Ракета Х-47М2 «Кинджал» за офіційними заявами розганяється до 10, а за окремими повідомленнями — навіть до 12–13 Махів. Це означає швидкість понад 12 тисяч кілометрів на годину, з якою вона теоретично долає всю територію України за лічені хвилини після пуску. Саме ця цифра з 2018 року є головним аргументом кремлівської пропаганди, яка називає «Кинджал» неперехоплюваною зброєю нового покоління.
Станом на 2026 рік картина виглядає значно складнішою. Українські розрахунки зенітно-ракетного комплексу Patriot збили вже понад два десятки цих ракет, а у звіті НАТО з гіперзвукової зброї відверто ставиться під сумнів, чи «Кинджал» узагалі відповідає технічному визначенню гіперзвукової зброї. Заявлена швидкість і швидкість, яку фіксують під час реальних перехоплень, — це, судячи з бойової практики, дві різні величини.
Справжня швидкість «Кинджала» — не одне число, а крива, яка різко змінюється від моменту зльоту носія до моменту удару по цілі. І саме в тій точці траєкторії, де ця крива починає падати, українська протиповітряна оборона знаходить вікно для перехоплення.
Що таке «Кинджал» і звідки в нього така швидкість
Технічно «Кинджал» — не окрема розробка з нуля, а аеробалістична модифікація балістичної ракети «Іскандер-М» (9М723), пристосована для пуску з літака. Термін «аеробалістична» означає, що ракету не запускають із землі чи шахти: її піднімає на висоту і розганяє літак-носій, а вже потім вона летить самостійно по балістичній траєкторії до цілі. Саме цей повітряний старт і дає їй суттєву фору у швидкості порівняно з наземними комплексами.
Основним носієм слугує МіГ-31К — глибоко модифікований варіант радянського далекого перехоплювача МіГ-31, серійне виробництво якого припинили ще 1994 року. Кожен такий літак несе лише одну ракету під фюзеляжем. Перед пуском МіГ-31К набирає висоту 15–18 кілометрів і розганяється до швидкості близько 2 Махів — це і є той «стартовий буст», якого позбавлені наземні пускові установки. Росія також випробовувала варіант підвісу «Кинджала» під бомбардувальник Ту-22М3 і розглядає Су-57 як перспективний носій майбутнього.
Перші випробування ракети відбулися наприкінці 2017 року, формально на озброєння комплекс прийняли в грудні того ж року, а широкій публіці його представив Володимир Путін у березневому посланні Федеральним зборам 2018-го — тоді ж, коли анонсували ще п’ять інших «зразків зброї нового покоління».
За офіційними російськими заявами, «Кинджал» здатен розганятися до 10 Махів — приблизно 12 250–12 350 кілометрів на годину, а окремі джерела називають і 12–13 Махів, тобто до 15 900 км/год. Такої швидкості ракета сягає на висоті близько 20 кілометрів, хоча за деякими оцінками пік гіперзвукової ділянки польоту може припадати і на висоту до 40 кілометрів.
На швидкостях понад 5 Махів навколо корпусу ракети утворюється розпечена плазмова оболонка через тертя об повітря — це ускладнює радіозв’язок і вимагає особливих термостійких матеріалів обшивки, інакше конструкція просто не витримає нагрівання в польоті.
Ця цифра має цілком практичний вимір. За підрахунками, на які посилається видання NV, у разі пуску з району Липецької області ракета здатна досягти Києва приблизно за 3–8 хвилин залежно від траєкторії пуску, а будь-якого іншого регіону України — менш ніж за 8 хвилин. Для порівняння, звичайна дозвукова крилата ракета долає ту саму відстань у кілька разів довше, залишаючи більше часу на реакцію.
Чому військові експерти сумніваються у «гіперзвуковості» Кинджала
Формально гіперзвуковою вважається будь-яка швидкість понад 5 Махів, і за цим критерієм «Кинджал» справді потрапляє до відповідної категорії. Але у профільній військовій літературі десятиліттями під «гіперзвуковою зброєю» розуміли принципово інший клас апаратів — плануючі бойові блоки з прямоточними повітряно-реактивними двигунами, здатні маневрувати практично на всій траєкторії польоту. Х-47М2 натомість оснащений звичайним твердопаливним ракетним двигуном, тому чимала частина аналітиків класифікує його не як гіперзвукову, а як аеробалістичну ракету — по суті, «Іскандер у небі».
У звіті НАТО про гіперзвукову зброю за 2020 рік прямо зазначено, що «Кинджал» не варто беззастережно зараховувати до гіперзвукової зброї, а його реальна швидкість, найімовірніше, суттєво нижча за заявлені 10 Махів. До переліку гіперзвукових систем його включили радше через здатність маневрувати вздовж балістичної траєкторії, ніж через саму по собі високу швидкість.
Видання Insider з цього приводу зауважувало: навіть якщо визнати «Кинджал» гіперзвуковим у широкому сенсі слова, він усе одно виглядає технологічно застарілим порівняно з новішими розробками на кшталт китайської DF-ZF чи новітніх американських гіперзвукових програм. Кремль ці сумніви офіційно не коментує й продовжує називати ракету «неперевершеною». Втім бойова практика останніх років виявилася набагато переконливішим аргументом у цій суперечці, ніж будь-яка презентація.
Як швидкість Кинджала змінюється від зльоту до цілі
Політ «Кинджала» — це не рівномірний рух на одній швидкості від пуску до вибуху, а крива з трьома чіткими фазами, і саме розуміння цієї кривої пояснює, чому сучасна протиповітряна оборона взагалі здатна її перехопити.
Перша фаза — розгін на носії: літак МіГ-31К стрімко набирає висоту і швидкість ще до самого пуску, передаючи ракеті значну частину початкової енергії. Друга фаза — активний політ після скидання, коли власний двигун ракети розганяє її до максимальної заявленої швидкості на висоті близько 20 кілометрів. Третя, термінальна фаза — балістичне падіння на ціль під кутом 80–90 градусів, коли опір щільніших шарів атмосфери гальмує ракету до 3–4 Махів.
| Фаза польоту | Швидкість | Висота та особливості |
|---|---|---|
| Розгін на носії МіГ-31К | близько 2 Махів (~2450 км/год) | 15–18 км, розгін перед пуском ракети |
| Активна ділянка після пуску | до 10–12 Махів (заявлено) | ~20 км, плазмова оболонка навколо корпусу |
| Термінальна ділянка (падіння на ціль) | 3–4 Махи | Кут 80–90°, головне вікно для перехоплення |
Джерела даних: відкриті оцінки військових аналітиків Defense Express, Вікіпедія.
Саме третя фаза — найважливіша для розуміння того, чому Patriot взагалі спрацьовує. Реальна швидкість там і справді значно нижча за рекламовані 10 Махів, а траєкторія на середній ділянці польоту достатньо передбачувана, щоб сучасний радар встиг розрахувати точку зустрічі з ракетою-перехоплювачем.
Коли міф про незбиваність розвіяли українські Patriot
Бойове хрещення «Кинджала» відбулося 18 березня 2022 року — ракету застосували по цілі в Івано-Франківській області, поблизу Делятина. Показово, що саме навколо цього удару того ж дня зафіксували пропагандистську маніпуляцію: російське міноборони видало за кадри влучання зовсім інше відео — удар по фермерському господарству, знятий розвідувальним безпілотником «Орлан-10» ще до цього.
Далі ракети застосовували регулярно: 9 травня 2022 року три «Кинджали», випущені з Ту-22М3, влучили по цивільних об’єктах в Одеській області, поранивши двох людей і зруйнувавши п’ять будівель туристичної інфраструктури; 7 серпня 2022-го — удар по об’єктах у Вінницькій області. За оцінкою Пентагону, від початку повномасштабного вторгнення і до травня 2022 року Росія випустила по Україні від 10 до 12 таких ракет.
У ніч на 4 травня 2023 року бійці 96-ї зенітної ракетної бригади повітряного командування «Центр» вперше в історії збили «Кинджал» над Києвом за допомогою ЗРК Patriot — момент, який офіційно розвіяв міф про абсолютну незбиваність ракети.
За словами тодішнього командувача Повітряних сил Миколи Олещука, який офіційно підтвердив те збиття, оператором комплексу тієї ночі був військовослужбовець на позивний «Дмитро» — до служби він працював програмістом. Відтоді перехоплення стали системними: у січні 2024 року українська ППО збила рекордні 10 із 10 запущених по Києву «Кинджалів» за одну ніч, а станом на початок 2026 року загальна кількість підтверджених збиттів, за різними оцінками, перевищила два десятки одиниць.
Кинджал у порівнянні з іншими ракетами Росії
Щоб оцінити, наскільки «Кинджал» справді вирізняється на тлі решти російського ракетного арсеналу, варто порівняти заявлену швидкість і дальність з іншими типами озброєння, які Росія регулярно застосовує проти України.
| Ракета | Тип базування | Заявлена швидкість | Дальність |
|---|---|---|---|
| Х-47М2 «Кинджал» | Повітряний пуск (аеробалістична) | до 10–12 Махів | ~2000 км (до 3000 км з Ту-22М3) |
| 9М723 «Іскандер-М» | Наземний пуск (балістична) | до 6–7 Махів | до 500 км |
| «Калібр» (3М-14) | Морський/наземний пуск (крилата) | близько 0,8 Маха | 1500–2500 км |
Джерела даних: відкриті військово-аналітичні огляди, Вікіпедія.
З таблиці видно ключову перевагу «Кинджала» — комбінацію швидкості балістичної ракети з мобільністю повітряного носія, що і робить його зручним інструментом для ударів по цілях углиб території України, куди наземні комплекси на кшталт «Іскандера» просто не дістають. Утім ця перевага має ціну: виробництво «Кинджалів» набагато повільніше й дорожче за масовий випуск дешевих ударних дронів, тож Росія використовує цю ракету точково, а не масово.
Чому ракета залишається загрозою попри перехоплення
Попри десятки успішних збиттів, «Кинджал» не втратив статусу небезпечної зброї відразу з кількох причин:
- Ядерний потенціал. Бойова частина ракети може нести не лише звичайну вибухівку, а й ядерний заряд, що переводить «Кинджал» до категорії стратегічної, а не тактичної зброї.
- Тактика насичення ППО. Росія комбінує пуски «Кинджалів» із масованими атаками дронів-камікадзе «Шахед» і крилатих ракет, щоб перевантажити українську протиповітряну оборону і відвернути увагу від найнебезпечнішої цілі в загальному потоці атаки.
- Обмежена, але стабільна кількість. За оцінками української військової розвідки, Росія здатна виробляти орієнтовно від 10 до 15 ракет цього типу щомісяця, тож попри бойові втрати арсенал не вичерпується повністю.
Що готує Україна у відповідь: проєкт Freyja та нові перехоплювачі
Кожен пуск ракети-перехоплювача Patriot по «Кинджалу» коштує кілька мільйонів доларів — проти цілі, боєкомплект якої обмежений, але яку все одно потрібно чимось збивати щоразу. Саме тому навесні 2026 року, за інформацією агентства Reuters, стало відомо про спільний українсько-європейський проєкт під кодовою назвою Freyja — розробку дешевшого протибалістичного перехоплювача.
Над проєктом працює виробник крилатої ракети «Фламінго», компанія Fire Point, спільно з партнерами з Німеччини та Іспанії. За словами головного конструктора компанії Дениса Штілермана, мета розробників — створити перехоплювач вартістю менше мільйона доларів, здатний протидіяти балістичним цілям на кшталт «Іскандера» і «Кинджала» в рамках ширшого пан’європейського протиракетного щита. Систему сподіваються довести до готовності орієнтовно до кінця 2027 року.
Доки такі рішення залишаються на стадії розробки, основний тягар перехоплення «Кинджалів» і далі несуть наявні батареї Patriot. А швидкість, якою колись лякали весь світ, продовжує залишатися головним полем протистояння між російськими заявами про «непереможну» ракету та українськими зенітниками, які раз по раз доводять: навіть 10 Махів мають своє вразливе місце в траєкторії польоту.
About the Author
