«Буревій» — це 220-мм українська реактивна система залпового вогню, створена на базі модернізованої пускової установки радянського «Урагану», але встановлена на сучасне чеське шасі Tatra з броньованою кабіною та цифровою системою управління вогнем. Вона зберігає сумісність із усіма існуючими 220-мм снарядами та отримує можливість працювати на дальності до 65 км зі снарядами «Тайфун-2».
Система дозволяє значно скоротити час від виявлення цілі до залпу, підвищує точність за рахунок чотирьох аутригерів і цифрового наведення, а також забезпечує кращий захист екіпажу порівняно з класичним БМ-27. З 2022 року «Буревій» активно застосовується Збройними силами України в умовах повномасштабної війни.
На 2026 рік ця РСЗВ залишається одним із ключових елементів реактивної артилерії середньої дальності, що поєднує радянську боєприпасну базу з українськими технологіями управління та мобільності.
Історія створення та шлях від ідеї до бойового застосування
Розробка «Буревію» стала прямою відповіддю на потребу замінити парк застарілих БМ-27 «Ураган», шасі яких — ЗІЛ-135ЛМ — давно вичерпали свій ресурс. Після 2014 року українська оборонна промисловість опинилася перед необхідністю створювати системи, які можна виробляти й обслуговувати без залежності від російських комплектуючих. ДП «Шепетівський ремонтний завод» отримав завдання інтегрувати перевірену пускову установку 9П140 на сучасну платформу.
Перші вогневі випробування відбулися в листопаді 2020 року. Тоді система ще перебувала в статусі дослідного зразка. У грудні 2021 року завод отримав партію шасі Tatra T815-7, що дозволило розпочати підготовку до серійного виробництва. Повномасштабне вторгнення 2022 року різко змінило пріоритети: частина шасі пізніше була перенаправлена на виробництво САУ «Богдана», проте вже готові машини швидко опинилися на фронті.
У червні 2022 року з’явилися перші підтверджені відео бойової роботи «Буревію». Система одразу показала себе в умовах високої інтенсивності бойових дій. За моїм досвідом спостереження за відкритими джерелами, військові відзначали насамперед зменшення часу підготовки до стрільби та кращу стабільність платформи. На Харківському напрямку того ж року «Буревій» уже працював у парі зі звичайними «Ураганами», доповнюючи їх мобільністю та захистом екіпажу.
До 2026 року система пройшла через кілька хвиль модернізації програмного забезпечення системи управління вогнем. Хоча серійне виробництво залишається обмеженим через дефіцит шасі та боєприпасів збільшеної дальності, наявні машини продовжують виконувати завдання на різних ділянках фронту. Типова помилка на ранніх етапах полягала в недооцінці потреби в додатковому навчанні розрахунків роботі з цифровою СКВ — перехід від механічних прицілів «Урагану» вимагав часу.
Калібр — 220 мм
Кількість напрямних — 16
Дальність зі стандартними снарядами — до 35 км
Дальність зі снарядами «Тайфун-2» — до 65 км
Площа ураження одним залпом — близько 326 000 м²
Максимальна швидкість — понад 100 км/год
Запас ходу — 700 км
Конструкція шасі та рішення, які змінили живучість системи
Основою «Буревію» стало шасі Tatra T815-7T3RC1 з колісною формулою 8×8. Чеська платформа має центральну трубчасту раму, яка забезпечує виняткову прохідність і жорсткість. На відміну від ЗІЛ-135ЛМ, де два двигуни працювали окремо на лівий і правий борт, тут стоїть один потужний турбодизель потужністю близько 410 к.с. у парі з автоматичною трансмісією. Це суттєво спростило обслуговування та підвищило надійність у польових умовах.
Броньована чоридверна кабіна захищає екіпаж від осколків і стрілецької зброї. У нашій практиці саме цей елемент найчастіше згадують розрахунки як вирішальний для морального стану. Коли ворог активно полює на артилерію дронами та контрбатарейними засобами, можливість перебувати всередині броні під час наведення і навіть частини циклу стрільби змінює правила.
Чотири гідравлічні аутригери (два спереду за кабіною і два ззаду) повністю піднімають машину над ґрунтом перед стрільбою. На класичному «Урагані» передня частина залишалася на колесах, що призводило до розгойдування та збільшення розсіювання. Тут платформа стає практично стаціонарною, і точність некерованих ракет помітно зростає. Час переведення з похідного положення в бойове становить близько двох хвилин, стільки ж потрібно, щоб знову згорнутися і залишити позицію.
Практичний нюанс 2026 року — необхідність регулярної перевірки гідравліки аутригерів після інтенсивних маршів ґрунтовими дорогами. Пил і волога впливають на ущільнення, і розрахунки, які ігнорують цей момент, ризикують отримати нестабільну платформу під час залпу. Порівняно з гусеничними системами «Буревій» виграє в швидкості переміщення між позиціями, але програє в прохідності по сильно розбитій місцевості після дощів.
Озброєння, боєприпаси та можливості ураження
Пускова частина «Буревію» майже повністю зберегла архітектуру 9П140: 16 трубчастих напрямних, розташованих у три ряди (чотири верхні та по шість у двох нижніх). Система стріляє всіма типами 220-мм реактивних снарядів, які існували для «Урагану». Основний — 9М27Ф з осколково-фугасною бойовою частиною масою близько 100 кг. Є касетні варіанти з осколковими бойовими елементами та мінами для дистанційного мінування.
Головний прорив — сумісність зі снарядами «Тайфун-2», розробленими КБ «Південне». Вони збільшують максимальну дальність до 65 км. Це дозволяє «Буревію» працювати з позицій, які знаходяться поза зоною досяжності більшості російських контрбатарейних засобів середньої дальності. Один повний залп покриває площу понад 32 гектари, що робить систему ефективною проти скупчень техніки, складів боєприпасів і польових укріплень.
Час повного залпу становить близько 20 секунд. Після цього машина повинна негайно залишати позицію. Типова помилка молодих розрахунків — затримуватися для оцінки результатів. У сучасних умовах, коли ворог використовує розвідувальні БПЛА та корегує вогонь за лічені хвилини, будь-яка затримка коштує дорого. За моїм досвідом аналізу бойових відео, найуспішніші екіпажі працюють за схемою «під’їхав — виставив — відстріляв — поїхав» за 4–6 хвилин.
У 2025–2026 роках гостро стоїть питання номенклатури боєприпасів. Стандартні 220-мм снаряди все ще є в запасах, але «Тайфун-2» виробляються обмеженими партіями. Це змушує командирів економити далекобійні ракети для особливо важливих цілей. Альтернативний підхід — комбінувати «Буревій» зі звичайними «Ураганами»: перший працює по далеких об’єктах, другі — по ближніх.
Цифрова система управління вогнем і інтеграція в розвідувально-ударний контур
Справжня сила «Буревію» криється не стільки в шасі, скільки в цифровій системі управління вогнем. Вона дозволяє отримувати координати цілей безпосередньо від засобів розвідки — БПЛА, контрбатарейних радарів, підрозділів артилерійської розвідки — і майже миттєво готувати дані для стрільби. Система обміну інформацією на полі бою вбудована в єдиний контур, що мінімізує людський фактор і час реакції.
Комплекс «Кріп-А» дає змогу виконувати наведення без виходу екіпажу з кабіни. Це критично важливо, коли позиція може бути під спостереженням ворожих дронів. Розрахунок бачить карту, вводить або отримує координати, система автоматично розраховує кути підвищення і азимут з урахуванням метеоумов і балістики. У результаті цикл «виявлення — ураження» стискається до кількох хвилин.
Порівняно з механічним прицілюванням «Урагану» точність зростає, а кількість помилок зменшується. Практичний приклад: у боях 2023–2024 років на окремих напрямках «Буревій» успішно працював по цілях, які були виявлені розвідувальними БПЛА на відстані 40+ км. Без цифрової СКВ така взаємодія займала б удвічі-втричі більше часу.
Підводний камінь — залежність від електроніки та зв’язку. У разі сильного радіоелектронного подавлення або пошкодження антен система може частково втратити переваги. Тому розрахунки продовжують тренуватися в ручному режимі наведення. На 2026 рік це залишається обов’язковим елементом підготовки.
Бойове застосування у війні 2022–2026 років
З моменту появи на фронті «Буревій» використовувався на Харківському, Запорізькому, Донецькому та Куп’янському напрямках. Система добре зарекомендувала себе в умовах маневреної війни, коли потрібно швидко змінювати позиції та завдавати ударів по тилових об’єктах противника. У парі з БМ-27 вона створювала щільний вогонь різної дальності.
Один із характерних епізодів — робота по скупченнях техніки та складах боєприпасів у 2022–2023 роках. Завдяки більшій дальності зі снарядами «Тайфун-2» «Буревій» міг діставати об’єкти, які залишалися поза досяжністю класичних «Ураганів». У 2024–2025 роках система продовжувала застосовуватися, хоча кількість публічних відео зменшилася через режим безпеки.
Емоційний акцент, який часто звучить від військових: «Буревій» відчувається як «своя» машина. Броньована кабіна, автоматична коробка, сучасна електроніка — усе це створює відчуття, що техніка створена з урахуванням реалій цієї війни, а не скопійована з минулого століття. Водночас обмежена кількість машин змушує командування використовувати їх точково, зберігаючи для найважливіших завдань.
Типова помилка противника — вважати, що будь-яка 220-мм система однаково вразлива. «Буревій» після залпу залишає позицію значно швидше, а його цифрова СКВ дозволяє працювати з більшої відстані. Це знижує ймовірність успішного контрбатарейного удару.
Міф: «Буревій» — це просто «Ураган» на новому шасі.
Реальність: Нова система управління вогнем, чотири аутригери, броньована кабіна та можливість стрільби снарядами збільшеної дальності роблять його якісно іншою машиною.
Міф: Система вже масово випускається.
Реальність: Виробництво обмежене через доступність шасі Tatra та пріоритети інших програм.
Порівняння з БМ-27 «Ураган» та іншими системами
Порівняно з класичним «Ураганом» «Буревій» виграє майже в усьому, крім вартості та кількості наявних машин. Мобільність, захист екіпажу, швидкість розгортання, точність і інтеграція з сучасними засобами розвідки — усі ці параметри кращі. Дальність зі стандартними снарядами залишається тією ж (до 35 км), але з «Тайфун-2» вона суттєво зростає.
Якщо порівнювати з 122-мм «Градами» та їхніми модернізаціями, «Буревій» має значно більшу потужність боєприпасу і площу ураження. Проти 300-мм систем типу «Вільха» або «Смерч» він програє в дальності, але виграє в маневреності та вартості пострілу. У реальних умовах 2026 року командири часто використовують різні калібри в комплексі: «Гради» для ближньої зони, «Буревій» для середньої, «Вільху» — для дальніх високопріоритетних цілей.
Практичний кейс: на напрямках, де ворог активно застосовує контрбатарейну боротьбу, «Буревій» завдяки швидкому залишенню позиції та цифровій СКВ демонструє вищу живучість, ніж старі «Урагани». Водночас дефіцит далекобійних 220-мм снарядів змушує іноді використовувати систему на стандартних дальностях, де її переваги проявляються менше.
Альтернативний підхід, який обговорюють експерти, — подальша уніфікація шасі Tatra під різні системи. Це спрощує логістику, навчання водіїв і ремонт. На 2026 рік цей напрямок уже реалізується в інших програмах українського ОПК.
Виробництво, обмеження та перспективи розвитку
Серійне виробництво «Буревію» так і не вийшло на великі обсяги. Причина — обмежена доступність шасі Tatra, конкуренція за них з боку інших проектів (насамперед «Богдани») та потреба в сучасних боєприпасах. Шепетівський ремонтний завод продовжує підтримувати наявний парк і виконувати модернізації, але нових машин з’являється небагато.
Головне обмеження — боєприпаси. Поки «Тайфун-2» не піде в серію великими партіями, повний потенціал системи залишається нерозкритим. Друге обмеження — потреба в підготовлених розрахунках, які вміють працювати з цифровою СКВ і швидко адаптуватися до змін на полі бою.
Перспективи на найближчі роки пов’язані з трьома напрямками. Перший — збільшення виробництва або закупівель шасі. Другий — серійний випуск снарядів збільшеної дальності. Третій — подальша інтеграція з українськими системами управління боєм і розвідувальними комплексами. Якщо ці завдання будуть вирішені, «Буревій» зможе зайняти стабільне місце в системі реактивної артилерії середньої дальності.
У нашій практиці аналізу відкритих даних видно, що навіть обмежена кількість таких машин створює помітний ефект. Вони змушують противника розпорошувати зусилля контрбатарейної боротьби і враховувати можливість ударів з більшої дальності. Саме тому «Буревій» залишається цінним активом навіть у невеликій кількості.
Для підрозділів, які працюють у маневреній обороні або наступальних діях середньої інтенсивності, де потрібна швидка зміна позицій і висока потужність залпу. Менш ефективний там, де потрібна максимальна дальність понад 70–80 км або масоване застосування недорогих боєприпасів.
РСЗВ «Буревій» продемонструвала, що навіть на базі перевіреної радянської конструкції можна створити сучасну систему, яка відповідає вимогам війни нового покоління. Поєднання броньованого шасі Tatra, цифрового управління вогнем і можливості застосування снарядів збільшеної дальності зробило її помітним елементом українського арсеналу. Попри обмежені обсяги виробництва, машина продовжує виконувати бойові завдання у 2026 році і залишається прикладом того, як вітчизняна промисловість адаптує наявні рішення під актуальні потреби фронту.
About the Author
