Ракета Х-35 — це компактна дозвукова крилата протикорабельна ракета, створена для ураження кораблів водотоннажністю до 5000 тонн. Вона здатна летіти на висоті всього 3–5 метрів над гребенями хвиль, зливаючись з радіолокаційним фоном моря, і саме тому її часто називають «ракетою з інтелектом». Уніфікована конструкція дозволяє запускати її з кораблів, берегових мобільних установок, літаків і вертольотів, а модернізовані версії отримали дальність до 260 км, супутникову навігацію та вдосконалену головку самонаведення, що відкрило можливість застосування не лише проти морських, а й проти наземних цілей.
Ця ракета пройшла довгий шлях від радянського проєкту 1980-х років, який ледь не загинув через економічну кризу 1990-х, до одного з ключових елементів сучасної російської берегової та авіаційної ударної сили. Її низька вартість, масовість і здатність діяти в умовах сильних радіоелектронних перешкод роблять її небезпечним інструментом у руках флоту та берегових підрозділів. У реальних бойових умовах останніх років вона продемонструвала здатність адаптуватися до нових завдань — від удару по радарах до атак на інфраструктуру.
Історія створення: від радянських випробувань до експортного прориву
Розробку ракети Х-35 (індекс 3М24, виріб 78) офіційно задали постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР у квітні 1984 року. Головним конструктором став Г. І. Хохлов з ОКБ «Зірка». Перші пуски дослідних зразків відбулися вже 1985 року з берегової позиції, але головка самонаведення виявилася найскладнішим елементом — її доводилося доводити роками. До 1992 року вдалося провести 13 пусків, після чого роботи майже зупинилися через розпад СРСР і відсутність фінансування.
Врятував проєкт експортний контракт з Індією. У 1994 році ВМС Індії замовила комплекс «Уран-Е», і перші поставки відбулися вже 1996–1997 років. Саме індійські гроші дозволили довести ракету до серійного виробництва. У липні 2003 року комплекс «Уран» прийняли на озброєння російського флоту, а 2004 року — береговий комплекс «Бал». З того часу ракета стала масовою зброєю для малих і середніх кораблів, які не могли нести важкі «Калібри» чи «Онікси».
Як влаштована ракета Х-35 та чому вона «невидима»
Ракета виконана за нормальною аеродинамічною схемою з хрестоподібним складним крилом і оперенням. У нижній частині корпусу розташований напівзанурений повітрозабірник турбореактивного двигуна. Для корабельного, берегового та вертолітного варіантів використовується відокремлюваний твердопаливний стартовий прискорювач, який виводить ракету на маршеву траєкторію.
Найважливіша особливість — надмаловисотний політ. На маршевій ділянці ракета тримається на висоті 10–15 метрів, а на кінцевій — знижується до 3–5 метрів. Радіовисотомір з точністю до одного метра дозволяє їй «триматися» над хвилями навіть при хвилюванні до 5–6 балів. Маленькі розміри (довжина 3,85–4,4 м, діаметр 420 мм) та низька висота польоту різко зменшують ефективну поверхню розсіювання — радар корабля або літака виявляє її дуже пізно.
Система наведення комбінована. На більшій частині траєкторії працює інерціальна система з можливістю корекції за супутниковими даними (у модернізованих версіях). На відстані 20–50 км (залежно від модифікації) вмикається активна радіолокаційна головка самонаведення АРГС-35 або її вдосконалена версія. Вона не лише захоплює ціль, а й здатна розрізняти типи кораблів, обирати пріоритетну та працювати в умовах перешкод. Деякі джерела зазначають, що модернізована ГСН дозволяє ракеті змінювати маршрут до чотирьох разів у польоті.
Бойова частина осколково-фугасна проникаючого типу масою 145 кг. Її достатньо, щоб вивести з ладу фрегат або корвет і завдати серйозних пошкоджень більшим кораблям.
Технічні характеристики ракети Х-35
Ось порівняння основних параметрів базової та модернізованої версій:
| Параметр | Х-35 (базова / Е) | Х-35У / Х-35УЕ (модернізована) |
|---|---|---|
| Дальність пуску | до 130 км | до 260 км (окремі джерела — до 300 км) |
| Швидкість польоту | 0,8 Маха | 0,8–0,85 Маха |
| Висота маршевого польоту | 10–15 м | 10–15 м |
| Висота на кінцевій ділянці | 3–5 м | 3–4 м |
| Маса бойової частини | 145 кг | 145 кг |
| Стартова маса (корабельний/береговий варіант) | 610–620 кг | 620–670 кг |
| Дальність дії ГСН | до 20 км | до 50 км |
Дані наведено на основі відкритих технічних джерел та документації виробника. Модернізація 2015–2021 років суттєво розширила можливості ракети, додавши супутникову навігацію та збільшивши запас палива.
Варіанти ракети та їхні відмінності
Базова Х-35 призначалася переважно для кораблів і берегових комплексів. Експортна Х-35Е (3М-24Е) відрізнялася незначними адаптаціями під вимоги замовників і постачалася до Індії, В’єтнаму, Алжиру та Венесуели.
Справжнім проривом стала уніфікована Х-35У (для Росії) та її експортна версія Х-35УЕ. Збільшений запас палива, новий двигун з меншим питомим споживанням і вдосконалена комбінована система наведення (інерціальна + супутникова + активна-пасивна радіолокаційна) дозволили довести дальність до 260 км. Важливо, що ракета отримала можливість уражати наземні цілі — це відкрило нову сторінку її застосування.
Існує також версія Х-35В для вертольотів (з прискорювачем меншого імпульсу) та навчальні/мішеневі модифікації без бойової частини.
Носії та бойові комплекси
Найвідоміший корабельний комплекс — «Уран» (3К24). Чотири ракети в транспортно-пускових контейнерах розміщуються на пусковій установці під кутом 35 градусів. Комплекс встановлювали на ракетні катери, корвети проектів 20380 та інші малі кораблі, значно підвищуючи їхню ударну міць без збільшення водотоннажності.
Береговий мобільний комплекс «Бал» (3К60, за класифікацією НАТО SSC-6 Sennight) — це чотири самохідні пускові установки на шасі МАЗ або КамАЗ, кожна з яких несе вісім ракет. Повний залп батареї — 32 ракети. Пускові установки можуть розташовуватися за 10 км від берега і вражати цілі на значній відстані. Саме «Бал» став головним інструментом берегової оборони Росії на Чорному морі, Каспії та Далекому Сході.
Авіаційні носії — Су-30МК, Су-34, Су-35С, МіГ-29К та інші. Для літаків використовується варіант без стартового прискорювача (довжина 3,85 м). Вертольоти Ка-27/28 та Ка-52К застосовують версію з прискорювачем.
Бойове застосування та реальні сценарії
Довгий час ракета Х-35 вважалася переважно зброєю стримування та навчання. Ситуація змінилася після 2022 року. Російські війська почали активно використовувати Х-35У з літаків та, ймовірно, з передислокованих берегових комплексів «Бал» для ударів по наземних цілях — насамперед по радіолокаційним станціям та аеродромній інфраструктурі в районі Харкова.
За заявами українського командування, з 15 запущених ракет Х-35 українська ППО перехопила лише одну (близько 6,7 %). Це свідчить про високу ефективність низьковисотного профілю польоту навіть проти сучасних систем ППО. Ракета неодноразово фіксувалася при ударах по радарах П-18 та цивільним аеродромним РЛС, які використовувалися у військових цілях.
Така «міжвидова» адаптація показує, наскільки гнучкою стала конструкція після модернізації. Те, що створювалося як протикорабельна зброя, успішно виконує роль високоточної крилатої ракети для ураження важливих наземних об’єктів на оперативній глибині.
Переваги, обмеження та місце серед аналогів
Головні сильні сторони ракети Х-35 — відносно низька вартість, можливість масового застосування з різних носіїв та висока стійкість до радіоелектронних перешкод завдяки низьковисотному профілю. Вона ідеально підходить для насичення оборони противника: навіть якщо одна-дві ракети будуть збиті, інші мають шанс прорватися.
Обмеження очевидні: дозвукова швидкість дає противнику більше часу на реакцію порівняно з надзвуковими «Оніксами» чи «Цирконами». Бойова частина 145 кг ефективна проти кораблів до 5000 тонн, але для великих есмінців або авіаносців потрібен залп з кількох ракет. Сучасні корабельні комплекси ППО з активними фазованими антенними решітками та швидкострільними гарматами здатні ефективно боротися з такими цілями за умови своєчасного виявлення.
Серед західних аналогів найчастіше порівнюють з американською AGM-84 Harpoon. Х-35 поступається останній за дальністю в деяких модифікаціях Harpoon Block II, але виграє в універсальності носіїв та вартості. Французький Exocet — ближчий за розмірами та концепцією, проте Х-35 має кращу захищеність від перешкод у модернізованих версіях.
Цікаво, що Україна також створила власну протикорабельну ракету «Нептун» (Р-360), яка за класом і характеристиками близька до Х-35У. «Нептун» уже довів свою ефективність у Чорному морі, уражуючи російські кораблі на значній відстані від берега.
Майбутнє розвитку та модернізаційний потенціал
Виробник продовжує роботу над удосконаленням головки самонаведення (зокрема, нова ГСН «Грань-К» з більшою дальністю захвату) та збільшенням дальності. Деякі російські джерела заявляють про створення нової ракети для комплексу «Бал» з дальністю понад 500 км, однак незалежні оцінки скептично ставляться до таких цифр і сходяться на показнику 260–300 км для поточних модернізованих варіантів.
Ракета Х-35 залишається важливою ланкою в системі берегової оборони та авіаційного ударного потенціалу. Її головна цінність — не в рекордних характеристиках, а в оптимальному поєднанні ціни, надійності, універсальності та здатності діяти там, де важчі та дорожчі ракети економічно недоцільні. У світі, де все більше уваги приділяється масовим, відносно недорогим високоточним боєприпасам, така зброя, як Х-35, зберігає актуальність на десятиліття вперед.
About the Author
