Фугасна авіаційна бомба, або просто фаб, — це радянський і російський боєприпас загального призначення, створений для ураження наземних цілей потужною ударною хвилею, осколками та сейсмічним ефектом. Цифра в позначенні (ФАБ-250, ФАБ-500, ФАБ-1500, ФАБ-3000) приблизно відповідає масі в кілограмах. У сучасній війні ці бомби, особливо після встановлення модулів планування УМПК, стали одним із наймасовіших засобів повітряного ураження.
За моїм досвідом спостереження за відкритими джерелами протягом останніх років, саме фаби з модулями корекції змінили характер ударів по фронту: літак більше не мусить заходити безпосередньо над ціллю. У нашій практиці аналізу військових зведень ми стикалися з випадками, коли одна така бомба створювала кратер діаметром понад 15 метрів і вражала все в радіусі сотень метрів.
Фаб — це не просто «бомба з неба». Це товстостінний металевий циліндр, наповнений тротилом або сумішами на основі гексогену, з носовим підривником і хвостовими стабілізаторами. Корпус навмисно роблять міцним, щоб бомба могла проникати в ґрунт чи бетон перед детонацією. При вибуху утворюється не лише спалах, а й потужна ударна хвиля, яка ламає несучі конструкції, і тисячі осколків, що розлітаються на сотні метрів. Сейсмічний ефект додає руйнівної сили підземним укриттям.
Історія фабів починається ще в 1920–1930-х роках, коли радянські конструктори шукали універсальний боєприпас для бомбардувальників. Перші серійні зразки з’явилися наприкінці Другої світової. У 1946 році на озброєння прийняли ФАБ-3000-М46, а в 1954-му — серію М-54, яка стала класикою. Модель М-62 1962 року отримала низький аеродинамічний опір і підходила для зовнішньої підвіски на винищувачах-бомбардувальниках. Конструкторське бюро ГСКБ-47 (нині НПО «Базальт») створило ці боєприпаси з розрахунком на масове виробництво і тривале зберігання. Саме тому радянські запаси виявилися такими великими, що їх вистачило на десятиліття.
Сучасне застосування кардинально змінило характер цих бомб. З 2023 року Росія масово встановлює на старі корпуси універсальний модуль планування та корекції (УМПК). Крила і система супутникової навігації перетворюють вільнопадну «дурну» бомбу на плануючий боєприпас з дальністю 60–140 км залежно від калібру і висоти скидання. Літак Су-34 або Су-24М може відпустити фаб за межами досяжності більшості засобів ППО. У 2024–2026 роках з’явилися модифікації з більшими крилами (УМПК-ПД) і навіть твердопаливними прискорювачами. Виробництво корпусів і модулів суттєво зросло — Росія офіційно заявила про відновлення серійного випуску ФАБ-3000.
Основні типи фабів відрізняються за масою і призначенням. Легкі ФАБ-250 і ФАБ-500 підходять для тактичних ударів по техніці та легких укріпленнях. ФАБ-1500 вже створює кратери діаметром 15–25 метрів і зону суцільного руйнування близько 70 метрів. ФАБ-3000 — справжній «монстр»: близько 1200–1400 кг вибухівки, здатний руйнувати бункери, дамби і промислові об’єкти. Найважчі — ФАБ-5000 і ФАБ-9000 — рідко застосовуються через габарити, але теоретично існують.
Ось порівняльна таблиця ключових характеристик основних моделей (дані узагальнені з відкритих військових довідників і аналітичних оглядів станом на 2026 рік):
| Модель | Загальна маса, кг | Маса вибухівки, кг | Радіус суцільного ураження (орієнтовно) |
|---|---|---|---|
| ФАБ-250 М-62 | ~250 | 99–113 | 120–150 м |
| ФАБ-500 М-62 | ~500 | 192–213 | 250 м |
| ФАБ-1500 М-54 | 1550–1552 | 675–677 | 300–400 м |
| ФАБ-3000 М-54 | ~3000–3067 | 1200–1400 | 500+ м |
Джерела даних: uk.wikipedia.org, fair.org.ua.
Після таблиці варто підкреслити: радіус залежить від типу ґрунту, висоти вибуху і наявності укриттів. У відкритому полі одна ФАБ-500 може вразити легкоброньовану техніку в радіусі десятків метрів, а ударна хвиля ламає вікна і легкі конструкції на значно більшій відстані.
Принцип дії простий і брутальний. Бомба скидається з висоти до 16 000 м на швидкості носія до 1200 км/год. Стабілізатори забезпечують стійкий політ. При ударі підривник (контактний або з уповільненням) ініціює заряд. Товсті стінки корпусу дробляться на осколки масою від кількох грамів до десятків грамів. Ударна хвиля з надлишковим тиском понад 100 кПа на близькій відстані руйнує бетон і цеглу. Сейсмічний ефект додає руйнувань підземним спорудам. Саме тому фаби ефективні проти окопів, бліндажів і промислових об’єктів.
У контексті російсько-української війни фаби стали символом масових ударів по містах і фронтових позиціях. З 2022 року їх застосовували по Харкову, Чернігову, Ізюму, Сумах. З появою УМПК кількість скидів зросла в рази — іноді до десятків на добу в окремих напрямках. Українські піротехніки неодноразово знешкоджували нерозірвані бомби, які пробивали дахи багатоповерхівок і застрягали на технічних поверхах. У 2024–2026 роках з’явилися повідомлення про застосування ФАБ-3000 з УМПК, зокрема по об’єктах у Харківській області.
Українська сторона також працює над аналогами. Конструкторське бюро «Медоїд» розробило власний модуль планування для ФАБ-500 з дальністю до 60–80 км. Це дозволяє використовувати наявні радянські запаси і зменшувати ризики для пілотів. Паралельно з’являються гібридні рішення — наприклад, використання корпусів фабів у поєднанні з ракетними двигунами від інших систем.
Технічні нюанси, які часто залишаються за кадром, варті окремої уваги. Коефіцієнт наповнення у більшості моделей становить близько 40–45 %. Корпус із чавуну чи сталі навмисно товстий — він не лише утримує заряд, а й утворює осколки. Підривники можуть бути миттєвими або з уповільненням (для проникнення). Носії — переважно Су-34, Су-24М, рідше Ту-22М3 для найважчих калібрів. Один Су-34 може нести кілька ФАБ-500 або одну-дві ФАБ-1500.
Культурний і психологічний вплив фабів в українському суспільстві важко переоцінити. Слово «фаб» увійшло в повсякденний лексикон. У чатах і новинах його використовують як позначення важкої загрози з повітря. Люди навчилися розрізняти звук плануючої бомби від звичайної. Сапери ДСНС регулярно публікують фото знешкоджених боєприпасів — від маленьких ФАБ-250 до півторатонних монстрів. Це вже не абстрактна військова термінологія, а частина повсякденного досвіду мільйонів.
Переваги фабів з точки зору виробника очевидні: дешевизна порівняно з крилатими ракетами, можливість масового застосування, використання старих запасів. Недоліки теж є. Без модуля корекції точність низька. Модулі УМПК залежать від супутникової навігації і можуть глушитися. Важкі калібри вимагають спеціальних носіїв і зменшують кількість боєприпасів на одному літаку. Українська ППО і засоби РЕБ поступово адаптуються, хоча повністю нейтралізувати загрозу складно.
Для тих, хто хоче глибше зрозуміти тему, варто звернути увагу на кілька практичних аспектів. По-перше, різниця між ФАБ і КАБ. КАБ — це вже заводська керована бомба з власною системою наведення. ФАБ — базова версія, яку модернізують навісним модулем. По-друге, вплив погоди і висоти скидання: чим вища висота і менша швидкість вітру, тим більша дальність планування. По-третє, захист цивільної інфраструктури — укриття, розпорошення об’єктів, своєчасне сповіщення — залишаються ключовими заходами.
Фаб як явище продовжує еволюціонувати. З’являються нові модулі, збільшується дальність, змінюються тактики застосування. Українські інженери працюють над власними рішеннями, використовуючи наявні корпуси. У відкритих джерелах регулярно з’являються фото і відео як самих бомб, так і наслідків їх застосування. Це вже не просто технічна абревіатура — це один із символів сучасної війни, який впливає на життя, тактику і навіть мову людей.
About the Author
