У цій частині східного фронту, що тягнеться вздовж адміністративного кордону Донецької та Дніпропетровської областей, російські війська з кінця грудня 2024 року намагаються закріпити плацдарм і вийти на нові рубежі. Українські захисники перетворили напрямок на зону, де масовані штурми розбиваються об поєднання сучасних технологій, точної артилерії та наполегливої піхоти. Ситуація залишається напруженою, з регулярними локальними зіткненнями, проте без кардинальних змін лінії фронту станом на червень 2026 року.
Напрямок отримав назву за селом Новопавлівка Дніпропетровської області — найближчим до зони бойових дій населеним пунктом. Тут вперше з 2022 року російська армія увійшла на територію Дніпропетровщини, що надало цій ділянці особливого політичного та військового забарвлення. Бої тут стали продовженням важких боїв за Курахове та Велику Новосілку, але з новим акцентом на виснаження та технологічну війну.
Як виник і чому став важливим Новопавлівський напрямок
Наприкінці 2024 року російське командування після невдалих спроб охопити Покровськ з заходу переорієнтувало зусилля на південний фланг. Замість масштабного оточення міста акцент зробили на просуванні до кордону областей. Це дозволило заявити про «вихід на адміністративні межі» та створити нову ділянку тиску.
Географія тут переважно відкрита — степові простори з невеликими населеними пунктами, лісосмугами та кількома річками, зокрема Вовчою, яка неодноразово ставала природною перешкодою для російських штурмів. Відсутність великих міст робить напрямок менш «медійним», ніж Покровськ, але стратегічно цінним: просування тут створює потенційну загрозу для логістики глибше в тилу та дозволяє розширювати «сіру зону».
Для українських сил цей напрямок став частиною активної оборони, спрямованої на максимальне виснаження противника. Бої тут рідко приносять швидкі територіальні зміни, натомість фіксують високу інтенсивність дронових атак та піхотних зіткнень.
Хроніка боїв: від перших успіхів росіян до стабілізації
Активна фаза розпочалася в останній декаді грудня 2024 року. Російські підрозділи швидко захопили Новооленівку, Українку, Новоєлизаветівку. У січні 2025 року до них додалися Ясенове, Слов’янка, а в лютому — Срібне, Дачне, Улакли та Андріївка. Березень приніс Костянтинопіль, Розлив та село Запоріжжя за сім кілометрів від Дніпропетровської області.
Українське командування провело перегрупування та перейшло до активної оборони. Це зупинило стрімке просування. Протягом весни та літа 2025 року російські атаки продовжувалися, але вже без таких швидких результатів. У 2026 році основні зусилля зосередилися на ділянках біля Новомиколаївки, Муравки та Філії. Підтверджених значних просувань не зафіксовано.
Ось ключові етапи у стислій формі:
| Дата | Населений пункт / подія | Результат |
|---|---|---|
| 24–31 грудня 2024 | Новооленівка, Українка, Новоєлизаветівка | Російські війська захопили села на початковому етапі наступу |
| Січень–лютий 2025 | Ясенове, Дачне, Улакли, Андріївка | Просування на південному фланзі, вирівнювання лінії фронту |
| Березень 2025 | Костянтинопіль, Розлив, село Запоріжжя | Досягнення околиць Дніпропетровської області |
| Квітень–травень 2025 | Надєждінка, спроби форсування Мокрих Ялів | Українські контратаки, часткове відновлення позицій |
| 2026 рік (станом на травень–червень) | Новомиколаївка, Муравка, Філія | Регулярні атаки без підтверджених значних просувань |
Дані узагальнено на основі публічних зведень Генерального штабу ЗСУ та оцінок Інституту вивчення війни.
Тактика російських військ: еволюція від техніки до «м’ясних» штурмів
На початку напрямку росіяни застосовували комбіновані удари з використанням бронетехніки та піхоти. Проте українські дрони та артилерія швидко адаптувалися. Тоді противник перейшов до тактики масованих піхотних хвиль — невеликі групи по 5–15 осіб намагаються просочитися або закріпитися в «сірій зоні».
У 2026 році з’явилися характерні «шалені» атаки: цілі групи піхоти мчать відкритим полем «одним стадом», мов у фільмі «Шалений Макс». Такі штурми часто супроводжуються роями FPV-дронів та спробами підтягнути важку техніку. Російські командири використовували ув’язнених, «одноразових» прапороносців з мінімальним спорядженням та навіть фіксували випадки роздачі «карток самогубців» для підвищення дисципліни.
Противник також експериментував з протидією дронам — піхотинці «завмирають і стоять зігнувшись», сподіваючись залишитися непоміченими. У лісосмугах частіше почали застосовувати броню, хоча це робить техніку легшою ціллю для українських розрахунків.
Українська оборона: дрони, стійкість та активні дії
Українські підрозділи на Новопавлівському напрямку зробили ставку на технологічну перевагу та гнучкість. Особливо помітну роль відіграла 33-та окрема механізована бригада, яка має досвід боїв на Запоріжжі та Донеччині. Бійці бригади ефективно поєднують сучасну техніку західного зразка з власними дроновими підрозділами, такими як «Legion».
Ключовим елементом оборони стали перехоплення ворожих дронів. У різні періоди фіксували випадки, коли за кілька діб знищували або глушити сотні російських FPV. Артилерія та міномети працюють у тісній координації з розвідкою, дозволяючи завдавати точних ударів по скупченнях живої сили ще до штурму.
Українські сили регулярно проводять локальні контратаки та зачистки. Бували випадки повернення контролю над частинами населених пунктів, як-от більша частина Іванівки в попередні місяці. Активна оборона дозволяє не просто тримати позиції, а й виснажувати противника, змушуючи його кидати нові хвилі штурмовиків у вже прострілювані зони.
Ситуація станом на червень 2026 року
На початок літа 2026 року Новопавлівський напрямок залишається одним із напружених секторів, хоча й поступається Покровському за кількістю щоденних боєзіткнень. Російські війська продовжують спроби атакувати в районах Новомиколаївки, Муравки та Філії. Штурми зазвичай короткочасні, але регулярні — класична тактика виснаження.
Українські підрозділи фіксують накопичення живої сили противника та готуються до можливого посилення активності. Водночас ЗСУ проводять приховані контрнаступальні дії на суміжних ділянках, покращуючи свої позиції без гучних заяв. Річки та рельєф продовжують відігравати роль природних бар’єрів, а дронова війна залишається домінуючим фактором.
Втрати російської сторони залишаються високими через ефективну роботу українських розрахунків БпЛА та артилерії. Противник змушений постійно підтягувати резерви, що ускладнює логістику на цьому напрямку.
Чому цей напрямок важливий для обох сторін
Для російського командування просування тут — спосіб заявити про розширення контролю та створити додатковий тиск на українську оборону. Захоплення навіть невеликих територій у Дніпропетровській області має символічне значення та дозволяє розповідати про «нові досягнення».
Для України утримання лінії тут — частина загальної стратегії активної оборони на сході. Кожен відбитий штурм означає збереження ресурсів для інших напрямків та продовження виснаження російської армії. Напрямок також слугує буфером, що не дає противнику наблизитися до критично важливих логістичних артерій глибше в тилу.
У практиці бійців на цьому відтинку фронту неодноразово спостерігали, як поєднання сучасних дронів, точної артилерії та мужності піхоти дозволяє стримувати численнішу, але менш мотивовану силу. Це робить Новопавлівський напрямок яскравим прикладом того, як сучасна війна перетворюється на боротьбу технологій і людської стійкості одночасно.
Бої тривають. Кожна нова хвиля атак і кожна успішна оборона додають нові штрихи до картини цього складного та динамічного сектору фронту.
About the Author
