили на озброєння ЗСУ. Це дало можливість детально вивчити конструкцію і виявити слабкі місця, зокрема в електричній системі та розташуванні боєукладки.
Станом на 2026 рік танк уже не є «екзотикою». Його застосовують масово, але з урахуванням загрози дронів. Екіпажі встановлюють додаткові екрани, використовують димові завіси та працюють у тісній взаємодії з засобами радіоелектронної боротьби. Без цього навіть найкращий захист швидко стає недостатнім.
Міф: Т-90М невразливий для сучасних ПТРК і дронів.
Реальність: Верхня півсфера і корма залишаються вразливими; підтверджені втрати перевищують сотню машин.
Міф: Це танк нового покоління, рівний «Арматі».
Реальність: Глибока модернізація класичної схеми 1970–80-х років.
Порівняння з основними західними танками
За масою Т-90М майже на 20 тонн легший за сучасні M1A2 Abrams чи Leopard 2A7. Це дає перевагу на слабких ґрунтах і при подоланні мостів. Дальність керованих ракет також вища, ніж у більшості західних танкових гармат. Система «Калина» забезпечує хороший рівень автоматизації.
Водночас західні машини мають кращий захист верхньої півсфери, потужніші двигуни (у Abrams — газотурбінний), вищу швидкість заднього ходу і, головне, інтеграцію в сучасні мережеві системи управління боєм. Abrams і Leopard також мають більший боєкомплект і зручніші умови для екіпажу.
У прямих дуелях «Прорив» може мати перевагу на середніх дистанціях завдяки керованим ракетам. Але в умовах насиченого поля бою з дронами, артилерією і мінами вирішальними стають тактика, розвідка і підтримка, а не лише паспортні характеристики.
Практичний висновок 2026 року: жоден сучасний танк не є «королем поля бою» сам по собі. Успіх залежить від комплексу — від засобів протидії БПЛА до підготовки екіпажів і логістики.
Виробництво, вартість і перспективи
За оцінками відкритих джерел, з 2022 по 2026 рік Росія виробила і модернізувала від 540 до 650 танків Т-90М. Річний темп у 2025–2026 роках наблизився до 300 одиниць. Це дозволило компенсувати значну частину втрат, хоча якість окремих машин (особливо модернізованих зі старих корпусів) викликає питання.
Орієнтовна вартість однієї машини в експортному варіанті коливається в межах 4–6 мільйонів доларів залежно від комплектації. Для порівняння, сучасний Abrams чи Leopard коштують значно дорожче. Саме відносна дешевизна і можливість масового виробництва роблять Т-90М привабливим для російської армії.
Перспективи до кінця десятиліття пов’язані з подальшим посиленням захисту від дронів, інтеграцією активних систем і можливим встановленням потужнішої гармати. Водночас конструктори вже говорять про те, що «Прорив» стане останнім масовим танком класичної схеми перед переходом до нових концепцій.
Підходить для армій, які потребують відносно дешевої, масової і рухливої машини з хорошою вогневою потужністю.
Не підходить як «срібна куля» проти сучасних засобів протитанкової боротьби без відповідної тактики і прикриття.
У підсумку Т-90М «Прорив» залишається одним із найпотужніших серійних танків російського виробництва, який довів свою спроможність працювати в умовах сучасної війни. Його сильні сторони — баланс між захистом, рухливістю і вогневою потужністю, а слабкі — вразливість верхньої півсфери та обмеження класичної компоновки. Реальна ефективність машини в 2026 році визначається вже не технічним паспортом, а тим, наскільки грамотно її застосовують на полі бою.
About the Author
