Луцький військовий аеродром постає справжньою фортецею в небі західної України, де бетонна смуга довжиною 2500 метрів щодня приймає гул бойових двигунів, а пілоти 204-ї Севастопольської бригади тактичної авіації імені Олександра Покришкіна тримають щит над Волинню та сусідніми регіонами. З 1941 року ця база пережила війни, розформування, передислокації та сучасні ракетні удари, але щоразу відновлювалася, наче фенікс, готовий злетіти назустріч новим викликам. Сьогодні тут поєднуються радянська спадщина з сучасними технологіями, а льотчики на МіГ-29 і тренувальних Л-39 забезпечують повітряну безпеку кордонів, демонструючи непохитну стійкість у найскладніші часи.
Бригада, передислокована сюди після подій 2014 року, перетворила аеродром на ключовий вузол Повітряного командування «Захід», де кожен зліт — це не просто маневр, а продовження традицій героїв минулого. Розташування на північній околиці Луцька робить базу ідеальною для швидкого реагування: близькість до кордонів дозволяє ефективно прикривати західний напрямок, координуючи дії з іншими авіаційними частинами. Навіть після масованих атак 2022-го та 2025 років інфраструктура модернізується, а пілоти продовжують навчання і бойове чергування, показуючи, що воля сильніша за будь-які удари.
Сучасний стан аеродрому вражає поєднанням історії та інновацій: від старої системи посадки українського виробництва 2019 року до розширених ангарів і систем спостереження. Луцький військовий аеродром став символом того, як українська авіація адаптується, інтегруючи досвід і нову техніку, щоб небо над країною залишалося чистим.
Історія Луцького військового аеродрому: від Першої світової до радянських часів
Ще в 1914–1916 роках над Луцьком кружляли перші літаки, коли в місті існував інший аеродром у районі сучасного Привокзального. Саме тут австро-угорські пілоти з FLIK 20 і російські ескадрильї проводили навчання, а легендарний Костянтин Арцеулов виконав свій історичний штопор — перший у Російській імперії. Цей маневр, що став символом відваги, назавжди пов’язаний з Волинню, і вулиця Арцеулова нагадує про ті польоти над полями, де сьогодні стоїть військовий об’єкт.
Міжвоєнний період під польською владою перетворив місце на навчальний хаб LOPP з ангарами, метеовежами та навіть готелем для пілотів. Аеродром категорії «В» служив для тренувань цивільних і розвідувальних ескадр, а орієнтири у вигляді білого кола з написом «Łuck» допомагали вночі. Усе змінилося в 1941-му, коли на Вишкові побудували сучасний військовий аеродром і перекинули 89-й винищувальний полк на І-153 «Чайках». Після війни тут оселилася 10-та авіаланка 23-го танкового корпусу, а в 1948-му прибув 806-й винищувальний авіаційний полк, який став основою радянської присутності.
У 70–80-х роках полк літав на Су-17, брав участь у масштабних навчаннях «Захід-81», коли американські супутники детально фотографували базу. У 1989-му його переозброїли на Су-24, а в 2001-му додали модернізовані Су-24М з Дубна. Ці важкі бомбардувальники робили Луцьк одним із найбоєздатніших пунктів на заході СРСР, де техніка постійно трималася в готовності.
Перехід до незалежності та закриття бази
Після розпаду Союзу в січні 1992-го особовий склад 806-го полку склав присягу Україні. Полк реорганізували спочатку в 9-ту винищувальну бригаду, а в 2006-му — в 204-ту бригаду тактичної авіації. Однак у 2004-му настало важке рішення: останні 17 Су-24М перелетіли до Старокостянтинова під прощальний салют, а 30 жовтня Бойовий Прапор передали до музею. Аеродром перетворився на запасний пункт підскоку з авіаційною комендатурою, де зберігали та консервували техніку до повного закриття в 2006-му.
Ті роки були випробуванням — база мовчала, а небо над Волинню рідко розрізали військові борти. Але напруга 2014-го все змінила: провели ремонт злітно-посадкової смуги, організували льотно-методичні збори, а в 2016–2017 роках тимчасово базувалися літаки 7-ї бригади. Це стало підготовкою до великого повернення авіації.
Відродження 204-ї бригади та передислокація до Луцька
У листопаді 2017-го Кабмін ухвалив рішення перекинути 204-ту Севастопольську бригаду тактичної авіації імені Олександра Покришкіна з Миколаєва (куди вона переїхала після анексії Криму в 2014-му) до Луцька. Перший Л-39 «Альбатрос» приземлився 31 липня 2018-го, а в листопаді — МіГ-29. Урочиста зустріч особового складу в серпні 2018-го стала емоційним моментом: пілоти, які втратили базу в Бельбеку, знайшли новий дім на Волині, принісши з собою традиції та бойовий дух.
До 2019-го вся бригада осіла тут, встановили сучасну систему посадки українського виробництва для польотів у складних умовах, побудували гуртожитки та планували навіть пасажирський термінал. У липні 2019-го перша пара МіГ-29 заступила на бойове чергування, а в 2020-му прилетів капітально відремонтований винищувач зі Львова. Ці кроки перетворили аеродром на повноцінну бойову базу Повітряного командування «Захід».
Технічне оснащення та інфраструктура Луцького військового аеродрому
Злітно-посадкова смуга 06/24 завдовжки 2500 метрів з бетонним покриттям дозволяє приймати широку лінійку літаків навіть у негоду. Координати 50°47′21″ пн. ш. 25°21′00″ сх. д. і висота 195 метрів над рівнем моря роблять місце зручним для операцій. У 2019-му запустили нову систему посадки, яка обмінюється даними з РЛС і стійка до перешкод, а тендери на огорожу, освітлення та відеокамери забезпечили посилену охорону.
Інфраструктура постійно розвивається: ангари розширюють, будують лабораторії, а в 2020-му викрили спробу шпигунства — колишній військовий намагався передати фото бази. Сьогодні тут працюють дивізіон ППО Львівського зенітного полку, а пілоти тренуються на Л-39, готуючись до реальних завдань.
| Рік | Ключова подія | Деталі |
|---|---|---|
| 1914–1916 | Перші польоти | Старий аеродром у місті, штопор Арцеулова |
| 1941 | Побудова сучасного аеродрому | 89-й винищувальний полк на І-153 |
| 2004 | Розформування | Останній Су-24М відлітає |
| 2018–2019 | Передислокація бригади | Прибуття МіГ-29 і Л-39 |
| 2022–2025 | Атаки та відновлення | Вибухи, але база активна |
За даними Вікіпедії, ці етапи відображають еволюцію бази від радянського аванпосту до сучасного захисника.
Роль 204-ї бригади в обороні України
204-та Севастопольська бригада тактичної авіації імені Покришкіна — еліта Повітряних сил, яка після переїзду з Криму знайшла нове дихання в Луцьку. Пілоти на МіГ-29 виконують бойове чергування, патрулюють небо і тренуються в умовах, близьких до бойових. Бригада бере активну участь у відсічі повномасштабного вторгнення з 2022 року, координуючи дії з іншими частинами.
Особовий склад — це сотні професіоналів, які живуть авіацією: від техніків, що готують машини в ангарах, до льотчиків, які піднімаються вночі за тривогою. У 2025-му мер Луцька передав безпілотні комплекси, що посилили можливості розвідки.
Випробування війною: атаки та стійкість Луцького військового аеродрому
24 лютого 2022-го перші вибухи розірвали тишу — шість ударів по аеродрому стали частиною масованого наступу. Попри пошкодження, літаки розосередили, а пілоти продовжили роботу. 11 березня повторилося, але база вистояла. Наймасштабніша атака сталася 9 липня 2025-го: десятки дронів і ракет спрямовували на Луцьк, проте ППО знешкодила сотні цілей, а літаки встигли сховатися.
Ці події загартували колектив. Пілоти жартують, що волинське повітря робить їх гострішими, а кожне відновлення — це крок до перемоги. За інформацією з публікацій на karpaty.net.ua, навіть після ударів бригада виконує завдання, інтегруючи нові тактики.
Стійкість луцької бази доводить: українська авіація не ламається, а стає сильнішою.
Сучасна техніка та перспективи розвитку
Основна сила — МіГ-29 і двомісні МіГ-29УБ, доповнені Л-39 для тренувань. У 2025-му зафіксували Dassault Mirage 2000-5F, що свідчить про модернізацію флоту. Розосереджені майданчики та нова інфраструктура дозволяють швидко реагувати.
Перспективи вражають: інтеграція західних стандартів, можливе спільне використання з цивільними рейсами та посилення ППО. Луцький військовий аеродром продовжує еволюціонувати, залишаючись надійним форпостом.
Кожен день тут — це робота, де техніка гуде, а небо стає ближчим. База живе, розвивається і захищає, надихаючи нове покоління авіаторів на Волині.
About the Author
