Космічні війська України стають реальністю в умовах сучасної війни, де орбіта перетворюється на стратегічний фронт. Уряд закріпив створення окремого роду військ у складі ЗСУ до 31 грудня 2025 року в програмі діяльності Кабміну. Це крок відповідає новим загрозам, зокрема російським системам на кшталт «Орєшнік», і спрямований на незалежність у розвідці, зв’язку та ранньому попередженні. Станом на 2026 рік процес триває: діє Управління космічної політики Міноборони, ведуться переговори з партнерами та плануються перші запуски власних супутників.
Ця ініціатива виростає з практичного досвіду повномасштабного вторгнення, коли супутникові дані від партнерів рятували життя та координували удари. Тепер Україна переходить від залежності до власних спроможностей — від моніторингу космічного простору до захисту критичної інфраструктури. Повноцінне розгортання може зайняти 3–5 років, але перші результати з’являться вже найближчим часом.
Історичний шлях: від радянської спадщини до сучасних викликів
Україна успадкувала потужний ракетно-космічний потенціал після розпаду СРСР. Підприємства як «Південмаш» у Дніпрі виробляли ракети-носії «Зеніт» і «Циклон», а також супутники. До 2014 року співпраця з Росією тривала, але анексія Криму та війна на Донбасі змусили переглянути пріоритети. Держава почала розвивати автономні програми через Державне космічне агентство.
Повномасштабне вторгнення 2022 року стало каталізатором. Українські сили активно використовували дані від Starlink, ICEYE та інших партнерів. Благодійний фонд Притули придбав доступ до супутника ICEYE на зібрані кошти — це став «народний супутник». У березні 2025-го Міноборони створило Управління космічної політики, яке об’єднує державні, приватні та наукові зусилля.
Центральне управління космічної підтримки в Генштабі координувало дані ще з 2024 року. Сьогодні ці структури лягають в основу майбутніх Космічних військ. Валерій Залужний підкреслював, що війна виявила критичну роль космічних технологій, і ігнорувати це — означає відставати.
Чому саме зараз: загрози з космосу та «Орєшнік»
Російські ракети на кшталт «Орєшнік» рухаються на висотах понад 100 км, у космічному просторі, де традиційна ППО досягає меж. Перехоплення на такій висоті вимагає спеціальних спроможностей — раннього виявлення запуску, моніторингу траєкторії та юридичного оформлення дій у новому домені. Саме це пояснює створення Космічних сил: легалізувати військову діяльність понад атмосферою.
Крім того, залежність від іноземних супутників несе ризики. Були випадки, коли партнери обмежували доступ до даних або Starlink працював з перебоями. Власні телекомунікаційні супутники забезпечать захищений зв’язок для командування та військ, а розвідувальні — незалежну картину поля бою.
Управління космічної політики фокусується на трьох напрямках: нормативна база, інтеграція технологій і міжнародні партнерства. Це не фантастика, а практична відповідь на реальність, де супутники ворога вже стежать за українськими позиціями.
Завдання та структура Космічних військ
Космічні війська не воюватимуть у стилі «Зоряних війн», а забезпечуватимуть перевагу на землі. Основні функції:
- Раннє попередження про ракетні та повітряні загрози.
- Супутникова розвідка та спостереження в реальному часі.
- Забезпечення захищеного зв’язку та навігації.
- Захист власних космічних активів від кібер- та фізичних загроз.
- Розвиток власних технологій — від мікросупутників до систем протидії.
Структура передбачає Командування космічних сил, підрозділи розвідки, зв’язку та технічного забезпечення. Законопроєкт №13255 пропонує закріпити їх як окремий рід військ. До кінця 2026 року планується досягти 60% операційної готовності інтегрованої системи ППО з космічним компонентом.
Ключові технології та проєкти
Україна розвиває мережу UASAT-NANO. Компанія STETMAN планує запустити тестовий супутник у жовтні 2026 року за допомогою SpaceX, а потім розгорнути угруповання зі 120 апаратів. Це забезпечить зв’язок для ЗСУ, зменшивши залежність від зовнішніх систем.
Інші ініціативи включають співпрацю з ICEYE для SAR-розвідки, участь у програмах ЄС Copernicus та розробку власних апаратів. Система DELTA вже інтегрує космічні дані для планування операцій. Акустичні системи виявлення дронів і модульні кінетичні рішення доповнюють космічний сегмент.
Порівняння з іншими країнами
| Країна | Рік створення | Ключові спроможності | Масштаб |
|---|---|---|---|
| США (Space Force) | 2019 | Глобальна розвідка, протиракетна оборона, атаки на супутники | Тисячі військових, десятки супутників |
| Росія (ВКС) | 2015 | Понад 200 супутників, гіперзвукові системи | 150 тис. персоналу в аерокосмічній сфері |
| Україна (план) | 2025 | Розвідка, зв’язок, раннє попередження | Поступове розгортання, фокус на незалежності |
Дані базуються на відкритих джерелах Міноборони та міжнародних звітах. Україна обирає прагматичний шлях — не конкурувати кількістю, а забезпечувати якість і інтеграцію з наземними силами.
Виклики та перспективи на 2026–2030 роки
Фінансування, кадровий дефіцит і технічні ризики — головні перешкоди. Однак війна прискорила інновації: приватні компанії, науковці та волонтери вже працюють над рішеннями. Міжнародна співпраця з НАТО, ЄС і США відкриває доступ до технологій.
За 3–5 років Космічні війська можуть забезпечити повноцінне угруповання супутників, системи лазерного наведення та кіберзахисту орбіти. Це не лише оборона, а й внесок у глобальну безпеку — Україна демонструє, як країна в умовах агресії стає технологічним лідером.
Кожна нова орбіта, кожен запуск — це крок до сильнішої, незалежної України. Технології, народжені в вогні війни, формують майбутнє, де космос служить миру на землі.
About the Author
