Полковник Роман Ярославович Горбач — це серце системи управління персоналом Збройних сил України, людина, яка щодня формує, навчає і підтримує лави захисників країни. Його кар’єра, що почалася ще до повномасштабного вторгнення, переросла в ключову роль під час війни, коли мільйони українців дізналися про нього як про головного роз’яснювача правил мобілізації та військового обліку. Від скромних посад у військових частинах до високих кабінетів Генерального штабу — шлях Горбача ілюструє, як професійний військовий стає невидимим, але незамінним архітектором оборонної машини.
Сьогодні Роман Горбач ЗСУ — це не просто полковник, а голос, який пояснює складні закони простими словами, розвіює міфи про ТЦК і допомагає громадянам зрозуміти, як оновлення даних рятує час і життя. Його робота торкається кожного військовозобов’язаного, адже саме під його керівництвом удосконалюється система рекрутингу, бронювання та переведення бійців. Для початківців це шанс дізнатися, як працює армія зсередини, а для просунутих — глибокий аналіз реформ, що зміцнюють ЗСУ в умовах затяжної війни.
Біографія Романа Горбача ЗСУ наповнена реальними досягненнями: від роботи військовим комісаром у Борисполі до лідерства в штабі Сухопутних військ. Він не шукає софітів, але його брифінги стають подіями, що впливають на суспільство, бо в них — чесність, факти і турбота про людей у формі та поза нею.
Початок кар’єри: від заступника командира до військового комісара
Шлях Романа Горбача в армії розпочався ще в мирні роки, коли служба в ЗСУ вимагала не лише дисципліни, а й глибокого розуміння людського фактора. У 2016 році він обіймав посаду заступника командира частини з польовою поштою В2050 — типову роль для досвідченого офіцера, де доводилося координувати щоденну роботу підрозділу, від логістики до мотивації особового складу. Саме тоді формувалася його експертиза в управлінні людьми, яка пізніше стала основою для вищих посад.
У 2017–2018 роках Горбач перейшов на посаду військового комісара Бориспільського районного військового комісаріату Київської області. Це був період, коли ТЦК (тоді ще комісаріати) працювали в режимі планового призову, без війни на порозі. Він відповідав за облік резервістів, медичні комісії та підготовку до можливих загроз. Робота вимагала балансу між суворим дотриманням закону і людським підходом — адже за кожним прізвищем у базі стояв реальний чоловік, батько чи син. Дохід за ті роки, за офіційними деклараціями, відображав типовий рівень військового: від 205 тисяч гривень у 2016-му до 270 тисяч у 2018-му, з невеликими земельними ділянками в родинній власності.
До 2020 року Роман Горбач уже очолив управління у військовій частині А0105. Цей крок став трампліном до стратегічних позицій. Він не просто виконував накази — він вивчав систему зсередини, бачив прогалини в обліку і пропонував рішення. Саме цей досвід став фундаментом для його ролі під час повномасштабного вторгнення, коли армія потребувала не лише бійців, а й ефективної системи їхнього залучення.
Роль у ЗСУ під час повномасштабного вторгнення: від штабу Сухопутних військ до Генштабу
З перших днів 2022 року полковник Роман Горбач опинився в епіцентрі подій як начальник управління персоналу штабу Командування Сухопутних військ ЗСУ. Саме йому доручили координувати роботу територіальних центрів комплектування по всій країні. У березні 2022-го, коли черги добровольців заповнювали ТЦК, він публічно заявив: більшість тих, хто хотів стати на захист, уже в лавах. Регіони виконували плани на сто відсотків, навіть попри хаос перших тижнів.
Його інтерв’ю того періоду звучали як керівництво для суспільства: внутрішньо переміщені особи мусили стати на облік за місцем фактичного перебування, строкову службу на час мобілізації призупинили. Горбач пояснював, що ТЦК — це не каральний орган, а інструмент комплектування. Пізніше, у 2023–2024 роках, його призначили начальником Головного управління персоналу Генерального штабу ЗСУ. Ця посада зробила його головним архітектором реформ у сфері військового обліку.
Горбач не просто керував паперами — він бачив війну очима командирів бригад. У брифінгах він наголошував: оновлення військових даних і призов — це різні процеси. Перше спрощує життя і рятує від бюрократії, друге — це вже рішення про службу. Такий підхід допоміг тисячам українців уникнути непотрібних штрафів і непорозумінь.
Ключові ініціативи Романа Горбача: реформи мобілізації та рекрутингу
Під керівництвом Горбача ЗСУ пройшли через справжню трансформацію. У 2023 році він став обличчям кампанії «Оновіть дані в ТЦК». Слоган «Мужність долає страх» звучав не як порожній заклик, а як реальна мотивація. Горбач пояснював: оновлення даних — це не призов, а спосіб зробити систему прозорою. Громадяни подають документи онлайн чи особисто, а ТЦК отримує актуальну інформацію про спеціальності, здоров’я та місце перебування.
У 2024 році він активно просував зміни до закону про мобілізацію. Серед нововведень — скасування статусу «обмежено придатний», переогляд усіх військовослужбовців за 9 місяців і чітке розмежування придатності: придатні до тилу, логістики чи ТЦК. Горбач підкреслював, що лише близько 10% з раніше обмежено придатних визнають непридатними після повторного огляду. Решта — або повністю придатні, або служать у визначених місцях.
Рекрутинг став ще одним пріоритетом. Горбач розповідав про пріоритетні частини, куди можна йти добровільно за мобілізацією, навіть без контракту. Для тилових підрозділів — контракт з конкретною посадою. Це дозволило заповнювати вакансії не лише повістками, а й свідомим вибором.
Що саме робить управління персоналу під керівництвом Горбача
Управління персоналу — це не суха бюрократія, а живий організм, який забезпечує, щоб кожна бригада мала потрібних спеціалістів. Горбач координує:
- Військовий облік: актуалізація даних мільйонів резервістів, щоб уникнути хаосу в критичний момент.
- Мобілізацію: планування хвиль, пріоритети за спеціальностями — від водіїв і механіків до IT-фахівців і медиків.
- Бронювання: вдосконалення процедур для критичних підприємств, щоб економіка не зупинилася.
- Переведення та ротацію: можливість перейти з однієї частини в іншу за потребою чи бажанням.
- Медичну комісію: перегляд статусів придатності за новим законодавством.
Кожен пункт — це сотні тисяч історій. Для початківця це просто «повістка», для просунутого — частина великої стратегії, яка зберігає боєздатність армії на третьому році війни.
Таблиця кар’єрного шляху Романа Горбача
| Рік | Посада | Установа | Ключовий внесок |
|---|---|---|---|
| 2016 | Заступник командира частини | Військова частина, п/п В2050 | Координація повсякденної діяльності підрозділу |
| 2017–2018 | Військовий комісар | Бориспільський ОМВК Київської області | Облік резервістів і підготовка до призову |
| 2020 | Начальник управління | Військова частина А0105 | Стратегічне управління персоналом |
| 2022–2023 | Начальник управління персоналу штабу | Командування Сухопутних військ ЗСУ | Координація ТЦК під час мобілізації |
| 2024–2026 | Начальник Головного управління персоналу | Генеральний штаб ЗСУ | Реформи законодавства та рекрутинг |
Джерела даних: opendatabot.ua.
Глибокий вплив на суспільство: як Горбач змінює сприйняття мобілізації
Роман Горбач ЗСУ став символом прозорості в часи, коли суспільство потерпало від чуток і фейків. Його брифінги — це не сухі звіти, а живі розмови: «Повістка на вулиці — це не покарання, а запрошення оновити дані». Він пояснював, що кримінальна відповідальність за ухилення — це крайність, а основний акцент на мотивації та спеціальностях.
Для просунутих читачів важливо зрозуміти нюанси: Горбач просував розширення категорій для призову, але з акцентом на добровільність. Він говорив про нові види служби — від короткотермінової до спеціалізованої. Це не просто цифри, а реальна підтримка економіки, бо броньовані працівники продовжують працювати, а армія отримує підготовлених бійців.
Емоційний бік його роботи — це турбота. Горбач неодноразово наголошував: регіональних особливостей у мобілізації немає, всі працюють за єдиними правилами. Це знімало напругу в областях і створювало відчуття справедливості.
Майбутнє під керівництвом: перспективи рекрутингу та демобілізації
Станом на 2026 рік Роман Горбач продовжує удосконалювати систему. Він говорить про розвиток рекрутингових платформ, де громадяни самі обирають частину і посаду. Пріоритетні бригади отримують добровольців швидше, тилові — через контракт. Переведення між частинами стало простішим: достатньо подати рапорт і пройти перевірку.
Щодо демобілізації Горбач завжди був обережним: «Це питання національної безпеки». Він підкреслює, що ротації та відпочинок — пріоритет, але повна демобілізація залежить від ситуації на фронті. Для сімей військових його слова — це надія на системні зміни, а не хаотичні обіцянки.
Його підхід — це поєднання жорсткості закону з людяністю. Він не обіцяє легкості, але гарантує прозорість. Саме тому тисячі українців довіряють його словам більше, ніж чуткам у соцмережах.
Роман Горбач ЗСУ — це приклад, як один офіцер може впливати на долі сотень тисяч. Його біографія — це історія про службу, яка не закінчується на папері, а продовжується в кожному бійці, якого система поставила на правильне місце. У часи, коли Україна тримається на плечах захисників, такі люди, як він, стають тією опорою, що не дозволяє системі розпастися.
About the Author
