М75 зенітка — це югославська одноствольна 20-мм автоматична гармата на базі Hispano-Suiza HS.804. Її поставили на озброєння ЗСУ восени 2022 року, і відтоді вона працює не проти літаків, а проти повільних ударних дронів, живої сили й легкої техніки.
Ефективна дальність по повітряних цілях — близько 1500 метрів. Темп стрільби сягає 700 пострілів на хвилину, але черга впирається в магазин на 10–20 набоїв. Саме легкість і можливість поставити ствол на пікап зробили цю «стару» установку частиною мобільних вогневих груп.
Нижче — як відрізнити М75 від триствольної М55 і від 120-мм міномета з тим самим індексом, як насправді працює набій 20×110 мм і де одностволки вже не вистачає.
Від швейцарської ліцензії до кузова українського пікапа
У 1951 році югославський Союзний секретаріат народної оборони купив ліцензію на одноствольну зенітну гармату Hispano-Suiza HS.804 калібру 20 мм L/70 разом із лафетом HSS.630-3. Виробництво на заводі «Црвена Застава» в Крагуєваці розгорнули 1955-го. Спочатку одностволку позначали як 20/1 mm M55. Пізніше в югославських і сербських документах для одноствольного варіанта закріпився індекс 20/1 mm M75, а триствольна установка, що пішла в серію 1971 року, залишилася М55.
HS.804 — наземна зенітна гілка авіаційної гармати HS.404, яку швейцарець Марк Біркідт спроєктував ще в 1930-х. Довгий ствол L/70 (близько 1956 мм у югославському виконанні) і набій 20×110 mm Hispano давали високу початкову швидкість і достатню руйнівну дію по низьколетючих цілях. Для Югославської народної армії це був логічний вибір: легка ствольна ППО для піхоти й територіальної оборони, без радара й без складної гідравліки.
В Україні установка вперше з’явилася на фото в жовтні 2022-го. Про це тоді написав «Мілітарний»: на кадрах Ukraine Weapons Tracker — саме одноствольна Yugo Zastava M75 калібру 20×110 мм. Постачальника офіційно не назвали. OSINT-проєкт Oryx вважає найімовірнішим джерелом Словенію; у західній пресі також фігурують Хорватія або закупівлі в держав-правонаступниць СФРЮ. І Словенія, і Хорватія успадкували югославські склади, тож обидва варіанти правдоподібні.
Далі історія пішла не музейним, а суто робочим шляхом. У грудні 2022-го Східне командування Сил ТрО показало навчання під Дніпром: на М75 уже стояли дві побутові камери Hikvision і планшет на гнучкій штанзі. У листопаді 2023-го в мережі з’явилися кадри «мисливців за шахедами» — та сама одностволка на пікапі Peugeot Landtrek. У січні 2024-го Focal зафіксував Zastava M75/55 у 243-му окремому батальйоні 241-ї київської бригади ТрО.
Для югославських війн 1990-х М75 була звичною піхотною зеніткою. Для України 2020-х вона стала дешевим кінетичним перехоплювачем там, де ракету витрачати шкода.
Три різні М75: як не сплутати гармату, міномет і рушницю
Запит «м75 зенітка» регулярно змішує три вироби. Плутанина почалася ще в перших українських новинах жовтня 2022-го: частина видань підписала фото як М75, частина — як М55, а Defense Express спочатку припустив, що «М75» — це взагалі помилка, бо під цим індексом у каталозі Zastava є двоствольна мисливська рушниця.
Розкласти варто одразу, бо від індексу залежить і дальність, і маса, і те, на що установка взагалі здатна.
- 20/1 mm M75 — одноствольна зенітна гармата. Один ствол HS.804, калібр 20×110 мм, ефективна стрільба по повітрю до 1500 м. У похідному положенні її тягнуть на колісному причепі за вантажівкою, у бойовому ставлять на лафет. Легко монтується на бронетранспортер і на пікап.
- 20/3 mm M55 — триствольна установка з тих самих гармат HS.804. Циклічний темп 1950–2250 пострілів на хвилину, три барабани по 60 набоїв, маса в спорядженому стані близько 1100 кг, розрахунок — 6 осіб. Ефективна дальність по повітрю близько 2000 м, максимальна горизонтальна — до 5500 м. Варіанти A2, A3, A4 і A4M1 (на БТР BOV-3). Саме її часто знімають у музеях і плутають із М75.
- 120-мм міномет М75 — зовсім інша зброя белградського ВТІ. Дальність до 9400 м, маса близько 120 кг. До зенітки стосунку не має, хоча в пошуку випадає поруч. У 2025 році такі міномети фіксували й у російських частинах — як трофей або балканський реекспорт.
Окремо стоїть мисливська двостволка Zastava M75 12-го калібру. Вона потрапляє в видачу лише через збіг індексу й назви заводу. До ППО це не має жодного відношення.
Практичне правило: якщо на фото один ствол, двовісний або двоколісний хід і порівняно легка тумба — це М75. Якщо три стволи віялом і важкий колісний станок — М55. Якщо труба дивиться вгору під крутим кутом і поруч лежать міни — це міномет, а не зенітка.
Серце М75 — газова автоматика з напіввільним затвором, успадкована від HS.404. Порохові гази відмикають канал ствола, затвор відходить назад, викидає гільзу й подає наступний набій. Циклічний темп — 600–750 пострілів на хвилину; для югославського HS.804 у відкритих ТТХ зазвичай вказують до 700. На практиці черга коротша: магазин кінчається раніше, ніж ствол встигає перегрітися.
Живлення в М75 — коробчасті магазини на 10 набоїв або барабани на 20. У триствольної М55 стоять верхні барабани на 60 пострілів кожен. Різниця не випадкова. Легка одностволка розрахована на короткий вогонь із ходу й швидку зміну магазину двома-трьома номерами розрахунку. Тристволка веде щільніший загороджувальний вогонь, але вимагає важчого станка й більшого екіпажу.
Набій 20×110 mm Hispano — римлесс, повна довжина патрона близько 184 мм, маса зібраного пострілу приблизно 250–260 г. Типи, з якими реально працює установка:
- ОФЗ / HEI — осколково-фугасний запалювальний. Маса снаряда близько 130 г, вибухової речовини 6–11 г, початкова швидкість 850 м/с. Саме цей тип ріже пластиковий і композитний планер «Шахеда»: тонкій конструкції не потрібна бронепробивність, потрібне розкриття й запалення палива.
- БЗ / AP-T — бронебійний трасуючий. Снаряд важчий, близько 168 г, швидкість близько 840 м/с. За даними Jane’s, бронебійний постріл HS.804 пробиває до 34 мм броні на 1200 м. Цього вистачає по БТР радянського типу в борт, по пікапах, УАЗах і укріпленнях із мішками.
- Практичні й навчальні — для пристрілки без бойової начинки.
Важливий нюанс, який рідко потрапляє в короткі новини. Частина українських оглядів пише про «близько 1000 м/с». Для HS.804 L/70 це завищення. Штатні цифри — 840–880 м/с залежно від типу снаряда й довжини ствола. Тисячу метрів на секунду дає вже інша гармата, HS.820 під набій 20×139 мм. Плутати їх не варто: це різні патрони, і 20×110 з 20×139 не взаємозамінні.
Чому 20 мм взагалі працює по дрону, хоча здається «дрібним» після 23-мм ЗУ-23-2? Ударний БПЛА типу Shahed-136 / «Герань-2» неброньований, летить із крейсерською швидкістю близько 150–185 км/год на висоті від кількох десятків до кількох сотень метрів. Вікно для ствола коротке, але ціль порівняно повільна й велика. Один вдалий ОФЗ-снаряд розкриває крило або мотогондолу. Далі дрон падає сам. Для цього не потрібен 23×152Б — потрібне влучання.
Цифри без прикрас: ТТХ і порівняння з М55 та ЗУ-23-2
У відкритих українських текстах до М75 часто «пришивають» дальність 5,5 км і висоту 4 км. Це максимальні балістичні цифри триствольної М55, не ефективна зона одностволки. Для ручного наведення по рухомій повітряній цілі робоча дистанція М75 — близько півтора кілометра. Далі снаряд ще летить, але ймовірність ураження падає різко: немає РЛС, немає балістичного обчислювача, є око навідника й, у кращому разі, тепловізійна камера.
| Параметр | М75 (1×20 мм) | М55 A2 (3×20 мм) | ЗУ-23-2 (2×23 мм) |
|---|---|---|---|
| Калібр | 20×110 мм Hispano | 20×110 мм Hispano | 23×152Б |
| Стволів | 1 | 3 | 2 |
| Циклічний темп | до 700 постр./хв | 1950–2250 постр./хв | близько 2000 постр./хв |
| Практичний темп | обмежений магазином 10–20 | близько 700 постр./хв | близько 400 постр./хв |
| Ефективна дальність по повітрю | близько 1500 м | близько 2000 м | до 2500 м |
| Максимальна дальність | балістично більша за ефективну | до 5500 м (гор.), 4000 м (верт.) | ефективна до 2500 м |
| Початкова швидкість | 840–880 м/с | 840 м/с (БР), 850 м/с (ОФЗ) | близько 970–980 м/с |
| Живлення | магазин 10 або барабан 20 (трапляється і 60) | 3 барабани по 60 | стрічка по 50 |
| Маса в бойовому положенні | близько 200 кг (гармата з легким лафетом) | 970–1100 кг | близько 950 кг |
| Розрахунок | 2–3 | 6 | 5 |
| Типове шасі | причіп, пікап, БТР | колісний станок, BOV-3, МТ-ЛБ | причіп, кузов вантажівки |
Джерела даних: відкриті ТТХ HS.804 / Zastava M55, публікації «Мілітарного» та ArmyInform, штатні характеристики ЗУ-23-2. Маса М75 у ~200 кг — оцінка українських оглядів для гармати з бойовим лафетом без транспортного причепа; сам автомат HS.804 важить близько 50 кг.
Що з цього випливає на позиції. М75 не виграє в ЗУ-23-2 ні в дальності, ні в масі снаряда. 23-мм осколок важчий, і двостволка тримає щільнішу чергу по стрічці. Зате одностволку реально вкрутити на пікап силами майстерні батальйону, зняти з причепа двома людьми й змінити позицію за хвилини. Триствольна М55 ближча до класичної причіпної зенітки: вогонь потужніший, але «пересадити» її на Landtrek уже не вийде без серйозної переробки рами.
Кут підвищення в сімейства HS.804 на зенітному станку — від приблизно −5° до +83°, обертання по горизонту кругове. Нижній кут важливий: установку свідомо робили здатною бити й по землі, не лише «в зеніт». Горизонтальний вогонь по колоні чи по піхоті в лісосмузі — штатний режим, а не імпровізація.
Чому 20-мм ствол дешевший за ракету в полюванні на «шахеди»
Після 2022 року українська ППО малої дальності розкололася на два шари. Верхній — ЗРК, які шкода витрачати на дрон вартістю десятки тисяч доларів. Нижній — мобільні вогневі групи: пікап, тепловізор, великокаліберний кулемет або малокаліберна зенітка. М75 сіла саме в цей нижній шар.
Економіка проста. Один набій 20×110 мм — це одиниці доларів навіть з урахуванням логістики. Зенітна ракета комплексу середньої дальності — сотні тисяч. «Шахед» навмисно зроблений дешевим: пластик, поршневий двигун, інерціал плюс GNSS. Якщо кожен такий дрон закривати ракетою, противник виграє війну вартостей, навіть коли більшість апаратів збивають. Ствол цю арифметику ламає.
У червні 2025-го головнокомандувач Олександр Сирський публічно оцінив внесок мобільних вогневих груп: вони збивають близько 40% «шахедів», тоді як загальна ефективність Сил оборони проти цього типу цілей трималася біля 82%. Решта припадає на РЕБ, ЗРК, авіацію та дрони-перехоплювачі. Цифра 40% — не вирок стволу, а нагадування: група працює в своїй ніші, переважно на малих висотах і на підльоті до міста, де ракети бережуть.
У реальних кейсах установку часто просто ставлять на кузов повнопривідного пікапа. Recoil HS.804 з дульним гальмом — близько 400 кг сили, для рамної машини класу 1,5–2 тонни це терпимо, якщо тумба приварена до лонжеронів, а не до тонкого кузовного заліза. Звідси популярність Peugeot Landtrek і подібних шасі, які волонтерські фонди масово закуповували для ППО: у 2024-му лише «Повернись живим» разом з «Укрнафтою» передали Силам ППО понад сотню таких машин.
Тактика типової групи виглядає так. Акустика: нічний «мопед» чути за кілька кілометрів. Далі — цілевказання зі штабу району ППО на планшет, виїзд у коридор польоту, коротке очікування. Навідник ловить тепловий слід або силует, дає чергу 5–15 пострілів, міняє магазин. Якщо дрон іде вище або швидше — група не героїзує, передає ціль далі. М75 тут не «збиває все», а закриває конкретне вікно: низько, повільно, близько.
Суміжний ефект, про який рідко пишуть у ТТХ. Та сама черга працює по крилатих ракетах лише на дуже вдалій геометрії — дозвукова ракета на 450–600 миль/год (приблизно 720–970 км/год) перебуває в зоні 1500 м лічені секунди. Без радіолокаційного наведення це лотерея. Тому ставити М75 в один ряд із ЗУ-23-2 як універсальний засіб проти крилатих ракет — помилка очікувань, а не самої гармати.
Камери з вітрини й планшет замість штатного прицілу
Штатний механічний приціл HS.804 розрахований на денну стрільбу по літаку, який льотчик ще бачить оком. «Шахеди» навмисно пускають вночі. У грудні 2022-го українські ТрО показали робоче рішення, яке Forbes тоді розібрав по гвинтиках: дві камери Hikvision — денна й тепловізійна — і побутовий планшет на кронштейні North Bayou. Навідник дивиться не в кільце, а в екран.
Це не «кулібінство заради новин». Це компенсація головної слабкості одностволки 1950-х: відсутності нічного каналу. Тепловий слід поршневого двигуна на холодному небі видно далі, ніж сам планер. Планшет дає збільшену картинку й дозволяє другому номеру підказувати упередження. Вартість комплекту — сотні доларів, не сотні тисяч.
З практики розрахунків випливають кілька обмежень, про які камери не здогадуються самі. По-перше, затримка картинки: дешева IP-камера дає 100–200 мс лага, і на дистанції 800–1200 м це вже зміщує точку прицілювання. По-друге, запотівання й дощ. По-третє, живлення від акумулятора машини: глухий нічний черговий пост швидко садить батарею, якщо не виведена окрема лінія. По-четверте, сама гармата після кількох черг «пливе» — ствол гріється, і точка влучання повзе.
Тому грамотний розрахунок стріляє короткими чергами, міняє ствольний режим і не тримає тепловізор увімкненим годинами. У пізніших мобільних групах ту саму логіку повторили на ДШК, НСВ і ЗУ-23-2: прожектор, лазерний вказівник, тепловізійний монокуляр, інколи окремий дрон-розвідник для підсвітки коридору. М75 тут не унікальна — вона просто раніше за інших потрапила на фото з «аліекспресівською» оптикою, бо її мала маса дозволяє вішати кронштейни безпосередньо на люльку.
Міфи, які кочують із новини в новину
Короткі матеріали 2022–2024 років наплодили набір тверджень, які повторюють навіть тоді, коли першоджерело вже уточнило цифри. Нижче — ті, що найбільше заважають зрозуміти, на що М75 зенітка реально здатна.
- «Ефективна дальність — 5,5 км». Це максимальна горизонтальна дальність триствольної М55. Для М75 робоча зона по повітрю — близько 1500 м. Балістично снаряд летить далі, але без приладів керування вогнем це вже не прицільний зенітний вогонь.
- «Початкова швидкість близько 1000 м/с». Для HS.804 коректно 840–880 м/с. Цифра «тисяча» належить іншому 20-мм автомату й іншому набою.
- «М75 і М55 — одна й та сама установка». Спільний ствол, різне компонування. Одна ствольна коробка проти трьох, 200 кг проти тонни, два-три номери проти шести. На пікап ставиться М75; М55 — на станок або на бронемашину.
- «Це мисливська рушниця Zastava». Збіг індексу. Рушниця М75 — цивільна двостволка. Зенітка М75 — 20-мм автомат.
- «Зіб’є будь-який літак». Проти сучасного реактивного штурмовика в одностволки майже немає шансів: швидкість цілі, дальність ППО літака й відсутність РЛС. Роль установки — дрони, гелікоптери на малій висоті, крилаті ракети лише у винятково вдалому ракурсі, плюс земля.
- «Скорострільність як у ЗУ-23-2». Циклічні 700 проти циклічних 2000 — різна зброя. На користь М75 грає не темп, а маса комплексу й дешевий постріл.
- «Магазин на 60 — значить, хвилина безперервного вогню». Навіть барабан на 60 при 700 постр./хв порожніє за п’ять секунд. Для М75 з магазином на 10 це півтори секунди черги. Стрільба — короткими відрізками, інакше ствол і наведення розвалюються одночасно.
Окремий побутовий міф стосується «застарілості». Так, конструкції понад сімдесят років. Але застарілим є носій — літак 1950-х, а не фізика 20-мм осколка по пластиковому крилу. Поки ударні дрони лишаються повільними й неброньованими, кінетика 1955 року працює. Зміниться профіль цілі — зміниться й цінність ствола.
Де одностволки вже замало
М75 зенітка виграє там, де ціль низька, повільна й масова. Вона програє, щойно змінюється хоча б один із цих параметрів.
Висота. Ефективні 1500 м по дальності — це ще не стеля, але тепловізійна камера цивільного класу й ручне упередження вище кількох сотень метрів дають промахи частіше, ніж влучання. Дрон, який іде на 1500–2000 м, уже задача для ЗУ-23-2, 35-мм Gepard / Skynex або ракети.
Швидкість. «Шахед» на 180 км/год навідник супроводжує. Крилата ракета на 800 км/год — ні, якщо немає хоча б простого прицільного комплексу з обчисленням упередження. Тут одностволка може дати загороджувальний вогонь по завчасно відомому коридору, не більше.
Щільність нальоту. Один ствол і магазин на 10–20 набоїв не тримають зграю з десятків апаратів. Сирський у 2025-му прямо казав, що пріоритет для «шахедів» — саме мобільні групи, бо ракети треба берегти; водночас ефективність груп 40% означає, що решту закривають інші засоби. На масований наліт потрібна мережа: кілька стволів на маршруті, РЕБ, перехоплювачі.
Ніч без оптики. Без тепловізора М75 у темряві майже сліпа. Механічний приціл не бачить «мопед» на 800 м. Ставити установку на чергування «голим» лафетом — означає палити набої навмання на звук.
Боєприпас. 20×110 мм Hispano — не наймасовіший патрон у українських запасах. Його тримають держави колишньої Югославії, частина країн Африки й Латинської Америки, старі склади НАТО. Логістика вужча, ніж у 23×152Б. Якщо партія установок прийшла, а набоїв — на кілька бойових виходів, гармата швидко стає пам’ятником.
Бронеціль. 34 мм на 1200 м — стеля бронебійного HS.804, не норма. Сучасна БМП у лоб цій гарматі не по зубах. Поземний вогонь М75 має сенс по пікапах, вантажівках, окопах і піхоті, не по танках.
Коли варто брати інший засіб, а не «дотискати» одностволку: цілі регулярно йдуть вище 1000 м; потрібен нічний канал промислового класу, а не Hikvision; на позиції вже є ЗУ-23-2 зі стрічкою й навченим розрахунком; боєкомплект 20×110 мм не забезпечений. У цих випадках М75 лишається резервом або навчальною установкою, а не основним вогнем.
Сильний фінал історії цієї гармати — не в тому, що «стара зброя раптом стала новою». А в тому, що війна дронів повернула попит на дешевий керований руками ствол. М75 зенітка не замінює ні Gepard, ні перехоплювач, ні ЗРК. Вона закриває дірку між кулеметом і ракетою: достатньо потужна, щоб розкрити ударний БПЛА, достатньо легка, щоб жити на пікапі, достатньо проста, щоб її освоїв розрахунок ТрО за тижні, а не за місяці.
Поки «шахеди» літають низько й гучно, одноствольний 20-мм автомат із Крагуєваця залишається робочим інструментом. Зміниться висота й швидкість — і місце М75 знову стане музейним, як у Хацерімі, де ту саму родину гармат уже давно дивляться туристи, а не навідники.
About the Author
