«Миротворець» — це український громадський сайт і однойменний центр, який з 2014 року збирає, перевіряє й публікує дані про людей, чиї дії, на думку його авторів, мають ознаки злочинів проти національної безпеки України, миру, безпеки людини та міжнародного правопорядку. Це не державний реєстр і не вирок суду. Водночас база давно вийшла за межі волонтерського архіву: нею користуються журналісти, служби безпеки компаній, банкіри, прикордонники й звичайні громадяни, які хочуть зрозуміти, з ким мають справу.
У практичному сенсі миротворець працює як відкритий досьє-каталог. На сайті myrotvorets.center можна знайти картку з прізвищем, фото, датою народження, описом інкримінованих дій і посиланнями на джерела. Станом на червень 2026 року сам Центр заявив про п’ять мільйонів записів у розділі «Чистилище». Ця цифра належить ресурсу, а не незалежному аудиту, і охоплює масив подань, а не обов’язково унікальних осіб із винесеним вироком.
Саме тому запит «миротворець» у 2026 році звучить уже не як цікавість до скандального сайту, а як робоче питання: чи є людина в базі, що це означає на кордоні, у банку, під час найму — і чи можна це оскаржити. Нижче — розгорнутий розбір без ярликів і без казок.
Ключові цифри. Березень 2014 — старт Центру після початку російської агресії. 15 грудня 2014 — публічний запуск сайту. Жовтень 2014 — близько 4 500 осіб; січень 2017 — понад 102 000; серпень 2019 — 187 000; березень 2021 — близько 240 000. Травень 2016 — публікація даних понад 4 500 журналістів, акредитованих на окупованому Донбасі. Березень 2023 — інтеграція з YouControl. Червень 2026 — заява Центру про 5 000 000 записів у «Чистилищі».
Що таке Центр «Миротворець» і звідки він узявся
Центр виник навесні 2014 року, коли після окупації Криму й появи незаконних збройних формувань на Донбасі державні реєстри просто не встигали фіксувати бойовиків, найманців, пропагандистів і логістів. Ідею озвучували розвідники й волонтери; публічним обличчям став Георгій Тука, пізніше — політик і волонтер. Операційне керівництво пов’язують із людиною під псевдонімом «Роман Зайцев», колишнім співробітником луганського управління СБУ. Юридично це некомерційна громадська організація. Сайт — її вітрина.
Заявлена місія звучить сухо й юридично: досліджувати ознаки злочинів проти національної безпеки, миру, безпеки людства й міжнародного правопорядку, а також давати інформаційно-консультативну допомогу органам влади. На практиці це означало щоденну роботу з відкритими джерелами: фото з соцмереж, списки «ополчення», відео з блокпостів, акредитації «ДНР/ЛНР», паспорти, злиті з сепаратистських серверів. У перші місяці база росла стрибками: 4 500 осіб у жовтні 2014-го, 7 500 у грудні, 9 000 у січні 2015-го, 30 000 уже в квітні.
Типовий ранній кейс виглядав так. Чоловік із Макіївки викладав селфі в камуфляжі біля трофейної БМП, підписував «Новоросія» і лишав у профілі номер телефону. Волонтери зберігали скрін, прив’язували його до паспортних даних із відкритих баз або з «зливу» місцевої «комендатури» — і картка з’являлася в «Чистилищі». Інший приклад: пілот цивільного рейсу, який після 2014-го регулярно садив борт в анексованому Криму. Третій — чиновник, який публічно вітав «референдум». Жоден із цих записів сам по собі не є вироком. Кожен, однак, ставав точкою входу для журналістів, слідчих і HR-служб.
Фінансування Центр декларує як незалежне: краудфандинг, криптовалюта, внески громадян. За оцінками аналітиків Elliptic, до початку 2022 року на біткоїн-гаманці, пов’язані з проєктом, надійшло близько 268 тисяч доларів. Державного рядка в бюджеті немає. МВС у 2021 році публічно заявило, що структурні підрозділи міністерства сайт не підтримують. Водночас окремі політики, зокрема Антон Геращенко, роками популяризували ресурс, а Національний банк ще 2017-го рекомендував його як одне з джерел для перевірок у сфері протидії відмиванню коштів.
У 2026 році миротворець уже не «сайт волонтерів із 2014-го». Це зрілий OSINT-архів із дзеркалами, окремим ньюз-порталом myrotvorets.news, архівом листування ordilo.org і системою розпізнавання облич Identigraf. Помилка початківця — сприймати його або як «офіційний реєстр СБУ», або як «просто блог». Він лежить між цими полюсами: приватний, упереджений у місії, але достатньо великий, щоб впливати на репутацію, найм, банківський комплаєнс і проходження кордону.
Як влаштована база: «Чистилище», картки і джерела даних
Серце ресурсу — розділ, який автори називають «Чистилище». Це каталог карток. Кожна картка — це досьє: прізвище, ім’я, по батькові, дата народження, громадянство, фото, інколи паспортні дані, адреси, позивні, місця служби, посилання на публікації й формулювання, за яким людину внесли. Статус може змінюватися: «досліджується», «підтверджено», у частини карток з’являється позначка про загибель або затримання. Мова карток часто жорстка, з оцінними епітетами. Це не канцелярит Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Звідки беруться дані. Перший шар — OSINT: відкриті соцмережі, місцеві новини, спільноти бойовиків, відео з GoPro, Telegram-канали, списки нагороджених «медалями ЛНР». Другий — матеріали, які надсилають приватні особи. Центр наголошує, що анонімки в чистому вигляді не бере, бо це суперечить українському законодавству, але на практиці поріг підтвердження задає сам ресурс, а не суд. Третій шар — масиви, здобуті внаслідок зламів сепаратистських структур. Найгучніший приклад — 2016 рік, коли після злому серверів «міністерства інформації ДНР» на сайті з’явилися прізвища, телефони й електронні адреси тисяч журналістів, які брали акредитацію в Донецьку.
Класифікатор «Чистилища» ділить людей за типами інкримінованих дій: участь у незаконних збройних формуваннях, найманство, посягання на територіальну цілісність, пропаганда війни, пособництво окупаційній адміністрації, відвідування Криму з порушенням українського порядку в’їзду, фінансування структур агресора. Для іноземців, які живуть поза Україною, Росією й Білоруссю, вимоги до адреси в картці м’якші: інколи достатньо країни й публічного профілю. За моїм досвідом, саме ця «м’якість» породжує найбільше конфліктів — коли в одну шухляду потрапляють і командир батальйону з Горлівки, і музикант, що дав концерт у Ялті 2015 року.
Практичний нюанс, який пропускають поверхневі огляди: база має публічну частину й непублічні масиви. Відкритий сайт — це те, що бачить будь-який відвідувач. Окремі масиви Центр декларує як такі, що передаються лише за офіційними запитами українських правоохоронців і партнерів із держав НАТО. Пересічний користувач цієї «закритої полиці» не побачить. Типова помилка — вважати, що «мене немає в пошуку, отже мене немає взагалі». Відсутність у публічному пошуку не гарантує відсутності внутрішнього запису.
У 2026 році архітектура лишилася тією ж, але обсяг змінив природу ризику. Коли в каталозі були десятки тисяч бойовиків, картка майже завжди означала збройний слід. Коли рахунок іде на сотні тисяч і, за заявою самого сайту, на мільйони рядків у «Чистилищі», зростає частка «м’яких» підстав: коментар, репост, концерт, інтерв’ю, бізнес із компанією з реєстру. Саме тому читати треба не заголовок картки, а джерела всередині неї. Без цього миротворець перетворюється з інструмента перевірки на генератор ярликів.
Як перевірити себе або іншу людину
Базовий шлях простий. Відкриваєте офіційний сайт myrotvorets.center, знаходите поле пошуку й вводите прізвище та ім’я. Якщо прізвище поширене — додаєте по батькові й рік народження. Дивитеся не лише перший рядок видачі: система інколи повертає однофамільців, транскрипції латиницею, дівочі прізвища, позивні. Є полегшена версія lite.myrotvorets.center, яку частіше відкривають, коли основне дзеркало «лягає» під DDoS або блокування провайдера. Дзеркала змінювалися роками; актуальне посилання варто брати з офіційних каналів Центру, а не з випадкового Telegram-бота.
Другий контур — бізнес-перевірка. У березні 2023 року YouControl додав дані «Миротворця» до перевірок фізичних осіб і сервісу YouScore. Компанія прямо написала: відображається ідентифікаційний мінімум, деталі — на першоджерелі; пошук заточений під різні написання імені, включно з помилками транслітерації. Для банку, страховика, логіста чи HR це зручніше, ніж вручну копирсатися в картках. Але YouControl наголосив: інформація ознайомча, ярликів він сам не ставить, рішення користувач ухвалює на свій розсуд. У нашій практиці саме цей «сірий» статус найчастіше дивує клієнтів: «мене ж не засудили, чому комплаєнс червоний?»
Третій контур — фото. Система Identigraf, запущена 24 серпня 2017 року, порівнює завантажений знімок із масивом облич «Чистилища». Звичайному користувачеві дають обмежену кількість спроб на добу з одного пристрою — близько 25. Це корисно, коли людина змінила прізвище, носить позивний або фігурує лише на груповому фото з блокпоста. Слабке місце відоме самим розробникам: однояйцеві близнюки й низька якість селфі дають хибні спрацьовування. Після 2021 року з’явився нейромережевий контур NEURO-IDentigraF, який тримає ту саму логіку, але швидше пережовує великі архіви.
- Перевірити написання: українською, російською, латиницею, з дефісом і без.
- Додати рік народження, місто, позивний, дівоче прізвище.
- Відкрити саму картку й прочитати джерела, а не лише «шапку».
- Звірити фото: чи це та сама людина, чи однофамілець.
- Повторити пошук у YouControl, якщо йдеться про найм, кредит або контракт.
- За потреби прогнати фото через Identigraf, не перевищуючи денний ліміт.
Цей список виглядає механічним, але саме механіки тут рятують. Людина з прізвищем Коваленко без другої осі перевірки майже гарантовано натрапить на чужу картку. Журналіст, який шукає спікера, без джерел усередині досьє ризикує переписати оцінний текст сайту як факт. Кадровик, який зупиняється на «є в базі / немає в базі», плутає фільтр ризику з вироком.
Підводний камінь 2026 року — доступність. Ресурс періодично недоступний з окремих мереж, країн і корпоративних файрволів. У таких випадках люди йдуть у скріни з Telegram, і саме там квітне фейк: підроблені картки, старі витяги, «видалені» досьє, яких ніколи не було. Єдине надійне правило: рішення ухвалювати лише після перегляду актуальної картки на живому дзеркалі, а не після картинки в месенджері.
Чек-лист перед висновком. Чи збігаються ПІБ, дата народження й фото? Чи є в картці першоджерело, яке ви самі можете відкрити? Чи не йдеться про однофамільця з іншого міста? Чи не є підставою давній репост, уже спростований автором? Чи не замінює скрін із чату живу сторінку сайту? Якщо хоч на одне «ні» — зупиніться. Поспішний ярлик у цій базі коштує людям роботи, візи й нервів.
Хто потрапляє в базу і за якими критеріями
Формальне формулювання Центру широке: ознаки злочинів проти національної безпеки, миру, безпеки людини, міжнародного правопорядку. У реальному каталозі це кілька великих «кошиків». Перший — учасники незаконних збройних формувань, кадровики РФ, найманці, у тому числі бійці ПВК. У лютому 2022-го ресурс хвалився масивом на тисячі вагнерівців. Другий — цивільна адміністрація окупації: мери, вчителі, нотаріуси, судді, які склали присягу «новим органам». Третій — інформаційний контур: пропагандисти, блогери, «воєнкори», артисти, які їздили на окуповану територію всупереч українському порядку.
Приклади з різних років показують, наскільки різний «калібр» підстав. Герхард Шредер потрапив до списку через лобізм інтересів російських енергетичних компаній. Генрі Кіссінджер — у травні 2022-го, після висловлювань у Давосі, які автори розцінили як трансляцію наративу Кремля. Віктор Орбан і Зоран Міланович — 2022 року, через політичну позицію після повномасштабного вторгнення. Окремо стоїть історія з подвійним громадянством на Закарпатті: у жовтні 2018-го опублікували понад 300 імен посадовців і депутатів із угорськими паспортами. Це вже не про окоп, а про лояльність і паспортне право.
Журналістський кошик — найболючіший. 7 травня 2016 року сайт виклав дані 4 508–4 680 медійників, акредитованих структурами «ДНР». Серед них були й штатні пропагандисти, і міжнародні репортери, які просто їхали робити сюжет із непідконтрольної території. Телефони, пошти, інколи домашні адреси вийшли в відкритий доступ. Human Rights Watch тоді прямо сказав: сам факт такого списку ставить під удар свободу преси. Комітет захисту журналістів, посли G7, ОБСЄ, європейські інституції вимагали прибрати персональні дані. Сайт коротко оголосив про закриття, потім повернувся. Президент Порошенко назвав витік «великою помилкою», але підкреслив, що не керує незалежним ресурсом.
Типова помилка читача — змішати три різні підстави в одну. Воював зі зброєю. Працював на окупаційну адміністрацію. Сказав щось, що авторам здалося «проросійським». Юридична вага цих трьох рядків різна, як різна й ціна помилки. У 2026 році до бази досі додають публічних іноземців: 3 лютого — президента FIFA Джанні Інфантіно через заяви про повернення Росії до міжнародного футболу; у серпні — екссвіцепрезидента FIFA В’ячеслава Колоскова. Це вже репутаційна зброя в інформаційній війні, а не класичне військове досьє.
Емоційний нерв тут простий. Для родини загиблого українського солдата картка бойовика — акт справедливості, яку держава не завжди встигає оформити. Для репортера з Белграда чи оператора, який віз гуманітарку, та сама логіка виглядає як колективна підозра. Миротворець свідомо обирає першу оптику. Користувач, який цього не враховує, читає базу як нейтральний кадастр. Вона ним не є.
Міфи vs реальність. Міф: це офіційний реєстр СБУ. Реальність: громадська організація, МВС заявляло про відсутність підтримки. Міф: картка = смертний вирок. Реальність: незалежні фактчекери, зокрема factcheck.bg, не підтвердили, що сайт є «hit list»; позначка «ліквідований» фіксує вже відому смерть, а не наказ. Міф: якщо людини немає в пошуку, її немає в масивах. Реальність: публічна видача й службові витяги — різні речі. Міф: будь-який запис легко прибрати через суд за тиждень. Реальність: процедура важка, прецеденти різні, Центр часто ігнорує претензії без повного пакета даних.
Юридичний статус, критика і гучні історії
Правовий статус миротворця в Україні подвійний, як у тіні на яскравому сонці. З одного боку, це зареєстрована громадська організація, яка посилається на відкриті джерела й на Конституцію в частині захисту суверенітету. СБУ в 2016 році, після журналістського скандалу, заявила, що порушень закону в публікації не вбачає. Президент Зеленський у жовтні 2019-го сказав, що ресурс закривати не будуть. Група генералів СБУ, серед них Василь Грицак, у 2021-му захищала Центр як бар’єр проти агентури. Окремі суди, за даними моніторингу «Успішна варта», приймали матеріали сайту як один із доказів більш ніж у ста справах.
З іншого боку, українські омбудсмени роками вимагали припинити обробку персональних даних. Валерія Лутковська наполягала на закритті ще 2015–2016 років. Людмила Денісова в грудні 2021-го вимагала видалити дані й ініціювала кримінальне провадження, зокрема через картки, де фігурували неповнолітні. Європейський парламент у лютому 2021-го ухвалив резолюцію з вимогою засудити й припинити діяльність ресурсу через підбурювання й неправомірне використання даних журналістів, політиків, меншин. Управління Верховного комісара ООН з прав людини закликало Україну розслідувати роботу сайту. Російська сторона подавала скарги до міжнародних інстанцій — цей шар пропаганди варто відділяти від критики правозахисників, але ігнорувати європейські документи нерозумно.
Найчорніша історія, яку противники пригадують завжди, — квітень 2015-го. На сайті з’явилися домашні адреси письменника Олеся Бузини й колишнього депутата Олега Калашнікова. За кілька днів обох убито в Києві. Причинно-наслідковий зв’язок у суді щодо саме цього сайту не доведено так, як того хотіла б російська пропаганда; розслідування тих убивств — окрема, заплутана справа. Проте сам факт публікації домашньої адреси людини в атмосфері політичних убивств лишається етичною прірвою. Інший кейс: фото італійського журналіста Андреа Роккеллі, загиблого 2014-го, із позначкою, ніби він «співпрацював із терористами». Сім’я й колеги сприйняли це як наругу.
У 2022–2026 роках критика не зникла, але змінила акценти. Після повномасштабного вторгнення українське суспільство стало менш чутливим до західних застережень про приватність ворога. Водночас бізнес і дипломатія отримали нові конфлікти: потрапляння Олексія Арестовича, погрози Олександра Усика подати до суду, картка Олени Зеленської 2019 року (з’явилася й була знята наступного дня через старий репост). Ці епізоди показують головне: фільтр інколи спрацьовує на «своїх», якщо алгоритм або модератор бачить формальну ознаку.
Підводний камінь для читача-2026: плутати моральну оцінку війни з юридичною чистотою методу. Можна вважати справедливим публічний список бойовиків і водночас визнавати, що викладення паспортів журналістів і домашніх адрес — це порушення приватності. Миротворець рідко визнає цю розвилку. Користувач, який хоче мислити точно, мусить тримати її сам.
Попередження. Наявність картки не замінює вироку суду, але вже може закрити кредит, візу, роботу в банку чи спокійний перетин кордону. Публікація паспортних даних і домашньої адреси — ризик для будь-якої людини, навіть винної. Не поширюйте скріни карток «для хайпу»: ви можете підставити однофамільця або людину, яку вже виправдали. Не користуйтеся сумнівними ботами «перевірити миротворець за 50 гривень» — це класична схема фішингу під актуальний запит.
Identigraf, YouControl і практичне застосування у 2026 році
Після 2022 року миротворець перестав бути лише сайтом для «пошукати сепаратиста». Він увійшов у повсякденні процедури ризику. Прикордонники, за журналістськими розслідуваннями ще з 2019-го, інколи звіряли прізвища з базою на в’їзді. Банки отримали неформальну, а після інтеграції з YouControl — і технічну можливість бачити збіг під час KYC. Держфінмоніторинг раніше радив фахівцям фінсектору не ігнорувати цей масив. HR у великих компаніях, особливо з іноземним капіталом, додає перевірку до анкети безпеки поряд із санкційними списками РНБО й реєстром корупціонерів.
Identigraf у 2026-му лишається унікальним публічним контуром. Ідея 2017 року була зухвалою: перша у відкритому доступі система, яка за 20–30 секунд проганяє фото крізь мільйонний архів. Гроші на розробку — близько мільйона гривень від більш ніж двох тисяч громадян. Користувачі задумувалися різні: слідчі, прикордонники, детективи, адвокати, охоронці торгових центрів, власники орендного житла. Живий сценарій із нашої практики: власниця квартири в Ужгороді перед довгою орендою проганяє паспортне фото гостя. Інший сценарій: редактор перевіряє спікера, який надіслав аватарку замість прес-портрета. Третій — родина шукає бойовика, який зняв себе на тлі їхнього розбитого будинку.
YouControl у 2023-му закрив іншу діру. Юрист банку не хоче сидіти на сайті з агресивною риторикою, йому потрібен рядок у картці контрагента: «є збіг / немає збігу». Компанія визнала суперечливість джерела й навмисно не клеїть власних ярликів. Це чесно, але створює ілюзію нейтральності. Алгоритм не оцінює, чи був концерт у Ялті 2016 року злочином; він лише каже «збіг є». Далі людина з печаткою приймає рішення. Для фінансового сектору збіг може стати підставою відмови в послузі — так прямо написав YouControl, посилаючись на ризики фінансування тероризму й репутацію під час великої війни.
Окремий пласт 2022–2026 — проєкт SeaKrime: відстеження краденого українського зерна, яке йшло через Севастополь. Журналісти France Info і Le Monde спиралися на ці дані, щоб показати маршрути до Сирії. Це вже класичний OSINT на стику логістики й воєнних злочинів, і саме такі сюжети захисники Центру ставлять на шальки терезів проти претензій про приватність. Таблиця нижче збирає, хто і навіщо торкається бази сьогодні.
| Хто користується | Навіщо | Типовий ризик помилки |
|---|---|---|
| Банки, страховики, фінмон | KYC, відмова в обслуговуванні, санкційний слід | Однофамілець або застаріла картка |
| HR і служба безпеки бізнесу | Найм, допуск до об’єктів, перевірка підрядника | Репутаційний ярлик без вироку |
| Журналісти, OSINT-спільноти | Ідентифікація бойовиків, розслідування | Перепис оцінного тексту як факту |
| Прикордонники, силовики | Додатковий фільтр на в’їзді, орієнтування | Затримка людини без процесуального статусу |
Таблиця не робить базу «офіційною». Вона показує, як приватний архів проріс у процедури, де помилка коштує грошей і свободи пересування. У 2026 році ігнорувати миротворець у due diligence уже наївно. Сліпо вірити кожному рядку — небезпечно в інший бік.
Зміни 2026. Центр публічно говорить про п’ять мільйонів записів у «Чистилищі» — це вже інший масштаб, ніж 240 тисяч чотири роки тому. До бази продовжують вносити міжнародних функціонерів спорту й політики, а не лише комбатів. YouControl лишається головним «цивільним шлюзом» для бізнесу. Дзеркала й анти-DDoS стали частиною повсякденної гігієни: основний домен інколи недоступний годинами. Позначка в базі все частіше спливає не в сюжеті журналіста, а в листі від банку з відмовою відкрити рахунок.
Як оскаржити внесення, типові помилки і що робити далі
Офіційний шлях — скарга за процедурою Центру. На сторінці myrotvorets.center/skarga/ автори вимагають не емоційний пост, а пакет: повне ПІБ, дата й місце народження, дійсні адреси реєстрації та проживання, серія й номер паспорта з фото розвороту, аргументи по суті. Логіка така: щоб зняти публічні відомості, людина має однозначно ідентифікувати себе. Для невинного однофамільця це принизливо. Для людини, яка справді воювала проти України, це свідомий бар’єр. Центр залишає за собою право не знімати картку, якщо вважає докази діяльності чинними.
Судовий шлях існує, але він нерівний. Є позови про зобов’язання видалити неправдиву інформацію; є рішення, де суди стають на бік позивача; є справи, які роками буксують, бо відповідач — розмита структура з історією доменів у Таїланді й дзеркалами, що змінюють IP. Юристи на українських правових сервісах прямо кажуть клієнтам: навіть вигране рішення не гарантує, що дзеркало в іншій юрисдикції прибере сторінку за ніч. Окреме питання — в’їзд в Україну. Люди з-за кордону питають: «Якщо мене внесли, мене не пустять?» Єдиної автоматичної норми «картка = заборона в’їзду» в законі немає. Є практика додаткових питань на кордоні. Це різні речі, і їх постійно змішують у чатах.
Типові помилки, які ми бачимо знову і знову. Перша: людина знаходить чужу картку з тим самим прізвищем і починає панікувати, не звіривши дату народження. Друга: намагається «закрити питання» через платні посередників у Telegram, які обіцяють «зв’язки в Миротворці». Це ринок порожніх обіцянок і зливу паспортів. Третя: пише скаргу без документів, лише з обуренням — такий лист модератори ігнорують майже завжди. Четверта: плутає видалення публічної картки з очищенням кешу Google, YouControl і скрінів, які вже розлетілися. Навіть якщо сторінку знімуть, шлейф живе місяцями.
Практичний маршрут для людини, яка впевнена, що потрапила помилково. Зібрати докази іншої біографії: трудові, виїзди, архів соцмереж. Подати скаргу за офіційною формою. Паралельно — адвокатський запит, якщо є процесуальна перспектива. Попередити роботодавця й банк своїм листом, щоб вони не дізналися про збіг із сюрпризом. Перевірити транслітерацію в закордонному паспорті: Савченко, Savchenko, Sawczenko можуть жити як три різні рядки. Якщо підстава — давній репост, зберегти докази спростування. Якщо підстава — концерт чи візит, чесно оцінити, чи є юридичний склад за українським законом, а не лише моральна оцінка сайту.
У 2026 році миротворець стоїть на перетині трьох правд. Перша: держава в стані війни не встигає ідентифікувати всіх, хто стріляв, грабував, торгував краденим зерном і клеймив «нациків» з екрана. Друга: приватна база з паспортними даними — це завжди спокуса помилки, помсти й політичного замовлення. Третя: бізнес і кордон уже вбудували цей каталог у свої фільтри, тож «мене це не стосується» більше не працює навіть для тих, хто ніколи не тримав зброї. Користуватися ресурсом варто як гострим інструментом: дивитися джерела, перевіряти особу вдруге, не плутати досьє з вироком і не віддавати свої паспорти першому-ліпшому «вирішувачу».
Вердикт. Миротворець у 2026 році — найбільший відкритий український архів осіб, підозрюваних авторами в злочинах проти держави й міжнародного права. Він корисний як OSINT-підказка і небезпечний як єдине джерело істини. Перевіряйте себе за повним ПІБ і фото, читайте джерела в картці, для бізнесу дублюйте запит через YouControl, для оскарження йдіть офіційною скаргою, а не через чат-бот. База не замінює суд, але вже змінює життя — на кордоні, у банку й на співбесіді.
About the Author
